Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №916/3361/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: підряду, з них

Дата: 09 червня 2026 р.

Справа: №916/3361/25

Суддя: Поліщук Л.В.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3361/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання: І.С. Мисько,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Д.О. Черевиченко

від відповідача: В.В. Василін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 (суддя В.В. Литвинова, м.Одеса, повне рішення складено 10.12.2025)

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 (суддя В.В. Литвинова, м. Одеса, повне рішення складено 22.12.2025)

у справі №916/3361/25

за позовом Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД»

про стягнення 2518892,00 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Департамент капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» 2 518 892,00 грн штрафних санкцій за договором на закупівлю підрядних робіт №74 від 14.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не закривши отримані суми авансів у повному обсязі, не виконав вимоги пункту 11.19. договору та не повернув напротязі п`яти днів невикористані суми авансу, що є підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій відповідно до положень пункту 11.21. договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що зобов`язання підрядника щодо виконання робіт за договором підряду припинились саме внаслідок їх виконання (сторонами підписані акти прийняття виконаних робіт), а не неможливості їх виконання, що виключає можливість застосування до підрядника штрафних санкцій, передбачених пунктом 11.21. договору, при цьому позивачем не доведено, що відповідач не виконав свої обов`язки щодо вчасного використання авансу у розмірі 12 169 017,95 грн та додаткового авансу у розмірі 1 595 142,34 грн.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 задоволено частково заяву відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» 17 647,06 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи №916/3361/25 в Господарському суді Одеської області.

Частково задовольняючи заяву позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги конкретні обставини справи, враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, наявні підстави для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 17 647,06 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням та додатковим рішенням, Департамент капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у даній справі – скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник послався на те, що висновки суду про відсутність настання обов`язку повернення авансу і відповідальності за порушення цього обов`язку з огляду на виконання відповідачем робіт, є помилковими, оскільки пунктом 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764, імперативно встановлено, що термін підтвердження попередньої оплати, у даному випадку, не може перевищувати шести місяців і можливість для його продовження не передбачена. Крім того, висновки суду першої інстанції, що використання авансів було підтверджено і іншими доказами, є помилковими, оскільки належне використання авансів може бути підтверджено лише актами виконаних робіт, підписання яких відбулось у вказаній у позовній заяві дати.

Також апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховані висновки Верховного Суду, викладені у численних постановах, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, і суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, погоджуючись з оскаржуваними рішеннями суду, просив залишити їх без змін, а у задоволенні апеляційної скарги – відмовити.

Зокрема, відповідач наполягав на тому, що він виконав свій обов`язок з використання протягом шести місяців суми авансу у розмірі 12 169 017,95 грн та частини додаткового авансу у розмірі 1 595 142,34 грн на придбання необхідних будівельних матеріалів для виконання робіт, водночас залишок додаткового авансу у розмірі 3 272 464,66 грн повернув позивачу у межах строку погашення авансу, при цьому надав позивачу підтвердження цільового використання авансу.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині стягнутих судом першої інстанції витрат на правничу допомогу відповідач зазначив, що договором про надання правової допомоги б/н від 08.10.2025 було передбачено фіксований розмір гонорару адвоката, з огляду на що визначення та розділення робіт у детальному описі робіт, виконаних адвокатом, жодним чином не впливає на розмір винагороди адвоката.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу Південно-західним апеляційним господарським судом зареєстровано 29.12.2025 за вх.№№5305/25, 5306/25.

Відповідно до протоколів щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 автоматичний розподіл не відбувся у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: О.Ю. Аленіна, К.В. Богатиря, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі №916/3361/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3361/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

23.01.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі №916/3361/25. Встановлено учасникам справи строк до 16.02.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.03.2026 о 12:00 год.

13.02.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» надіслано відзив на апеляційну скаргу (вх.№5305/25/Д1 від 03.03.2026).

20.03.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№№5306/25/Д1, 5305/25/Д2 від 23.03.2026), разом з доказами таких витрат.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи у судовому засіданні 24.03.2026 оголошено перерву до 28.04.2026 об 11:15 год.

При цьому з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою суду від 24.03.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі №916/3361/25 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

У судовому засіданні 28.04.2026 оголошено перерву до 10.06.2026 об 11:30 год.

У судових засіданнях представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.

В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

14.03.2024 між Департаментом капітального будівництва тa дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД», як підрядником, укладено договір №74 на закупівлю підрядних робіт по об`єкту: «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» (далі – договір), відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи, а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати дозвільну документацію, a також затверджену в установленому порядку проєктну документацію (у разі коли цей обов`язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Предметом договору є роботи: «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» (код ДК 45216200-6 - Будівництво будівель і споруд військового призначення), обов`язок щодо виконання яких покладається на підрядника (пункт 1.2. договору).

Пунктом 1.5. договору визначено, що склад та обсяги робіт визначаються проєктною документацією.

Згідно із пунктом 2.1. договору строки виконання робіт встановлюються договором і визначаються датою їх початку та закінчення. Строк виконання робіт - до 15.04.2024.

Відповідно до пункту 2.2. договору датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником. Виконання робіт може бути закінчено достроково за згодою замовника.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що договірна ціна на момент укладення договору є тверда і становить 24 338 035,90 грн, у тому числі ПДВ – 4 056 339,32 грн.

У розділі 4 договору визначено права та обов`язки сторін.

Так, замовник зобов`язаний: прийняти в установленому порядку та оплатити виконані роботи (підпункт 4.2.3. пункту 4.2. договору); приймати від підрядника акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, перевірити їх та підписати впродовж 30 (тридцяти) календарних днів або повернути підряднику для виправлення (підпункт 4.2.6. пункту 4.2. договору); здійснити оплату за виконані роботи відразу після надходження відповідного призначення з державного бюджету в межах обсягів фактичних надходжень, які необхідні для здійснення розрахунків за даним договором (підпункт 4.2.8. пункту 4.2. договору).

Підрядник зобов`язаний: виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проєктної та кошторисної документації (підпункт 4.4.1. пункту 4.4. договору); передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором, закінчені роботи (об`єкт будівництва) (підпункт 4.4.6. пункту 4.4. договору); до 25-го числа звітного періоду надавати замовнику для перевірки і погодження акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про їх вартість за формою КБ-3 (підпункт 4.4.16. пункту 4.4. договору); вести всю виконавчу документацію, що передбачена діючими нормами і правилами, та на вимогу замовника надавати її для ознайомлення (підпункт 4.4.17. пункту 4.4. договору).

Згідно із пунктом 11.1. договору загальна сума фінансування робіт складає 24338035,90 грн, у тому числі ПДВ - 4 056 339,32 грн. Фінансування здійснюється за рахунок коштів з резервного фонду державного бюджету.

Відповідно до пункту 11.2. договору оплата виконання робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт протягом 30-ти календарних днів після підписання замовником представлених підрядником належно оформлених актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки (форма КБ-3), рахунку на оплату, в межах бюджетних призначень та при умові наявності коштів на рахунку замовника по даному об`єкту.

Положеннями пункту 11.19. договору унормовано, що замовник після підписання договору має право надати підряднику аванс на придбання необхідних будівельних матеріалів для виконання робіт у розмірі до 50 відсотків вартості робіт на строк не більш як шість місяців або до повного виконання робіт. Суми авансу, що не використані протягом цього строку, повертаються підрядником замовнику.

При цьому у випадку одержання авансу (попередньої оплати) та неможливості виконати свої зобов`язання, підрядник повертає замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виявлення такої обставини. При порушенні зазначеного строку на суму неповернених коштів нараховуються індекс інфляції та штраф у розмірі 20% від суми неповернених коштів (пункт 11.21. договору).

Відповідно до пункту 11.22. договору підрядник зобов`язаний надати замовнику підтвердження цільового використання авансу, отриманого підрядником, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт за примірною формою №КБ-2в та довідки про їх вартість за формою КБ-3, рахунки та накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, придбаних для виконання будівельних робіт.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2024 або до повного виконання сторонами договірних зобов`язань, а в частині розрахунків - до повного його виконання (пункт 16.1).

У подальшому додатковими угодами вносились зміни щодо строків виконання робіт.

Так, додатковою угодою №1 від 15.04.2024 строк виконання робіт встановлено до 30.04.2024, додатковою угодою №2 від 14.05.2024 - до 31.05.2024, додатковою угодою №3 від 11.09.2024 - до 20.12.2024, додатковою угодою №4 від 31.12.2024 - до 31.03.2025.

Як зазначалось, положеннями пункту 11.19. договору унормовано, що замовник після підписання договору має право надати підряднику аванс на придбання необхідних будівельних матеріалів для виконання робіт у розмірі до 50 відсотків вартості робіт на строк не більш як шість місяців або до повного виконання робіт. Суми авансу, що не використані протягом цього строку, повертаються підрядником замовнику.

20.03.2024 позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 50 відсотків вартості робіт, що становить 12 169 017,95 грн, про що свідчить платіжна інструкція №12 від 18.03.2024.

Додатковою угодою №3 від 11.09.2024 внесено зміни до пункту 11.19. договору шляхом викладення його у наступній редакції:

«Замовник після підписання Договору має право надати Підряднику аванс на придбання необхідних будівельних матеріалів для виконання Робіт у розмірі до 70 відсотків вартості робіт на строк не більш як шість місяців.

Аванс у розмірі до 50 відсотків вартості робіт у сумі 12 169 017,95 (дванадцять мільйонів сто шістдесят дев`ять тисяч сімнадцять гривень 95 копійок) гривень надається Підряднику. Строк погашення до 20.09.24 р.

Аванс у розмірі до 20 відсотків вартості робіт у сумі 4 867 607,00 (чотири мільйони вісімсот шістдесят сім тисяч шістсот сім гривень 00 копійок) гривень надається Підряднику. Строк погашення не пізніше 20.12.24 р.

Суми авансу, що не використані протягом цього строку, повертаються Підрядником Замовникові на р/р UA418201720343110063000005967 Департамента протягом 3-х днів з дати погашення авансу».

24.09.2024 позивач перерахував відповідачу аванс в сумі 4 867 607,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №97 від 23.09.2024.

Таким чином, позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 70% вартості робіт, а саме, 17 036 624,95 грн.

В матеріалах справи наявні підписані між сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, а саме:

1)довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №1 від 10.09.2024 за серпень 2024 року на загальну суму 5 047 640,73 грн разом з наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

-актом №1 від 10.09.2024 за серпень 2024 року на загальну суму 960 545,21 грн;

-актом №3 від 10.09.2024 за серпень 2024 року на загальну суму 603 656,29 грн;

-актом №4 від 10.09.2024 за серпень 2024 року на загальну суму 797 324,28 грн;

-актом №5 від 10.09.2024 за серпень 2024 року на загальну суму 1 112 796,29 грн;

-актом №6 від 10.09.2024 за серпень 2024 року на загальну суму 726 591,11 грн;

-актом №7 від 10.09.2024 за серпень 2024 року на загальну суму 846 727,55 грн;

2)довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №2 від 08.10.2024 за вересень 2024 року на загальну суму 4 034 798,00 грн разом з актом приймання виконаних будівельних робіт №8/1 від 08.10.2024 за вересень 2024 року на загальну суму 4 034 798,00 грн;

3)довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №3 від 16.10.2024 за вересень 2024 року на загальну суму 3 605 197,00 грн разом з актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 16.10.2024 за вересень 2024 року на загальну суму 3 605 197,00 грн;

4)довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №4 від 08.11.2024 за жовтень 2024 року на загальну суму 1 235 064,94 грн разом з актом приймання виконаних будівельних робіт №12 від 08.11.2024 за жовтень 2024 року на загальну суму 1 235 064,94 грн;

5)довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №5 від 10.12.2024 за листопад 2024 року на загальну суму 2 927 867,55 грн разом з наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

-актом №8/2 від 10.12.2024 за листопад 2024 року на загальну суму 2 822 998,43 грн;

-актом №11 від 10.12.2024 за листопад 2024 року на загальну суму 104 869,12 грн;

6)довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №6 від 11.04.2025 за березень 2025 року на загальну суму 446 940,59 грн разом з наступними актами приймання виконаних будівельних робіт:

-актом №10/1 від 11.04.2025 за березень 2025 року на загальну суму 270 300,32 грн;

-актом №8/3 від 11.04.2025 за березень 2025 року на загальну суму 57 489,16 грн;

-актом №12/2 від 11.04.2025 за березень 2025 року на загальну суму 119 151,11 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, Департамент посилається на те, що станом на 21.09.2024 неповернута та не використана сума авансу склала 10 654 725,74 грн, а станом на 21.12.2024 - 1 939 736,45 грн відповідно. Відповідач, не закривши отримані суми авансів в повному обсязі, не виконав вимоги пункту 11.19. договору та не повернув напротязі п`яти днів невикористані суми авансу.

Відтак, за доводами позивача, сума штрафних санкцій відповідно до положень пункту 11.21. договору становить 20% від вказаних сум: (10 654 725,74 грн + 1 939 736,45 грн) х 20 % = 2 518 892,43 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що він повністю виконав свої обов`язки, передбачені пунктами 11.19. та 11.22. договору №74 на закупівлю підрядних робіт від 14.03.2024, як щодо вчасного використання авансу у розмірі 12 169 017,95 грн та додаткового авансу у розмірі 1 595 142,34 грн на придбання будівельних матеріалів для будівництва об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області», так і щодо надання замовнику як підтвердження цільового використання авансу, так і щодо вчасного повернення невикористаної частини додаткового авансу у розмірі 3 272 464,66 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» закуповувало будівельні матеріали у постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» за договором постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 та у постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН» за договором поставки №060324 від 06.03.2024.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 постачальник – Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» зобов`язується здійснити постачання покупцю товару, а саме: будівельних матеріалів у асортименті, кількості, строки та за цінами, які зазначені у специфікації (специфікаціях), яка є додатком до договору та його невід`ємною частиною, а покупець – Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» зобов`язується прийняти і оплатити товар.

У пункті 4.1. договору постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 сторони передбачили, що покупець сплачує постачальнику аванс у розмірі 100% вартості товару протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання від постачальника рахунку. Згідно із пунктом 5.1. цього договору факт переходу товару у власність покупця оформляється шляхом підписання постачальником та покупцем видаткової накладної.

У специфікації №1 від 15.03.2024 до договору постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» погодили асортимент партії товару (будівельних матеріалів) на загальну суму 3 973 083,95 грн, в тому числі ПДВ - 662 180,66 грн.

Відповідно до специфікації №1 від 15.03.2024 до договору постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» рахунок на оплату №2 від 20.03.2024 на суму 3 973 083,95 грн.

Платіжною інструкцією №8 від 22.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» попередню оплату у розмірі 3 973 083,95 грн з призначенням платежу: «Оплата авансу за будівельні матеріали згідно договору постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024р., рах. №2 від 21.03.2024р., у рамках контракту №74 від 14.03.2024р., по ВОП №26; Розпор. КМУ від 19.01.2024р. №37-р».

Зазначені будівельні матеріали за специфікацією №1 від 15.03.2024 на загальну суму 3 973 083,95 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» за видатковою накладною №17 від 01.07.2024.

Таким чином, станом на 01.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» закупило у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» будівельні матеріали для будівництва об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» на загальну суму 3 973 083,95 грн.

За умовами договору поставки №060324 від 06.03.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД», як покупцем, постачальник зобов`язується передати у власність покупця залізобетонні вироби, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (пункт 1.1). Асортимент, вид, найменування, а також інші дані щодо товару сторонами визначаються у відповідному додатку до договору – специфікації; строк поставки товару сторонами визначається у відповідному додатку до договору – графік постачання товару; специфікація і графік є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.2). Документом, що підтверджує поставку товару та перехід права власності на нього, є підписана сторонами товарна (видаткова і / або товарно-транспортна) накладна (пункт 1.3). Ціна одиниці товару та загальна вартість товару на кожну партію вказується у специфікації (пункт2.3).

У додатковій угоді №1 від 14.03.2024 до договору поставки №060324 від 06.03.2024 сторони узгодили, що покупцем окремо замовлено товар для здійснення будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво ВОП №10 Одеської області», що викладено у специфікаціях №2 та №4 до договору, та товар для здійснення будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області», що викладено у специфікаціях №3 та №5 до договору

У специфікації №3 від 14.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» погодили асортимент партії товару (будівельних матеріалів) для здійснення будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області», на загальну суму 3 709 794,00 грн, в тому числі ПДВ - 618 299,00 грн.

У специфікації №5 від 14.03.2024 сторони погодили асортимент партії товару (будівельних матеріалів) для здійснення будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» на загальну суму 4 486 140,00 грн, в тому числі ПДВ - 747 690,00 грн.

Також сторонами було погоджено графіки поставки товару.

Додатковою угодою №2 від 15.03.2024 до договору поставки №060324 від 06.03.2024 сторони виклали пункт 2.5. договору у наступній редакції: «Покупець зобов`язаний здійснити попередню оплату у розмірі 100% від вартості товару протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури постачальником. Умови розрахунків можуть змінюватися виключно за взаємною згодою сторін».

Платіжною інструкцією №14 від 21.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН» попередню оплату у розмірі 3 709 794,00 грн з призначенням платежу: «Оплата авансу за конструкції згідно договору поставки №060324 від 06.03.2024р., ДУ №1 від 14.03.2024р., ДУ №2 від 15.03.2024р., рах.-фактури №12 від 14.03.2024р., у рамках контракту №74 від 14.03.2024р., по ВОП №26; Розпор. КМУ від 19.01.2024р. №37-р».

Платіжною інструкцією №16 від 21.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН» попередню оплату у розмірі 4 486 140,00 грн з призначенням платежу: «Оплата авансу за конструкції згідно договору поставки №060324 від 06.03.2024р., ДУ №1 від 14.03.2024р., ДУ №2 від 15.03.2024р., рах.-фактури №17 від 14.03.2024р., у рамках контракту №74 від 14.03.2024р., по ВОП №26; Розпор. КМУ від 19.01.2024р. №37-р».

Зазначені будівельні матеріали за специфікацією №3 та специфікацією №5 від 14.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД», на підтвердження чого відповідач надав копії видаткових накладних, а саме: видаткової накладної від 20.03.2024 №166 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 20.03.2024 №168 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 21.03.2024 №172 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 21.03.2024 №170 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 22.03.2024 №174 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 22.03.2024 №175 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 22.03.2024 №179 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 25.03.2024 №181 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 25.03.2024 №183 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 26.03.2024 №185 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 26.03.2024 №187 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 27.03.2024 №191 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 27.03.2024 №193 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 28.03.2024 №197 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 28.03.2024 №200 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 29.03.2024 №204 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 29.03.2024 №206 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 01.04.2024 №213 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 01.04.2024 №214 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 01.04.2024 №220 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 01.04.2024 №219 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 02.04.2024 №225 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 02.04.2024 №229 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 02.04.2024 №234 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 02.04.2024 №235 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 03.04.2024 №241 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 03.04.2024 №249 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 03.04.2024 №250 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 04.04.2024 №253 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 04.04.2024 №254 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 04.04.2024 №259 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 04.04.2024 №260 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 04.04.2024 №261 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 04.04.2024 №264 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 05.04.2024 №426 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 05.04.2024 №427 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 05.04.2024 №271 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 05.04.2024 №272 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 05.04.2024 №275 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 05.04.2024 №276 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 08.04.2024 №430 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 08.04.2024 №431 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 08.04.2024 №432 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 08.04.2024 №281 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 08.04.2024 №282 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 08.04.2024 №283 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 09.04.2024 №435 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 09.04.2024 №436 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 09.04.2024 №437 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 09.04.2024 №287 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 09.04.2024 №291 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 09.04.2024 №302 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 10.04.2024 №443 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 10.04.2024 №444 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 10.04.2024 №445 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 10.04.2024 №446 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 10.04.2024 №447 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 10.04.2024 №448 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 11.04.2024 №452 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 11.04.2024 №453 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 11.04.2024 №454 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 11.04.2024 №455 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 12.04.2024 №392 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 12.04.2024 №393 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 17.06.2024 №736 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 17.06.20226 №737 разом з відповідною ТТН; видаткової накладної від 17.06.2024 №738 разом з відповідною ТТН.

Отже, станом на 17.06.2024 відповідач відповідно до специфікацій №3 від 14.03.2024 та №5 від 14.03.2024 до договору поставки №060324 від 06.03.2024 закупив у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН» будівельні матеріали на загальну суму 8 195 934,00 грн.

Загальна вартість закуплених Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» будівельних матеріалів для будівництва об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» станом на 01.07.2024 склала 12169017,95 грн (8195934,00 грн + 3973083,95 грн = 12169017,95 грн).

Як пояснює відповідач, усі наведені вище довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3 та акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в подавались ним до позивача разом із супровідними листами та на вимогу позивача – без заповненої дати підписання та періоду.

Так, листом від 25.07.2024 №300 відповідач надав позивачу довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акти приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в №1, №3, №4, №5, акти на закриття прихованих робіт разом з реєстрами, виконавчі схеми з розрізами та розрахунками, виконавчу зйомку ВОП №26, сертифікати, паспорти якості, технічні паспорти та інші документи на підтвердження якості товару разом з реєстром, видаткові накладні на вироби та матеріали, які використовувались в процесі будівництва разом з реєстром, калькуляції.

Листом від 20.08.2024 №332 відповідач просив Департамент невідкладно повернути примірники актів приймання- передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, зокрема по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області», підписані Департаментом, а також надати письмові пояснення стосовно ігнорування документів, що подаються Товариством до Департаменту.

Листом від 21.08.2024 №342 відповідач надав позивачу довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акти приймання-передачі виконаних робіт за формою КБ-2в №2, №6, №6/1, №7, акти на закриття прихованих робіт разом з реєстрами, виконавчі схеми з розрізами та розрахунками, виконавчу зйомку ВОП №26, сертифікати, паспорти якості, технічні паспорти та інші документи на підтвердження якості товару разом з реєстром, видаткові накладні на вироби та матеріали, які використовувались в процесі будівництва разом з реєстром.

Листом від 26.08.2024 №345 відповідач надав позивачу детальну інформацію щодо використання авансу на придбання будівельних матеріалів по об`єктам, зокрема, по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» на загальну суму 12 169 017,94 грн.

Листом від 16.09.2024 №397 відповідач надав позивачу довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акти приймання- передачі виконаних робіт за формою КБ-2в №8/1, №12, видаткові накладні на вироби та матеріали, які використовувались в процесі будівництва разом з реєстром.

Листом від 20.09.2024 №401 відповідач додатково повідомив позивача, що грошові кошти, які були надані Департаментом Товариству у якості авансу у розмірі до 50 відсотків вартості робіт, зокрема за договором на закупівлю підрядних робіт по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» №74 від 14.03.2024 були витрачені Товариством у повному обсязі на придбання необхідних будівельних матеріалів для виконання робіт, у межах зазначених строків погашення, що, зокрема, зумовило необхідність у наданні Департаментом додаткового авансу Товариству у розмірі до 20 відсотків вартості робіт.

Відповідачем до відзиву на позов було долучено копію претензії позивача від 24.09.2024 №1878/14/05/02-03/2-24 щодо порушення строку надання підтвердження цільового використання авансу за договором на закупівлю підрядних робіт по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» від 14.03.2024 №74.

Листом від 25.09.2024 №405 відповідач надав відповідь на претензію, у якій зазначив про її безпідставність та необгрунтованість.

Поряд з цим, як вже зазначалось, 24.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» отримало від Департаменту додатковий аванс у розмірі 20% від загальної вартості робіт в сумі 4 867 607,00 грн.

Так, у специфікації №2 від 09.09.2024 до договору постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» погодили асортимент партії товару (будівельних матеріалів) для здійснення будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» на загальну суму 1 595 142,34 грн, в тому числі ПДВ 265 857,06 грн, на умовах післяплати.

Зазначені будівельні матеріали за специфікацією №2 від 09.09.2024 на загальну суму 1 595 142,34 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» за видатковою накладною №26 від 10.09.2024.

Відповідно до специфікації №2 від 09.09.2024 до договору постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» рахунок на оплату №18 від 26.09.2024 на суму 1 595 142,34 грн.

Платіжною інструкцією №21 від 26.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» оплату у розмірі 1 595 142,34 грн з призначенням платежу: «Оплата авансу за будівельні матеріали згідно договору поставки №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024р., рах. №18 від 26.09.2024р., у рамках контракту №74 від 14.03.2024р., по ВОП №26; додаткова угода №3 від 11.09.2024р., Розпор. КМУ від 19.01.2024р. №37-р».

Таким чином, станом на 26.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» використало частину додаткового авансу у розмірі 1 595 142,34 грн на придбання будівельних матеріалів для будівництва об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області».

Залишок додаткового авансу у розмірі 3 272 464,66 грн (4 867 607,00 - 1 595 142,34 = 3 272 464,66) Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» повернуло Департаменту платіжною інструкцією №26 від 08.10.2024, тобто у межах зазначеного у додатковій угоді №3 від 11.09.2024 строку погашення.

При цьому листом від 20.11.2024 №497 відповідач надав Департаменту довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акти приймання- передачі виконаних робіт за формою КБ-2в №8/2, №11, видаткові накладні на вироби та матеріали, які використовувались в процесі будівництва разом з реєстром.

Позиція суду апеляційної інстанції щодо розгляду спору по суті

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Приписами частин першої та другої статті 875 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Таким чином, договір підряду характеризується тільки йому властивими рисами: підрядник виконує роботу згідно із завданням замовника; обов`язку підрядника виконати відповідну роботу та передати його замовнику кореспондується право і обов`язок замовника прийняти виконану належним чином роботу та сплатити відповідну ціну.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, колегія суддів вбачає, що договір №74 від 14.03.2024 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Згідно із частиною третьою статті 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому суми авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За правилом частини четвертої статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 затверджено Порядок державного фінансування капітального будівництва (надалі – Порядок), який визначає механізм фінансування капітального будівництва за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення цільового та ефективного використання державних коштів (пункт 1 Порядку).

У пункті 3 вказаного Порядку (в редакції станом на час укладення договору №74 від 14.03.2024) передбачено, що цей Порядок є обов`язковим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що здійснюють капітальне будівництво, у разі його фінансування за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1415 пункт 19 Порядку доповнено абзацом такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях для виконання робіт з будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони замовник може здійснювати попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 70 відсотків вартості робіт за договором (контрактом) на строк не більш як шість місяців».

Аванс (попередня оплата) – це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

За умовами укладеного між сторонами договору підряду Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД», як підрядник, взяло на себе зобов`язання за завданням замовника - Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської державної адміністрації на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи, а Департамент капітального будівництва тa дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації, як замовник, зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати дозвільну документацію, a також затверджену в установленому порядку проєктну документацію (у разі коли цей обов`язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно із пунктом 11.1. договору загальна сума фінансування робіт складає 24 338 035,90 грн, у тому числі ПДВ - 4 056 339,32 грн. Фінансування здійснюється за рахунок коштів з резервного фонду державного бюджету.

У той же час положеннями пункту 11.19. договору унормовано, що замовник після підписання договору має право надати підряднику аванс на придбання необхідних будівельних матеріалів для виконання робіт у розмірі до 50 відсотків вартості робіт на строк не більш як шість місяців або до повного виконання робіт. Суми авансу, що не використані протягом цього строку, повертаються підрядником замовнику.

Так, керуючись пунктом 11.19. договору, 20.03.2024 позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 50 відсотків вартості робіт, що становить 12 169 017,95 грн, про що свідчить платіжна інструкція №12 від 18.03.2024.

У подальшому додатковою угодою №3 від 11.09.2024 внесено зміни до пункту 11.19. договору шляхом викладення його у наступній редакції:

Таким чином, позивач перерахував відповідачу аванс в розмірі 70% вартості робіт, а саме: 17 036 624,95 грн.

Аванс у розмірі 50 відсотків вартості робіт у сумі 12 169 017,95 грн мав бути використаний відповідачем до 20.09.2024, а аванс у розмірі 20 відсотків вартості робіт у сумі 4 867 607,00 грн - не пізніше 20.12.2024.

Звертаючись з даним позовом про стягнення з відповідача 2 518 892,00 грн штрафних санкцій за договором від 14.03.2024 №74, позивач зазначав, що відповідач в порушення умов договору не виконав своїх зобов`язань, а саме, порушив строки повернення невикористаного авансу, що зумовлює наявність правових підстав для нарахування позивачем в силу пункту 11.21. договору штрафу у розмірі 20% від суми неповернених коштів.

Позивач посилається на те, що між сторонами підписано наступні акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3 про їхню вартість:

1)акт КБ-2в від 13.09.2024 на суму 1 514 292,21 грн;

2)акт КБ-2в від 09.10.2024 на суму 4 034 798, 00 грн;

3)акт КБ-2 від 16.10.2024 на суму 3 605 197,00 грн;

4)актКБ-2 від 11.11.2024 на суму 1235 064,94 грн;

5)акт КБ-2 від 12.12.2024 на суму 2 927 867,55 грн;

6)акт КБ-2 від 11.04.2024 на суму 446 940,59грн.

Отже, на думку позивача, станом на 20.09.2024 відповідач надав відповідні документи про використання першої частини виданого йому авансу в розмірі 12 169 017,95 грн (50% від загальної вартості робіт) - лише на суму 1 514 292,21 грн, розмір незакритого авансу складав 10 654 725,74 грн. Станом на 20.12.2024 відповідач надав відповідні акти виконаних робіт про використання другої частини авансу (20% від загальної вартості робіт - 4 867 604,00 грн) - лише на суму 2 927 867, 55 грн, розмір незакритого актами авансу склав 1 939 736,45 грн.

Проте, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, позивач в позовній заяві посилається на те, що між сторонами підписано, зокрема, акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідку КБ-3 про вартість від 13.09.2024 на суму 1 514 292,21 грн, тоді як до матеріалів справи додані акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 10.09.2024 №№1, 3, 4, 5, 6, 7 на загальну суму 5 047 640,73грн, а не на 1 514 292,21грн, як зазначає позивач.

Крім того, до матеріалів справи додано акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в від 10.09.2024, 08.10.2024, 16.10.2024, 08.11.2024, 10.12.2024 та від 11.04.2025 на загальну суму 17 297 508,65грн.

Також факт виконання будівельних робі з будівництва об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» та період виконання таких робіт підтверджуються також загальним журналом робіт, актами на закриття прихованих робіт та реєстрами до таких актів, які велись та підписувались як підрядником, так і представниками Департаменту.

Тобто, з наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи на суму 17 297 508,65грн. Отже, відповідач виконав роботи на суму авансу.

Окрім актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про їх вартість за формою КБ-3, за умовами пункту 11.22. договору підтвердженням цільового використання авансу є рахунки та накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей, придбаних для виконання будівельних робіт.

Стосовно використання авансу у розмірі 50% вартості робіту у сумі 12 169 017,95 грн зі строком погашення до 20.09.2024 колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що для виконання робіт за укладеним між сторонами договором №74 від 14.03.2024 по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» закуповувало будівельні матеріали у постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» за договором постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 та у постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН» за договором поставки №060324 від 06.03.2024.

Як установлено апеляційним судом вище по тексту цієї постанови, станом на 01.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» закупило у Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ», а останнє поставило будівельні матеріали для будівництва об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» на загальну суму 3973083,95 грн; станом на 17.06.2024 відповідач закупив у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО «КУЛІНДОРОВСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОНЦЕРН», а останнє поставило будівельні матеріали на загальну суму 819 934,00 грн.

Таким чином, відповідач виконав свій обов`язок з використання суми авансу у розмірі 12 169 017,95 грн на придбання необхідних будівельних матеріалів для виконання робіт та протягом шести місяців використав зазначену суму авансу у повному обсязі.

При цьому, на виконання пункту 11.22. договору №74 від 14.03.2024, акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в разом з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, а також видатковими накладними на вироби та матеріали, які використовувались в процесі будівництва, направлялись відповідачем позивачу листами від 25.07.2024 №300, від 21.08.2024 №342, від 16.09.2024 №397, обставини чого позивачем не заперечуються у своїх заявах по суті спору.

Відповідно до підпункту 4.2.6. пункту 4.2. договору №74 від 14.03.2024 замовник зобов`язаний приймати від підрядника акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, перевірити їх та підписати впродовж 30 (тридцяти) календарних днів або повернути підряднику для виправлення.

Проте, в порушення зазначеної норми, Департамент впродовж зазначеного строку не підписав вищезазначені акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, а також не повернув їх для виправлення.

Враховуючи зазначене, листом від 20.08.2024 №332 відповідач просив Департамент невідкладно повернути примірники актів приймання- передачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, зокрема по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області», підписані Департаментом, а також надати письмові пояснення стосовно ігнорування документів, що подаються Товариством до Департаменту.

Таким чином, станом на 17.09.2024 відповідач надав позивачу такі акти приймання- передачі виконаних робіт за формою КБ-2в:

-актом №1 загальну суму 960 545,21 грн;

-актом №3 на загальну суму 603 656,29 грн;

-актом №4 на загальну суму 797 324,28 грн;

-актом №5 на загальну суму 1 112 796,29 грн;

-актом №6 на загальну суму 726 591,11 грн;

-актом №7 на загальну суму 846 727,55 грн;

-акт №8/1 на загальну суму 4 034 798,00 грн;

-акт №2 на загальну суму 3 605 197,00 грн;

-акт №12 на загальну суму 1 235 064,94 грн,

а всього на загальну суму 13 922 700,67 грн.

Враховуючи вищевикладене, підрядник повністю виконав передбачений пунктом 11.22. договору обов`язок щодо надання до 20.09.2024 замовнику підтвердження цільового використання авансу, що був наданий замовником у сумі 12 169 017,95 грн.

Водночас умови договору пов`язують виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД», як підрядником, щодо надання підтверджуючих документів на закриття суми авансу саме з наданням актів приймання виконаних будівельних робіт Департаменту, як замовнику, а не з їх підписанням Департаментом, про що слушно зауважив відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Стосовно використання авансу у розмірі 20% вартості робіту у сумі 4 867 607,00 грн зі строком погашення не пізніше 20.12.2024 колегія суддів зазначає наступне.

У специфікації №2 від 09.09.2024 до договору постачання №1503/24-ВОП26 від 15.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛДОМ» погодили асортимент партії товару (будівельних матеріалів) для здійснення будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво ВОП №26 Одеської області» на загальну суму 1 595 142,34 грн, в тому числі ПДВ 265 857,06 грн, на умовах післяплати.

При цьому листом від 20.11.2024 №497 відповідач надав Департаменту довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акти приймання- передачі виконаних робіт за формою КБ-2в №8/2 на суму 2 822 998,43 грн та №11 на суму 104 869,12 грн, видаткові накладні на вироби та матеріали, які використовувались в процесі будівництва разом з реєстром.

Таким чином, станом на 20.11.2024 відповідач надав позивачу акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в на загальну суму 2 927 867,55 грн, з огляду на що повністю виконав своє зобов`язання щодо надання не пізніше 20.12.2024 замовнику підтвердження цільового використання додаткового авансу у розмірі 1 595 142,34 грн.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено порушення відповідачем покладеного на нього умовами договору обов`язку щодо вчасного використання авансу у розмірі 12 169 017,95 грн та додаткового авансу у розмірі 1 595 142,34 грн, з огляду на що є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених пунктом 11.21. договору.

Позиція суду апеляційної інстанції щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції

Згідно із статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із частинами першою, другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Колегією суддів встановлено, що у поданому відповідачем відзиві на позов (вх.№32011/25 від 13.10.2025) зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв`язку із розглядом справи у сумі 50 000,00 грн.

Крім того, у заяві від 02.12.2025 за вх.№38611/25 відповідачем заявлено, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані в порядку частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

15.12.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн (зареєстровано судом 16.12.2025 за вх.№2-1972/25), разом з доказами таких витрат.

Таким чином, відповідач дотримався вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Із наданих заявником документів вбачається, що 08.10.2025 між адвокатом Василіним Віталієм Валерійовичем (надалі – адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» (надалі – клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити правову допомогу у порядку та строки, обумовлені сторонами.

У пункті 1.2. договору б/н від 08.10.2025 узгоджено перелік доручень, які надаються адвокату у справі №916/3361/25, зокрема надання консультацій, складання і подання відзиву на позовну заяву, участь в засіданнях, підписання та подання документів, і т. ін.

За правову допомогу, передбачену в пункті 1.2. договору, клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 50 000,00 грн (пункт 3.1. договору б/н від 08.10.2025).

Відповідно до пункту 3.3. договору б/н від 08.10.2025 клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду протягом шести місяців з дати підписання договору.

13.12.2025 між сторонами договору підписано акт про обсяг виконаних робіт, відповідно до якого станом на дату складання цього акту адвокатом виконані наступні роботи на виконання договору про надання правової допомоги б/н від 08.10.2025:

-опрацювання наявних у клієнта документів, які стосуються та можуть бути використані в якості доказів при підготовці позовної заяви відповідно до договору;

-моніторинг діючого законодавства України та судової практики;

-складання та подання до Господарського суду Одеської області заяви про ознайомлення з матеріалами справи №916/3361/25;

-ознайомлення з матеріалами справи №916/3361/25 у Господарському суді Одеської області;

-складання та подання до Господарського суду Одеської області відзиву на позовну заяву у справі №916/3361/25, опрацювання додатків до відзиву, їх посвідчення, підготовка екземпляру відзиву з додатками для позивача;

-направлення поштою на адресу позивача відзиву на позовну заяву по справі №916/3361/25;

-ознайомлення з відзивом на позовну заяву;

-складання та подання до Господарського суду Одеської області заперечень на відповідь на відзив у справі №916/3361/25;

-підготовка до участі у судовому засіданні у справі №916/3763/20, призначеному на 15.10.2025, та участь у судовому засіданні;

-підготовка до участі у судовому засіданні у справі № 916/3763/20, призначеному на 05.11.2025, та участь у судовому засіданні;

-підготовка до участі у судовому засіданні у справі №916/3763/20, призначеному на 12.11.2025, та участь у судовому засіданні;

-підготовка до участі у судовому засіданні у справі №916/3763/20, призначеному на 03.12.2025, та участь у судовому засіданні;

-підготовка до участі у судовому засіданні у справі №916/3763/20, призначеному на 10.12.2025, та участь у судовому засіданні;

-складання та подання до суду заяви про подання доказів понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

-складання акту про обсяг виконаних робіт до договору про надання правової допомоги;

-складання детального опису робіт, виконаних адвокатом;

-складання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання розподілу судових витрат та подання її до суду.

У пункті 2 акту сторони зазначили, що вказані у пункті 1 акту роботи виконані адвокатом, передані адвокатом та прийняті клієнтом без зауважень.

Також відповідачем надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 13.12.2025, який підписаний лише адвокатом.

Представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» в Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Василіним Віталієм Валерійовичем на підставі ордеру серії ВН №1589728 від 08.10.2025.

Колегія суддів зазначає, що розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.

У даному випадку, зі змісту договору про надання правової допомоги б/н від 08.10.2025 (пункт 3.1.) вбачається, що сторони погодили умову про те, що за правову допомогу, передбачену в пункті 1.2. договору, клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 50 000,00 грн.

Таким чином, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону №5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає про те, що у контексті цієї справи, що переглядається, фіксований розмір гонорару, погоджений між відповідачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги б/н від 08.10.2025, означає те, що у разі настання визначених таким договором умов платежу – конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання умов договору та призвели до настання цих умов не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у цих конкретних правовідносинах, що склалися між відповідачем і його адвокатом у цій справі, як і не має значення витрачений адвокатом відповідача час на надання послуг правничої допомоги та зазначеного кількості витрат такого часу в детальному описі робіт адвоката.

Відтак, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між відповідачем та адвокатом у договорі про надання правової допомоги б/н від 08.10.2025 у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Колегія суддів наголошує, що саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Апеляційний суд вважає, що за встановлених обставин та норм права, з огляду на умови договору про надання правової допомоги та надані відповідачем докази в обґрунтування понесених ним судових витрат у Господарському суді Одеської області, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу є пов`язаними з даною справою, підтвердженими та відповідають фактично наданим послугам.

Щодо критеріїв оцінки розміру витрат на надання послуг правничої допомоги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши, що розмір витрат на правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, вирішив не присуджувати відповідачу всі його витрати.

Надаючи оцінку наведеному заявником розрахунку витрат на правову допомогу, з урахуванням наданих ним доказів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації та фактичного обсягу наданих послуг правничої допомоги у суді першої інстанції, а також беручи до уваги критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції є 17647,06 грн.

Колегія суддів підтримує наведений висновок суду першої інстанції, оскільки з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, враховуючи документальне підтвердження відповідачем витрат, а також беручи до уваги, що зазначена сума є розумною та не має надмірний характер і узгоджується з попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, наведеним відповідачем у відзиві на позов, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 17 647,06 грн є обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані адвокатом послуги з надання правничої допомоги відповідачу.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що застосування судами статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» залежить від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом відповідача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Колегія суддів при апеляційному перегляді рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу не виявила у діях суду порушень приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України або інших порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до ухвалення судом незаконного рішення.

При цьому сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою обставин справи не вказує на те, що така оцінка була проведена з порушенням норм права.

Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого додаткового рішення від 22.12.2025.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, зроблених у оскаржуваних рішеннях, а тому підстав для зміни чи скасування рішення та додаткового рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Щодо розподілу судового збору

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на апелянта.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції

У цій справі у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн.

20.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» подало заяву про стягнення витрат на правничу допомогу (вх.№№5306/25/Д1, 5305/25/Д2 від 23.03.2026) та на підтвердження цих витрат надало до суду: копію договору про надання правової допомоги б/н від 02.02.2026, копію акту про обсяг виконаних робіт від 20.03.2026 та детальний опис робіт, виконаних адвокатом при наданні професійної правничої допомоги від 20.03.2026.

Таким чином, судом встановлено, що заявник подав заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також надав відповідні докази, а тому вказану заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу подано у порядку, в межах строку, які визначені чинним законодавством, зокрема частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вже зазначалось, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» просить стягнути з Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом апеляційної скарги останнього на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 та додаткове рішення цього ж суду від 22.12.2025 у справі №916/3361/25 у сумі 40 000,00 грн.

За результатами перегляду рішення та додаткового рішення Господарського суду Одеської області Південно-західний апеляційний господарський у цій постанові дійшов висновку про залишення апеляційної скарги Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації без задоволення, а оскаржуваного рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду - без змін.

З урахуванням викладеного, відповідач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції під час перегляду рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, оскільки в протилежному випадку порушуватиметься гарантований національним законодавством принцип відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, а також засади розумності та справедливості.

Матеріалами справи підтверджується, що інтереси відповідача у межах справи №916/3361/25 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Василін Віталій Валерійович, який діяв на підставі ордеру серії ВН №1668763 від 02.02.2026, що посвідчує повноваження адвоката Василіна Віталія Валерійовича на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 02.02.2026 у Південно-західному апеляційному господарському суді.

Із наданих заявником документів вбачається, що 02.02.2026 між адвокатом Висиліним Віталієм Валерійовичем (надалі – адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» (надалі – клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити правову допомогу у порядку та строки, обумовлені сторонами.

У пункті 1.2. договору б/н від 02.02.2026 сторони, зокрема, погодили, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень: надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього у Південно-західному апеляційному господарському суді у справі №916/3361/25; готує та подає відзив на апеляційну скаргу; приймає участь у судових засіданнях у Південно-західному апеляційному господарському суді у даній справі; представляє інтереси клієнта; підписує та подає документи, зокрема заяви, клопотання, заперечення, уточнення, пояснення, запити, докази та ін.; отримує документи, а також їх копії; вчиняє інші дії в інтересах клієнта.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 2.1. договору).

За правову допомогу, передбачену в пункті 1.2. договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 40 000,00 грн (пункт 3.1. договору б/н від 02.02.2026).

Клієнт зобов`язується сплатити адвокату винагороду протягом шести місяців з дати підписання договору (пункт 3.3. договору б/н від 02.02.2026).

20.03.2026 між адвокатом та відповідачем підписано акт про обсяг виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 02.02.2026, відповідно до якого станом на дату складання цього акту адвокатом виконані наступні роботи на виконання договору про надання правової допомоги б/н від 02.02.2026:

-ознайомлення з апеляційною скаргою Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської державної адміністрації на рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі №916/3361/25; складання та направлення відзиву на апеляційну скаргу; підготовка до участі у судовому засіданні у справі №916/3361/25, призначеному на 24.03.2026 (пункт 1);

-вказані у пункті 1 акту роботи виконані адвокатом, передані адвокатом та прийняті клієнтом без зауважень (пункт 2);

-оплата за вказані у пункті 1 акту роботи буде здійснена клієнтом у сумі 40 000,00 грн відповідно до умов договору (пункт 3);

-вказана у пункті 3 цього акту оплата враховує участь адвоката у судовому засіданні у Південно-західному апеляційному господарському суді, призначеному на 24.03.2024, а також (за необхідності) у наступних судових засіданнях, що не передбачає обов`язкового додаткового складання окремого акту виконаних робіт (пункт 5);

-вказана у пункті 3 цього акту оплата враховує можливе складання (за необхідності) додаткових процесуальних документів у справі №916/3361/25, що не передбачає обов`язкового додаткового складання окремого акту виконаних робіт (пункт 6).

Також відповідачем надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 24.03.2026, який підписаний лише адвокатом.

Апеляційний суд виходить з того, що за пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Колегія суддів виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, про які вже зазначалося вище по тексту цієї постанови.

Як неодноразово вказував Верховний Суд, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що подані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в цілому у сукупності відповідають вимогам статей 73, 75-79 Господарського процесуального кодексу України, є належними і допустимими.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи конкретний зміст наданих адвокатом відповідача послуг, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з того, що наявні в матеріалах справи докази таких витрат не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що згідно із договором про надання правової допомоги б/н від 02.02.2026 та актом про обсяг виконаних робіт до цього договору вартість наданих адвокатом послуг становить 40 000,00 грн.

Між тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких визначено наступне: не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв`язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Під час вирішення питання щодо можливості зменшення витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах кожної з окремих інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці додаткових постанов останнього, зокрема, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, від 16.03.2023 у справі №927/153/22 тощо.

Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями. Крім того, підготовка відзиву на апеляційну скаргу у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи те, що у даній справі в суді апеляційної інстанції адвокату відповідача не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі.

Тобто, правова позиція відповідача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником відповідача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, колегія суддів враховує, що представництво відповідача адвокатом Василіним Віталієм Валерійовичем при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Виходячи із матеріалів справи, об`єктивна необхідність для професійного досвідченого адвоката, який надавав правову допомогу відповідачу в суді першої інстанції, вдруге вивчати додаткові джерела права та судову практику зі спірних питань була відсутня, оскільки такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже, супроводження справи в суді апеляційної інстанції не вимагало великого обсягу аналітичної й технічної роботи.

Отже, виходячи з конкретних обставин справи, а також обсягу та безпосередньо самого змісту (обґрунтованості) поданого відповідачем до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає неспівмірною визначену відповідачем вартість наданих адвокатом відповідача послуг, яка становить 40000,00 грн, оскільки фактичні обставини справи, джерела правового регулювання та належним чином обґрунтовані мотиви необхідності відмови у задоволенні позову викладені у рішенні суду першої інстанції, у зв`язку з чим була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне відображення вказаної інформації у відзиві на апеляційну скаргу.

При цьому наведена в акті про обсяг виконаних робіт до договору про надання правової допомоги б/н від 02.02.2026 окрема послуга щодо ознайомлення з апеляційною скаргою фактично охоплюються однією послугою з підготовки адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, тим більше, що кваліфікація спірних правовідносин та джерела їх правового регулювання вже були зазначені безпосередньо у рішенні місцевого господарського суду, на законності та обґрунтованості якого наголошувало Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД».

Також суд враховує, що адвокат Василін Віталій Валерійович приймав участь у всіх судових засіданнях під час розгляду справи №916/3361/25 у Південно-західному апеляційному господарському суді, а тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД», пов`язані із участю його представника у судовому засіданні, є обґрунтованими та підлягають розподілу.

З урахуванням викладеного вище у сукупності, апеляційний суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати на користь відповідача всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

Апеляційний суд звертає увагу, що укладений між адвокатом і клієнтом договір та визначені у такому договорі суми гонорару не є безумовною підставою для стягнення таких сум на користь учасника справи, на користь якого було прийняте судове рішення.

Принцип невтручання у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом передбачає відсутність у суду повноважень будь-яким чином безпосередньо впливати на сторін договору та на укладення як договору в цілому, так і щодо його окремих положень. Також суд не наділений повноваженнями втручатися у розрахунки між клієнтом та його адвокатом, не є стороною договірних відносин.

Разом з тим, здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

Отже, за встановлених обставин та норм права, врахувавши, що результат вирішення спору відбувся на користь відповідача, оцінивши наведені відповідачем доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та подані на їх підтвердження докази, взявши до уваги усні заперечення позивача, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатом послуг, в тому числі - аналогічності позицій в першій та апеляційній інстанціях, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що 10 000,00 грн є обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані адвокатом послуги з надання правничої допомоги відповідачу.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» (вх.№№5306/25/Д1, 5305/25/Д2 від 23.03.2026) про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольняється частково на загальну суму 10 000,00 грн, у задоволенні решти заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284

Господарського процесуального кодексу України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі №916/3361/25 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Стягнути з Департаменту капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТОБУД» витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 15.06.2026.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

Суддя О.Ю. Аленін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua