Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №903/395/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Справа №903/395/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Василишин А.Р.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача: Кушнікова К.М. самопредставництво

відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №903/395/26 (суддя Гарбар І.О., м.Луцьк, повний текст складено 28.04.2026)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

до Шацької селищної ради

про витребування земельної ділянки

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі №903/395/26 у задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про забезпечення позову (до подачі позовної заяви) по справі №903/395/26 шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви; заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви, відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі № 903/395/26 та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про забезпечення позову у справі у справі №903/395/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15 червня 2026 року.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 №01-05/430 у зв`язку з перебуванням з 12.06.2026 по 19.06.2026 у відпустці судді-члена колегії суддів Маціщук А.В. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №903/395/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10.06.2026 визначено наступний склад колегії суддів: головуюча суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.06.2026 прийнято апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про забезпечення позову у справі №903/395/26, яка призначена до розгляду на 15 червня 2026 року об 11:00 у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №6 у новому складі суду: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В., суддя Василишин А.Р.

Представник скаржника в судовому засіданні 15.06.2026 підтримала доводи апеляційної скарги та надала відповідні пояснення.

В судове засідання 15.06.2026 Шацька селищна рада належним чином уповноваженого представника не направила, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки уповноваженого представника суду не повідомила.

Згідно ч.12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Північно-західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали оскарження ухвали, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що 27.04.2026 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулося до Господарського суду Волинської області із заявою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви; заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви. Підставою подання заяви зазначалося те, що Шацька селищна рада як власник спірної земельної ділянки має можливість здійснити її поділ, об`єднання або передачу у користування іншим особам, що, на думку заявника, може ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення. Разом з тим суд встановив, що до заяви фактично додано лише виписку з Єдиного державного реєстру, докази сплати судового збору та надсилання копії заяви іншим учасникам, тоді як жодних доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій щодо підготовки до поділу, об`єднання, відчуження або іншого розпорядження спірною земельною ділянкою, заявником не подано. Суд також встановив, що предметом позову є витребування земельної ділянки, а доводи заявника про існування загрози невиконання рішення ґрунтуються виключно на припущеннях про можливі дії відповідача.

За результатами розгляду заяви суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів забезпечення позову, не надано належних, допустимих та достовірних доказів існування реальної загрози відчуження, поділу чи іншого розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому відсутні підстави вважати, що невжиття запропонованих заходів істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду чи ефективний захист прав позивача. Суд першої інстанції зазначив, що самі лише припущення про можливість вчинення відповідачем певних дій без належного доказового підтвердження не можуть бути достатньою підставою для застосування забезпечення позову. Врахувавши принципи обґрунтованості, співмірності та необхідності заходів забезпечення позову, суд визнав заяву передчасною та необґрунтованою і ухвалою від 28.04.2026 відмовив Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області зазначає, що ним подано позов до Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області про витребування земельної ділянки площею 0,1198 га з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173. Підставою звернення до суду стало виявлення факту вибуття із державної власності земельної ділянки, конфіскованої на підставі рішення Шацького районного суду Волинської області від 20.09.2023 у справі №170/237/23. На думку апелянта, реєстрація Шацькою селищною радою 06.05.2025 права комунальної власності на зазначену земельну ділянку здійснена з порушенням вимог статті 145 Земельного кодексу України, відповідно до якої конфіскована земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах. Одночасно з позовом 27.04.2026 Головне управління Держгеокадастру подало заяву про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на спірну земельну ділянку, заборонити органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо неї та заборонити державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості чи зміни стосовно цієї земельної ділянки до набрання законної сили рішенням суду у справі.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджує існування ризиків невиконання майбутнього судового рішення. На думку скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 2, 11, 74, 136 та 137 Господарського процесуального кодексу України та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що інститут забезпечення позову спрямований на забезпечення ефективного судового захисту та гарантування виконання майбутнього судового рішення. Скаржник наголошує, що для застосування заходів забезпечення достатнім є обґрунтоване припущення про те, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивача чи виконання рішення суду. При цьому суд повинен оцінювати розумність, обґрунтованість, адекватність і співмірність обраного заходу забезпечення позову, а також імовірність утруднення виконання рішення у разі невжиття такого заходу.

Апелянт посилається на практику Верховного Суду, зокрема на висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, відповідно до яких для забезпечення позову за майновими вимогами достатньо обґрунтованого припущення, що майно, яке перебуває у відповідача, може бути відчужене або його правовий статус може бути змінений до моменту виконання рішення суду. На думку скаржника, вимога доведення очевидних обставин щодо наявності у власника нічим не обмеженого права розпоряджатися своїм майном фактично встановлює завищений та недосяжний стандарт доказування.

Головне управління Держгеокадастру також зазначає, що заборона вчинення реєстраційних дій є передбаченим законом способом забезпечення позову. З посиланням на постанови Верховного Суду від 11.06.2025 у справі №907/82/25 та від 10.09.2025 у справі №907/523/25 апелянт вказує, що накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона вчинення реєстраційних дій щодо нього є належним способом забезпечення позову у випадках, коли відповідач має можливість у будь-який момент розпорядитися таким майном. При цьому такі заходи не позбавляють власника права володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежують можливість його відчуження чи зміни правового режиму до вирішення спору по суті.

На переконання скаржника, невжиття заходів забезпечення позову створює ризик поділу, об`єднання, відчуження або іншого розпорядження земельною ділянкою, що може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову. Відтак суд першої інстанції безпідставно відмовив у застосуванні заходів забезпечення позову та не врахував необхідність забезпечення ефективного захисту інтересів держави.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Основні правила щодо вжиття заходів забезпечення позову містяться у статтях 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулася з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Згідно з приписами пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Частиною 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136, статті 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Слід також відзначити, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У рішенні від 31.07.2003 в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відтак, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову у майновому спорі є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/16868/19).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22, від 18.05.2023 у справі №910/14989/22, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

З відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що 27.04.2026 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області сформовано та подано до Господарського суду Волинської області через систему «Електронний суд» позов до Шацької селищної ради, в якому просить суд витребувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (Код ЄДРПОУ 39767861) з незаконного володіння Шацької селищної ради (Код ЄДРПОУ 04334235) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 0,1198 га за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, а також стягнути судові витрати. Вказану позовну заяву роздруковано судом апеляційної інстанції з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та долучено до матеріалів оскарження ухвали (а.м.о.у. 56-67).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що під час виконання доручення Держгеокадастру щодо підготовки та надання інформації щодо конфіскованих земельних ділянок на території Волинської області протягом 2023-2025 років виявлено факт порушення чинного законодавства Шацькою селищною радою.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/395/26 (а.м.о.у 68-70).

Поряд з цим, з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що 27.04.2026 Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області сформовано та подано до Господарського суду Волинської області через систему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області про витребування земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га, шляхом:

1.Накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

2. Заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви (а.м.о.у. 1-4).

Вказану заяву, заявник обґрунтував тим, що предметом спору є земельна ділянка з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173 площею 0,1198 га, право комунальної власності на яку зареєстроване за Шацькою селищною радою, тоді як, заявник зазначає, що така земельна ділянка є державною згідно рішення (заочне) Шацького районного суду Волинської області від 20.09.2023 по справі №170/237/23 та підлягає поверненню державі. У зв`язку з цим заявник вважає, що до вирішення спору по суті необхідно зберегти існуючий стан спірного майна та унеможливити будь-які зміни його правового статусу.

Основним аргументом заявника є те, що Шацька селищна рада як зареєстрований власник земельної ділянки на даний час має усі юридичні можливості для розпорядження нею. На переконання заявника, відповідач може у будь-який момент здійснити поділ або об`єднання спірної земельної ділянки, а також передати її у користування іншим особам. У разі здійснення таких дій можуть виникнути нові земельні ділянки з новими кадастровими номерами або нові речові права третіх осіб, що, на думку заявника, істотно ускладнить або навіть унеможливить виконання майбутнього рішення суду про витребування земельної ділянки на користь держави. Саме ризик зміни юридичного та фактичного стану спірного об`єкта заявник визначає як головну підставу для вжиття заходів забезпечення позову.

Окремо заявник наголошує, що ефективність судового захисту безпосередньо залежить від збереження спірного майна у тому стані, в якому воно перебуває на момент звернення до суду. На його думку, якщо до завершення розгляду справи земельна ділянка буде поділена, об`єднана, передана в користування чи щодо неї будуть проведені інші реєстраційні дії, це може призвести до появи нових суб`єктів правовідносин та необхідності пред`явлення нових позовів або оскарження нових реєстраційних дій. Внаслідок цього захист прав держави в межах одного судового провадження стане неможливим або значно ускладненим. Заявник зазначає, що метою таких заходів є запобігання недобросовісним діям відповідача та попередження ситуацій, коли навіть у разі задоволення позову виконання рішення буде утрудненим або неможливим. Заявник зазначає, що Шацька селищна рада не є належним суб`єктом розпорядження спірною земельною ділянкою, що додатково обґрунтовує необхідність її збереження до вирішення спору по суті.

Також заявник зазначає, що обрані ним заходи забезпечення є безпосередньо пов`язаними з предметом спору та є співмірними заявленій позовній вимозі. На переконання заявника, такі обмеження мають виключно тимчасовий характер, не позбавляють відповідача права володіння земельною ділянкою, але водночас забезпечують збереження предмета спору до набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, по суті заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову у майновому спорі тим, що існує ризик розпорядження Шацькою селищною радою спірною земельною ділянкою шляхом її поділу, об`єднання, передачі у користування або проведення реєстраційних дій, що може призвести до зміни правового статусу земельної ділянки, виникнення нових прав третіх осіб та необхідності нових судових спорів, а відтак істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду про витребування земельної ділянки на користь держави. При цьому ризики обґрунтовуються насамперед самим фактом наявності у відповідача повноважень власника та можливості юридично розпорядитися спірною земельною ділянкою.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 28.04.2026 дійшов висновків про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову, оскільки заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, враховуючи наступне.

Так, судова колегія відзначає, що суд першої інстанції помилково обмежився дослідженням лише доказів, які були долучені до заяви про вжиття заходів забезпечення позову, поданої 27.04.2026, оскільки разом з вказаною заявою подано до Господарського суду Волинської області позов Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до Шацької селищної ради Ковельського району Волинської області про витребування земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га та на дату постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції від 28.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/395/26

Як вбачається з відомостей КП «Діловодство спеціалізованого суду» щодо справи №903/395/26 до позовної заяви позивачем долучені, зокрема, такі докази:

- рішення (заочне) Шацького районного суду Волинської області від 20.09.2023 по справі №170/237/23 за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Новосада Ю. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 0,1198 га за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, яким позов задоволено, а саме конфісковано у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельні ділянки, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення), які на праві власності належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (національний паспорт іноземця, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 24.09.2010, видавник: Малоритський РВВС Брестської області), а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:05:001:0173, площею 0,1198 га; земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0174, площею 0,072 га, які розташовані на території с. Мельники Шацької територіальної громади Ковельського району Волинської області.

- ухвалу Шацького районного суду Волинської області від 08.02.2024 року у справі №170/237/23, якою виправлено описки в тексті рішення Шацького районного суду Волинської області від 20 вересня 2023 року у справі за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Новосада Ю. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а саме: в другому абзаці описової, четвертому абзаці мотивувальної та в другому абзаці резолютивної частин рішення вказати кадастровий номер земельної ділянки "0725755103:03:001:0173" замість "0725755103:05:001:0173". В третьому абзаці описової частини та в четвертому абзаці мотивувальної частини рішення вказати кадастровий номер земельної ділянки "0725755103:03:001:0174" замість "0725755103:05:001:0174".

- інформаційну довідку від 27.04.2026 року 474432333 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно якої 06.05.2025 року Державним реєстратором Відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Любомльської міської ради Волинської області Голядинець Н.В. зареєстровано право власності земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173 за Шацькою селищною радою, код ЄДРПОУ 04334235. Згідно даних вказаної довідки, підставою для реєстрації права власності за Шацькою селищною радою є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що вказані документи скаржником також додані до апеляційної скарги (а.м.о.у. 21-25).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову мав повно і всебічно дослідити обставини справи та всі наявні у справі №903/395/25 докази, дотримуючись принципів господарського процесу та недопущення проявів надмірного формалізму.

Колегія суддів відзначає, що висновок суду першої інстанції, про те, що заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях заявника та не підтверджена належними, допустимими і достовірними доказами, не відповідає фактичним обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам.

Щодо посилання суду першої інстанції про недоведеність тверджень заявника та ненадання суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій щодо розпорядження земельною ділянкою, як доказів необхідності вжиття заходів забезпечення, суд апеляційної інстанції звертається до висновку Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 "умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін" (пункти 21, 23 постанови).

Застосування подібного підходу є доречним і у випадку подання іншого позову майнового характеру, адже відповідач, який є власником майна, яке є предметом позовних вимог, може у будь-який час ним розпорядитися на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 01.09.2025 у справі №907/47/25.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 10.09.2025 у справі №907/523/25 зазначено, що для застосування заходів забезпечення позову щодо об`єкта нерухомого майна достатнім є встановлення факту наявності у відповідача нічим не обмеженого права розпорядження таким майном. Саме можливість вільного розпорядження спірним майном створює ризик зміни його правового статусу або переходу прав на нього до третіх осіб, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції в контексті викладеного відзначає, що разом із позовною заявою подано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.04.2026, яка підтверджує державну реєстрацію 06.05.2025 за Шацькою селищною радою права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,1198 га з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173. Зазначений документ є офіційним доказом існування зареєстрованого речового права відповідача та підтверджує наявність у нього повного обсягу правомочностей власника, передбачених статтями 317, 319 Цивільного кодексу України, зокрема права вільно розпоряджатися належним майном. Саме наявність у відповідача зареєстрованого та необтяженого права власності створює ризик відчуження, поділу, об`єднання або іншої трансформації земельної ділянки, що може унеможливити або істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду у справі про її витребування.

Крім того, до позовної заяви долучені рішення Шацького районного суду Волинської області від 20.09.2023 у справі № 170/237/23 про конфіскацію спірної земельної ділянки в дохід держави та ухвала Шацького районного суду Волинської області від 08.02.2024 про виправлення описки у зазначеному рішенні. Вказані судові рішення підтверджують не лише наявність спору щодо правового режиму земельної ділянки, а й існування рішення суду, яким вже встановлено належність відповідного майна державі. При цьому право комунальної власності Шацької селищної ради було зареєстровано лише 06.05.2025, тобто після ухвалення зазначеного рішення суду. Отже, побоювання заявника щодо можливості подальшого розпорядження спірною земельною ділянкою не є абстрактними припущеннями, а ґрунтуються на конкретних юридичних фактах, підтверджених належними письмовими доказами.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що ухвала Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 у справі №903/395/26 постановлена з неправильним застосуванням приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України, заслуговують на увагу.

Отже, колегія суддів відзначає, що посилаючись на необхідність заявнику подання доказів вже вчинених або підготовчих дій щодо відчуження спірного майна, суд першої інстанції фактично вимагає застосування стандарту доказування, характерного для вирішення спору по суті, а не для розгляду заяви про забезпечення позову. Такий підхід суперечить правовій природі забезпечення позову, оскільки позбавляє цей процесуальний інститут його превентивної функції та ставить можливість захисту прав позивача у залежність від настання подій, яким забезпечення позову покликане запобігти. За таких обставин висновок суду про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову не повною мірою відповідає вимогам статті 136 ГПК України та правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та від 10.09.2025 у справі № 907/523/25.

Додатково колегія суддів враховує характер спірних правовідносин та предмет заявленого позову. Предметом позову у справі № 903/395/26 є витребування на користь держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,1198 га, кадастровий номер 0725755103:03:001:0173, з незаконного володіння Шацької селищної ради на підставі статті 387 Цивільного кодексу України. Отже, спір стосується конкретного індивідуально визначеного об`єкта нерухомого майна, щодо якого позивач просить поновити порушене право шляхом повернення саме цієї земельної ділянки.

Специфіка віндикаційного позову полягає в тому, що ефективність судового захисту безпосередньо залежить від збереження предмета спору у тому стані та правовому режимі, в якому він існує на момент звернення до суду. У разі поділу спірної земельної ділянки, її об`єднання з іншими земельними ділянками, зміни кадастрового номера або відчуження на користь третіх осіб, така земельна ділянка як самостійний індивідуально визначений об`єкт цивільних прав фактично припинить своє існування. За таких обставин навіть у випадку задоволення позову виконання судового рішення буде істотно ускладнене або взагалі неможливе, оскільки виникне необхідність оскарження нових реєстраційних дій, пред`явлення нових позовів до інших осіб та вирішення додаткових спорів щодо правового статусу новоутворених земельних ділянок.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що саме з метою недопущення таких наслідків інститут забезпечення позову покликаний гарантувати збереження існуючого становища до остаточного вирішення спору. Відтак при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний враховувати не лише формальну наявність чи відсутність доказів підготовки до відчуження майна, а й характер спірного об`єкта та потенційні наслідки його вибуття або трансформації для можливості реального виконання майбутнього судового рішення.

Натомість суд першої інстанції в ухвалі від 28.04.2026 не надав належної оцінки тому, що предметом спору є саме земельна ділянка як індивідуально визначена річ та фактично застосував загальні критерії оцінки ризиків без урахування особливостей віндикаційного позову. Такий підхід не відповідає завданню господарського судочинства щодо забезпечення ефективного захисту прав та інтересів держави.

Крім того, обставини справи свідчать про існування не лише абстрактного, а й реального ризику зміни правового статусу спірної земельної ділянки. Як вбачається з матеріалів справи, право комунальної власності Шацької селищної ради на земельну ділянку кадастровий номер 0725755103:03:001:0173 було зареєстровано 06.05.2025 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». При цьому така реєстрація відбулася вже після ухвалення Шацьким районним судом Волинської області рішення від 20.09.2023 у справі №170/237/23, яким спірну земельну ділянку конфісковано в дохід держави. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач, усвідомлюючи існування судового рішення щодо правового режиму земельної ділянки, здійснив державну реєстрацію права комунальної власності на неї, чим фактично створив передумови для виникнення цього спору.

Відтак, колегія суддів зазначає, що така поведінка відповідача є обставиною, яка підлягає врахуванню при оцінці ризиків, передбачених статтею 136 ГПК України, оскільки свідчить про його готовність вчиняти юридично значимі дії щодо спірного майна всупереч існуванню судового рішення та заявленим державою правам на земельну ділянку. За таких умов вимога суду про надання додаткових доказів підготовки до поділу, об`єднання чи відчуження земельної ділянки фактично покладає на позивача обов`язок доводити майбутню поведінку відповідача, що є об`єктивно неможливим та не відповідає природі інституту забезпечення позову. Сукупність наведених обставин сама по собі створює достатньо обґрунтоване припущення про наявність ризику ускладнення або неможливості виконання майбутнього судового рішення, а тому підлягала врахуванню судом першої інстанції під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на поділ, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо спірної земельної ділянки, а також вчинення реєстраційних дій протягом розгляду цієї справи з високим ступенем ймовірності унеможливить виконання та дієвість рішення суду, зумовить необхідність ініціювання інших судових процесів чи понесення додаткових витрат, тож ефективність захисту та поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких позивач звернувся до суду, у разі задоволення позову буде втрачена.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно.

Визначення такого поняття, як арешт майна, міститься у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19. Так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.

Колегія суддів відзначає, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить права відповідача здійснити зміну первісного об`єкта цивільних прав (поділу чи об`єднання спірної земельної ділянки), або реалізувати вказане майно (земельну ділянку) третім особам.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.06.2025 у справі №911/2073/24.

Тим більше, у разі фактичного вчинення правочину щодо відчуження спірної земельної ділянки нівелюється передбачена статтею 136 ГПК України превентивна мета вжиття таких заходів - запобігання істотному ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту, або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.03.2019 у справі №916/3245/17.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

Більше того, вказана земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, а тому відповідач як орган місцевого самоврядування об`єктивно не здійснює її безпосереднього господарського використання чи обробітку. Відтак накладення арешту фактично обмежує лише можливість зміни правового статусу земельної ділянки шляхом її відчуження, поділу, об`єднання чи вчинення інших розпорядчих дій.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.06.2025 у справі №907/82/25 при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій суд повинен оцінювати наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову. До таких обставин належать, зокрема, наявність зареєстрованого права власності відповідача на спірне майно, відсутність обмежень чи обтяжень щодо такого майна та існування спору стосовно права на нього. У матеріалах оскарження ухвали від 28.04.2026 у справі №903/395/25 усі зазначені обставини підтверджені належними доказами: інформацією з Державного реєстру речових прав, рішенням Шацького районного суду Волинської області від 20.09.2023 у справі № 170/237/23 (а.м.о.у. 21-25).

Частинами першою, другою статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №916/30/20.

Колегія суддів зауважує, що за наявності спору про право власності на нерухоме майно, похідним від якого є державна реєстрація речових прав у визначеному законом порядку, суд може вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам виконувати покладені на них законодавцем функції з реєстрації прав на нерухоме майно.

Даний висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.05.2020 у справі №922/605/15.

Таким чином, колегія суддів відзначає, що заборона державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки є одним із найменш обтяжливих заходів забезпечення позову, оскільки не обмежує користування земельною ділянкою, не покладає на відповідача додаткових обов`язків та не спричиняє для нього жодних майнових наслідків. Такий захід спрямований виключно на збереження існуючого правового та фактичного стану об`єкта спору до набрання законної сили судовим рішенням.

Водночас наслідки невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову є значно більш істотними та потенційно незворотними. У разі відчуження земельної ділянки, її поділу, об`єднання з іншими земельними ділянками або зміни її кадастрових характеристик може бути втрачений індивідуально визначений об`єкт, який є предметом позовних вимог. За таких умов виконання можливого рішення суду про витребування земельної ділянки у власність держави буде істотно ускладнене або взагалі неможливе, що призведе до необхідності пред`явлення нових позовів до нових набувачів майна та виникнення нових судових спорів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені Головним управління Держгеокадастру у Волинській області заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням не призведуть до порушення майнових прав Шацької селищної ради та не вплине на її діяльність, при цьому вони не є тотожним з позовними вимогами, є співмірними, адекватними та ефективними, а також носять тимчасовий характер, не завдають шкоди та збитків іншим учасникам справи. Разом із тим, вжиття вказаних заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, що є правовою підставою для їх застосуванню.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що за наведених обставин відсутні правові підстави для застосування додаткового заходу забезпечення позову шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання законної сили рішенням, враховуючи наступне.

Відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами, обґрунтованими, необхідними та такими, що безпосередньо спрямовані на усунення ризиків утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду. При цьому забезпечення позову не може застосовуватися формально або дублювати вже вжиті судом обмеження, якщо останні є достатніми для досягнення мети забезпечення позову.

У даному випадку застосування судом апеляційної інстанції комплексу заходів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на спірну земельну ділянку та заборона органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо неї, включаючи набуття, зміну чи припинення права власності, права користування, а також реєстрацію будь-яких обтяжень фактично унеможливлюють відчуження земельної ділянки, передачу її у користування третім особам, виникнення нових речових прав чи обтяжень, тобто повністю забезпечують збереження існуючого правового статусу спірного майна на час розгляду справи.

Таким чином, накладення арешту на земельну ділянку та заборона здійснення реєстраційних дій щодо речових прав вже забезпечують досягнення основної мети забезпечення позову - збереження спірного майна у тому стані та правовому режимі, в якому воно перебуває на момент розгляду справи. Отже, додаткова заборона внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру не створює нових гарантій виконання можливого рішення суду, а лише розширює вже встановлені обмеження.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що заявлений Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області захід забезпечення позову шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання законної сили рішенням не відповідає критеріям необхідності та співмірності, має ознаки розширення вже застосованих судом заходів забезпечення позову, тому правових підстав для його застосування не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову повністю та вважає, що заяву Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про забезпечення позову по справі №903/395/26 слід задовольнити частково, у зв`язку з чим, необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання рішенням по справі законної сили;

заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження), до набрання рішенням по справі законної сили.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення суд зазначає, що застосування зазначених заходів відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду, для реалізації якого, в даному випадку, в господарського суду достатні підстави відсутні.

Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими позивачем та задоволеними судом апеляційної інстанції заходам забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення.

4. Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №903/395/26 постановлена при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи та неправильному застосуванні норм процесуального права.

Таким чином, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного перегляду, а отже, апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Волинській області підлягає частковому задоволенню. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №903/395/26 в частині відмови в задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про забезпечення позову по справі №903/395/26 шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви, слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення: « 1. Заяву Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про забезпечення позову по справі №903/395/26 задовольнити частково. 2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання рішенням по справі законної сили; Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження), до набрання рішенням по справі законної сили.».

Ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №903/395/26 в частині відмови в задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про забезпечення позову по справі №903/395/26 шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання законної сили рішенням, залишити без змін.

Судова колегій зазначає, що судом першої інстанції станом на дату ухвалення апеляційної інстанції даної постанови 09.06.2026 у даній справі судом першої інстанції ухвалено рішення по суті спору (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137223362), тому судові витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 1331,20 грн (враховуючи п.п.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору) та 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно з приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України покласти на Шацьку селищну раду.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №903/395/26, задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №903/395/26 в частині відмови в задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про забезпечення позову по справі №903/395/26 шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення:

« 1. Заяву Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про забезпечення позову по справі №903/395/26 задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання рішенням по справі законної сили;

Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження), до набрання рішенням по справі законної сили.»

3. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.04.2026 про відмову у забезпеченні позову у справі №903/395/26 в частині відмови в задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про забезпечення позову по справі №903/395/26 шляхом заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості та зміни щодо земельної ділянки за кадастровим номером 0725755103:03:001:0173, площею 0,1198 га до набрання законної сили рішенням, залишити без змін.

4. Стягнути з Шацької селищної ради (44000, Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Шацьк, вул. Героїв України, 1Б ЄДРПОУ 04334235) на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43006, Волинська обл., місто Луцьк, вул.Винниченка, будинок 67 ЄДРПОУ 39767861) – 1331,20 грн витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову; 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягувач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43006, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Винниченка, будинок 67 ЄДРПОУ 39767861).

Боржник: Шацька селищна рада (44000, Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Шацьк, вул. Героїв України, 1Б ЄДРПОУ 04334235).

6. Постанова є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання у строк, передбачений статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження".

7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "16" червня 2026 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Мельник О.В.