Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №362/9107/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 362/9107/25

Провадження № 2/752/6905/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 червня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

з участю секретаря Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів із твердої суми на частку від доходу,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , визначених рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2019 року в справі № 753/11613/18 з твердої грошової суми (6 000,00 грн) на 1/3 частку з усіх видів доходу відповідача на користь дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дітьми повноліття.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що в зв`язку з невиконанням відповідачем вищевказаного рішення про стягнення аліментів, у нього існувала значна заборгованість і ОСОБА_2 уникав примусового виконання рішення суду, в тому числі, переоформивши власний транспортний засіб на іншу особу.

Позивач вказує, що з 2020 року ОСОБА_2 сплачував аліменти нерегулярно та не в повній мірі, не був офіційно працевлаштований, а також не мав ані рухомого, ані нерухомого майна.

При цьому, ОСОБА_1 зауважує, що дізнавшись про офіційне працевлаштування відповідача, у лютому 2025 року звернулася до державної виконавчої служби, в зв`язку з чим державним виконавцем направлено постанову про примусове виконання за місцем роботи ОСОБА_2 .

Таким чином, вважає, що наявні всі підстави для зміни способу стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей у розмірі 1/3 частки всіх його доходів, в зв`язку з чим позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 10.02.2026 року після передачі вказаної справи за підсудністю з Васильківського міськрайонного суду Київської області, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін (а.с. 59-60).

07.04.2026 року та 01.06.2026 року судом направлено запити до Міністерства оборони України з проханням повідомити чи перебуває ОСОБА_2 на військовій службі у складі Збройних Сил України, на день надання відповіді, однак, відповіді на запити від Міністерства оборони України не надійшло.

Таким чином, судом вживалися заходи щодо з`ясування того, чи перебуває на цей час відповідач у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.11.2019 року в справі № 753/11613/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 6 000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.06.2018 року і до досягнення ними повноліття.

Згідно з довідкою-розрахунком від 02.06.2025 року Васильківського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), станом на 01.06.2025 року розмір заборгованості відповідача за аліментами становить 239 055,44 грн.

Як вбачається із звіту про здійснені відрахування та виплати Військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2025 року № 2486/9254, ОСОБА_2 в серпні 2025 року нарахована заробітна плата в розмірі 73 300,17 грн.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.

У ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому, право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13.

Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. ст. 182-184, 192 СК України.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права дійшов Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 року в справі № 372/2393/17.

При вирішенні вказаного спору, суд бере до уваги значний період часу, що минув з дати визначення розміру аліментів, внаслідок чого істотно змінились обставини, які впливають на розмір аліментів, що стягнені з відповідача в твердій грошовій сумі (потреби в харчуванні, одязі, товарах побутового призначення тощо, вартість послуг з навчання та ін.).

Із огляду на ці обставини, підлягає врахуванню факт зміни розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, ріст цін у зв`язку з інфляцією на оздоровлення, харчування, лікування.

Позивач скористалася своїм правом, визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Вирішуючи питання щодо зміни способу стягнення аліментів, суд бере до уваги, що позивач має право вибору способу стягнення аліментів, а зміна способу стягнення аліментів, у даному випадку не ставить відповідача в скрутне матеріальне становище, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів та стягнення їх у частці від заробітку (доходу) відповідача.

Така зміна способу стягнення аліментів буде відповідати інтересам дітей і засадам справедливості, добросовісності та розумності.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Також з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331,20 грн, що відповідає 0,4 від розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу станом на 01.01.2026 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів із твердої суми на частку від доходу - задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дітей, що стягуються з ОСОБА_2 за рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11.11.2019 року в справі № 753/11613/18.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко