Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №916/2361/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2361/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

ФОП Черненко В.В. – особисто

від АТ «ОДЕСАГАЗ» – адвокат Карась М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Черненка В`ячеслава Васильовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 (повний текст складено та підписано 09.02.2026, суддя Волков Р. В.)

у справі №916/2361/25

за позовом Фізичної особи-підприємця Черненка В`ячеслава Васильовича

до Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ»

про визнання акта таким, що не має юридичної сили, анулювання результатів експертизи, зобов`язання вчинити певні дії, визнання недійсним акта-розрахунку, заборону стягнення коштів

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець Черненко В`ячеслав Васильович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ", в якому просив суд:

1) визнати Акт про порушення № 07822 від 27.02.2025 року таким, що не має юридичної сили;

2) анулювати результати експертизи газового лічильника № 294 від 07.04.2025 як такі, що проведені з порушенням вимог законодавства;

3) зобов`язати АТ "ОДЕСАГАЗ" за власний рахунок:

- встановити новий вузол обліку газу (лічильник газу) замість демонтованого лічильника, експертиза якого була проведена з порушенням встановленої процедури, без участі позивача, та висновки якої є необґрунтованими;

- встановити новий телеметричний пристрій (GPRS-модем) замість існуючого, який був від`єднаний без належної фіксації стану, без експертизи та з можливим пошкодженням з боку представників відповідача;

4) визнати недійсним Акт розрахунку обсягів несанкціонованого використання природного газу № 164 від 29.05.2025, складений АТ "ОДЕСАГАЗ" на підставі акта про порушення;

5) зобов`язати АТ "ОДЕСАГАЗ" анулювати донарахування обсягів природного газу відповідно до акту розрахунку № 164 від 29.05.2025 на суму 609 334,51 грн;

6) заборонити стягнення нарахованих сум за цим актом до моменту набрання законної сили судовим рішенням;

7) стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем, у розмірі та повернути кошти на рахунок: НОМЕР_1 ;

8) стягнути з АТ "ОДЕСАГАЗ" витрати на правову допомогу у розмірі 144 866,90 грн. та повернути кошти на рахунок: НОМЕР_1 , Черненко В. В.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на проведення 27.02.2025 уповноваженими особами відповідача перевірки належного позивачу комерційного газового лічильника без дотримання встановленої процедури, що передбачена законодавством України, а також на складення за результатами перевірки документів, які містять суттєві порушення порядку оформлення та не відповідають фактичним обставинам. Позивач вважає, що рішення комісії та акт-розрахунок є безпідставними, не підтверджуються належними та допустимими доказами, не містять чіткого обґрунтування причин донарахування та були прийняті з порушенням встановленої законодавством процедури перевірки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 по справі №916/2361/25 у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд виснував, що оскаржувані позивачем акти можуть бути визнані як докази із наданням їм відповідної оцінки судом під час вирішення спору, зокрема щодо оскарження рішення комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку таким актам. Складені працівниками Оператора ГРМ Акт про порушення, Акт експертизи ЗВТ та пломб, Акт-розрахунку обсягів несанкціонованого використання природного газу є лише фіксацією порушення, результатів перевірки лічильника газу та розрахунком санкції щодо цього порушення, що було виявлено під час проведення контрольного огляду, тому оскарження лише таких актів, які не встановлюють для споживача будь-яких обов`язків, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав та не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

З огляду на таке, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про визнання таких Актів недійсними та зобов`язання АТ "ОДЕСАГАЗ" анулювати донарахування обсягів природного газу задоволенню не підлягають у зв`язку із обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові та вичерпує потребу у встановленні й оцінці інших обставин справи.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача за власний рахунок встановити нові засоби обліку суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п. 6 глави 7 розділу X Кодексу ГТС у разі якщо за результатами повірки ЗВТ останній буде потребувати ремонту або буде визнаний непридатним, власник ЗВТ за власний рахунок повинен забезпечити його ремонт або придбати новий ЗВТ.

Щодо вимоги про заборону стягнення нарахованих сум за Актом-розрахунком обсягів несанкціонованого використання природного газу до моменту набрання законної сили судовим рішенням, суд першої інстанції зазначив, що такий спосіб захисту за своєю правовою природою фактично є заходом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України (заборона відповідачу вчиняти певні дії). Отже, такий спосіб захисту неспроможний належним чином захистити права позивача.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 по справі №916/2361/25 та прийняти нове, про задоволення позову у повному обсязі.

Узагальнюючі доводи апеляційної скарги є наступними:

- суд першої інстанції не застосував правові висновки Верховного Суду у справах з аналогічними правовідносинами та не навів мотивів відступу від таких висновків;

- місцевий господарський суд порушив вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, поклавши в основу рішення документи, складені з істотними процедурними порушеннями;

- суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо порушення обов`язкової процедури перевірки/експертизи вузла обліку, а також неповноти документів;

- суд дійшов помилкового висновку про наявність несанкціонованого втручання та підстав для донарахування без доведення причинно-наслідкового зв`язку та без доказів викривлення обліку;

- оскаржувані позивачем акти не є формальними внутрішніми документами відповідача, оскільки на їх підставі здійснено донарахування вартості необлікованого природного газу, сформовано грошове зобов`язання позивача, відображено відповідну заборгованість в обліку оператора ГРМ та створено ризик примусового стягнення та/або припинення газопостачання;

- обраний позивачем спосіб захисту спрямований на усунення правової підстави втручання у його майнові права;

- здійснено позивачем донарахування має ознаки оперативно-господарської санкції, а тому його оскарження є належним та ефективним способом захисту;

- поза увагою місцевого господарського суду захилено доводи позивача з приводу істотних порушень при складанні Акту про порушення, проведення експертизи та формуванню акта-розрахунку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено справу до розгляду на 13.05.2026.

Судом апеляційної інстанції також 24.04.2026 отримано відзив на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», який надійшов до суду поза межами встановленого ухвалою суду строку (до 16.04.2026).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).

За змістом частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 119 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим, на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Суд зазначає, що строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється судом та відповідно до вимог процесуального закону може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, з метою вчинення відповідної процесуальної дії, а не поновлений.

У даному випадку, ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження, встановлено строк для подання відзиву до – 16.04.2026.

Дана ухвала була доставлена до електронного кабінету Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» 30.03.2026, про що свідчить відповідна довідка від 02.04.2026.

Таким чином, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку (у даному випадку - до 12.11.2025 включно), чи з ініціативи суду, у той час як відповідач звернувся з відзивом на апеляційну скаргу після закінчення цього строку та з заявою про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Відтак, оскільки з заявою про продовження строків позивач до суду не звертався, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення відзиву Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ», без розгляду.

У зв`язку з оголошенням у м. Одесі повітряної тривоги, та відповідно необхідності перебування працівників та відвідувачів суду в укритті, судове засідання по справі №916/2361/25 призначене на 13.05.2026 не відбулось.

Ухвалою суду від 14.05.2026 повідомлено учасників справи №916/2361/25, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Черненка В`ячеслава Васильовича на рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 відбудеться – 10.06.2026.

29.05.2026 (надіслані до суду 25.05.2026) до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги, які скаржник просить врахувати під час апеляційного перегляду даної справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

У свою чергу, доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, наведення нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи процесуального права та ін. Зміна скарги - це заміна одних положень іншими.

Судова колегія звертає увагу, що ст. 266 ГПК України чітко вказує на строк подання доповнення до апеляційної скарги (протягом строку на апеляційне оскарження) і не передбачає можливості поновлення цього строку чи можливості застосувати до цієї процесуальної ситуації загальних положень щодо поновлення пропущеного строку, тому відповідні заяви, подані після визначеного законом строку, не можуть прийматися до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.06.2021 року у справі №05-10-14-01-08/103, аналіз змісту ч. 1 ст. 266 ГПК України дозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, за межами строку на апеляційне оскарження.

З огляду на те, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області було складено та підписано 09.02.2026, останнім строком на її апеляційне оскарження є – 02.03.2026, з урахуванням вихідних, не робочих днів. Відповідно, саме до цієї дати, апелянт мав право на подання доповнень до апеляційної скарги.

Однак, як вже було вказано вище, доповнення до апеляційної скарги, була подані скаржником – 29.05.2026 (надіслані до суду 25.05.2026), тобто поза межами встановленого законом строку для внесення доповнень до апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів залишає без розгляду подані ФОП Черненко В.В. доповнення до апеляційної скарги.

Під час судового засідання від 10.06.2026 апелянт підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.04.2016 позивач, шляхом підписання заяви-приєднання, приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

27.02.2025 працівники АТ “ОДЕСАГАЗ” провели перевірку комерційного газового лічильника на об`єкті позивача за адресою: м. Болград, проспект Соборний, 97А.

За результатами перевірки було складено наступні документи:

- Акт про порушення № 07822 від 27.02.2025;

- Протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 27.02.2025;

- Акти обстеження вузла обліку газу від 27.02.2025 та від 03.03.2025;

- Акт про демонтаж побутового лічильника газу від 27.02.2025;

- Акт про припинення (обмеження) газопостачання та пломбування вхідної засувної арматури газопроводу або газорозподільного пункту (за його наявності) № 122 від 27.02.2025.

В Акті про порушення № 07822 від 27.02.2025 зазначено про наявність ознак впливу на ВОГ дії магнітного поля, несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ, втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу, у тому числі шляхом їх підробки чи пошкодження на них пломб впливу дії спрямованого постійного магнітного поля. Пошкодження лічильника газу або робота комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об`єм розподіленого газу комерційним ВОГ не обліковується. Наявні ознаки підробки охоронної пломби Оператора ГРМ. Пломбувальний трос та пломба на зовнішній огляд цілі”.

Також, у цьому Акті було зазначено, що комісія Оператора ГРМ з розгляду цього Акту буде проводити засідання 26.03.2025 о 14:30 год. за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 1.

Акт про порушення № 07822 від 27.02.2025 містить підпис позивача та уповноважених осіб відповідача.

Згідно з Протоколом щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу від 27.02.2025 лічильник газу Elster BK G-6, заводський № 11118789, рік виготовлення 2017, було знято, опломбовано та направлено на експертизу до АТ “ОДЕСАГАЗ” за адресою: вул. Одарія, 1, м. Одеса. У протоколі також зазначено, що споживач запрошується 10.03.2025 о 12:20 год. для проведення експертизи ЗВТ та/або пломби. Протокол підписано представником відповідача та позивачем.

10.03.2025 комісією у складі уповноважених осіб АТ “ОДЕСАГАЗ” складено Акт № 198, згідно з яким експертизу за заявою позивача було перенесено на 24.03.2025 о 12:20.

24.03.2025 комісією у складі уповноважених осіб АТ “ОДЕСАГАЗ” складено Акт № 244, у відповідності до якого експертизу за заявою позивача було перенесено на 07.04.2025 о 12:20.

Листом від 26.03.2025 № 60 АТ “ОДЕСАГАЗ” запросило позивача до участі у проведенні експертизи лічильника газу, яку було призначено на 07.04.2025 об 12:20.

07.04.2025 АТ “ОДЕСАГАЗ” провело експертизу лічильника газу Elster BK G-6, заводський № 11118789, рік виготовлення 2017, за результатами якої було складено Акт експертизи ЗВТ та пломб № 294 від 07.04.2025.

Вказаний Акт містить наступні висновки комісії: “Виявлено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ. Всередині ЗВТ в каналі вхідного патрубка наявні сторонні предмети з сильним магнітним полем, що впливає на облік природного газу, спотворюючи дані обліку спожитого природного газу; також наявна невідома речовина, можливо клейка. У вхідному патрубку ЗВТ наявні чисельні подряпини конструктивних елементів лічильника природного газу, описані пошкодження конструктивних елементів 3ВТ свідчать про несанкціоноване втручання в них. На корпусі лічильника наявні чисельні пошкодження лакофарбового покриття від механічного впливу.”.

10.04.2025 ВП ПП “Науково-Виробничий центр оцінки відповідності “Юг” проведено повірку лічильника та складено Довідку про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 007598 від 10.04.2025, згідно з якою встановлено непридатність лічильника газу, невідповідність його вимогам ДСТУ 9035:2020, так як відносна похибка його вимірювання перевищувала допустимі значення.

Листом від 13.05.2025 № 109 АТ “ОДЕСАГАЗ” запросило позивача до участі у засіданні комісії з розгляду Акта про порушення № 07822 від 27.02.2025, яке було призначено на 29.05.2025 о 10:15 год.

29.05.2025 відбулось засідання комісії, на якому прийнято рішення за № 164, згідно якого Акт про порушення № 07822 від 27.02.2025 було задоволено, здійснено споживачу ФОП Черненко В.В. нарахування вартості необлікованого об`єму споживання природного газу на суму 609 334,51 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що перевірка уповноваженими особами відповідача належного позивачу комерційного газового лічильника була проведена без дотримання встановленої процедури, що передбачена законодавством України, суттєвими порушеннями порядку оформлення та складання документів за результатами проведення такої перевірки.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимоги сторін дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19), а право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), відтак суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов`язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Неналежність або неефективність обраного позивачем способу захисту права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд повинен встановити, на що саме спрямований позов та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту в обраний позивачем спосіб.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, у даному випадку, предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про:

- визнання Акта про порушення № 07822 від 27.02.2025 таким, що не має юридичної сили;

- анулювання результатів експертизи газового лічильника № 294 від 07.04.2025 як таких, що проведені з порушенням вимог законодавства;

- зобов`язання АТ "ОДЕСАГАЗ" за власний рахунок: встановити новий вузол обліку газу (лічильник газу) замість демонтованого лічильника, експертиза якого була проведена з порушенням встановленої процедури, без участі позивача, та висновки якої є необґрунтованими; встановити новий телеметричний пристрій (GPRS-модем) замість існуючого, який був від`єднаний без належної фіксації стану, без експертизи та з можливим пошкодженням з боку представників відповідача;

- визнання недійсним Акта-розрахунку обсягів несанкціонованого використання природного газу № 164 від 29.05.2025, складеного АТ "ОДЕСАГАЗ" на підставі акта про порушення;

- зобов`язання АТ "ОДЕСАГАЗ" анулювати донарахування обсягів природного газу відповідно до Акта-розрахунку № 164 від 29.05.2025 на суму 609 334,51 грн;

- заборону стягнення нарахованих сум за цим актом до моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Підставами позову визначено проведення уповноваженими особами відповідача перевірки належного позивачу комерційного газового лічильника без дотримання встановленої процедури, що передбачена законодавством України, суттєвими порушеннями порядку оформлення та складання документів за результатами проведення такої перевірки.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що складені працівниками АТ "ОДЕСАГАЗ" Акти є лише фіксацією порушення та розрахунком санкції щодо цього порушення, що було виявлено під час проведення перевірки комерційного газового лічильника на об`єкті позивача, тому оскарження лише факту складення таких актів, які не встановлюють для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав та не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

В той же час, оскаржувані позивачем акти можуть бути визнані як докази із наданням їм відповідної оцінки судом під час вирішення спору, зокрема щодо оскарження рішення комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування об`ємів природного газу, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у справах №522/12901/17, №800/559/17, №9901/152/18, №9901/497/18, №910/17955/17, а також постанові Верховного Суду у справі №909/1050/17.

Згідно ч. 2 ст. 20 ГК України, яка кореспондується з положенням ст. 16 ЦК України, права та законні інтереси суб`єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб`єктів господарювання або споживачів.

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду №909/1050/17 від 18.09.2018 чинне законодавство дозволяє споживачу оскаржити в судовому порядку рішення оператора ГРМ з розгляду акту про порушення, яке оформлене протоколом, а не сам факт про порушення, який за рішенням комісії може бути задоволений або ж скасований, тобто захист порушеного права має бути ефективним. Аналогічно, чинне законодавство дозволяє споживачу оскаржити в судовому порядку саме рішення оператора ГРМ про донарахування необлікованого об`єму природного газу оформлене актом-розрахунком вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, а не сам розрахунок вартості.

З наведеного вбачається, що чинне законодавство дозволяє споживачу оскаржити в судовому порядку рішення оператора ГРМ з розгляду акту про порушення, яке оформлене протоколом, а не сам факт про порушення, який за рішенням комісії може бути задоволений або ж скасований.

Відповідно, законом не передбачений такий спосіб захисту цивільних прав або інтересів, як визнання Актів недійсними, такими, що не має юридичної сили, адже задоволення відповідної вимоги не призводить до захисту прав, а лише може бути використане для захисту інших прав або інтересів. Тому встановлення певних обставин не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є належним та ефективним у розумінні наведених вище норм, оскільки задовольнивши таку вимогу суд не здійснить жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин та не відновить право позивача, яке він вважає порушеним. Вказана вимога, у разі її задоволення, не створить для відповідача будь-яких обов`язків по відношенню до позивача та фізично не може буде виконана в порядку виконавчого провадження.

Натомість, як вже було вказано вище, належним способом захисту прав позивача, з огляду на підстави заявлених позовних вимог, є оскарження в судовому порядку рішення оператора ГРМ з розгляду акту про порушення, у даному випадку, за № 164, згідно якого Акт про порушення № 07822 від 27.02.2025 було задоволено, здійснено споживачу ФОП Черненко В.В. нарахування вартості необлікованого об`єму споживання природного газу на суму 609 334,51 грн.

Однак, із відповідними вимогами про оскарження рішення відповідача, яким було розглянуто Акт про порушення та нараховано позивачеві вартість необлікованого об`єму споживання природного газу, в межах даного позову, позивач не звертався.

Як вже було вказано вище, обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц). Вказане логічно вичерпує потребу дослідження інших обставин (подібний висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 910/6200/24).

Так, відмовляючи у позові через неналежний спосіб захисту суд має утриматися від встановлення фактів та надання правових оцінок, які створять преюдицію для сторін конфлікту у разі звернення з іншим позовом (постанови Верховного Суду від 11.09.2025 у справі № 916/4532/24, від 13.06.2024 у справі № 924/620/23 та від 07.02.2024 у справі № 925/1368/22).

Отже, позовні вимоги про визнання Акта про порушення № 07822 від 27.02.2025 таким, що не має юридичної сили, анулювання результатів експертизи газового лічильника № 294 від 07.04.2025, визнання недійсним Акта-розрахунку обсягів несанкціонованого використання природного газу № 164 від 29.05.2025, зобов`язання АТ "ОДЕСАГАЗ" анулювати донарахування обсягів природного газу відповідно до Акта-розрахунку № 164 від 29.05.2025 на суму 609 334,51 грн задоволенню не підлягають у зв`язку із обранням позивачем неналежного та неефективного способу захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові та вичерпує потребу у встановленні й оцінці інших обставин справи.

Вимоги позивача про зобов`язання АТ "ОДЕСАГАЗ" за власний рахунок: встановити новий вузол обліку газу (лічильник газу) замість демонтованого лічильника, експертиза якого була проведена з порушенням встановленої процедури, без участі позивача, та висновки якої є необґрунтованими; встановити новий телеметричний пристрій (GPRS-модем) замість існуючого, який був від`єднаний без належної фіксації стану, без експертизи та з можливим пошкодженням з боку представників відповідача, а також заборону стягнення нарахованих сум за цим актом до моменту набрання законної сили судовим рішенням, у даному випадку є похідними від вимог про визнання недійсними (таким, що не має юридичної сили) Актів про порушення та розрахунку обсягів несанкціонованого використання природного газу, а тому так само не підлягають задоволенню.

При цьому, судова колегія зауважує, що як вже було вказано вище, відповідні обставини, на які посилається позивач (зокрема про недотримання уповноваженими особами відповідача процедури перевірки, суттєвих порушень порядку оформлення відповідних Актів, експертизи, та як наслідок безпідставного донарахування обсягів несанкціонованого використання природного газу), можуть бути викладені останнім, як підстави позиву, у разі оскарження рішення відповідача, яким було розглянуто Акт про порушення та нараховано позивачеві вартість необлікованого об`єму споживання природного газу.

Слід також відзначити, що відповідно до п. 6 глави 7 розділу X Кодексу ГТС у разі якщо за результатами повірки ЗВТ останній буде потребувати ремонту або буде визнаний непридатним, власник ЗВТ за власний рахунок повинен забезпечити його ремонт або придбати новий ЗВТ.

Крім того, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді заборони стягнення нарахованих сум за актом-розрахунком за своєю правовою природою фактично є заходом забезпечення позову, передбаченим п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України (заборона відповідачу вчиняти певні дії). Отже, такий спосіб захисту неспроможний належним чином захистити права позивача.

В той же час, апеляційний господарський суд не може взяти до уваги посилання апелянта на висновки викладені у постановах Верховного Суду, у справі № 913/415/18 від 12.08.2019, у справі №903/853/17 від 09.04.2019, у справі №904/4030/18 від 31.07.2019, №911/720/19 від 26.06.2020, №646/6354/19 від 11.10.2021, №635/8494/20 від 25.01.2023, №210/7480/21 від 08.02.2023, №311/2316/16-ц від 27.11.2019, у справі №914/2384/17 від 24.10.2018, №914/570/20 від 05.07.2022, №905/1926/16 від 11.09.2018, оскільки в цих справах правовідносини є подібними, проте обставини справ відрізняються. Зокрема, предметом позовів у вказаних справах було стягнення вартість необлікованого об`єму споживання природного газу та/або скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення (про донарахування не облікованого природного газу), а не оспорювання Актів про порушення та розрахунку.

Колегія суддів також залишає поза увагою доводи апелянта, які ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позивача щодо порушення обов`язкової процедури перевірки/експертизи вузла обліку, а також неповноти документів, (відсутності)наявність несанкціонованого втручання та підстав для донарахування, істотних порушень при складані Акту про порушення, проведення експертизи та формуванню акта-розрахунку, оскільки як вже було вказано вище, відмовляючи у позові через неналежний спосіб захисту суд має утриматися від встановлення фактів та надання правових оцінок, які створять преюдицію для сторін конфлікту у разі звернення з іншим позовом.

Відповідно, відмова у позові через неналежно обраний позивачем спосіб захисту, виключає можливість надання судом правової оцінки фактам (обставинам справи), доказам наданим сторонами тощо.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що порушення під час прийняття оскаржуваного рішення, яка наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.01.2026 по справі №916/2361/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2026.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.