Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №904/5535/24 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року м. Дніпро Справа № 904/5535/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Ніколенко М.О.) від 08.12.2025 р. у справі № 904/5535/24

за позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест", смт. Слобожанське, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 242 020,63 грн, плати за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн, інфляційної складової у розмірі 15 129,68 грн, 3 % річних у розмірі 3 284,94 грн та пені у розмірі 4 003,78 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 р. Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 242 020,63 грн, плати за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн, інфляційної складової у розмірі 15 129,68 грн, 3 % річних у розмірі 3 284,94 грн та пені у розмірі 4 003,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірного зобов`язання, яке полягає у не оплаті отриманої від позивача теплової енергії.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 р. у справі № 904/5535/24:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" (адреса реєстрації: 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Мічуріна, буд. 5; ідентифікаційний код: 34560674) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код: 03342184) суму основної заборгованості у розмірі 242 020,63 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн, інфляційну складову у розмірі 15 129,68 грн, 3 % річних у розмірі 3 284,94 грн, пеню у розмірі 4 003,44 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 180,07 грн;

- відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 0,34 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2024 р. у справі № 904/5535/24 та постановити нове, яким в задоволенні позову Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, а саме:

- відмовлено у заявленому відповідачем клопотанні про залучення у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – ТОВ "Омега", як орендаря приміщення, стягнення заборгованості за опалення якого є предметом спору у цій справі;

- залишено без задоволення подану відповідачем заяву про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. На переконання апелянта, обставини справи неможливо було з`ясувати лише за письмовими матеріалами без виклику сторін та дослідження доказів у судовому засіданні;

- проігноровано подані відповідачем пояснення і докази.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.03.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 р. у справі № 904/5535/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" подало до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 р. у справі № 904/5535/24 – без змін.

В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає:

- вважає, що за обставинами цієї справи сплачувати комунальні платежі має саме відповідач, у зв`язку з чим незалучення третьої особи до розгляду справи жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції;

- вказує на те, що відповідач не був позбавлений права та можливості надати суду у спрощеному провадженні усі докази, які вважав за необхідне надати, будь-які контррозрахунки (в тому числі суми заборгованості) тощо.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" є власником вбудовано-прибудованого нежилого приміщення магазину продовольчих товарів після реконструкції незавершених будівництвом вбудовано-прибудованих приміщень магазину, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд. 23, прим. 211 загальною площею 1 129,3 кв.м.

З 05.11.2021 сторони (надавач послуги та споживач) керуються “Правилами надання послуги з постачання теплової енергії” від 21 серпня 2019 року № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Тобто, з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та споживачами - власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку врегульовані індивідуальним договором (який є публічним договором приєднання, текст якого розміщено на сайті КПТМ "Криворіжтепломережа", режим доступу http://kpts.dp.ua/dogovorte.php) про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений в порядку ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року №2189-VIII (далі - Індивідуальний договір).

Згідно з п. 2 Індивідуального договору, останній набуває чинності через 30 днів з моменту розміщення його на офіційному веб-сайті виконавця http://kpts.dp.ua/.

Відповідно до п. 51 Індивідуального договору, останній набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Якщо за один місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, він вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 Індивідуального договору).

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надане визначення: індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття співвласниками багатоквартирного будинку № 23 по вул. Магістральна рішення про вибір моделі договірних відносин з будь-яким постачальником теплової енергії та укладення відповідного договору.

За таких обставин, з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі – Індивідуальний договір).

Розділом 1 договору визначено, що виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача;

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішнобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Слід звернути увагу на те, що предметом розгляду у цій справі є стягнення з відповідача вартості спожитої теплоенергії, яка складається з:

- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішнобудинкових систем опалення.

Стягнення з відповідача вартості обсягу теплової енергії на опалення спірного приміщення споживача не є предметом спору у цій справі.

Згідно з п. 11 Індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між Споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315 (далі - Методика розподілу).

Пунктом 16 Індивідуального договору передбачено, що на час відсутності вузла комерційного обліку у зв`язку з його ремонтом, проведенням повірки засобу вимірювальної техніки, який є складовою частиною вузла обліку, ведення комерційного обліку здійснюється відповідно до Методики розподілу.

Так, 07.12.2021 співвласники багатоквартирного будинку № 23 по вул. Магістральна надали до КПТМ "Криворіжтепломережа" заяву, відповідно до змісту якої на підставі статті 8 розділу 1 "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" № 315, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.12.2018 за № 1502/32954, співвласники повідомляли про прийняте рішення співвласниками багатоквартирного будинку здійснювати розрахунки за спожиту теплову енергію за вузлом обліку № 15717 теплової енергії, який встановлено за адресою: вул. Магістральна, буд. 23, ввід № І (1 - 2 під`їзд).

В пункті 30 Індивідуального договору зазначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

В пункті 31 Індивідуального договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або офіційному веб-сайті виконавця http://www.kpts.sdp.ua/.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач виконав умови договору, у період з 05.11.2021 по 28.03.2024 надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 242 020,63 грн, а також послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 566,65 грн, що підтверджується актами про подачу та припинення подачі теплоносія (том 1, а.с. 21 - 23), відомостями обліку споживання теплової енергії та актами фіксування показників приладів обліку (том 1, а.с. 24 - 32).

При цьому, розподіл обсягів теплової енергії за об`єктом ТОВ “НЗ-Інвест”, розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд. 23 прим. 211, здійснювався з приладу комерційного обліку теплової енергії (І ввід) по квартирах з 1 по 66 будинку № 23 по вул. Магістальна.

Загалом на багатоквартирний будинок встановлені два прилади комерційного обліку надавача послуги з постачання теплової енергія (позивача), яким обліковується вся послуга з постачання теплової енергії, яка увійшла (була подана) до будинку, як цілісного майнового комплексу.

Лічильник теплової енергії (прилад комерційного обліку), яким обліковувалась вся послуга з теплопостачання до багатоквартирного будинку як майнового комплексу - СВТУ - 10М, № 15717 вказаний в зведених відомостях.

Факти фіксації подання теплоносія та його припинення фіксувалися представниками теплопостачальної організації та представником обслуговуючої будинок організації - ФОП Чабарай С.В. у відомостях обліку споживання теплоти.

Покази приладу комерційного обліку знімались щомісяця уповноваженим представником на обслуговування приладу комерційного обліку, якого (ФОП Чабарай С.В.) було обрано мешканцями (співвласниками) І-ІІ під`їзду будинку № 23 по вул. Магістральній у м. Кривий Ріг.

В даному випадку, показники лічильника СВТУ - 10М, № 15717 знімав ФОП Чабарай С.В., та передавав надавачу послуги з теплопостачання.

ФОП Чабарай С.В. є особою, якій було доручено мешканцями будинку повноваження щодо обслуговування приладу комерційного обліку, зняття та передачі показів надавачу послуги тощо.

Постачальник, згідно з положеннями Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих комунальних послуг» № 315 від 22.11.2018 зі змінами, здійснював нараховування (розподіл) відповідачу теплової енергії виходячи із загального обсягу спожитої теплової енергії Q опал. буд. на опалення будівлі/будинку у розрахунковому періоді, який (обсяг) визначався за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) багатоквартирного будинку та розподілявся згідно з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг:

- на потреби опалення житлових/нежитлових приміщень (Q прим.) (у відповідача в спірний період не існувало централізованого опалення, отже відповідачу даний показник не нараховувася);

- опалення місць загального користування (МЗК) та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (до 31.12.2021) - нараховувалось відповідачу;

- на забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення (ЗБП) та на обсяг теплової енергії (з 01.01.2022р.) - нараховувалось відповідачу;

- втрати від транзитних мереж (з 01.01.2022) (у разі їх наявності), про що вказано позивачем у порядку нарахування заборгованості - показник не нараховувася.

Для кожного споживача, платіж за послугу з постачання теплової енергії складається з саме його спожитої частки теплової енергії від загальнобудинкового обсягу (що розрахований та розподілений у відповідності Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу № 315, помножений на тариф, що затверджується місцевими органами самоврядування.

Пунктом 34 Індивідуального договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

З урахуванням п. 34 Індивідуального договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості наданих послуг є таким, що настав.

Як зазначає позивач, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не оплатив надані послуги у встановлені строки, через що у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" зі сплати вартості спожитої теплової енергії у розмірі 242 020,63 грн та заборгованість з плати за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у цій справі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію та плати за абонентське обслуговування, у зв`язку з чим визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії споживачам у житлових будинках, регулюються Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, норми якого застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сфері постачання теплової енергії.

Пунктом 3 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про житлово-комунальні послуги” №2189-VIII від 09.11.2017 (із змінами та доповненнями) встановлено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Частинами 1, 2 статті 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017 (із змінами та доповненнями) передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017 (із змінами та доповненнями), у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 10.11.2021) затверджений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Як встановлено місцевим господарським судом, на офіційному веб-сайті Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа”, за адресою: http://kpts.dp.ua/, 05.10.2021 був оприлюднений Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 (далі – Індивідуальний договір).

В пунктах 1, 2 індивідуального договору зазначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Враховуючи приписи ст. 648 Цивільного кодексу України, до процедури укладення договору про надання послуг з постачання теплової енергії застосовуються спеціальні норми, які визначають спосіб його укладання, момент набрання чинності, істотні умови.

Як вже було зазначено вище частиною 5 статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлений особливий спосіб укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Пунктом 4 Індивідуального договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, факт отримання послуги.

Аналогічні положення щодо приєднання споживача до умов договору наведені в пункті 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021) (далі – Правила).

Враховуючи, що ні відповідачем, ані іншими учасниками справи не надано суду доказів на підтвердження того, що співвласники багатоквартирного будинку № 23 по вул. Магістральна приймали рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали з виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії відповідний договір, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд правильно встановив, що з 05.11.2021 договірні відносини між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" регулюються Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі – Індивідуальний договір).

Також судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач виконав умови договору та у період з 05.11.2021 по 28.03.2024 надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 242 020,63 грн, а також послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 566,65 грн, що підтверджується актами про подачу та припинення подачі теплоносія (том 1, а.с. 21 - 23), відомостями обліку споживання теплової енергії та актами фіксування показників приладів обліку (том 1, а.с. 24 - 32).

Судова колегія відзначає, що доказів складання актів-претензій щодо ненадання у спірний період послуг, надання їх не в повному обсязі або надання послуг неналежної якості в порядку, визначеному Законом України "Про житлово-комунальні послуги", матеріали справи не містять. Жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин чи контррозрахунку заявленої до стягнення суми відповідач суду не надав.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем суми основного боргу у розмірі 242 020,63 грн та заборгованості за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн.

За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 242 020,63 грн та плати за абонентське обслуговування у розмірі 566,65 грн.

Окрім сум основного боргу та плати за абонентське обслуговування, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Так, згідно з п. 45 Індивідуального договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (який був чинним у період існування спірних правовідносин), учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 45 Індивідуального договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за загальний період з 01.03.2024 по 14.11.2024 у розмірі 4 003,78 грн.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд першої інстанції встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, на прикладі розрахункового місяця січень 2024 року, зобов`язання зі сплати вартості теплової енергії, що була спожита за договором за цей розрахунковий місяць, мало бути виконане споживачем до 29.02.2024.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, строк нарахування пені за зобов`язанням, що має бути виконане 29 числа місяця лютого, припиняється через шість місяців, тобто 29.08.2024.

За розрахунком суду:

- пеня на суму боргу 495,85 грн за період з 01.03.2024 по 29.08.2024 становить 8,84 грн;

- пеня на суму боргу 35,40 грн за період з 02.04.2024 по 01.10.2024 становить 0,64 грн;

- пеня на суму боргу 17,70 грн за період з 01.05.2024 по 30.10.2024 становить 0,33 грн;

- пеня на суму боргу 242 038,33 грн за період з 03.06.2024 по 14.11.2024 становить 3 993,63 грн.

Разом: 4 003,44 грн.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими у розмірі 4 003,44 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3 % річних у розмірі 3 284,94 грн за загальний період з 01.03.2024 по 14.11.2024 та інфляційну складову у розмірі 15 129,68 грн за загальний період з березня 2024 року по жовтня 2024 року.

Перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційної складової суд першої інстанції встановив, що вони зроблені правильно та відповідають вимогам чинного законодавства, з чим погоджується і судова колегія.

Отже, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 284,94 грн та інфляційної складової у розмірі 15 129,68 грн.

Водночас судова колегія звертає увагу, що відповідач в апеляційній скарзі не наводить спростувань доводів позовної заяви щодо обставин правовідносин сторін або правильності здійснених позивачем розрахунків.

Натомість доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження процесуальних дій суду першої інстанції, з приводу чого судова колегія зазначає наступне.

Так, апелянт не погоджується з відмовою суду першої інстанції в задоволенні заявленого відповідачем клопотання про залучення у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач заявив клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" у якості у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" (орендар) був укладений договір № 13/КК-2 від 13.02.2012 оренди нежитлового приміщення № 211 за адресою: м Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд. 23.

Відповідач стверджував, що за умовами цього договору орендар мав укласти прямі договори на постачання комунальних послуг (в тому числі і постачання теплової енергії), а до моменту укладання таких договорів - компенсувати орендодавцю вартість комунальних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест", як власник нежитлового приміщення № 211 за адресою: м Кривий Ріг, вул. Магістральна, буд. 23, зобов`язаний утримувати таке майно, в тому числі, оплачувати комунальні послуги, спожиті у такому нежитловому приміщенні.

Належних та допустимих доказів відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" зобов`язання утримувати нежитлове спірне приміщення відповідач до суду не надав.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення суду у цій справі не вплине на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега", оскільки спірні правовідносини знаходяться в межах господарських відносин Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест". Питання же відшкодування орендодавцю комунальних витрат за користування орендованим приміщенням знаходиться в межах правовідносин орендодавця та орендаря.

За таких обставин, судова колегія констатує, що місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Також, апелянт не погоджується з відмовою суду першої інстанції в задоволенні поданої відповідачем заяви про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до суду першої інстанції заяву про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що ціна цього позову перевищує 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, має важливе значення для відповідача та є складною.

Згідно зі ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За змістом приписів частин 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 252 ГПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За критерієм ціни позову цю справу слід віднести до справ ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (загальний розмір вимог складає 265 005,68 грн.).

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що зазначені відповідачем у заяві доводи не можуть слугувати підставою для переходу до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, оскільки не впливають на повноту та всебічність встановлення обставин у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія констатує, що під час розгляду цієї справи у спрощеному провадженні сторони мали можливість висловити свою думку, навести свої доводи та міркування з приводу обставин справи у письмовому вигляді, а суд першої інстанції надав оцінку таким доводам та документам, що є в справі.

Разом з тим, задоволення клопотання відповідача призвело б до невиправданого збільшення строків розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача може постановити ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення без задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" про розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Окрім цього апелянт вважає, що судом першої інстанції проігноровано подані відповідачем пояснення і докази, з приводу чого судова колегія зазначає таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судова колегія вважає, що заперечення відповідача проти позову та доводи апеляційної скарги фактично зводяться до самих лише формальних підстав.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain).

За таких обставин, судова колегія констатує, що судом першої інстанції були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача не взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 р. у цій справі відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 770,10 грн слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 р. у справі № 904/5535/24 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2025 р. у справі № 904/5535/24 – залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Кощеєв