Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №926/2049/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 926/2049/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), Іванчук С. В., Міліціанов Р.В.

за участю секретаря судового засідання – Федак В.В.

за участю представників сторін:

від скаржника – Миронов С.І.

від відповідача – Іонашку В.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії (вх. ЗАГС №01-05/1100/26 від 10.04.2026)

на рішення Господарського суду Чернівецької області (суддя Проскурняк О.Г.) від 17.03.2026

у справі №926/2049/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії

до Буковинського державного медичного університету

про стягнення вартості перерахованого об`єму розподіленого природного газу в сумі 728 270,77 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Буковинського державного медичного університету про стягнення вартості перерахованого об`єму розподіленого природного газу в сумі 728 270, 77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.03.2024 між Чернівецькою філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» та Буковинським державним медичним університетом укладено Типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання. Під час перевірки 25.09.2024 працівниками позивача на трьох об`єктах відповідача було виявлено порушення вимог щодо своєчасного проведення періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, про що складено акти про порушення №CV4-М, №CV5-М, №CV6-М. За результатами розгляду цих актів позивачем проведено перерахунок обсягів розподіленого природного газу та складено акти-розрахунки, відповідно до яких вартість донарахованого обсягу газу становить 728 270,77 грн. Оскільки відповідач зазначену суму добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з вимогою про її стягнення.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 17.03.2026 у справі №926/2049/25 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що хоча відповідач і допустив порушення у вигляді пропуску строку періодичної повірки лічильників газу, позивач не довів факту передачі та споживання природного газу в період порушення (з 12.09.2024 по 25.09.2024).

Суд встановив, що опалювальний сезон у м. Чернівці розпочався лише 08.10.2024, а належних доказів фактичного споживання газу відповідачем до цієї дати позивач не надав.

За таких обставин у спірний період відсутній обсяг переданого (прийнятого) газу, який міг би підлягати перерахунку.

Оскільки відповідно до підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС перерахунок здійснюється саме щодо обсягу переданого (прийнятого) газу, а такого обсягу не було, у позивача не виникло правових підстав для донарахування 728 270,77 грн.

10.04.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.03.2026 у справі №926/2049/25.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.04.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії на рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.03.2026 у справі №926/2049/25; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи; витребував матеріали справи.

Ухвалою суду від 22.04.2026 призначено розгляд справи на 14.05.2026.

Ухвалою суду від 14.05.2026 судове засідання у справі № 926/2049/25 відкладено на 11.06.2026 у зв`язку з неявкою представників сторін та з метою забезпечення повного, всебічного й об`єктивного вирішення спору в межах строку, встановленого статтею 273 ГПК України.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.03.2026 у справі №926/2049/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача вартість перерахованого об`єму розподіленого природного газу в сумі 728 270,77 грн. Покликається на такі обставини: розпорядження Чернівецької Обласної військової адміністрації та рішення виконкому про початок опалювального сезону не є доказами фактичного споживання або неспоживання природного газу; суд не дослідив та не надав належної оцінки наявному в матеріалах справи звіту коректора по об`єкту за адресою м. Чернівці, вул. Чернігівська, 1, який підтверджує фактичне споживання природного газу у спірний період, що призвело до помилкового висновку про відсутність газоспоживання та безпідставної відмови у задоволенні позову; звіт коректора та акт приймання-передачі природного газу за вересень 2024 року підтверджують споживання щонайменше 625 куб. м газу на одному з об`єктів відповідача; суд не врахував положення Кодексу Газорозподільних систем, згідно з якими належними доказами обсягу спожитого газу є дані комерційного обліку та акти приймання-передачі природного газу; за Кодексом Газорозподільних систем перерахунок обсягу газу здійснюється незалежно від того, чи фактично споживався газ у період порушення та чи був він оплачений; суд безпідставно визнав, що газ використовувався виключно для опалення оскільки на об`єкті (студентський гуртожиток) встановлені двоконтурні котли, які використовуються не лише для опалення, а й для гарячого водопостачання.

Таким чином, апелянт стверджує, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не врахував докази фактичного споживання природного газу, неправильно оцінив докази та неправильно застосував норми Кодексу Газорозподільних систем, що призвело до безпідставної відмови в позові.

Також, в апеляційній скарзі просить визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів апеляційного провадження подані до цієї апеляційної скарги копію звіту коректора по об`єкту за адресою м. Чернівці, вул. Чернігівська, 1 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 та копію акту приймання-передачі природного газу № 15884 від 30.09.2024 та врахувати їх при розгляді апеляційної скарги.

Надаючи оцінку можливості долучення наведених доказів до матеріалів справи, колегією суддів враховується таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22.

Отже, подаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, учасник справи повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19).

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ГПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Відповідно до ч. 3 ст. 164 ГПК України, у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо,

Як витікає з системного аналізу наведених норм, у разі неможливості подати ті чи інші докази, позивач зобов`язаний зазначити про це в позові та заявити клопотання про їх витребування.

Скаржником не доведено, що подання копії звіту коректора по об`єкту за адресою м. Чернівці, вул. Чернігівська, 1 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 та копію акту приймання-передачі природного газу № 15884 від 30.09.2024 разом з позовною заявою було значно ускладнено або унеможливлено внаслідок існування причин, що об`єктивно не залежали від нього. Навпаки, представником скаржника причини неподання зазначених доказів суду першої інстанції обґрунтовано причинами, які мають ознаки суб`єктивних, а саме відсутністю заперечень відповідача цих обставин та зміною судової практики.

Одночасно не можуть бути прийняті до уваги і доводи апелянта щодо наявності цих доказів в матеріалах справи, як додатків до зустрічної позовної заяви Відповідача, оскільки як витікає з матеріалів справи зустрічний позов до спільного розгляду прийнятий не був та ухвалою від 23 липня 2025 року відповідні матеріали було повернуто заявникові.

Колегією суддів в судовому засіданні 11.06.2026 із зазначених підстав відмовлено в задоволенні клопотання про долучення нових доказів.

27.04.2026 через засоби поштового зв`язку представником відповідача до суду подано відзив на апеляційну скаргу.

Відзив обґрунтований тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи й дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову. Хоча позивачем було встановлено факт пропуску строку періодичної повірки засобів вимірювальної техніки, останнім не доведено факту передачі та споживання природного газу у спірний період з 12.09.2024 по 25.09.2024. Відповідно до підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРС перерахунку підлягає саме обсяг переданого (прийнятого) газу. За відсутності такого обсягу підстави для проведення перерахунку відсутні. Судом обґрунтовано враховано, що опалювальний сезон у м. Чернівці розпочався лише 08.10.2024, а доказів фактичного використання природного газу до цієї дати позивач не надав.

Крім того, апелянт не навів жодних належних підстав для прийняття нових доказів в апеляційному провадженні.

Таким чином, відповідач вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

11.06.2026 в режимі відеоконференції в судовому засіданні взяли участь представники апелянта та відповідача, які підтримали позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, постановою НКРЕКП №1839 від 26.12.2022, Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.

Постановою НКРЕКП від 22.02.2024 №371 до додатка постанови №1839 внесено зміни, викладено його в новій редакції та розширено територію провадження ліцензованої діяльності Товариства на Чернівецьку область.

01.03.2024 функції Товариства на території Чернівецької області виконує Чернівецька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України».

01.03.2024 між Чернівецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Буковинським державним медичним університетом укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №0942020AQZAB016 (ЕІС-код відповідача - 56XS000020AQZ00R) з 3-ма Додатками №4 до неї, а саме: стосовно об`єкту за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, буд. 2 (ЕІС-код точки обліку – 56ZS40A020AQZ0JZ); стосовно об`єкту за адресою: м. Чернівці, вул. Чернігівська, буд. 1 (ЕІС-код точки обліку – 56ZS40A020AQZ0F6); стосовно об`єкту за адресою: м. Чернівці, вул. Богомольця, буд. 2 (ЕІС-код точки обліку – 56ZS40A020AQZ0MT).

Пунктом 1.1 типового договору передбачено, що він є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно пункт 1.2 типового договору, умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494.

Відповідно до пункту 1.3 типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 2.1 типового договору передбачено, що за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки 066П-12/22, лічильник газу Delta G-40, заводський номер 5893001025, виробник «Itron» проходив попередню повірку 14.09.2022 та дійсний до 14.09.2024.

Як вбачається зі свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №054П-12/22, лічильник газу GMS-G25, заводський номер 087888, виробник ДП «Завод «Арсенал» проходив повірку 12.09.2022 та дійсний до 12 .09.2024.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 065П-12/22, лічильник газу Delta G-40, заводський номер 5296802.06, виробник «Itron», проходив попередню повірку 14.09.2022 та термін дії до 14.09.2024.

25.09.2024 працівниками позивача виявлено пропущення строку періодичної повірки ЗВТ, про що складено акти про порушення №CV4-М, №CV5-М, №CV6-М стосовно ЗВТ, встановлених відповідно на 3-х об`єктах відповідача за адресами: м. Чернівці, вул. О. Гузар, буд. 2; м. Чернівці, вул. Чернігівська, буд. 1; м. Чернівці, вул. Богомольця, буд. 2.

В актах також зазначено, що споживачу необхідно провести періодичну повірку ЗВТ та з`явитися на засідання комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу газорозподільних систем.

Вказані акти про порушення підписані двома представниками позивача та представником відповідача.

Так, позивачем у встановленому Кодексом ГРС порядку була створена комісія з розгляду актів про порушення, до складу якої входить не менше трьох представників Оператора ГРМ зі складу інженерно-технічного персоналу та юристів.

Крім того, позивач офіційними листами запросив для участі на постійній основі у складі комісії по одному уповноваженому представнику метрологічної організації та територіального органу регулятора.

Від регулятора та метрологічної організації надійшли відповіді про відмову від участі уповноваженого представника на постійній основі у складі комісії, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами.

Рішенням комісії з розгляду актів про порушення, оформлених протоколами №9 від 15.10.2024 задоволено 3 акти про порушення № CV4-М, №CV5-М, №CV6-М від 25.09.2024.

За результатами розгляду комісією актів про порушення, позивачем складено 3 акти-розрахунки вартості перерахованого об`єму розподіленого природного газу на суму 137 997,16 грн (стосовно ЗВТ, встановленого на об`єкті відповідача за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, буд. 2), на суму 358 002,04 грн (стосовно ЗВТ, встановленого на об`єкті відповідача за адресою: м. Чернівці, вул. Чернігівська, буд. 1) та на суму 232 271,57 грн (стосовно ЗВТ, встановленого на об`єкті відповідача за адресою: м. Чернівці, вул. Богомольця, буд. 2), Загальна вартість перерахованого об`єму розподіленого природного газу становить 728 270,77 грн.

Три окремих платіжних рахунки оператора ГРМ про оплату вартості перерахованого об`єму природного газу, разом із супровідним листом, були надіслані позивачу рекомендованим поштовим відправленням 17.10.2024.

Як зазначає представник позивача, відповідач не сплатив вартість перерахованого об`єму розподіленого природного газу.

При цьому, відповідач стверджує, що споживання ним природного газу у вересні 2024 року було відсутнє в силу відсутності опалювального періоду.

Згідно змісту розпорядження Чернівецької обласної військової адміністрації від 19.09.2024 №968-р, рекомендовано районним державним адміністраціям (районним військовим адміністраціям), виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад Чернівецької області забезпечити в межах відповідних адміністративних територій прийняття рішення про початок опалювального періоду 2024-2025 років з урахуванням кліматичних умов.

08.10.2024 виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення №725/20 про початок опалювального періоду 2024-2025 років.

Зазначені вище рішення, розпорядження розміщені на офіційних веб-ресурсах Чернівецької ОДА (ОВА) та Чернівецької міської ради.

Так, опалювальний сезон в м. Чернівці розпочався 08.10.2024.

Проте, позивачем не надано доказів, що відповідач здійснював споживання природного газу у період порушення (з 12.09.2024 по 25.09.2024), тобто до початку опалювального сезону в місті Чернівці.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (надалі – кодекс), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільної системи із суб`єктами ринку природного газу та встановлює правові, технічні, організаційні й економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема щодо забезпечення надійної та безпечної експлуатації газорозподільних мереж, комерційного обліку природного газу, визначення обсягів його розподілу, доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання об`єктів, доступу суб`єктів ринку до системи для розподілу та споживання природного газу, а також взаємодії оператора газорозподільної системи з іншими суб`єктами ринку природного газу.

Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу І зазначеного кодексу його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, споживачів, постачальників природного газу, замовників приєднання та доступу до газорозподільної системи, газодобувні підприємства, виробників біометану та інших газів з альтернативних джерел, а також регулює відносини з несанкціонованими споживачами у випадках самовільного підключення або втручання в роботу газорозподільної системи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладених споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього кодексу.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно пункту 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2024 між Чернівецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» та Буковинським державним медичним університетом укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №0942020AQZAB016 (ЕІС-код відповідача - 56XS000020AQZ00R) з 3-ма додатками №4 до неї, а саме: стосовно об`єкту за адресою: м. Чернівці, вул. О. Гузар, буд. 2 (ЕІС-код точки обліку – 56ZS40A020AQZ0JZ); стосовно об`єкту за адресою: м. Чернівці, вул. Чернігівська, буд. 1 (ЕІС-код точки обліку – 56ZS40A020AQZ0F6); стосовно об`єкту за адресою: м. Чернівці, вул. Богомольця, буд. 2 (ЕІС-код точки обліку – 56ZS40A020AQZ0MT).

Пунктом 1.1 типового договору передбачено, що він є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно пункт 1.2 типового договору, умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494.

Відповідно до пункту 1.3 типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк.

Пунктом 2.1 типового договору передбачено, що за цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Пунктом 1 глави 6 розділу Х Кодексу газорозподільних систем на власника комерційного ВОГ або суб`єкта господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, покладено обов`язок забезпечення належного технічного стану комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідальність за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ).

Згідно пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Главою 7 розділу Х Кодексу газорозподільних систем визначений порядок періодичної повірки ЗВТ по об`єктах споживачів, що не є побутовими.

Згідно з пунктом 1 вказаної норми власники ЗВТ, що є елементами комерційних ВОГ, зобов`язані забезпечити належний контроль за строками спливу міжповірочних інтервалів ЗВТ та організацію проведення їх періодичної повірки. Здійснення періодичної повірки ЗВТ забезпечується власником ЗВТ за власний рахунок.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу Х Кодексу газорозподільних систем для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен:

1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити оператору ГРМ письмове повідомлення (зразок якого оператор ГРМ має опублікувати на своєму вебсайті) про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати;

2) забезпечити на дату демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці встановлення) доступ представникам оператора ГРМ до ЗВТ для його розпломбування та складання відповідного акта розпломбування;

3) у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку. Про дату і час встановлення повіреного ЗВТ споживач завчасно має письмово повідомити оператора ГРМ та забезпечити присутність представника оператора ГРМ під час монтажу повіреного ЗВТ.

Згідно зі свідоцтвами про повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки: лічильник газу Delta G-40, заводський номер 5893001025, виробник «Itron», згідно свідоцтва №066П-12/22, був повірений 14.09.2022, строк чинності повірки до 14.09.2024; лічильник газу GMS-G25, заводський номер 087888, виробник ДП «Завод «Арсенал», згідно свідоцтва №054П-12/22, був повірений 12.09.2022, строк чинності повірки до 12.09.2024; лічильник газу Delta G-40, заводський номер 5296802.06, виробник «Itron», згідно свідоцтва №065П-12/22, був повірений 14.09.2022, строк чинності повірки до 14.09.2024.

25.09.2024 працівниками позивача виявлено пропущення строку періодичної повірки ЗВТ, про що складено акти про порушення №CV4-М, №CV5-М, №CV6-М стосовно ЗВТ, встановлених відповідно на 3-х об`єктах відповідача за адресами: м. Чернівці, вул. О. Гузар, буд. 2; м. Чернівці, вул. Чернігівська, буд. 1; м. Чернівці, вул. Богомольця, буд. 2.

Положеннями пункту 8 глави 7 розділу Х Кодексу газорозподільних систем передбачено, що у разі пропущення терміну періодичної повірки ЗВТ з вини споживача (незабезпечення належної організації повірки власних ЗВТ або недопуск до ЗВТ представників оператора ГРМ) обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є ЗВТ з пропущеним терміном повірки, розраховується відповідно до вимог розділу ХІ цього Кодексу.

Норми розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, який має назву «Порядок перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу» застосовуються до споживачів, які уклали з оператором ГРМ договір розподілу, а також до несанкціонованих споживачів за наявності акта про порушення, складеного оператором ГРМ.

Відповідно до глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування поділяються на:

- порушення, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 цієї глави);

- порушень, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу (пункт 2 цієї глави);

- порушення (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових, які кваліфікуються як «не з вини споживача», внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу (пункт 3 цієї глави).

Як правильно врахував суд першої інстанції, пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим, належить до виду порушень, передбачених пунктом 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу.

Пунктом 4 глави 4 розділу XІ Кодексу визначено, що у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об`єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого:

1) при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об`єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.

2) Поряд із цим, встановлений підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем порядок зміни режиму нарахування споживачу, що не є побутовим, об`єму розподіленого (спожитого) природного газу (перерахунок) проводиться з урахуванням того, що при його застосуванні за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання розраховується саме об`єм переданого (прийнятого) газу.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову – «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).

Разом з тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що належних та достатніх доказів фактичного споживання природного газу відповідачем у спірний період з 12.09.2024 по 25.09.2024 позивачем не надано.

Колегія суддів повторює, що судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ухилившись від подання разом з позовною заявою належних доказів на підтвердження фактичного споживання природного газу відповідачем, позивач відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України несе ризик настання наслідків, пов`язаних з невчиненням таких процесуальних дій, які на думку колегії суддів полягають у відхилення його доводів в цій частині.

Отже, з урахуванням стандарту доказування, визначеного статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про більшу вірогідність доводів відповідача щодо відсутності споживання природного газу у спірний період.

В апеляційній скарзі скаржник тлумачить підпункт 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ таким чином, що достатньо самого факту прострочення повірки ЗВТ для автоматичного донарахування газу за номінальною потужністю обладнання.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертається до сталої практики Верховного Суду, відповідно до якої нарахування об`ємів газу за своєю правовою природою не є оперативно-господарською санкцією в розумінні статей 235, 236 Господарського кодексу України, а є відповідно до пункту 2.4.глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем зміною способу визначення розрахунку спожитого природного газу у відповідних випадках.

Тож за відсутності факту споживання газу взагалі, зміна способу розрахунку за спожитий природний газ у зв`язку з пропущенням споживачем терміну повірки прибору обліку не відповідає вимогам підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем. (правова позиція, викладеня Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.04.2025 у справі №927/319/24)

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що за встановлених обставин та з огляду на приписи підпункту 1 пункту 4 глави 4 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, за якими перерахунку (за умови встановлення відповідного порушення) підлягає саме об`єм переданого (прийнятого) газу у позивача були відсутні підстави для проведення перерахунку, оскільки відповідачу не передавався, а отже ним не і приймався у спірному періоді природний газ. Тобто об`єм газу, який підлягав перерахунку, у відповідача відсутній.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у спірний період відсутній доведений обсяг переданого (прийнятого) природного газу, який міг би бути предметом перерахунку відповідно до Кодексу газорозподільних систем, у зв`язку з чим підстави для донарахування вартості природного газу у сумі 728 270,77 грн відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять належного спростування висновків суду першої інстанції, не змінюють встановлених фактичних обставин справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно до ст. ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Чернівецької філії залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.03.2026 у справі №926/2049/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено і підписано 16.06.2026.

Головуючий суддя В.О. Ржепецький

Судді С.В. Іванчук

Р.В. Міліціанов