Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №756/9069/26 — Оболонський районний суд міста Києва

Суд: Оболонський районний суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог фінансового контролю

Дата: 15 червня 2026 р.

Справа: №756/9069/26

Суддя: Ковальова В. М.

16.06.2026 Справа № 756/9069/26

Справа № 756/9069/26

№ 3/756/2748/26

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

судді Ковальової В. М.,

за участі секретаря судового засідання Бура М.О.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

прокурора Гребеннікової О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.12.2024 № 1650-о «Про призначення ОСОБА_1 » призначено на посаду головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб інших галузей управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві з 13.12.2024.

ОСОБА_1 прийняла Присягу державного службовця 22.03.2023.

Згідно з посадовою інструкцією головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб інших галузей управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві зазначена посада належить до категорії «В» посад державної служби.

Статтею 8 Закону України «Про державну службу» встановлено, що державний службовець зобов?язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці є суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Статтею першою Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що суб?єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов?язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Отже, ОСОБА_1 будучи державним службовцем, є суб?єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції, суб?єктом декларування та суб?ектом відповідальності за вчинення правопорушень, пов?язаних з корупцією.

13.12.2024 ОСОБА_1 була ознайомлена про обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», про що засвідчила своїм особистим підписом.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 10.11.2025 № 1753-0 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено з посади головного державного інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб інших галузей управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві, 12.11.2025 за угодою сторін.

Абзацом 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов?язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Наказом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі -Національне агентство) від 23.07.2021 № 448/21 «Про затвердження Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 986/36608, затверджено Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру.

Відповідно до розділу II вказаного порядку суб?єкти декларування подають до Реєстру зазначені в пункті 1 цього розділу документи шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб?єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Після заповнення усіх необхідних полів форми документа суб?ект декларування підписує документ шляхом накладання на нього особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства. Кожному поданому документу Реєстр автоматично надає унікальний ідентифікатор документа та накладає на нього електронну печатку Реєстру, що унеможливлює внесення несанкціонованих змін до поданого документа (забезпечує цілісність документа).

Пунктом 2 частини 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства 08.11.2023 № 252/23 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, суб?єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.

Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Відповідно до Роз?яснення Національного агентства щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 13.11.2023 № 4 днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону, у тому числі перебування на посадах, зазначених у п. 1, пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону.

Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.

Отже, ОСОБА_1 , 12.11.2025 припинивши діяльність пов?язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування була зобов?язана подати Декларацію шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.

Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного Кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов?язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Він може визначатися рокам, місяцями, тижнями, днями або годинами. Його перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов?язано його початок.

Тобто упродовж періоду часу з 00:00 годин 13.11.2025 по 23:59 годин 12.12.2025 ОСОБА_2 була зобов?язана подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_3 подала Декларацію (ідентифікатор документа - НОМЕР_2), лише 10.02.2026 о 14:40, а отже не своєчасно.

За частиною першою статті 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з відомостями про послідовність дій користувача Реєстру, вчинених ОСОБА_1 у період з 12.11.2025 по 11.02.2026, встановлено, що вперше вхід до Реєстру вона здійснила лише 15.12.2025, тобто після спливу встановленого законодавством строку для подання декларації. Того ж дня нею було створено документ ідентифікатор - НОМЕР_1 та здійснено заповнення/перегляд розділу 1. Подальші дії у Реєстрі щодо заповнення та перегляду розділів зазначеного документа вона вчиняла 06.02.2026, 07.02.2026, 08.02.2026, 09.02.2026 та 10.02.2026, коли декларацію було подано. Водночас встановлено, що первинна реєстрація ОСОБА_1 у Реєстрі відбулася 31.03.2017, що свідчить про її обізнаність із функціонуванням Реєстру.

У своїх поясненнях ОСОБА_2 повідомила, що була ознайомлена з вимогами, заборонами та обмеженнями, встановленими Законом України «Про запобігання корупції». Разом з тим, через власну необережність вона не приділила належної уваги інформації щодо кампанії електронного декларування осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у зв?язку з чим несвоєчасно подала декларації. Зокрема, декларацію перед звільненням за 2025 рік вона подала 10 лютого 2026 року. Причин, які можна було б віднести до поважних на несвоєчасне подання декларації перед звільненням не було свою провину за порушення терміну подання декларації визнала у повному обсязі.

Таким чином, з пояснень ОСОБА_1 вбачається відсутність поважних причин несвоєчасного подання Декларації та наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУПАП.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною першою статті 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків.

Об?єктивна сторона адміністративного правопорушення за несвоєчасне подання декларації буде відсутня у разі об?єктивної неможливості вчасного її подання, тобто поважних причин (неналежна робота Реєстру, хвороба, інша непереборна сила, що унеможливлює вчасне подання декларації), і подальше несвоєчасне подання декларації не утворює складу адміністративного правопорушення, окрім випадків, коли суб?єкт правопорушення вже після усунення таких причин, свідомо бездіє тривалий час і не подає декларацію.

Отже, поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_3 вчасно подати Декларацію шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті, не встановлено.

Таким чином, ОСОБА_2 будучи суб?єктом декларування, після припинення 12.11.2025 діяльності, пов?язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, 10.02.2026 о 14:40 несвоєчасно, без поважних причин подала Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

ОСОБА_1 мала можливість подати декларацію шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет із використанням програмних засобів

Єдиного державного реєстру декларацій у власному персональному електронному кабінеті з будь-якого місця. З огляду на те, що на момент несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 вже не перебувала на посаді у Головному управлінні ДПС у м. Києві та повідомила, що подавала декларацію за місцем проживання, місцем вчинення адміністративного правопорушення слід вважати адресу подання декларації, а саме: АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_1 , учинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень визнала повністю, щиро розкаялась, просила застосувати мінімальні стягнення.

Прокурор у судовому засіданні підтримала викладені у протоколі обставини та просила визнати ОСОБА_1 , винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення та призначити стягнення у виді мінімального штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Вислухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

ОСОБА_1 прийняла Присягу державного службовця 22.03.2023.

Декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.

Упродовж періоду часу з 00:00 годин 13.11.2025 по 23:59 годин 12.12.2025 ОСОБА_2 була зобов?язана подати Декларацію, шляхом заповнення електронної форми через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті.

Місцем вчинення правопорушення є місце подання є адресу подання декларації, а саме: АДРЕСА_1 .

Датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією є день несвоєчасного подання нею до офіційного веб-сайту Національного агентства декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення), тобто 10.02.2026.

За таких обставин, оцінивши докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, суд доходить до висновку, що поважні причини, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до пояснень відсутні, а від так вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена повністю.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, вчинення адміністративного правопорушення вперше, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставиною, що згідно зі ст. 34 КУпАП України, пом`якшує відповідальність правопорушниці, судом визнано щире розкаяння винної.

Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням особи, майнового стану та ступеню винуватості ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого нею правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 , слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу, тобто в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.172-6, 221, 275- 280, 283-287 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та призначити стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до ОСОБА_1 може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя В. М. Ковальова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua