Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №914/1607/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1607/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді О.С. Cкрипчук

суддів Н.М. Кравчук

П.Т. Манюк,

секретар судового засідання Постолатій В.Р.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд» б/н від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3726/25 від 16.12.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2025 (повний текст рішення складено 27.11.2025, м. Львів, суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/1607/25

за позовом: Львівської міської ради

до відповідача: Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд»

про: стягнення 366 496,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Полійчук С.Р.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд» про стягнення 366 496,51 грн, з яких 230 018,03 грн - основний борг, 115 058,44 грн - інфляційні втрати та 21 420,04 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Львівською міською радою проаналізовано стан дотримання містобудівного законодавства, зокрема щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, та встановлено, що всупереч вимогам законодавства Корпорацією будівельних підприємств «Карпатбуд» (код ЄДРПОУ 30477237) як замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування та гаражем на вул. Круглій, 9 у м. Львові не сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі.

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради проведено розрахунок пайового внеску виходячи із розміру пайової участі для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області на дату введення об`єкта в експлуатацію 15916 грн/кв.м (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 №53).

Отже, як зазначив позивач розмір пайового внеску складає: 230018,03 грн (15916 грн х 722,6 кв.м х 0,02 = 230018,03 грн). Як вказано у позовній заяві, розрахунок проведено департаментом економічного розвитку Львівської міської ради відповідно до кошторисної вартості будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво, що відповідає вимогам законодавства та судової практики з вказаних питань.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 115058,44 грн інфляційних втрат та 21420,04 грн 3% річних (за період з 03.02.2022 по 12.03.2025).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2025 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд» на користь Львівської міської ради 230 018,03 грн основного боргу, 115 058,44 грн інфляційних втрат, 21 420,04 грн 3% річних та 4 397,95 грн витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у 2020 році відповідач як замовник будівництва був зобов`язаний сплатити пайову участь до місцевого бюджету до моменту введення об`єкта в експлуатацію, а також звернутися до органу місцевого самоврядування для визначення її розміру. Такий обов`язок прямо передбачений пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ та підтверджений сталою практикою Верховного Суду.

Так, суд першої інстанції зазначив, що доводи відповідача про відсутність обов`язку зі сплати пайової участі щодо об`єктів, будівництво яких розпочато у 2020 році та завершено у 2022 році, ґрунтуються на помилковому тлумаченні закону та суперечать правовим висновкам Верховного Суду.

Також суд дійшов висновку, що незвернення відповідача до Львівської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі не позбавляло орган місцевого самоврядування права самостійно визначити її розмір на підставі наявних документів. Розрахунок було здійснено відповідно до Закону №132-ІХ, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та показників опосередкованої вартості житла, чинних на дату введення об`єкта в експлуатацію.

Оскільки доказів сплати пайової участі відповідачем не надано, місцевий суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 230 018,03 грн є обґрунтованою.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що вони нараховані вірно. Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 115058,44 грн інфляційних втрат та 21420,04 грн 3% річних також є обґрунтовані.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2025, Корпорацією будівельних підприємств «Карпатбуд» через систему «Електронний суд» було подану апеляційну б/н від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3726/25 від 16.12.2025) в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

На переконання апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів пайової участі. На думку скаржника, після набрання чинності Законом №132-ІХ статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» було виключено, а тому органи місцевого самоврядування втратили право вимагати від замовників будівництва сплати пайової участі.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки частині шостій статті 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка, на його переконання, забороняє органам місцевого самоврядування після 01.01.2020 вимагати від замовників будівництва будь-які матеріальні чи нематеріальні активи.

Апелянт зазначає, що дозвіл на виконання будівельних робіт було отримано 04.08.2020, тобто вже після втрати чинності нормою, яка передбачала обов`язок сплати пайової участі. Відтак, до спірних правовідносин повинні застосовуватися нові законодавчі положення, які такого обов`язку не встановлювали.

Крім того, скаржник стверджує, що правовідносини щодо пайової участі після 01.01.2020 могли існувати лише за наявності договору про пайову участь, укладеного до цієї дати. Оскільки між сторонами такий договір не укладався, відсутні підстави вважати, що у відповідача виник обов`язок зі сплати відповідних коштів.

З огляду на наведене скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області.

Львівська міська рада подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 03.06.2026 з?явився представник позивача, надав пояснення, проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

У судове засідання 03.06.2026 відповідача явки уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 07.02.2020 №96 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва», прийнятим за результатами розгляду звернень Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд» від 20.12.2019 №160 та від 08.01.2020 №162, а також поданих містобудівного розрахунку та правовстановлюючих документів на земельні ділянки, затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування та гаражем на вул. Круглій, 9 у м. Львові.

Цільове призначення земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво площею 0,0600 га з кадастровим номером 4610137500:05:004:0258 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п.1.3 розділу 1 Містобудівних умов та обмежень).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 04.08.2020 надано дозвіл Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд» (код ЄДРПОУ 30477237) на виконання будівельних робіт № ЛВ051200804184 на будівництво корпорацією будівельних підприємств «Карпатбуд» багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування та гаражем на вул. Круглій, 9.

Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта ЛВ101220202325, виданого Інспекцією ДАБК та зареєстрованого в ЄДЕССБ вищевказаний об`єкт нерухомості (замовник об`єкта «Корпорація будівельних підприємств «Карпатбуд», дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ051200804184 виданий Інспекцією ДАБК у м. Львові та зареєстрований 04.08.2020) прийнято в експлуатацію 02.02.2022. В декларації про готовність до експлуатації об`єкта замовником вказано, що будівельні роботи виконано у строк. Зокрема вказано, що початок робіт: серпень 2020 року, закінчення робіт: грудень 2021 року.

Також, у декларації про готовність до експлуатації об`єкта зазначено, що загальна площа квартир у будинку становить 722,6 кв.м (за результатами технічної інвентаризації). Крім того зазначено, що пайова участь не сплачувалась.

Згідно з листом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 13.03.2025 №4-2301-13591 об`єкт нерухомості прийнято в експлуатацію згідно із сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ЛВ101220202325 від 02.02.2022.

При цьому ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року», а саме пунктом 2 встановлено, що протягом 2020 року:

- Замовники будівництва на земельній ділянці у м. Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова;

- Розмір пайової участі становить: для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до пункту 2.3.1. ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта з техніко-економічними показниками.

Згідно з пунктом 2.4. ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 Департамент економічного розвитку протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Пунктами 2.6.-2.8. ухвали Львівської міської ради від 26.12.2019 №6098 встановлено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова. Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.

Львівською міською радою проаналізовано стан дотримання містобудівного законодавства, зокрема щодо повноти та своєчасності сплати пайових внесків на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, та встановлено, що всупереч вимогам законодавства Корпорацією будівельних підприємств «Карпатбуд» (код ЄДРПОУ 30477237) як замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування та гаражем на вул. Круглій, 9 у м. Львові не сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі.

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради проведено розрахунок пайового внеску виходячи із розміру пайової участі для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області на дату введення об`єкта в експлуатацію 15916 грн/кв.м (наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 17.02.2022 №53).

Отже, як зазначив позивач розмір пайового внеску складає: 230018,03 грн (15916 грн х 722,6 кв.м х 0,02 = 230018,03 грн). Як вказано у позовній заяві, розрахунок проведено департаментом економічного розвитку Львівської міської ради відповідно до кошторисної вартості будівництва за затвердженою проектною документацією на будівництво, що відповідає вимогам законодавства та судової практики з вказаних питань.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Питання пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020 регулювалися статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з якою замовник, що мав намір стосовно забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний був взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів до відповідного місцевого бюджету на підставі договору про пайову участь, укладеного ним із відповідним органом місцевого самоврядування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі Закон № 132-ІХ) з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 132-ІХ встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

- для нежитлових будівель та споруд 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

- для житлових будинків 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

2) замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва;

4) пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Ухвалою Львівської міської ради від 26.12.2019 № 6098 «Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» визначено, що замовники будівництва на земельній ділянці у місті Львові перераховують до міського бюджету кошти для створення розвитку інфраструктури міста Львова для житлових будинків 2% вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Отже, рішенням Львівської міської ради не встановлено іншого розміру пайової участі для будівництва житлових будинків, ніж це передбачено Законом № 132-ІХ. Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18 та від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника.

В постанові від 04.04.2024 №923/1306/21 Верховний Суд зазначив, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Відтак, норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв`язку та не є взаємодоповнюючими (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21).

Враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкту розпочато у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21 та від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 в подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховуючи наведене зазначає, що Корпорація будівельних підприємств «Карпатбуд» отримала дозвіл на виконання будівельних робіт №ЛВ051200804148 вже 04.08.2020 року, тобто у період дії Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ, відтак, на Корпорацію будівельних підприємств «Карпатбуд» як замовника будівництва поширювалась дія вказаних законодавчих приписів.

Відтак, доводи апелянта про відсутність обов`язку зі сплати пайового внеску є безпідставними та спростовуються наведеними вище положеннями законодавства.

Разом з тим, позивач зазначив, що відповідач не звертався до позивача про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та не сплатив пайову участь до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

У постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог пп.3 абз.2 п.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Як вбачається із матеріалів справи розрахунок розміру пайової участі проведено на підставі Закону №132-ІХ, декларації про готовність об`єкта до експлуатації та показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України.

Так, показник опосередкованої вартості спорудження житла для Львівської області на дату введення об`єкта в експлуатацію становить 15916 грн/кв.м (наказ Міністерства розвитку громад та територій України 17.02.2022 №53).

У декларації про готовність до експлуатації об`єкта зазначено, що загальна площа квартир у будинку становить 722,6 кв.м (за результатами технічної інвентаризації). Крім того зазначено, що пайова участь не сплачувалась.

Згідно з листом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 13.03.2025 №4-2301-13591 об`єкт нерухомості прийнято в експлуатацію згідно із сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів ЛВ101220202325 від 02.02.2022.

Розрахунок пайової участі повиннен здійснюватися з урахуванням моменту, коли у забудовника виникає зобов`язання щодо її сплати, тобто до дати введення об`єкта в експлуатацію. Це чітко встановлено в абзаці другому пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, який визначає, що внесок має бути сплачений у грошовій формі до моменту прийняття об`єкта в експлуатацію. Отже, саме ця дата є ключовою для визначення обов`язку зі сплати пайової участі.

Крім того, така практика розрахунку пайової участі чітко викладена у низці постанов Верховного Суду. Зокрема, у справах № 903/283/24 (постанова від 17.12.2024), № 914/2145/23 (постанова від 15.08.2024), № 918/618/24 (постанова від 20.02.2025) суд погодився з розрахунком, який було здійснено за показниками вартості, чинними на момент введення об`єкта в експлуатацію. У справі № 916/2709/22 (постанова від 07.09.2023) суд прямо зазначив, що розрахунок має базуватись не на моменті видачі дозволу на будівництво, а саме на даті введення об`єкта в експлуатацію.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 21.05.2026 у справ № 916/67/25 зазначено зокрема наступне:

«Місцевий господарський суд, перевіряючи розрахунок пайової участі вірно застосував норми наказу Міністерства від 28 січня 2024 року №72, який був чинним на час введення об`єкту будівництва відповідача в експлуатацію.

Натомість апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку, що обов`язок зі сплати пайового внеску у відповідача виник саме в момент початку будівництва, тобто 08.02.2019 та саме станом на цю дату слід розраховувати розмір пайового внеску, та помилково застосував до спірних правовідносин нормативно-правові акти, які були чинними на час початку будівництва, та розрахував розмір пайового внеску на підставі Положення та рішення Крижанівської сільської ради № 602 від 22 грудня 2017 року. Такий підхід є неправильним, оскільки відповідач як забудовник під час здійснення будівництва добровільно не виконав свого обов`язку зі звернення до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі, тому орган місцевого самоврядування (прокурор), звертаючись до суду після закінчення будівництва з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, мав право розраховувати їх розмір на підставі нормативно-правових актів, чинних на час введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 07.05.2026 у справі №916/1281/25, в якій розглядався позов керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-Строй Плюс» про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Тобто спір у даній справі виник між тими ж сторонами з тих же підстав.

З урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги прокурора про те, що застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові підхід до визначення розміру пайового внеску, який мав сплатити відповідач, на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент початку будівництва об`єкта, не відповідає правовому підходу Верховного Суду, наведеному у названих прокурором постановах, про визначення розміру безпідставно збережених коштів пайової участі на час введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Тоді як місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність здійсненого позивачем розрахунку на підставі нормативно-правових актів, чинних на час введення об`єкта будівництва в експлуатацію, у зв`язку з чим постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що використання позивачем показників опосередкованої вартості житла, які діяли на момент прийняття об`єкта в експлуатацію, є законним і відповідає сформованій практиці Верховного Суду.

У випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування (в інтересах якого у цій справі діє прокурор) з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22.

Зважаючи на відсутність у справі доказів виконання відповідачем зобов`язання зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, місцевий суд дійшов правомірного висновку про те, що позовна вимога про стягнення 230 018,03 грн є обґрунтованою.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21 у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об`єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Апеляційний суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2025 у справі № 914/1607/25.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд» б/н від 15.12.2025 (вх. № 01-05/3726/25 від 16.12.2025) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2025 у справі 914/1607/25 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 15.06.2026.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя П.Т. Манюк