Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №754/21563/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/586/26

Справа№754/21563/25

В И Р О К

Іменем України

16 червня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києв, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12024100000001383 від 02.12.2024 стосовно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мотижин Макарівського р-ну Київської обл., громадянина України, із середньою освітою, офіційно працевлаштований, одружений, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України,

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представники потерпілих ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , маючи умисел на порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 , 02.12.2024, приблизно о 17:41 год., керуючи технічно справним автомобілем, марки «FIAT DUKATO», р.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині автомобільної дороги загального користування місцевого значення О100603 Зазим`я - /М-01/ зі сторони Броварського проспекту в місті Києві в напрямку села Зазим`я Київської області, яка має по одній смузі в кожному напрямку.

В цей час, на зустріч вказаному автомобілю марки «FIAT DUCATO», р.н. НОМЕР_1 , зі сторони села Зазим`я в напрямку Броварського проспекту в м. Києві, рухався технічно справний автомобіль, марки «SKODA FABIA», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , в салоні якого знаходилась пасажир ОСОБА_7 .

Під час руху ОСОБА_3 допустив порушення вимог п.п. 1.5, 1.10 в частині визначення терміну «недостатня видимість», підпункту «б» п. 2.3, п.п. 10.1 та підпункту «г» п. 14.6 ПДР України:

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 , виявились в тому, що він керуючи технічно справним автомобілем, марки «FIAT DUCATO», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автомобільної дороги загального користування місцевого значення О100603 Зазим`я - /М-01/ зі сторони Броварського проспекту в місті Києві в напрямку села Зазим`я Київської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував, що видимість дороги в напрямку його руху недостатня та становить менше 300 метрів, у темну пору доби, усвідомлюючи, що вибір прийомів керування в даному випадку визначається односторонньою вольовою активністю водія, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, з метою випередження попутних транспортних засобів, свідомо змінив напрямок руху вліво, внаслідок чого перетнувши пунктирну лінію, 1.5 ПДР України, яка розділяє напрямки руху, виїхав на зустрічний напрямок, рухаючись по якому побачив світло зустрічного автомобіля, та не встигнувши завершити маневр обгону з метою уникнення зустрічного зіткнення змістився лівіше, частково виїхав передньою лівою часиною на ліве (зустрічне для його напрямку руху) узбіччя, де на відстані приблизно 2 км від зупинки громадського транспорту «Біла Діброва», скоїв зіткнення з технічно справним автомобілем марки «SKODA FABIA», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який у свою чергу заходячись у аварійній обстановці, створеній ОСОБА_3 , з метою уникнення зіткнення, одночасно з водієм з ОСОБА_3 , також змістився зі своєї смуги праворуч та частково виїхав на праве (по його напрямку руху) узбіччя.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_5 , отримав тілесні ушкодження у виді: закрита травма правого передпліччя: перелом - дистального епіметафізу правої променевої кістки, шилоподібного відростку правої ліктьової кістки, відкрита травма правої гомілки: рана на рівні правої гомілки, яка має сполучення із ділянкою уламкового перелому (зі зміщенням уламків) проксимального епіметафізу правої великогомілкової (з відривом бугристості та власної зв`язки надколінника), закрита травма лівого стегна: багатоуламковий перелом дистального епіметафізу лівої стегнової кістки (зі зміщенням уламків), відкрита травма правої стопи: рана по підошовній поверхні правої стопи, яка має сполучення із ділянкою голівка 1 плеснової кістки, закрита травма грудної клітки: переломи 6,7,10 ребер праворуч (з пролабуванням уламку в грудну порожнину), які обумовили розвиток правобічного пневмотораксу, переломи 1, 2 ребер ліворуч, яка (травма) супроводжувалась розвитком правобічної емфіземи, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у виді: закрита черепно-мозкова травма: крововиливи м`яких тканин лобно-тім`яної ділянки ліворуч (з емфіземою м`яких тканин), перелом кута нижньої щелепи ліворуч зі зміщенням уламків), геморагічні забої в обох лобних правій скроневій частці, в правому боковому шлуночку, набряк паренхіми головного мозку, що обумовило розвиток небезпечно-загрозливого для життя стану - коми; закрита травма грудної клітки та шийного відділу хребта: гідропневмоторакс праворуч, переломи поперекових відростків 4-7 грудних хребців, 7 шийного хребця ліворуч, які в сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення вимог п.п. 1.5, 1.10 в частині визначення терміну «недостатня видимість», підпункту «б» п. 2.3, п.п. 10.1 та підпункту «г» п. 14.6 Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_3 знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, визнав повністю при вище вказаних фактичних обставинах, які встановлені в ході досудового розслідування та судового розгляду, надав суду зізнавальні показання про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме, що він, дійсно, 02.12.2024, приблизно о 17:00 год., керуючи автомобілем «FIAT DUKATO», рухався по дорозі зі сторони пр-ту Броварського в м. Києві в напрямку с. Зазим`я Київської обл. Маючи намір здійснити обгін автомобіля, що рухався перед ним, він виїхав на зустрічну смугу, але не врахував ситуацію та можливі наслідки. Коли виїхав на обгін, перед ним була ще одна машина, яка повернулась в полосу руху, в якій вони рухались, він побачив світло фар зустрічного автомобіля, але не встиг завершити обгін, він звернув вліво, до зустрічного узбіччя щоб уникнути зіткнення, однак автомобіль, що рухався на зустріч, також, щоб запобігти ДТП змістився праворуч до узбіччя, внаслідок чого і сталося зіткнення.

Зазначив, що має водійський стаж 30 років. Дорога йому була відома. Знає про необхідність дотримання ПДР України. Вважає, що зробив все можливе, щоб уникнути зіткнення з автомобілем потерпілого.

Щиро кається, дуже шкодує про вчинене, попросив пробачення у потерпілих, зробив для себе належні висновки. Просив суд не позбавляти його волі, та надати можливість доглядати за матір`ю похилого віку, працювати та заробляти кошти з метою відшкодування потерпілим шкоди.

Заявлені цивільні позови потерпілих визнає частково. Відшкодував частково потерпілим завдану ним шкоду. Потерпілому ОСОБА_5 відшкодував в рахунок погашення витрат на лікування 35 000 грн., потерпілій ОСОБА_7 25 000 грн.

Зазначив, що прибував у лікарню до потерпілих та намагався надати матеріальну допомогу на лікування.

Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду розуміють правильно зміст цих обставин, не мають сумніву у добровільності їх позиції, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та дослідити кримінальне провадження №12024100000001383 від 02.12.2024 стосовно ОСОБА_3 за ст. 286 ч.2 КК України у порядку, передбаченому ст. 349 ч.3 КПК України.

Згідно встановленого порядку дослідження доказів судом були допитані потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 з приводу заявлених цивільних позовів.

Які, кожен окремо, підтримали заявлені цивільні позову в розмірах та обґрунтуваннях викладених у них.

В порядку дослідження доказів, а саме в частині заявлених позовних вимог, суд, також, заслухав пояснення представників потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.

Кримінальне провадження №12024100000001383 від 02.12.2024 стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 розглянуто з дотриманням правил підсудності.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує наступні норми КПК та КК України.

Так, згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якої людини, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до норм ст. 50 ч. 2 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Дотримання загальних засад призначення покарання на підставі ст.ст. 50, 65 КК України є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Також, при призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обвинувачений вчинив тяжкий злочин, особу винного, а саме:

- раніше не судимий (Т. №1. а.п. 227);

- не перебуває під наркотичним диспансерно - динамічним наглядом в КНП «Київська міська клінічна лікарня «Соціотерапія» (Т. №1, а.п. 225);

- не перебуває під наглядом у лікаря - психіатра в КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» (Т. №2, а.п. 226);

- за місцем проживання на ОСОБА_3 за час обслуговування будинку, скарг від сусідів не надходило (Т. №2, а.п. 119);

- за місцем працевлаштування в ФОП ОСОБА_12 , характеризується з позитивної сторони. Зарекометудав себе як відповідальний, дисциплінований та сумлінний працівник (Т. №2, а.п. 121);

- в Національному клубі північних їздових порід, в якому ОСОБА_3 є членом, зарекомендував себе з позитивної сторони (Т. №2, а.п. 122).

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, вперше притягнення до кримінальної відповідальності, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, а також те, що обвинувачений попросив вибачення у потерпілих.

Обставин, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, під час судового розгляду не встановлено.

Також, в обґрунтування призначення покарання обвинуваченому, суд покладає Рішення Конституційного Суду України та судову практику.

У Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 (пункт 4 мотивувальної частини) наголошено, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину (абзац п`ятий підпункту 4.1); правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям (абзац четвертий підпункту 4.2).

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.

Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. (Постанова ККС ВС від 05.10.2023 у справі №542/26/23).

Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину суто з позицій психологічної внутрішньої переорієнтації суб`єкта, справжнє засудження свого діяння, визнання його антисуспільного характеру, про що мають свідчити і об`єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. (Постанова ККС ВС від 14.11.2022 у справі №640/3693/15-к).

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 10.02.2021 у справі №643/13256/17 та від 27.04.2021 у справі №520/16394/16-к.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав факт вчинення ним кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро покаявся у скоєному, надав суду логічні та послідовні показання, частково відшкодував заподіяну потерпілим шкоду, що, на переконання суду, свідчить про наявність у обвинуваченого дійсного, а не уявного, жалю про скоєне та його щире каяття.

За вказаних вище обставин, з огляду на принцип індивідуалізації та домірності (пропорційності) покарання, який полягає, зокрема у адекватності застосованого заходу примусу та скоєного діяння, суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку реальне відбуття обвинуваченим ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі буде пропорційним відносно вчинених ними кримінальних правопорушень, а мета покарання може бути досягнута без ізоляції їх від суспільства, проте в умовах контролю за їх поведінкою зі сторони державних органів.

Таким чином, суд, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, вказані вище дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, а також враховуючи думку потерпілих, які наполягають на призначенні обвинуваченому суворого - реального покарання, суд доходить висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти лише шляхом ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі та строк, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України, за якою кваліфікованого його діяння, з позбавленням права керувати транспортними засобами на максимальний строк.

Положенням ст. 75 КК України передбачено, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

При цьому положення ст. 75 КК України вимагають обов`язково враховувати дані, які характеризують особу винного, вирішуючи питання, чи є можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, й, ухвалюючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суду необхідно навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.

Суд не знайшов переконливих аргументів про можливість та ефективність застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду не буде забезпечена мета кримінального покарання, що передбачає не тільки виправлення засудженого, але й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Вирішення цивільних позовів.

Відповідно до ст. 128 ч. 1 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Так, у кримінальному провадженні №12024100000001383 від 02.12.2024, під час підготовчого судового засідання, у відповідності до вказаної норми закону, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , скористалися даною нормою КПК України та до початку судового розгляду, пред`явили цивільні позови до обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог ст. 128 ч. 5 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ст. 81 ч. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Потерпілий ОСОБА_5 пред`явив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.п. 57-87).

Згідно заявлених позовних вимог потерпілий ОСОБА_5 просив суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на його користь:

1) матеріальну шкоду завдана здоров`ю у зв`язку з втратою працездатності у розмірі 5 200 грн., щомісячно, починаючи з дати подання цивільного позову;

2) моральну шкоду в сумі 5 000 000 грн.;

3) витрати у зв`язку зі знищенням транспортного засобу «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_3 , в сумі 220 500 грн.;

4) витрати на лікування в розмірі 183 548,45 грн.

Потерпілий ОСОБА_5 просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 5 200 грн. щомісячно, за втрату працездатності, починаючи з дати подання цивільного позову, оскільки до події він працював водієм таксі «Уклон», через додаток. Паперових документів про те, що він працював у нього не має, але він отримував дохід 8 000 грн. в місяць. Також, просив стягнути моральну шкоду в сумі 5 000 000 грн., компенсацію за пошкоджений автомобіль в сумі 220 500 грн. та витрати на лікування в сумі 185 548 грн. Витрати на лікування підтверджуються квитанціями. Щодо автомобіля зазначив, що керував автомобілем на підставі генеральної довіреності.

При вирішення питання про відшкодування потерпілому ОСОБА_5 завданої матеріальної шкоди, суд враховує часткове відшкодування обвинуваченим в сумі 35 000 грн, згідно наступних платіжних документів: платіжна інструкція №432578392 від 26.12.2024 на суму10 000 грн. ( Т.№1а.п. 152) та 25 000 грн. - чек від 27.02.2025 (Т.№1 а.п. 155).

Зокрема, представниками потерпілого ОСОБА_5 , в підтвердження понесених потерпілим ОСОБА_5 матеріальних витрат на суму 183 548,45 грн., які складаються з витрат, пов`язаних з лікуванням та придбанням лікарських засобів, було надано оригінали платіжних документів (Т.№1 а.п. 193-212).

В даному випадку представниками потерпілого ОСОБА_5 доведено шляхом надання оригіналів платіжних документів, понесених потерпілим ОСОБА_5 , матеріальних витрат на лікування на суму 183 548,45 грн. (Т.№1 а.п. 193-212).

Під час судового розгляду обвинувачений, в добровільному порядку, відшкодував, в рахунок матеріальної шкоди, 35 000 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилається потерпілий ОСОБА_5 в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої останньому завдана моральна шкода.

Вирішуючи питання, що пов`язане з розміром відшкодування моральної шкоди, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_5 , яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує суть позовних вимог, характер, обсяг, глибину та тривалість заподіяних потерпілому моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеню вини обвинуваченого, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вимоги ст.ст. 23, 1167 ЦК України, і оцінює моральну шкоду в розмірі - 400 000 грн.

Підсумовуючи дослідження цивільного позову суд приходить до висновку про те, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, з урахуванням часткового відшкодування обвинуваченим в рахунок матеріальної шкоди пов`язаної з витратами на лікування в сумі 183 548,45 грн. - 35 000, 00грн.=148 548, 45 грн.

Цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди завданої здоров`ю у зв`язку з втратою працездатності у сумі 5 200 грн., щомісячно, починаючи з дати подання цивільного позову, не підлягає до задоволення, оскільки дана позовна вимога є недоведеною, тобто суду не надані достовірні та переконливі докази того, що потерпілий ОСОБА_5 , до події, працював та мав офіційний дохід, який підлягає відшкодуванню.

Також, не підлягає задоволенню позовні вимогти в частині витрат у зв`язку зі знищенням транспортного засобу «Шкода Фабія», д.н.з. НОМЕР_3 , в сумі 220 500 грн., оскільки згідно наданих стороною обвинувачення документів, а саме постанови про визнання предмету речовим доказом від 02.12.2024, вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_13 (Т.№1 а.п.237).

Таким чином, з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_5 підлягає стягненню сума в розмірі 548 548,45 грн., з яких: матеріальна шкода в сумі 148 548, 45 грн. та моральна шкода в сумі 400 000,00 грн.

Представник потерпілої ОСОБА_10 , в інтересах потерпілої ОСОБА_7 , пред`явив цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу (Т.№1 а.п. 88-113).

Згідно заявлених позовних вимог потерпілий просив суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_7 грошові кошти, з яких:

1) матеріальна шкода пов`язана з лікуванням в сумі 131 247, 02 грн.;

2) моральна шкода в сумі 300 000,00 грн.;

3) витрати на правничу допомогу в розмірі 45 200 грн.

При вирішення питання про відшкодування потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди суд враховує часткове відшкодування обвинуваченим завдану матеріальну шкоду в сумі 25 000 грн. квитанція до платіжної інструкції від 27.02.2026 (Т.№1 а.п. 158).

Зокрема, представником потерпілого ОСОБА_10 , в підтвердження понесених потерпілою ОСОБА_7 матеріальних витрат на суму в сумі 131 247, 02 грн., які складаються з витрат, пов`язаних з лікуванням та придбанням лікарських засобів, було надано оригінали платіжних документів на суму в сумі 131 247, 02 грн. (Т.№1 а.п. 97-119, Т№2) та витрати на правничу допомогу в розмірі 45 200 грн. (Т.№2).

В даному випадку представником потерпілої ОСОБА_10 доведено, шляхом надання оригіналів платіжних документів, понесених потерпілою ОСОБА_7 матеріальних витрат на суму 131 247, 02 грн. (Т.№1 а.п. 97-119, Т№2) та витрат на правничу допомогу в розмірі 45 200 грн. (Т№2).

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилається представник потерпілої ОСОБА_10 , в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої останньому завдана моральна шкода.

Вирішуючи питання, що пов`язане з розміром відшкодування моральної шкоди потерплій ОСОБА_7 , суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості заподіяних потерпілій ОСОБА_7 моральних страждань, неможливість в інший не грошовий спосіб відшкодувати завдану немайнову шкоду, суд визначає, що сума, заявлена представником потерпілого у розмірі 300 000,00 грн. у рахунок його відшкодування, є співрозмірною з урахуванням конкретних обставин справи.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує суть позовних вимог, характер, обсяг, глибину та тривалість заподіяних потерпілому моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеню вини обвинуваченої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вимоги ст.ст. 23, 1167 ЦК України, і оцінює моральну шкоду в розмірі визначеному потерпілим - 300 000 грн.

Підсумовуючи дослідження цивільного позову представника потерпілої ОСОБА_10 суд приходить до висновку про те, що цивільний позов представника потерпілого в інтересах потерпілої ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення, з урахуванням часткового відшкодування обвинуваченим 25 000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди пов`язаної витратами на лікування в сумі 131 247, 02 грн. - 25 000, 00грн.=106 247, 02 грн.

Таким чином, з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_7 підлягає стягненню сума в розмірі 451 247, 02 грн., з яких: матеріальна шкода в сумі 106 247,02 грн., моральна шкода в сумі 300 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.

Речові докази в кримінальному провадженні №12024100000001383 від 02.12.2024, а саме:

- згідно постанови слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 від 02.12.2024, а саме: автомобіль, марки «Fiat Ducato», р.н. НОМЕР_1 , знаходився на зберігання на території спеціального майданчику тимчасового затримання транспортних засобів (м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 20-Б) (Т. №1, а.п. 234);

- згідно постанови слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 від 18.09.2025, Речовий доказ, а саме автомобіль, марки «Fiat Ducato», р.н. НОМЕР_1 , повернутий на зберігання ОСОБА_3 (Т. №1, а.п. 235), про що наявна розписка ОСОБА_3 від 15.12.2025 (Т. №1, а.п. 242);

- згідно постанови слідчого ВРЗСТ СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 від 02.12.2024, а саме: автомобіль, марки «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , який переданий на зберігання на територію спеціального майданчику тимчасового затримання транспортних засобів (м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 20-Б) (Т. №1, а.п. 237).

Питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Згідно вимог ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експертів, в сумі становить 69 666,10 грн., оскільки під час досудового розслідування проводились наступні експертизи:

- судова автотехнічна експертиза технічного стану №СЕ-19/111-24/71291-ІТ від 03.01.2025, вартість складає 3 183,60 грн.( Т. №1, а.п. 230);

- судова автотехнічна експертиза технічного стану №СЕ-19/111-24/71310-ІТ від 30.12.2024, вартість складає 3 183,60 грн.( Т. №1, а.п. 231);

- судова трасологічна експертиза №СЕ-19-25/13453-ІТ від 16.04.2025, вартість складає 14 262,40 грн.( Т. №1, а.п. 229);

- судова фототехнічна експертиза №СЕ-19/111-25/9198-ФП від 13.03.2025, вартість складає 2 387,70 грн.( Т. №1, а.п. 228);

- комплексна судова фототехнічна та інженерно-транспортна (трасологічна та автотехнічна) експертиза №4274/25-35/4275/4276/25-52, вартість складає 46 648,80 грн.( Т. №1, а.п. 232).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2024, накладено арешт на майно, а саме автомобіль, марки «Fiat Ducato», р.н. НОМЕР_1 (ЄУНСС: 761/46512/24), (Т. №1, а.п. 238-240).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2025, накладений арешт на майно, а саме автомобіль, марки «Fiat Ducato», р.н. НОМЕР_1 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2024 (ЄУНСС: 761/46512/24), частково скасовано, а саме в частині користування транспортним засобом, залишивши заборону відчуження та розпорядження вказаним майном (ЄУНСС: 761/4836/25), (Т. №1, а.п. 241).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13.12.2024, накладено арешт на майно, а саме автомобіль, марки «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 (ЄУНСС: 761/46517/24), (Т. №1, а.п. 243-245).

Під час досудового розслідування та судового розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався,

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 376, 615 ч.15 КПК України, суд -

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 548 548 (п`ятсот сорок вісім тисяч п`ятсот сорок вісім) грн. 45 коп., з яких:

-матеріальна шкода в сумі 148 548 (сто сорок вісім тисяч п`ятсот сорок вісім)грн. 45 коп.

-моральна шкода в сумі 400 000 (чотириста тисяч)грн.00 коп.

Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_10 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 451 247 (чотириста п`ятдесят одна тисяч двісті сорок сім) грн. 02 коп., з яких:

- матеріальна шкода в сумі 106 247,02 (сто шість тисяч двісті сорок сім) грн. 02 коп.,

- моральна шкода в сумі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.,

- витрати на правничу допомогу в розмірі 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. 00коп.

Речові докази в кримінальному провадженні №12024100000001383 від 02.12.2024, а саме:

- автомобіль, марки «Fiat Ducato», р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 , згідно розписки від 15.12.2025 - залишити в розпорядженні ОСОБА_3 ;

- автомобіль, марки «Skoda Fabia», р.н. НОМЕР_2 , який переданий на зберігання на територію спеціального майданчику тимчасового затримання транспортних засобів (м. Київ, вул. Г. Хоткевича, 20-Б) - повернути власнику ОСОБА_13 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 69 666 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 10 коп.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2024 (ЄУНСС: 761/46512/24) та від 13.12.2024 (ЄУНСС: 761/46517/24), на майно (ЄУНСС:761/3892/25) - скасувати.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1