Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №910/2706/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2026Справа № 910/2706/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до фізичної особи - підприємця Мельник Інни Володимирівни про стягнення 313,66 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - Товариство) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Мельник Інни Володимирівни (далі - Підприємець) 313,66 грн, з яких: 293,28 грн - основна заборгованість, 14,49 грн - пеня, 1,44 грн - три проценти річних, 4,45 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за укладеним між сторонами договором розподілу природного газу від 1 вересня 2023 року № 04497B7J6YСР018 у частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 березня 2026 року (суддя ОСОБА_1.) відкрито провадження у справі № 910/2706/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін та встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

26 травня 2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від цієї ж дати № 01.3-16/1144/26, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1., було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи, за результатами якого матеріали справи № 910/2706/26 передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2026 року (суддя Павленко Є.В.) справу № 910/2706/26 прийнято вказаним суддею до свого провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін зі стадії розгляду справи по суті.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у разі, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Судом встановлено, що ухвали суду від 16 березня 2026 року та від 27 травня 2026 року були направлені та доставлені до електронного кабінету відповідача 17 березня 2026 року (17 година 27 хвилин) та 27 травня 2026 року (20 година 50 хвилин) відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними повідомленнями про доставку зазначених електронних листів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду від 16 березня 2026 року та від 27 травня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Підприємець у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.

Приймаючи до уваги те, що Підприємець був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у її матеріалах достатньої кількості документів для розгляду даного спору по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРКП), від 26 грудня 2022 року № 1839 Товариству видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що Філія є відокремленим підрозділом позивача, яка згідно з Положенням про Київську філію Товариства, затвердженого протоколом Правління Товариства від 25 липня 2023 року № 16, діє від імені Товариства та здійснює діяльність з розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи для задоволення потреб споживачів природного газу відповідно до отриманих від газотранспортних організацій поставлених обсягів.

За частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 1 вересня 2023 року між Товариством в особі Філії та Підприємцем було укладено типовий договір розподілу природного газу № 04497B7J6YCP018 шляхом підписання заяви-приєднання № 04497B7J6YCP018 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Копія вказаної заяви міститься в матеріалах справи.

Пунктами 1.1., 1.3. вказаного правочину передбачено, що він є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором газорозподільної мережі (далі - оператор ГРМ) обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до пункту 2.1. договору позивач зобов`язався надати Підприємцю послугу з розподілу природного газу, а останній - прийняти зазначену послугу й сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим правочином.

За пунктом 6.1. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ).

Пунктами 1, 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ визначено, що розрахунки споживача за надану оператором ГРМ послугу розподілу природного газу за договором здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача й оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ з розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Газовий рік визначається як період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року й триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року. Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів). Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими) (пункт 4 глави 1 розділу І, пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).

Відповідно до пункту 6.2. договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Постановою НКРКП від 22 грудня 2022 року № 1944, яка набрала чинності з 1 січня 2023 року, для Товариства встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 1,788 грн з ПДВ за 1 м3 на місяць.

Постановою НКРКП від 19 грудня 2025 року № 2163, яка є чинною з 1 січня 2026 року, для Товариства встановлено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 2,028 грн з ПДВ за 1 м3 на місяць.

Відповідно до пунктів 6.4., 6.6. договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

За умовами пункту 7.4. вказаного правочину Підприємець зобов`язався здійснювати розрахунки за договором у розмірі та порядку, визначених цією угодою, а також дотримуватися вимог зазначеного договору та Кодексу ГРМ.

Цей договір укладається на невизначений строк. Якщо в установленому порядку регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов`язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін. У разі незгоди споживача зі змінами, він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору в указаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами (пункти 12.1., 12.2. вказаного правочину).

З наявних у матеріалах справи копій актів приймання-передачі природного газу: від 30 вересня 2024 року № 28835, від 30 вересня 2025 року № 48202, - вбачається, що позивач на виконання вищевказаних положень Кодексу ГРМ та договору повідомив Підприємця про величину річної замовленої потужності на 2025-2026 роки в розмірі 628,00 м3 та розраховану щомісячну оплату для споживача, яка у 2025 році склала 52,34 м3, у 2026 році - 52,33 м3. Належні докази направлення вказаних актів засобами поштового зв`язку на адресу Підприємця містяться в матеріалах справи.

Як зазначав позивач у своєму позові, у період з листопада 2025 року по січень 2026 року ним були надані Підприємцю обумовлені договором послуги розподілу природного газу на загальну суму 293,28 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних повноважним представником Філії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): від 30 листопада 2025 року № 36083 на суму 93,59 грн, від 31 грудня 2025 року № 39593 на суму 93,55 грн, від 31 січня 2026 року № 2464 на суму 106,14 грн. Належні докази направлення відповідачу засобами поштового зв`язку вказаних актів і рахунків на їх оплату також містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність у матеріалах справи зауважень і претензій Підприємця щодо якості, обсягу та вартості наданих Товариством послуг.

Однак, Підприємець вищевказані акти не підписав, як і не надав мотивованої відмови від їх підписання. Спірні послуги відповідачем у встановлений договором та Кодексом ГРМ строк оплачені не були. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача, яка складає 293,28 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з Підприємця зазначеної суми. Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, позивач також просив суд стягнути з Підприємця 4,45 грн інфляційних втрат та 1,44 грн трьох процентів річних, нарахованих за загальний період прострочення з 11 грудня 2025 року по 12 березня 2026 року згідно надано позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Товариством до стягнення розміри трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства, не перевищують розраховані судом суми вказаних компенсаційних виплат, й відповідач не надав жодних заперечень щодо необґрунтованості нарахованих позивачем сум, позовні вимоги про стягнення з Підприємця зазначених сум також підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 14,49 грн пені, нарахованої за загальний період прострочення з 11 грудня 2025 року по 12 березня 2026 року згідно надано позивачем розрахунку.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вищезазначеної статті передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до пункту 8.2. договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим правочином, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної штрафної санкції у розмірі 14,49 грн також підлягає задоволенню в повному обсязі.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства в особі Філії підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Мельник Інни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 44907200) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (08150, Київська область, Фастівський район, місто Боярка, вулиця Тараса Шевченка, будинок 178; ідентифікаційний код 45385755) 293 (двісті дев`яносто три) грн 28 коп. основної заборгованості, 14 (чотирнадцять) грн 49 коп. пені, 1 (одну) грн 44 коп. трьох процентів річних, 4 (чотири) грн 45 коп. інфляційних втрат та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 червня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко