Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №761/5433/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5433/26

Провадження № 3/761/1809/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький Олег Антонович, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2026 року о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме: вдарив по обличчю, ображав нецензурною лайкою, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно з ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , обставини викладені у протоколі підтвердив, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав частково, зазначив, що того дня ОСОБА_2 не бив.

ОСОБА_2 в судовому засіданні обставини викладені у протоколі підтвердила, просила суд притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя зазначає наступне.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Диспозиція ч.3 ст.173-20 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті (вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або вчинення вказаних дій стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи), за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16.01.2026 серії ВАД №742364 дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.173-2 КУпАП, однак у суті адміністративного правопорушення відсутня вказівка про повторність вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Разом з тим, до протоколу не додано належного документа, який би підтверджував факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 чи ч.2 ст. 173-2 КУпАП протягом року.

Вказане позбавляє суд можливості встановити наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення.

За таких обставин, має місце неправильна кваліфікація діянь ОСОБА_1 .

Відповідно дост. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Будь які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі вищевикладеного, суддя дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, тому провадження по справі у даній частині підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 24, 33-35, 173-2, 221, 247, 251-252, 268, 277, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справів частині притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя: