Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №904/2761/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2761/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: Камлер А.В. (в залі суду) - прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, посвідчення № 069918 від 01.03.23

Представник відповідача: не з`явився

Представники третіх осіб: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фермерського господарства "Джал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 (повний текст рішення складено та підписано 11.09.2025, суддя Мілєва І.В.)

у справі № 904/2761/25

за позовом Шахтарської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача-1: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Дніпропетровська область, м. Дніпро

позивача-2: Слов`янської сільської ради, Дніпропетровська область, с. Слов`янка

до Фермерського господарства "Джал", Харківська область, с. Вільхуватка

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Дніпропетровська область, м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Дергеокадастру Дніпропетровської області, м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2025 Шахтарська окружна прокуратура в інтересах держави в особі позивача-1: Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), позивача-2: Слов`янської сільської ради звернулась до господарського суду з позовною заявою до Фермерського господарства "Джал", в якій просить суд:

- усунути перешкоди власнику – Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради – у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» шляхом визнання недійсним договору оренди землі №13/ДО-15 від 22.10.2015, укладеного між ГУ Держгеокадастрі у Дніпропетровській області (орендодавець) та Фермерським господарством «Джал» (орендар) щодо передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- усунути перешкоди власнику – Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради – у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, проведену за Фермерським господарством «Джал» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва державним реєстратором Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04.11.2015 (номер запису про інше речове право: 11954716);

- усунути перешкоди власнику Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Джал» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га власнику - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради.

07.08.2025 прокурор подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд:

- усунути перешкоди власнику – Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради – у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, проведену за Фермерським господарством «Джал» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва державним реєстратором Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04.11.2015 (номер запису про інше речове право: 11954716);

- усунути перешкоди власнику Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Джал» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га власнику - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025, позов задоволено в повному обсязі.

Усунуто перешкоди власнику – Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради (52911, Дніпропетровська область, с. Слов`янка, вул. Центральна, буд. 36, ідентифікаційний код 04340264) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, проведену за Фермерським господарством «Джал» (62620, Харківська область, с. Вільхуватка, вул. Харченка, буд. 8, ідентифікаційний код 33369342) державним реєстратором Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04.11.2015 (номер запису про інше речове право: 11954716).

Усунуто перешкоди власнику Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Джал» (62620, Харківська область, с. Вільхуватка, вул. Харченка, буд. 8, ідентифікаційний код 33369342) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га власнику - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради (52911, Дніпропетровська область, с. Слов`янка, вул. Центральна, буд. 36, ідентифікаційний код 04340264), про що видати наказ.

Стягнуто з Фермерського господарства «Джал» (62620, Харківська область, с. Вільхуватка, вул. Харченка, буд. 8, ідентифікаційний код 33369342) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету – 2800) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844,80 грн.

Повернуто Дніпропетровській обласній прокуратурі (реквізити отримувача: 49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету – 2800) із державного бюджету України судовий збір розмірі 2422,40 грн, перерахований згідно з платіжною інструкцією №1404 від 26.05.2025.

Не погодившись з рішенням суду, через систему «Електронний суд», представник Фермерського господарства "Джал", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 05.09.2025 в повному обсязі; винести нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі; судові витрати покласти на позивачів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, передчасним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач стверджує, що для застосування заборони, встановленої частиною 3 статті 93 Земельного кодексу України (щодо неможливості передання в оренду штучно створених земельних ділянок у межах ПЗС (далі ПЗС - Прибережна захисна смуга), суд першої інстанції мав беззаперечно встановити низку фактичних обставин. А саме: наявність водного об`єкта (річки Бик), визначення його розміру, розрахунок відповідно до частини 2 статті 60 ЗК України конкретної ширини прибережної захисної смуги (25, 50 чи 100 метрів) та, найголовніше, довести, що спірна земельна ділянка повністю або частково знаходиться саме в межах цієї смуги.

Відповідач наголошує, що матеріали справи не містять жодного належного доказу на підтвердження цих обставин. Зокрема, відсутній акт встановлення меж ПЗС на місцевості, інформаційні знаки або відомості в Державному земельному кадастрі про таке обмеження. Висновок геодезиста та лист департаменту екології підтверджують лише факт знаходження ділянки в межах ландшафтного заказника «Долина річки Бик», але не доводять її перетину з прибережною захисною смугою. Отже, висновок суду про порушення Відповідачем вимог частини 3 статті 93 ЗК України є передчасним та таким, що не підтверджений доказами.

Відповідач звертає увагу на те, що частина 3 статті 93 ЗК України містить важливе застереження: «крім випадків, передбачених законом». На думку Відповідача, таким винятком є положення частини 2 статті 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд», згідно з яким оголошення території заказником проводиться без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів. Ця норма також закріплена в Положенні про ландшафтний заказник «Долина річки Бик», яке прямо вказує, що територія заказника не вилучається з користування землекористувачів.

Таким чином, Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував цей виняток, адже чинне законодавство дозволяє провадження господарської діяльності на території заказника тим особам, які користувалися землею до його створення, без вилучення ділянки.

Відповідач наполягає, що він є добросовісним набувачем права оренди спірної земельної ділянки, оскільки договір оренди № 13/ДО-15 від 22.10.2015 було укладено за результатами відкритого аукціону, організованого державою в особі Головного управління Держгеокадастру. При укладанні договору Відповідач покладався на офіційні документи, надані державою: витяг з Державного земельного кадастру, витяг з Реєстру речових прав та, що особливо важливо, позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації №108 від 05.05.2015. Жоден із цих документів не містив відомостей про те, що земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду або обмежена в обороті.

Відповідач посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (справи №48/340, №922/3537/17, №610/1030/18), згідно з якою добросовісна особа має право покладатися на відомості з державних реєстрів. Відсутність у реєстрах інформації про обтяження позбавляє сенсу вимогу про їх перевірку іншим чином.

Тому поведінка позивачів, які намагаються скасувати право оренди, набуте добросовісно на підставі даних, внесених самим державним органом, суперечить принципу venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки). Суд першої інстанції не надав оцінки цим доказам, чим порушив статтю 86 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач стверджує, що висновок суду про використання ним земельної ділянки не за цільовим призначенням є безпідставним. Цільове призначення ділянки, визначене у правовстановлюючих документах, – «ведення товарного сільськогосподарського виробництва».

Фактично Відповідач використовував ділянку як пасовище, що є одним із дозволених способів використання сільськогосподарських земель. Водночас Положення про заказник «Долина річки Бик» не містить прямої заборони на випасання худоби.

Відповідач наголошує, що позивачі не надали жодного доказу фактичного використання ділянки всупереч її цільовому призначенню (наприклад, будівництва, розміщення відходів тощо). Отже, правових підстав для висновку про порушення статті 19 Земельного кодексу України не було.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало повноважень розпоряджатися спірною земельною ділянкою. Водночас Прокурор під час розгляду справи заявляв клопотання про залучення цього органу до участі у справі в якості співвідповідача, однак суд всупереч вимогам частини 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України не розглянув це клопотання та не замінив первісного відповідача належним. Таким чином, суд фактично вирішив питання про права та обов`язки особи (Держгеокадастру), яка не була залучена до участі у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення.

Відповідач зазначає, що про свої права позивач-2 (Слов`янська сільська рада) дізналася ще у 2021 році, коли зареєструвала право комунальної власності на спірну ділянку, однак звернулася до суду лише у 2025 році. Вважає, що загальна позовна давність у три роки пропущена. Однак суд першої інстанції кваліфікував позов як негаторний (про усунення перешкод у користуванні майном), на який позовна давність не поширюється відповідно до сталої практики Верховного Суду.

Згідно до протоколу автоматизованогорозподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2025 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/2761/25. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/2761/25.

08.10.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи.

Ухвалою суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Джал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі № 904/2761/25. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 11.12.2025 о 11 год. 50 хв.

11.12.2025 від Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ЦАГС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи; просить судове засідання, призначене на 11.12.2025 о 11 год. 50 хв. провести без участі третьої особи-1 - Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації та його уповноваженого представника, за наявними в матеріалах справи документами. Про дату та час наступного судового засідання просить повідомити заздалегідь Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 11.12.2025 розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Джал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі № 904/2761/25 відкладено до 05.03.2026 року о 10-50 год.

08.12.2025 від керівника Шахтарської окружної прокуратури до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу; вважає доводи апелянта надуманими та безпідставними, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим, з огляду на таке.

Щодо доведеності факту знаходження земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги

Прокурор наголошує, що головним є сам факт знаходження спірної земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик». Цей факт підтверджується сукупністю доказів: листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації; висновком сертифікованого інженера-землевпорядника Руденко Сергія Миколайовича, який провів топографо-геодезичні роботи та встановив, що земельна ділянка на 100 відсотків розташована в межах заказника; даними Національної кадастрової системи (шар «Природно-заповідний фонд») та загальнодоступними картографічними даними Державного земельного кадастру.

Таким чином, твердження апелянта про передчасність висновків суду є безпідставними.

Щодо безпідставності посилань на статтю 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд»

Прокурор зазначає, що норма частини 2 статті 25 Закону про те, що оголошення заказника провадиться без вилучення земельних ділянок у користувачів, стосується лише випадків існуючого правомірного користування, яке не порушує охоронних вимог. У даному ж випадку право оренди на земельну ділянку в межах заказника було надано з порушенням закону, а тому ця норма не може бути застосована.

Крім того, прокурор наголошує, що землі природно-заповідного фонду мають особливий, найсуворіший режим охорони, спрямований на збереження унікальних ландшафтів та екосистем. На відміну від земель сільськогосподарського призначення, правовий режим земель заказника забороняє будь-яку діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних ресурсів, без відповідного погодження.

Щодо використання земельної ділянки не за цільовим призначенням

Прокурор стверджує, що саме по собі знаходження земельної ділянки в межах ландшафтного заказника «Долина річки Бик» свідчить про її віднесення до земель природно-заповідного фонду. Це унеможливлює перебування цієї ділянки з іншим статусом цільового використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду здійснюється виключно Кабінетом Міністрів України в особливому порядку, якого дотримано не було.

Відповідач здійснював діяльність на ділянці без погодженої документації та без дотримання режиму використання території заказника, що прямо порушує статті 58, 60, 93 Земельного кодексу України, статті 7, 16, 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та Положення про заказник «Долина річки Бик».

Щодо добросовісності набувача

Прокурор вважає посилання апелянта на «добросовісність набувача» юридично незначимими, оскільки добросовісність не може легалізувати користування земельною ділянкою, право на яку було надано з порушенням закону (неуповноваженим органом, всупереч вимогам статей 20, 93, 122, 150 Земельного кодексу України).

Щодо позовної давності

Прокурор зазначає, що позовна давність у цій справі не застосовується, оскільки позов є негаторним (вимога про усунення перешкод у користуванні майном, передбачена статтею 391 Цивільного кодексу України). Порушення прав власника є триваючим і існує на момент звернення до суду, тому звернутися з таким позовом можна в будь-який час, доки існує правопорушення.

Отже, набуття Фермерським господарством «Джал» права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 відбулося з грубими порушеннями земельного та природоохоронного законодавства. Спірна ділянка знаходиться в межах об`єкта природно-заповідного фонду (ландшафтного заказника «Долина річки Бик») та відноситься до земель обмеженої оборотоздатності. Право власності на цю ділянку належить територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради, яка має право вимагати усунення будь-яких порушень.

На підставі викладеного прокурор просить апеляційну скаргу Фермерського господарства «Джал» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі №904/2761/25 - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Кощеєва І.М. на лікарняному, розгляд справи № 904/2761/25, призначений на 05 березня 2026 року, не відбувся. Відповідну інформацію було оприлюднено 04.03.2026 на офіційному вебсайті Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 11.03.2026 розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Джал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі № 904/2761/25 призначено у судовому засіданні на 19.05.2026 о 10:50 год.

Однак, апеляційним господарським судом було допущено описку в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 щодо дати судового засідання.

Ухвалою суду від 18.03.2026 виправлено, допущену в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 11.03.2026 описку, вказавши: «Розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Джал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі № 904/2761/25 призначити у судовому засіданні на 28.05.2026 о 10:50 год.».

25.05.2026 від Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації до ЦАГС надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи; просить судове засідання, призначене на 28.05.2026 о 10 год. 50 хв. провести без участі третьої особи-1 - Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації та його уповноваженого представника, за наявними в матеріалах справи документами. Про дату та час наступного судового засідання просить повідомити заздалегідь Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

28.05.2026 позивач 1, позивач 2, третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених учасників справи.

У судовому засіданні 28.05.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Прокурор зазначає, що Дніпропетровська обласна рада рішенням від 19.03.2002 № 525-22/ХХІІІ (т. 1 а.с. 24-31) затвердила перелік цінних природних територій, що резервуються для подальшої організації об`єктів природно-заповідного фонду області, до якого увійшов об`єкт природно-заповідного фонду «Долина річки Бик», розташований у Межівському районі Дніпропетровської області.

Рішенням Дніпропетровської обласної ради «Про створення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» від 21.06.2013 № 440-19/VI (т. 1 а.с. 32) на території Межівського (Синельниківського) району Дніпропетровської області створено ландшафтний заказник місцевого значення «Долина річки Бик», який розташований на території Слов`янської об`єднаної територіальної громади.

Проект створення ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» у межах Межівського району Дніпропетровської області розроблено Дніпропетровським національним університетом на замовлення Головного управління промисловості Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Відповідно до проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» він розташований у межах Межівського району Дніпропетровської області на території Новогригорівської та Слов`янської сільських рад. До його складу включені землі лісового та водного фонду, а також землі природоохоронного призначення (пасовища), що займають прибережні ділянки. Загальна площа ландшафтного заказника «Долина річки Бик» становить 2758,3 гектара. Режим використання: на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню та загрожує збереженню природного комплексу даної території. На території заказника заборонено будь-яке будівництво, випалювання сухої рослинності, стихійний відпочинок, автомобільні стоянки, розведення вогнищ за винятком місць, спеціально відведених для цих цілей.

Прокурор зазначає, що не зважаючи на створення вказаного об`єкту природно-заповідного фонду і фактичного віднесення земельних ділянок, на яких він розташований, до категорії земель природно-заповідного фонду, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.08.2015 №4-11/27-15-СГ (т. 1 а.с. 85) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав оренди на неї на земельних торгах, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Межівського (Синельниківського) району Дніпропетровської області, загальною площею 65,4580 га, з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 426556960 від 13.05.2025 (т. 1 а.с. 84): 05.07.2021, право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,458 га зареєстровано за Слов`янською сільською радою Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 709679412226).

Прокурор зазначає, що за результатами проведення земельних торгів 22.10.2015 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області (орендодавець) уклало з Фермерським господарством «Джал» (орендар) договір оренди земельної ділянки № 13/ДО-15 з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965, площею 65,4580 га, відповідно до якого земельна ділянка надана в оренду на 14 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із видом угідь пасовища. Відповідно до 2.3 договору категорія земель: землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер нерухомого майна 709679412226) 04.11.2015 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 зареєстроване державним реєстратором Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області Кошарною С.С. на підставі договору оренди землі № 13/ДО-15 від 22.10.2015 за Фермерським господарством «Джал» (ЄДРПОУ 33369342), номер запису про інше речове право: 11954716 індексний номер рішення: 25961750 від 09.11.2015.

Таким чином, як зазначає прокурор, Фермерське господарство «Джал» набуло право оренди на земельну ділянку площею 65,4580 га з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. З урахуванням вказаних обставин, є беззаперечним факт використання Фермерським господарством «Джал» вищевказаної земельної ділянки з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва для вирощування сільськогосподарських культур. Разом з тим, набуття права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 відбулося з порушеннями норм статей 20, 93, 117, 122, 150, 186-1 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» статей 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин), статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України. Зазначена вище земельна ділянка має особливий статус цільового призначення (особливо цінних земель природно-заповідного фонду), а також згідно з положеннями цивільного законодавства відноситься до земель обмеженої оборотоздатності.

Прокурор зазначає, що моніторингом відкритих даних Державного земельного кадастру України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га знаходиться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик», створеного рішенням Дніпропетровської обласної ради № 440-19/VI від 21.06.2013. Вказаним рішенням останньому надано статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Прокурор наголошує, що за результатами опрацювання відкритих даних земельного кадастру України за посиланням https://kadastr.1іve/dzk встановлено, що у басейні р. Самара у межах долини р. Бик Межівського району Дніпропетровської області визначено територію ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик». Також за результатами опрацювання даних модуля Національної кадастрової системи з доступом до відомостей Державного земельного кадастру за посиланням https://nks.dzk.gov.ua (з одночасним накладенням фільтру вкладки «природно-заповідний фонд») визначено територію ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик». Разом з тим, як зазначає прокурор, із застосуванням вищевказаних інформаційних ресурсів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га входить в межі території об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик».

Прокурор посилається на лист ФОП Руденко Сергій Миколайович (сертифікованого інженера-геодезіста (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезіста №010591)), згідно з яким проведено топографо-геодезичні роботи, в результаті яких встановлено, що земельна ділянка площею 65,458 га з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» (т. 1 а.с. 109-110).

Як зазначає прокурор, розташування спірної земельної ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду також підтверджується проекцією земельної ділянки в межах шару «Природно-заповідний фонд» Національної кадастрової системи, а також відповідно до порівняння з картографічною документацією ландшафтного заказника. Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної військової адміністрації листом від 08.05.2025 №2-1939/0/261-25 (т. 1 а.с. 92) підтвердив, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик».

При цьому, як зауважує прокурор, неприйняття сільською радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим. Також незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Прокурор зазначає, що розташування у межах ландшафтного заказника місцевого значення земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965, площею 65,4580 га, на яку наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка в подальшому на підставі договору оренди землі за результатами проведеного аукціону була надана в оренду Фермерському господарству «Джал» згідно з чинним законодавством свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду. Вказане унеможливлює перебування цієї ділянки в користуванні (оренді) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або для будь-якої іншої діяльності, що суперечить її цільовому природно-заповідному призначенню.

Прокурор наголошує, що Фермерське господарство «Джал», яке отримало спірну земельну у користування на умовах оренди, проявивши розумну обачність, могло і повинно було знати про те, що ця ділянка перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду — ландшафтного заказника місцевого значення. Тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у його користування є таким порушенням закону, про яке він міг та повинен був знати на час набуття права оренди земельної ділянки.

На підставі викладеного прокурор просить суд:

- усунути перешкоди власнику – Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради – у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» шляхом скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га, яка розташована на території Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, проведену за Фермерським господарством «Джал» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва державним реєстратором Межівського районного управління юстиції Дніпропетровської області 04.11.2015 (номер запису про інше речове право: 11954716);

- усунути перешкоди власнику Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного призначення з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га шляхом зобов`язання Фермерського господарства «Джал» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га власнику - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виснував:

Згідно зі ст. 9, 14, 26 Закону «Про природно-заповідний фонд України» та режимом заказника, на його території заборонена діяльність, що суперечить цілям збереження природи, в тому числі сільськогосподарське виробництво, оранка, будівництво, полювання тощо.

Фактичне розташування ділянки у заказнику надає їй статусу земель природно-заповідного фонду, незалежно від формального запису про цільове призначення («для ведення товарного сільгоспвиробництва»). Такий запис не дає права використовувати ділянку всупереч закону.

Ч. 3 ст. 93 Земельного кодексу України прямо забороняє передачу в оренду земель природно-заповідного фонду (крім випадків, прямо передбачених законом). Тому передача ділянки в оренду була здійснена всупереч закону.

Суд вважає, що вимога про визнання договору оренди недійсним сама по собі не поверне ділянку власнику. Натомість належним способом захисту є негаторний позов (усунення перешкод у користуванні майном) та скасування реєстрації права оренди.

Оскільки держава (громада) не втратила право власності, але не може вільно користуватися ділянкою через незаконну оренду, це є перешкодою. Вимога про повернення ділянки та скасування реєстрації є обґрунтованою.

До вимог про усунення перешкод (негаторних позовів) позовна давність не застосовується, оскільки порушення є триваючим.

Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про повернення орендної плати на підставі ст. 216 ЦК, оскільки фактичне користування майном унеможливлює двосторонню реституцію.

Прокурор правомірно представляє інтереси держави, оскільки Сільська рада та Екологічна інспекція не вжили належних заходів для захисту прав територіальної громади (повідомлено про бездіяльність).

Колегія суддів погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Предметом позову є усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку природно-заповідного фонду шляхом: скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер 1222688800:01:002:0965, зареєстрованого за ФГ «Джал»; зобов`язання повернути земельну ділянку кадастровий номер 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га власнику - Слов`янській об`єднаній територіальній громаді в особі Слов`янської сільської ради.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (ч. 1 ст. 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим (ст. 18 ЗК).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (ч. 1 ст. 19 ЗК).

Статтею 43 ЗК встановлено, що землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ст. 44 ЗК до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 45 ЗК).

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЗК до особливо цінних земель відносяться, зокрема землі природно-заповідного фонду.

Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ч. 2 ст. 45 ЗК).

Отже, землі ПЗФ як особливо цінні природні ресурси перебувають під особливою охороною держави, мають спеціальний правовий режим використання та підлягають збереженню в інтересах Українського народу.

Прокурор у земельних правовідносинах, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», забезпечує дотримання законності, представляє інтереси держави в суді у визначених законом випадках, оскаржує незаконні рішення щодо земель та здійснює захист публічно значущих і особливо цінних земельних ресурсів.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою з`ясування підстав для представництва інтересів держави Шахтарська окружна прокуратура направила до Слов`янської сільської ради запити від 28.04.2025 №64/1-451вих-25 та від 12.05.2025 №64/1-494вих-25.

Листом від 05.05.2025 №02-502/0/2-25 Слов`янська сільська рада повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 122688800:01:02:0965 з 05.07.2021 перебуває у комунальній власності Слов`янської територіальної громади, входить до складу земель ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» та перебуває в оренді ФГ «Джал». При цьому рада зазначила про відсутність коштів і штатного юриста для здійснення захисту інтересів громади та не заперечила щодо пред`явлення позову прокуратурою. Листом від 13.05.2025 №02-538/0/2-25 Слов`янська сільська рада також повідомила, що претензійно-позовна робота щодо повернення земельних ділянок, розташованих у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик», не проводилася.

Крім того, Шахтарська окружна прокуратура направила до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу запит від 28.04.2025 №64/1-458вих-25 щодо вжитих заходів з перевірки законності передачі в оренду спірної земельної ділянки та проведення претензійно-позовної роботи. У відповіді від 09.05.2025 №3-3504-8 інспекція повідомила, що заходи державного нагляду (контролю) стосовно дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» не здійснювалися, у зв`язку з чим відсутні підстави для звернення до суду.

Враховуючи невжиття уповноваженими органами заходів щодо захисту інтересів держави та територіальної громади, Шахтарська окружна прокуратура листами від 14.05.2025 №64/1-509ВИХ-25 та від 14.05.2025 №64/1-514ВИХ-25 повідомила відповідно Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу та Слов`янську сільську раду про прийняття рішення щодо здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення цього позову.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження підстав представництва інтересів держави прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Незвернення компетентного органу до суду протягом розумного строку після отримання відповідного повідомлення свідчить про його бездіяльність та є достатньою підставою для реалізації прокурором представницьких повноважень.

З огляду на те, що уповноважені органи не вжили заходів судового захисту порушених інтересів держави, суд обґрунтовано дійшов висновку, що прокурор, звертаючись із цим позовом, дотримався вимог законодавства щодо представництва інтересів держави в суді.

Об`єктом спору є земельна ділянка ПЗФ з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га, яка належить до земель комунальної власності Слов`янської територіальної громади та за твердженням прокурора незаконно вибула з належного правового режиму використання внаслідок передачі її відповідачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову прокурора, виходячи з того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1222688800:01:002:0965 площею 65,4580 га фактично розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик», створеного рішенням Дніпропетровської обласної ради від 21.06.2013 № 440-19/VI, а відтак належить до земель ПЗФ та має особливий правовий режим використання, який унеможливлює її передачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Використання відповідачем землі ПЗФ всупереч її цільовому та правовому режиму безпосередньо зачіпає інтереси держави у сфері охорони особливо цінних земель, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення права територіальної громади на належне володіння, користування і розпорядження комунальним майном.

Суд правильно виходив із положень ст. 178 ЦК, 43, 44, 45, 93 ЗК, ст. 3, 9, 14, 25, 26, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», які визначають, що землі ПЗФ є особливо цінними землями з обмеженою оборотоздатністю, перебувають під особливою державною охороною, а будь-яка діяльність, що суперечить їх природоохоронному призначенню, є недопустимою.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Згідно з ч. 3 ст. 93 ЗК не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об`єктів, крім випадків, передбачених законом.

Судом установлено, що заказник «Долина річки Бик» має визначену проєктну площу 2758,3 га, створений з метою збереження природних комплексів та біорізноманіття, а до його складу входять, зокрема, землі природоохоронного призначення, прибережні території та пасовища. При цьому режим використання заказника прямо передбачає заборону будь-якої діяльності, що суперечить його природоохоронному призначенню, включно з розорюванням, будівництвом та веденням господарської діяльності, несумісної з цілями охорони.

Факт розташування спірної земельної ділянки в межах зазначеного заказника підтверджено сукупністю належних і допустимих доказів: проєктною документацією зі створення заказника, відомостями Державного земельного кадастру, листом Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської ОДА від 08.05.2025 № 2-1939/0/261-25, (т. 1 а.с. 92) а також висновком сертифікованого інженера-геодезиста ФОП Руденка С.М., що за результатами топографо-геодезичних робіт встановив накладення земельної ділянки на територію ПЗФ. (розташована в межах заказника)

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив із того, що сам факт розташування земельної ділянки в межах об`єкта ПЗФ визначає її правовий режим, незалежно від внесення відповідних відомостей до кадастру чи прийняття окремих рішень щодо зміни її цільового призначення, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 (щодо залежності правового режиму ділянки від факту знаходження на ній охоронюваного об`єкта) та від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18.

Отже, наказ ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 03.08.2015 № 4-5/27-15-СГ, (т. 1 а.с. 85) яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для продажу права оренди, а також укладений за результатами земельних торгів договір оренди землі від 22.10.2015 № 13/ДО-15 суперечили вимогам земельного та природоохоронного законодавства, оскільки на момент передачі в оренду спірна земельна ділянка вже перебувала в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик» та належала до земель ПЗФ, правовий режим яких виключає можливість їх використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Встановивши фактичні обставини використання земельної ділянки всупереч її правовому режиму, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність триваючого порушення права власності Слов`янської територіальної громади та про застосування положень статей 15, 16, 152 ЗК та ст. 391 ЦК як правової підстави для захисту права власника шляхом усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, у тому числі у випадках, коли таке порушення не пов`язане з позбавленням володіння.

Отже, обраний прокурором спосіб захисту у вигляді негаторного позову є належним.

Доводи апеляційної скарги ФГ «Джал» у межах, визначених ст. 269 ГПК, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з оцінкою доказів та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції ч. 2 ст. 60 та ч. 3 ст. 93 ЗК, а також ст. 86 ГПК є безпідставними, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів щодо розташування спірної земельної ділянки та встановленого для неї правового режиму. Разом з тим, позов задоволено не з підстав порушення режиму прибережної захисної смуги, а у зв`язку з належністю спірної земельної ділянки до земель ПЗФ.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із сукупності належних і допустимих доказів, які підтверджують розташування земельної ділянки в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Долина річки Бик», а тому доводи апелянта щодо необхідності додаткового встановлення параметрів водного об`єкта та меж прибережної захисної смуги не мають правового значення для правильного вирішення цього спору, оскільки правовий режим спірної ділянки визначається її належністю до земель ПЗФ.

Посилання апелянта на ч. 2 ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та п. 1.5 Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Долина річки Бик» колегія суддів відхиляє як такі, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні зазначених норм.

За змістом ч. 2 ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок у їх власників або користувачів. Однак вказана норма регулює виключно питання збереження титулу володіння чи користування земельною ділянкою та не означає відсутності встановлених законом обмежень щодо її використання. Навпаки, з моменту створення об`єкта ПЗФ на відповідну територію поширюється спеціальний правовий режим охорони, використання та збереження природних комплексів, визначений статтями 7, 9, 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», який забороняє будь-яку діяльність, що суперечить цілям і завданням заказника.

Аналогічні обмеження передбачені і Положенням про ландшафтний заказник місцевого значення «Долина річки Бик», відповідно до якого на його території забороняється діяльність, що негативно впливає на стан природних комплексів та суперечить меті його створення.

Оскільки спірну земельну ділянку було передано в оренду саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, таке використання за своєю правовою природою спрямоване на господарську експлуатацію земельної ділянки та не узгоджується з природоохоронною метою створення ландшафтного заказника.

Отже, відсутність вилучення земельної ділянки у користувача не означає можливості її використання всупереч встановленому природоохоронному режиму, а тому наведені доводи апелянта не спростовують висновку суду про незаконність передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Доводи щодо недослідження судом доказів добросовісності набуття права оренди також є неспроможними, оскільки наведені апелянтом документи, зокрема проєкт договору оренди, витяги з державних реєстрів, висновок державної експертизи землевпорядної документації та інші матеріали, не спростовують встановленого факту розташування земельної ділянки в межах об`єкта ПЗФ та не можуть легалізувати її використання з порушенням імперативних вимог земельного та природоохоронного законодавства.

Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 щодо захисту добросовісного набувача, а також висновки Верховного Суду щодо доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), викладені у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 є нерелевантними до спірних правовідносин, оскільки такі правові позиції сформульовані переважно у сфері приватноправового обороту майна та не підлягають застосуванню у спорах, пов`язаних із незаконним використанням земель ПЗФ, правовий режим яких визначається імперативними нормами публічного права.

Аргументи апелянта про відсутність доказів використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є безпідставними, оскільки встановлений судом першої інстанції факт розташування земельної ділянки в межах заказника вже сам по собі визначає обмеження її використання та виключає можливість ведення товарного сільськогосподарського виробництва, незалежно від фактичного характеру використання як пасовища.

Доводи щодо неправильного застосування ст. 391 ЦК також відхиляються апеляційним судом, оскільки суд першої інстанції правильно встановив наявність у Слов`янської територіальної громади права комунальної власності на спірну земельну ділянку та обґрунтовано виходив із того, що розпорядження нею ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснювалося поза межами наданих законом повноважень, що не створює суперечності у висновках суду, а навпаки підтверджує незаконність первісного надання земельної ділянки в оренду.

Посилання скаржника на порушення судом ст. 48 ГПК у зв`язку з нерозглядом заяви про залучення співвідповідача є необґрунтованими, оскільки процесуальні питання щодо складу учасників справи вирішуються судом з урахуванням предмета спору та достатності залучених сторін для правильного вирішення справи. Надання судом оцінки правомірності дій ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області не є безумовною підставою для його залучення до участі у справі як співвідповідача, оскільки предмет спору стосується усунення перешкод у здійсненні права власності та повернення земельної ділянки, а не оскарження дій зазначеного органу.

Посилання скаржника на пропуск позовної давності є безпідставними, оскільки спірні правовідносини характеризуються триваючим порушенням права власності у формі перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, а до вимог негаторного характеру позовна давність не застосовується, що виключає можливість відмови у позові з цієї підстави.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц виснувала про те, що зайняття фізичними та юридичними особами земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, не пов`язане із позбавленням власника цих ділянок володіння ними. Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані. Вимогу про усунення перешкод державі чи відповідній територіальній громаді у користуванні чи розпорядженні такими земельними ділянками можна заявити впродовж усього часу, поки триває відповідне порушення.

Також, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним навести правову позицію сформовану Верховним Судом у постанові від 12.03.2025 у справі № 676/76/22 про те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави (зокрема земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству. Ці інтереси реалізуються, зокрема через цільовий характер використання земельних ділянок, які набуваються лише згідно із законом.

З огляду на вказане, у втручанні держави у право мирного володіння спірною земельною ділянкою ПЗФ є легітимна мета контролю за використанням цієї ділянки за цільовим призначенням згідно із загальними інтересами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права господарським судом.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Джал" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі № 904/2761/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2025 у справі № 904/2761/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 16.06.2026.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.Ф. Мороз