Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №914/2921/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2921/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Іванчук С.В., Ржепецький В.О., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши апеляційну скаргу ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 у справі

за позовом: Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

позивача-1: Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України

позивача-2: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області

позивача-3: Східного офісу Держаудитслужби в особі Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області

до ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ»

про: стягнення 109 032 766,56 грн,

за участю представників:

від прокуратури: Р.Панькевич,

позивача 1: не прибув,

позивача 2:Ю.Лянгасова,

позивача 3: не прибув,

відповідача: Н. Григорчук.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 у справі №907/1313/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на користь держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області 109 032 766,56 грн, з них: 84 120 544,15 грн – інфляційні втрати та 24 912 222,41 грн – 3% річних; стягнуто на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у сумі 847 840,00 грн.

07.04.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Львівської області, ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 04 березня 2026; відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою; залишити без розгляду позов, поданий Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області у справі №914/2921/25; скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду Львівської області від 04 березня 2026 року у справі №914/2921/25; Винести нове рішення, яким відмовити Прокурору в задоволенні позовних вимог у справі №914/2921/25 повністю; Судові витрати покласти на прокуратуру.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» залишено без руху для усунення недоліків. Встановлено апелянту спосіб для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 254 352,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

14.04.2026 в канцелярію суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків вх. №01-04/3082/26, до якої долучено платіжна інструкція №10183 про сплату судового збору від 14.04.2026 в сумі 254 352,00 грн.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційний розгляд у судовому засіданні на 20.05.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 задоволено клопотання представника Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області та призначено проведення судового засідання 20.05.2026 в режимі відеоконференції. Забезпечення проведення відеоконференції доручено Господарському суду Запорізької області. Розгляд справи відкладено до 10.06.2026.

У судове засідання 10.06.2026 прибули представники сторін (), які підтримали процесуальні позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем станом на 31.08.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024р. у справі № 914/71/24. Прокурор звернувся до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача додатково нарахованих в порядку ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми основного зобов`язання у розмірі 283269818,69 грн, що складається із: 84120544,15 грн – інфляційних втрат від суми основного зобов`язання; 24912222,41 грн – 3 % річних від простроченої суми основного зобов`язання.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 у справі №9142921/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (вул. Хмельницького Б., буд. 212, м. Львів, 79037, код ЄДРПОУ 26579227) на користь держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області (вул. Українська, 50, м. Запоріжжя, 69095, код ЄДРПОУ 25891336) 109 032 766,56 грн, з них: 84 120 544,15 грн – інфляційні втрати та 24 912 222,41 грн – 3% річних.

Стягнуто з ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в суді, у сумі 847 840,00 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/71/24 набрало законної сили 19.11.2024 року. Цим рішенням встановлені обставини щодо виникнення у відповідача саме грошового зобов`язання з повернення Замовнику невикористаної (непідтвердженої проміжними «Актами приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) частини авансу в сумі 283 269 818,69 грн. Законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання. За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог про застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов`язання, встановлених законом, а саме 3 % річних та інфляційних втрат. Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними. Продовження виконання відповідачем робіт за Договором №301 АМ-20 від 03.03.2020р. жодним чином не спростовує факт наявності у нього грошового зобов`язання з повернення коштів на користь Служби за рішенням суду від 26.06.2024р у справі №914/71/24, а також наявність підстав для повернення цього боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погодившись з Рішенням Господарського суду Львівської області, ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 04 березня 2026; відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою; залишити без розгляду позов, поданий Заступником керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області у справі №914/2921/25; скасувати в повному обсязі рішення Господарського суду Львівської області від 04 березня 2026 року у справі №914/2921/25; Винести нове рішення, яким відмовити Прокурору в задоволенні позовних вимог у справі №914/2921/25 повністю; Судові витрати покласти на прокуратуру.

Апеляційна скарга мотивована:

- не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи;

- окремі висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи,

- мало місце порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справ, та неправильне застосування норм матеріального права (застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню).

Відповідач вважає, що:

- прокурора були відсутні підстави для звернення з цим позовом до суду в інтересах Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області; Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області є державною установою, що належать до сфери управління Агентства відновлення, при цьому Служба діє як юридична особа приватного права в межах господарських відносин;

- з аналізу змісту Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, дійсно вбачається, що Агентство відновлення не має повноважень на самостійне звернення з позовом про стягнення коштів за договором, в якому Агентство не є стороною, чи з позовом в інтересах Служби, навіть зважаючи на підконтрольність цього органу, адже заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні безпосередньо стосується виконання договору укладеного між Службою та відповідачем;

- з огляду на те, що прокурор не має права звертатись з позовом в інтересах Служби, про що зазначено вище, і позов в цій частині має бути залишений апеляційним судом без розгляду, відсутні підстави вважати, що позов може бути задоволений на користь Служби, адже, неможливо стягнути кошти на користь особи, яка є неналежним позивачем у справі. а відтак позов не може бути задоволений і на користь Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області;

- позивач не зазнав ніяких інфляційних збитків та не потребував компенсації у вигляді 3% річних, адже Відповідач не збільшив вартість виконаних ним вказаних підрядних робіт, (які, в подальшому, сторонами були зараховані в рахунок невідпрацьованого авансу), ані на індекс інфляції, ані на інші чинники, які призводять до неминучого здорожчання підрядних робіт зі сплином часу. З огляду на те, що сторони висловили свою волю замінити грошове зобов`язання Відповідача на «натуральне» та реалізували в повній мірі таку волю, до таких, натуральних правовідносин не може бути застосована ч. 2 ст.625 ЦК України, яка регулює виключно питання прострочення грошового зобов`язання;

- щодо наявності форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах. Листом від 03.03.2022 року № 103/03/03 Відповідач повідомив Службу про призупинення робіт за вказаним Договором у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та надав сертифікат Торгово-промислової палати України від 15.11.2024 року № 3100-24-2100, яким засвідчено настання форс мажорних обставин за вказаним Договором. Отже, відповідачем надано суду докази того, що неналежне виконання зобов`язань відповідачем по спірному договору відбулося у зв`язку з низкою не залежних від його волі та дій обставин та факторів (обставини непереборної сили).

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Прокурор подав відзив (вх.№01-04/3489/26 від 27.04.2026) на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, таким, що не підлягає скасуванню.

Позивач 1 надіслав на адресу суду заяву (вх.№01-04/3598/26 від 30.04.2026), в якій просив залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційну скаргу – без задоволення. Просив здійснювати розгляд справи в апеляційній інстанції без участі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України за наявними матеріалами справи.

Представником позивача 2 підтримано процесуальну позицію прокурора у судових засіданнях.

Позивач 3 надіслав на адресу суду письмові пояснення (вх.№01-04/3893/26 від 11.05.2026).

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставин, а також обставин, встановлені судом апеляційної інстанції.

За результатами проведення відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2019-11-26-001184-a) між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області (Замовник) та ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (Генпідрядник, відповідач), укладено Договір від 03.03.2020р. №301 АМ-20 (далі - Договір).

За інформацією Замовника від 04.06.2025р. № 28/554, фінансування за Договором від 03.03.2020р. №301 АМ-20 упродовж 2020-2024 років здійснювалось виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

За умовами п. 1.1 Договору, Генпідрядник зобов`язується на свій ризик та/або з залученням субпідрядних організацій виконати та здати Замовнику в установлений Договором строк закінчені роботи по об`єкту «Будівництво автотранспортної магістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі» (автомобільна дорога Н-08 Бориспіль – Дніпро – Запоріжжя (через м. Кременчук) – Маріуполь «Під`їзд до о. Хортиця (автотранспортна магістраль через р. Дніпро у м. Запоріжжі) (І черга будівництва).

Відповідно до п. 15.4 Договору, Замовник може надати Генпідряднику аванс (попередню оплату) на підставі чинного законодавства у терміни і в розмірах, що не перевищують терміни і розміри, визначені ним. Генпідрядник протягом строку, що визначений відповідними нормативними актами, з дня надходження коштів, як попередньої оплати підтверджує їх використання згідно з проміжними «Актами приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в). Невідпрацьовані суми авансу повертаються Замовнику у триденний термін з дня закінчення терміну, на який надавався аванс.

Під час виконання зобов`язань за Договором між сторонами укладено 62 додаткові угоди.

Додатковою угодою від 22.12.2021р. № 42 ДУ/301АМ-20 (далі – додаткова угода № 42) до Договору сторони на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. № 439, від 04.12.2019р. № 1070 (зі змінами), від 20.12.2017р. №1085, від 17.02.2021р. №122 (зі змінами), від 18.08.2021р. № 891 (зі змінами), а також п.15.4 Договору узгодили надання Генпідряднику авансу в розмірі 410 000 000,00 грн на строк до 22.09.2022р.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 42 Генпідрядник зобов`язаний до 22.09.2022р. відпрацювати наданий аванс та підтвердити використання авансу проміжними «Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в)», повернути невикористаний обсяг авансу на розрахунковий рахунок Замовника у випадку, якщо Генпідрядник не використав наданий аванс у повному обсязі.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 42 на підставі абз. 4 п. 17.2 Договору за порушення строків, зазначених у п. 2 цієї Додаткової угоди щодо підтвердження використання авансу проміжними «Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в)» у разі порушення Генпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум авансу, Генпідрядник за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від суми невикористаного авансу, що підлягала поверненню за кожен день затримки такого повернення. Генпідрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає Замовнику обсяг авансу, використання якого не підтверджено проміжними Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в)» у строки, передбачені п.2 цієї Додаткової угоди, з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 15.4 Договору та додаткової угоди № 42, платіжним дорученням від 23.12.2021р. № 270 Замовником перераховано відповідачу аванс у сумі 410 000 000,00 грн (відмітка органу держказначейства – 24.12.2021).

Всупереч умовам Договору та додаткової угоди № 42, Генпідрядником лише частково підтверджено Замовнику використання суми наданого авансу. У зв`язку з невідпрацюванням авансу (непідтвердженням у визначений строк належним чином оформленими актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та його неповерненням в розмірі 283 269 818,69 грн, Замовник звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача зазначеної суми коштів.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2024р. у справі № 914/71/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024р., позов задоволено повністю. Стягнуто з ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», від імені якого діє Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області грошові кошти в сумі 283 269 818,69 грн (повернення отриманого авансу).

Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2025р. у справі № 914/71/24 касаційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024р. у справі № 914/71/24 повернуто скаржникові (у зв`язку з не усуненням її недоліків, а саме ненадання документа, що підтверджує сплату судового збору за подання касаційної скарги).

З огляду на набрання Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2024р. у справі № 914/71/24 законної сили, відповідач 09.12.2024р. звернувся до суду із заявою про відстрочення його виконання. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025р. у справі № 914/71/24 задоволено апеляційну скаргу відповідача та скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.01.2025р. у справі № 914/71/24, якою відмовлено боржнику в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду терміном на 12 місяців до 19.11.2025р.

Зазначеною Постановою Західного апеляційного господарського суду заяву відповідача від 09.12.2024р. задоволено частково, відстрочено до 26.06.2025р. виконання рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2024р. у справі № 914/71/24.

Разом з цим, обласною прокуратурою встановлено, що з боку органів, уповноважених державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту, а саме не пред`явлено до суду позов про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, що підлягають нарахуванню відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму неповернутої відповідачем частини авансу в розмірі 283 269 818,69 грн, який надавався за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з п. 15.4 Договору від 03.03.2020р. № 301 АМ-20 та додатковою угодою до нього № 42 ДУ/301АМ-20 від 22.12.2021р.

За твердженням прокурора, внаслідок несвоєчасного повернення вказаної суми авансу, Державний бюджет України зазнав матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та недоотримав компенсацію за неналежне виконання зобов`язання, що свідчить про порушення державних інтересів.

Відтак, предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 109 032 766,56 грн (3 % річних та інфляційних втрат за прострочення суми неповернутої частини авансу, наданого за договором про публічну закупівлю за рахунок коштів державного бюджету). При цьому, сума неповернутого авансу була предметом позову у справі №914/71/24, в якій ухвалено рішення Господарським судом Львівської області про задоволення позовних вимог.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання стягнення відповідальності за порушення строків повернення авансу, наданого у межах виконання договору підряду.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1.1. Щодо оцінки доводів апеляційної скарги про відсутність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Місцевим судом вірно встановлено, що при зверненні з цим позовом до суду прокурор обґрунтував, що порушення інтересів держави полягає одночасно в економічній площині (недоотримання державним бюджетом коштів, що зумовлено матеріальними втратами від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та недоотримання державним бюджетом компенсації за неналежне виконання грошового зобов`язання), у сфері публічних закупівель (неналежне виконання умов договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти), у сфері виконання бюджетних програм (неефективне використання бюджетних коштів, що нівелює мету та завдання бюджетних програм, не відповідає пріоритетам державної політики у відповідній сфері, створює ризик затримки або ж взагалі зриву реалізації загальнодержавного інфраструктурного проекту), а також у порушенні фінансово-бюджетної дисципліни при використанні бюджетних коштів, наданих в якості попередньої оплати за договором про публічну закупівлю.

Враховуючи наведене, у вказаному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

У рішенні від 08.04.1999р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020р. у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021р. у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023р. у справі № 905/1907/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019р. у справі №915/478/18, від 26.06.2019р. у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020р. у справі №553/2759/18, від 06.07.2021р. у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Також Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі, як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019р. у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021р. у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022р. у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022р. у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Тобто, під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019р. у справі №761/3884/18, від 26.06.2019р. у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022р. у справі №923/199/21 та № 922/1830/19).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанови Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 24.05.2023 у справі №916/2407/22).

Склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими.

У позовній заяві прокурором визначено наступні органи, уповноважені здійснювати функції держави у спірних правовідносинах: Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (головний розпорядник бюджетних коштів), Службу відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області (замовник – розпорядник бюджетних коштів), Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (здійснює контроль за цільовим та ефективним використанням державних капітальних вкладень).

При цьому, «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини.

Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Судом встановлено, що в даному випадку, прокурором дотримано вищевказаних норм та положень закону.

Разом з тим, як зазначив прокурор, органами, уповноваженими державою на захист її інтересів, допущено нездійснення відповідного захисту – не пред`явлено до суду позов про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, що підлягають нарахуванню на суму частини неповернутого відповідачем авансу в розмірі 283 269 818,69 грн, який надався за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до п.15.4 договору від 03.03.2020р. № 301 АМ-20 та додаткової угоди до нього № 42 ДУ/301АМ-20 від 22.12.2021р.

Таким чином, Державним агентством відновлення та розвитку інфраструктури України, Службою відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області, Східним офісом Держаудитслужби та його структурним підрозділом належних заходів щодо захисту інтересів держави не вжито, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку уповноважених суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 21 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001. №1764, державні капітальні вкладення – кошти державного бюджету, передбачені на фінансування капітального будівництва.

Контроль за цільовим та ефективним використанням державних капітальних вкладень здійснюється Держаудитслужбою, її міжрегіональними територіальними органами в установленому порядку.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 04.12.2019р. №1070 установлено, що Державній аудиторській службі під час здійснення заходів державного фінансового контролю необхідно перевіряти дотримання розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів законодавства щодо попередньої оплати товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

Законодавчі приписи свідчать про наявність у Східного офісу Держаудитслужби та його структурного підрозділу – Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області обов`язку із здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері закупівель, за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету, передбачених, зокрема, на фінансування капітального будівництва. Крім того, зазначений орган державного фінансового контролю зобов`язаний перевіряти дотримання розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів законодавства щодо попередньої оплати товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, орган державного фінансового контролю має право звертатися до суду в інтересах держави (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі від 31.10.2018р., від 21.08.2019р. у справі №826/9672/17, від 03.10.2018р. у справі №804/8443/16, №806/1828/17, від 07.11.2018р. у справі №820/8558/15, №825/2262/16).

Спірні правовідносини виникли внаслідок неналежного виконання генпідрядником умов договору про публічну закупівлю, додаткової угоди № 42 до нього, а також порушення приписів законодавства, якими регламентовано порядок використання попередньої оплати за договорами про закупівлю робіт за бюджетні кошти.

Таким чином, прокурором правомірно визначено Східний офіс Держаудитслужби в особі Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області співпозивачем у даній справі.

7.1.2. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439 (далі – Положення), Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України (Агентство відновлення) є центральним органом виконавчої влади.

Агентство відновлення реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; реалізує державну політику, зокрема, в частині здійснення заходів з будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту), ремонту, модернізації інфраструктури, інженерно-транспортної інфраструктури, інших об`єктів, що мають вплив на життєдіяльність населення.

Пунктом 5 Положення визначено, що Агентство відновлення з метою організації своєї діяльності забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, організовує планово-фінансову роботу в апараті Агентства відновлення, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, господарських товариствах, функції з управління корпоративними правами щодо яких здійснює Агентство відновлення, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; забезпечує внутрішній контроль в Агентстві відновлення, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління.

Крім того, Агентство відновлення уповноважене видавати накази організаційно-розпорядчого характеру, організовувати і контролювати їх виконання (п. 8 Положення), а також забезпечує здійснення самопредставництва інтересів Агентства відновлення в судах України через уповноважених осіб у встановленому законодавством порядку, а також забезпечує представництво Агентства відновлення у судах та інших органах через представників (п. 17 Положення).

За інформацією Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області від 04.06.2025 № 07.2-08.2-06/3486 видатки відповідно до платіжного доручення Служби від 23.12.2021 № 270 на суму 410 000 000 грн проведено за договором від 03.03.2020 № 301АМ-20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету по коду програмної класифікації видатків державного бюджету 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування» як попередня оплата для закупівлі матеріалів, конструкцій, виробів, необхідних для виконання робі (головний розпорядник – Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України).

Згідно з ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України; приймає рішення щодо делегування повноважень одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів тощо.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 04.12.2019 № 1070 розмір та строк попередньої оплати в межах строків, визначених у абзацах другому - четвертому цього пункту, кількість платежів з попередньої оплати в межах строку, а також положення щодо здійснення в поточному бюджетному періоді попередньої оплати тих товарів, робіт і послуг, що згідно з договорами про закупівлю передбачається поставити, виконати і надати протягом поточного чи наступного бюджетного періоду, визначаються головним розпорядником бюджетних коштів виходячи із необхідності, що обґрунтовується, зокрема, реальним станом поставки товару, виконання робіт, надання послуг, помісячним розподілом бюджетних асигнувань, сезонністю робіт, циклом виробництва.

Головні розпорядники бюджетних коштів відповідають за прийняте рішення, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів відповідно до вимог Бюджетного кодексу України.

Таким чином, Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, є головним розпорядником коштів державного фонду (зокрема і розпорядником бюджетних коштів за договором від 03.03.2020), та є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства згідно з вимогами частини першої статті 10 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», підпункту 1 пункту 1 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439.

Служба відновлення належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (т. 1 а.с. 176-198), державною неприбутковою організацією.

Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України є засновником Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області

Таким чином, Державне агентство є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, є суб'єктом владних повноважень та головним розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалося фінансування закупівлі, в тому числі уповноважено здійснювати контроль на вживати заходів із судового захисту у випадку порушення строків виконання грошових зобов`язань з повернення бюджетних коштів.

Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, контролюючи використання бюджетних коштів та будучи засновником Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, як сторони договору, уповноважено на звернення до суду в інтересах такої служби, інтереси якої повністю збігаються з інтересами держави, в особі головного розпорядника бюджетних коштів.

7.1.3. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19 виснувала, що якщо законодавцем виключено можливість представництва прокурором державних компаній, то така норма не може тлумачитись у спосіб розширення обсягу процесуальної заборони на інших суб`єктів господарювання, зокрема державних організацій (установ).

Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі №916/2714/23, врахувавши вищенаведені висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для представництва інтересів прокурором.

Відповідно до приписів ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13 Закону України «Про автомобільні дороги» виключно держава через уповноважених суб`єктів здійснює управління автомобільним дорогами загального користування державного значення.

Таким суб`єктом, наділеним на основі законодавства здійснювати управлінські функції щодо об`єктів державної власності – автомобільних доріг загального користування державного значення є Служба, яка відповідно до п. 1.1 Положення про Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, затвердженого наказом Державного агентства відновлення та розвиту інфраструктури України від 10.02.2025 № Н-46/11-01 (далі – Положення) є державною неприбутковою організацією, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства відновлення та розвиту інфраструктури України (Уповноважений орган управління).

Джерелами фінансового забезпечення діяльності Служби є кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також кошти з інших джерел, незаборонених законодавством, які надходять на рахунки Служби для фінансування мети, предмету діяльності та функцій Служби. Майно Служби є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Відчуження Службою майна, що належить до основних фондів, здійснюється виключно на конкурентних засадах за погодженням з Уповноваженим органом управління в порядку, встановленому законодавством (п.п. 4.1, 5.1, 5.9 Положення).

Правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями БК України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок) (див. висновки Верховного Суду, викладені у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19).

Відповідно до статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Стаття 23 цього Кодексу встановлює загальне правило, згідно з яким будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (частина перша).

Пунктом 18 частини першої статті 2 БК України передбачено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього (абзац третій пункту 7 Порядку).

Поняття та функції розпорядників бюджетних коштів визначені підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (підпункт 6.20) та від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 (підпункт 6.22)).

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження. Бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункти 6, 7 та 8 частини першої статті 2 БК України).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку визначено, зокрема, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду.

Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

За змістом абзацу другого пункту 43 Порядку розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду (Постанови КГС ВС від 16.03.2021 у справі № 910/11847/19 та від 08.04.2026 року у cправі № 927/219/25).

Ураховуючи наведене в сукупності та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів виходить з того, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником робіт за Договором №301АМ-20 від 03.03.2020 року в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Отже, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи апеляційної скарги в частині порушення норм процесуального права, оскільки прокурором дотримано попереднього порядку звернення до суду та належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави, в особі трьох співпозивачів: Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Запорізькій області, Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

7.2. Щодо обставин порушення відповідачем зобов`язання з повернення авансу (попередньої оплати).

Із укладеного між сторонами Договору від 03.03.2020 (п.п. 1.1 Договору) встановлено, що відповідач як Генпідрядник зобов`язався, на свій ризик, виконати та здати Замовнику (Позивачу) у визначений строк закінчені роботи з першої черги будівництва автотранспортної магістралі через річку Дніпро в місті Запоріжжі, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити закінчені роботи. Отже, Відповідач як генпідрядник за договором, взяв на себе «натуральні» зобов`язання, (тобто зобов`язання виконати підрядні роботи), а не грошові.

Додатковою угодою від 22.12.2021 № 42 ДУ/301АМ-20 (далі – додаткова угода № 42) до Договору сторони на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439, від 04.12.2019 № 1070 (зі змінами), від 20.12.2017 № 1085, від 17.02.2021 № 122 (зі змінами), від 18.08.2021 № 891 (зі змінами), а також п. 15.4 Договору узгодили надання Генпідряднику авансу в розмірі 410 000 000 грн на строк до 22.09.2022. Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 42 Генпідрядник зобов`язаний до 22.09.2022 відпрацювати наданий аванс та підтвердити використання авансу проміжними «Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в)» повернути невикористаний обсяг авансу на розрахунковий рахунок Замовника у випадку, якщо Генпідрядник не використав наданий аванс у повному обсязі.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 42 на підставі абз. 4 п. 17.2 Договору за порушення строків, зазначених у п. 2 цієї Додаткової угоди щодо підтвердження використання авансу проміжними «Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в)» у разі порушення Генпідрядником строків повернення невідпрацьованих сум авансу, Генпідрядник за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від суми невикористаного авансу, що підлягала поверненню за кожен день затримки такого повернення. Генпідрядник, крім сплати штрафних санкцій, повертає Замовнику обсяг авансу, використання якого не підтверджено проміжними Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в)» у строки, передбачені п. 2 цієї Додаткової угоди, з урахуванням індексу інфляції .

З огляду на викладене, у додатковій угоді № 42 Службою та відповідачем узгоджено порядок підтвердження використання наданого авансу, а також строк його повернення.

Верховним судом сформовано усталені правові висновки, згідно з яими належними і допустимими доказами використання підрядником одержаного авансу є підписані сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).

Виходячи з умов підрядних договорів щодо авансування робіт замовником та документів, які підтверджують використання одержаного авансу підрядником, подібних до умов договору, укладеного сторонами спору у справі, належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати», зазначаючи, що виходячи з договірного погодження сторін саме ці докази підтверджують відповідні обставини та погоджуючись із відхиленням судами інших, наданих підрядником доказів (реєстрів накладних на придбання матеріальних цінностей, видаткових накладних, листування сторін тощо), на підтвердження використання авансу.

Визначальним є підтвердження цільового використання авансу в обумовлений договором період, документами, погодженими сторонами у договорі (акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3).

Відсутність такого підтвердження має наслідком повернення суми невикористаного авансу (у непідтвердженій відповідними документами частині) з нарахуванням штрафних санкцій у разі погодження такої умови сторонами договору (Постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/13832/17, від 07.12.2018 у справі № 910/23196/17, від 22.01.2019 у справі № 922/1119/18, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 05.06.2024 у справі № 908/659/23, від 28.01.2025 у справі № 916/506/23, від 24.04.2025 у справі № 904/1306/24, від 05.08.2025 у справі № 916/506/23 зі спорів, що виникли зі схожих правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За змістом статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2024 у справі № 914/71/24, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024, вже встановлено, що відповідачем підтверджено використання лише частини наданого авансу, тому, згідно з умовами п. 2 Додаткової угоди № 42 та п. 15.4 Договору, у Генпідрядника виникло, після 22.09.2022, грошове зобов`язання з повернення невідпрацьованої частини авансу в сумі 283 269 818,69 грн (у 3-денний строк).

Суди дійшли висновку, що позовна вимога Служби про стягнення з відповідача зазначеного розміру невідпрацьованого авансу повністю обґрунтована, що зумовлює наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 910/11761/21 викладено висновок про те, що преюдиційні факти – це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17).

Преюдиційність – це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду – на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (Постанови Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22, від 16.05.2023 у справі № 910/17367/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16).

Таким чином, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі №914/71/24 обставини з приводу виникнення у відповідача саме грошового зобов`язання з повернення Службі невикористаної (непідтвердженої проміжними «Актами приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2В) частини авансу в сумі 283 269 818,69 грн, а також граничного строку повернення коштів 22.09.2022 року, є преюдиційними.

7.3. Щодо застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, умови Договору підряду та Додаткових угод до Договору є обов`язковим для виконання Сторонами, а зміна таких умов можлива лише за взаємним погодженням Сторін (та відповідно до норм чинного законодавства).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Узгоджуючи можливість отримання відповідач авансу, встановлюючи порядок підтвердження його використання та строки повернення, до закінчення строку дії договору4 підряду, сторони керувалися ДСТУ БД.1.1-1.2013 "Правила визначення вартості будівництва" (п.п. 3.2., 3.3. Договору).

Правила втратили чинність на підставі Наказу Міністерства розвитку громад та територій України № 281 від 01.11.2021, яким затверджено також нові правила з ціноутворення у будівництві Настанову з визначення вартості будівництва (набула чинності 08.11.2021).

Про обов`язковість застосування до відносин Сторін вказаного нормативного акту Настанови з визначення вартості будівництва зазначено в умовах п. 15.2 Договору (у редакції Додаткової угоди №49).

Оскільки спірні правовідносини Сторін стосовно повернення невідпрацьованої частини авансу виникли 22.09.2022, тобто після набрання чинності Настановою з визначення вартості будівництва, при вирішенні спору застосуванню підлягають норми Настанови

Відповідно до п. 6.3 Настанови за динамічної договірної ціни прямі витрати при визначенні вартості виконаних робіт розраховуються на підставі нормативних витрат трудових і матеріально-технічних ресурсів, виходячи з фізичних обсягів виконаних робіт та цін ресурсів.

Вартість матеріальних ресурсів у складі прямих витрат при проведенні розрахунків за обсяги виконаних робіт визначається на підставі виконаних обсягів робіт, нормативних витрат матеріальних ресурсів і їх уточненої вартості (п. 6.4 Настанови).

Відповідно до п. 6.1 Настанови взаєморозрахунки за обсяги виконаних робіт проводяться за період, встановлений у договорі (щомісячно, за етап тощо); при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єкту будівництва застосовуються первинні облікові документи "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма № КБ-3), які наведено у Додатках 36 та 37.

Отже, нормами Настанови, як і умовами Договору та нормами статей 837,875, 882 ЦК України, передбачено визначення вартості саме будівельних робіт (із врахуванням вартості використаних будівельних матеріалів та устаткування) та встановлено обов`язковість складення первинних облікових документів стосовно вартості будівельних робіт акту приймання виконаних будівельних робіт (форми № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми № КБ-3).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Нарахування, передбачені цією статтею, входять до складу грошового зобов`язання і за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення такого зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні майнових втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

З аналізу вказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (Постанова ВП ВС від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

За змістом статей 509, 524, 533-535 ЦК грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (Постанова ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (Постанова КГС ВС від 08 грудня 2020 року у справі №903/664/19).

Тому, апеляційний суд доходить висновку, що зобов`язання відповідача з повернення невикористаного авансу після 22.09.2022 року є грошовим зобов`язання, а з 26.09.2022 – простроченим грошовим зобов`язанням, на суму якого нараховуються міри цивільної відповідальності, визначені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що юридичні дії між Замовником та відповідачем щодо зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 86 486 167,48 грн відбулись у вересні 2025 року.

Прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 109 032 766, 56 грн, з урахуванням положень п. 15.4. Договору щодо триденного строку повернення невикористаного авансу, нарахованих за період з 26.09.2022 по 31.08.2025 рр.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у вересні 2025 року не спростовує правомірності застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України у періоді до моменту здійснення такого зарахування.

Крім того, відповідачем визнається вчинення дій щодо зарахування суми неповернутого авансу з метою зарахування зустрічних зобов`язань з оплати виконаних робіт за договором, що підтверджує правомірність застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення невикористаного авансу до моменту здійснення зарахування зустрічних грошових вимог.

Отже, доводи апеляційної скарги є хибними та засновані на невірному розмінні апелянтом правової природи порушених зобов`язань, які визначені п. 15.4. Договору та умовами Додаткової угоди №42 ДУ/301АМ-20 від 22.12.2021 до Договору №301АМ-20 від 03.03.2020.

7.4. Щодо розрахунку стягнених з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних.

Здійснивши перевірку нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд встановив правомірність та правильність їх нарахування.

Сума боргу

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргу

з 26/09/2022 до 31/08/2025283 269 818,69 грн.

Всього:283 269 818,69 грн.

Інфляційні витрати:

Останній період (26/09/2022 - 31/08/2025)Індекс інфляції

жовтень 2022102,50

листопад 2022100,70

грудень 2022100,70

січень 2023100,80

лютий 2023100,70

березень 2023101,50

квітень 2023100,20

травень 2023100,50

червень 2023100,80

липень 202399,40

серпень 202398,60

вересень 2023100,50

жовтень 2023100,80

листопад 2023100,50

грудень 2023100,70

січень 2024100,40

лютий 2024100,30

березень 2024100,50

квітень 2024100,20

травень 2024100,60

червень 2024102,20

липень 2024100,00

серпень 2024100,60

вересень 2024101,50

жовтень 2024101,80

листопад 2024101,90

грудень 2024101,40

січень 2025101,20

лютий 2025100,80

березень 2025101,50

квітень 2025100,70

травень 2025101,30

червень 2025100,80

липень 202599,80

серпень 202599,80

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період

IIc (102,50 : 100) (100,70 : 100) (100,70 : 100) (100,80 : 100) (100,70 : 100) (101,50 : 100) (100,20 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (99,40 : 100) (98,60 : 100) (100,50 : 100) (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) (100,60 : 100) (101,50 : 100) (101,80 : 100) (101,90 : 100) (101,40 : 100) (101,20 : 100) (100,80 : 100) (101,50 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,80 : 100) (99,80 : 100) (99,80 : 100) = 1.29696261

Інфляційне збільшення:

283 269 818,69 x 1.29696261 - 283 269 818,69 = 84 120 544,15 грн.

3% річних

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума

з 26/09/2022 до 31/12/2023 283 269 818,69 x 3 % x 462 : 365 : 10046210 756 492,29 грн.

з 01/01/2024 до 31/12/2024 283 269 818,69 x 3 % x 366 : 366 : 1003668 498 094,56 грн.

з 01/01/2025 до 31/08/2025 283 269 818,69 x 3 % x 243 : 365 : 1002435 657 635,56 грн.

Всього 3% річних: 24 912 222,41 грн.

Таким чином, розрахунки, наведені у позовній заяві та оскаржуваному рішенні, є арифметично вірними.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання, передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, не вимагає встановлення наявності чи відсутності вини боржника, а є відповідальністю боржника за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (Постанова КГС ВС від 03.12.2024 у справі №910/14554/23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025р. у справі №903/602/24 виснувала, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат (Постанова ВП ВС від 02.07.2025 у справі №903/602/24).

Тому, апеляційним судом відхиляються доводи апелянта з приводу можливості зменшення відповідних сум та наявності підстав для врахування ступеню вини відповідача у простроченні виконання грошового зобов`язання, або завершення виконання підрядних робіт та прийняття їх замовником.

7.5. Щодо наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності та впливу форс-мажорних обставин.

Листом від 03.03.2022 року № 103/03/03 Відповідач повідомив Службу про призупинення робіт за вказаним Договором у зв`язку з настанням форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) та надав сертифікат Торгово-промислової палати України від 15.11.2024 року № 3100-24-2100, яким засвідчено настання форс мажорних обставин за вказаним Договором. Отже, відповідачем надано суду докази того, що неналежне виконання зобов`язань відповідачем по спірному договору відбулося у зв`язку з низкою не залежних від його волі та дій обставин та факторів (обставини непереборної сили).

Додатковою угодою №62/ДУ/301/АМ-20 від 06.12.2024, (а.с 199, т.1) сторони спору у зв`язку з форс-мажорними обставинами внесли зміни до договору №301АМ-20 від 03.03.2020, а саме: пунктів 2.1 «Строк виконання робіт: з 03.03.2020 до 31.12.2025», п.19.1. Цей Договір набирає чинності з 03.03.2020 і діє по 31.12.2025, але в будь-якому випадку – до повного виконання сторонами своїх обов`язків», Додатку 4 «Календарний графік виконання робіт».

Сертифікат №3100-24-2100 Торгово-промислової палати України від 15.11.2024 (а.с.145-148, т.3), наданий відповідачем, засвідчує існування форс-мажорних обставин у відповідача за період з 24.02.2022 і тривають станом на 15.11.2024.

Посилаючись на вказаний документ, Відповідач фактично вважає, що в силу форс-мажорних обставин у нього відсутній обов`язок щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % від простроченої суми.

Проте, такі доводи Відповідача суперечать висновкам Верховного Суду. Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19). Форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору (постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, від 16.05.2024 у справі № 913/308/23 та від 25.09.2024 у справі № 910/17252/23).

Рішенням суду, яке набрало законної сили у справі № 914/71/24, вже встановлені обставини з приводу виникнення у відповідача саме грошового зобов`язання з повернення Службі невикористаної (непідтвердженої проміжними «Актами приймання виконаних будівельних робіт» (форма КБ-2В) частини авансу в сумі 283 269 818,69 грн.

Верховний Суд неодноразово у постановах від 25.09.2024 у справі 910/17252/23, від 04.12.2024 у справі № 910/4843/24, від 11.12.2024 № № № 927/1732/23, від 18.02.2025 у справі № 904/3016/23 висновував, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що укладення Додаткової угоди №62/ДУ/301/АМ-20 мало місце 06.12.2024, в той час як прострочення повернення невикористаного авансу розпочалося 26.09.2022 року.

Сторонами чітко узгоджено зміни до Договору №301АМ-20, а саме а саме: п.п. 2.1, 19.1, Додатку 4 «Календарний графік виконання робіт», які регулюють питання строків виконання підрядних робіт, загального строку дії договору.

Однак, сторонами не використано право на внесення змін до п.15.4. Договору, яким врегульовано питання сплати та повернення авансу (попередньої оплати), та Додаткової угоди від 22.12.2021р. №42 ДУ/301АМ-20, якою визначено граничний строк використання авансу до 22.09.2022р.

Крім того, зі змісту Сертифікату №3100-24-2100 Торгово-промислової палати України від 15.11.2024 встановлено його застосування відносно конкретного переліку підрядних робіт, а саме: забезпечення, за календарним графіком, належним чином виконання робіт п`ятого пускового комплексу та шостого пускового комплексу, із визначенням переліку споруд, шляхопроводів, транспортних розв`язок.

Тобто, відповідні докази стосуються дії форс-мажорних обставин до обов`язків відповідача щодо виконання договору в натурі, а не грошових зобов`язань, зокрема з повернення невикористаного авансу, строк виконання яких настав до моменту видачі сертифікату 15.11.2024 та підписання додаткової угоди 06.12.2024.

Апеляційний суд наголошує, що, наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання (Постанова КГС ВС від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22).

Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, зокрема ведення бойових дій на території України, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

Судом має бути з`ясовано й перевірено причинно-наслідковий зв`язок між такими обставинами і неналежним виконанням зобов`язання у даному конкретному випадку (Постанова КГС ВС від 09 травня 2023 року у справі № 903/573/22).

Аванс було повністю перераховано на рахунок відповідача, невикористана його частина повинна була зберігатися відповідачем та не використовуватись у інших цілях, ніж передбачено умовами договору підряду.

Тому, відповідачем не доведено прямого причинно-наслідкового зв`язку між визначеними у сертифікаті №3100-24-2100 Торгово-промислової палати України від 15.11.2024 обставинами, бойовими діями, введенням воєнного стану та неможливість здійснювати своєчасно розрахунки з повернення грошових коштів на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області у розмірі невикористаного авансу (попередньої оплати).

З урахуванням фактичних обставин справи та долучених доказів, наведених висновків Верховного Суду, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача та задоволено позовні вимоги повністю.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 у справі №914/921/25 - залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу ONUR TAAHHUT TASIMACILIK INSAATTICARET VE SANAYI ANONIM SIRKETI «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» в особі представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 у справі №914/2921/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 у справі №914/2921/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги – залишити за апелянтом.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 10.06.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 16.06.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Іванчук С.В.

Суддя Ржепецький В.О.