Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №909/104/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/104/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Міліціанов Р.В., Ржепецький В.О., розглянувши без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" б/н від 13.04.2026 (вх. №01-05/1111/26 від 13.04.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 року, (суддя Горпинюк І.Є, повний текст рішення складено та підписано 02.04.2026) у справі №909/104/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до відповідача: Івано-Франківського апеляційного суду, м. Івано-Франківськ

про: стягнення 37 133,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

29.01.2026 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Івано-Франківського апеляційного суду про стягнення 37 133,25 грн, з яких: 13 677,85 грн - основний борг, 20 231,33 грн - пеня, 2007,18 грн - три проценти річних, 1216,89 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач неналежно виконав умови договору №08-8157/24-БО-Т постачання природного газу від 24 грудня 2024 року. За неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати вартості поставленого газу, позивач нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Івано-Франківського апеляційного суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 3034,70 грн пені, 2007,18 грн 3% річних, 1216,89 грн інфляційних втрат та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору. Відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Івано-Франківського апеляційного суду в частині стягнення пені в розмірі 17 196,63 грн. Закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення 13 677,85 грн основного боргу.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/104/26 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 17196,63 грн пені, прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення 17 196,63 грн пені задовольнити.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права – ст. 551 ЦК України та процесуального права – ст.ст. 236, 238 ГПК України.

На думку скаржника, матеріали справи не містять жодного доказу майнового стану відповідача, наявності/відсутності коштів на рахунках, тощо.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано його майновий стан.

27.03.2026 на адресу апеляційного суду від відповідача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 року по справі №909/104/26, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 справу №909/104/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Іванчук С.В., суддів Міліціанов Р.В. та Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" б/н від 13.04.2026 (вх. №01-05/1111/26 від 13.04.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 року у справі №909/104/26. Вирішено здійснювати розгляд справи №909/104/26 без повідомлення учасників справи.

27.04.2026 до апеляційного суду надійшли матеріали справи № 909/104/26.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно із вимогами статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

24 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (постачальник) та Івано-Франківським апеляційним судом (споживач) укладено договір №08-8157/24-БО-Т постачання природного газу (далі – договір). (Том 1, а.с. 13-18).

Згідно умов зазначеного договору споживач ідентифікується на ринку природного газу за ЕІС-кодом: 56XS000167A1G00R.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з 01 січня 2025 року по 15 квітня 2025 року, в кількості 60,00000 тис. куб.м з розбивкою замовленого обсягу по місяцях.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п.п. 2.1.1.).

Відповідно до пункту 2.4. договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.

Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором.

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Згідно пункту 3.5. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 3.5.1. договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пункт 3.5.2. договору).

За умовами пункту 3.5.3. договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ -16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.

Відповідно до пункту 4.3 договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 827 694,50 грн, крім того ПДВ – 165 538,90 грн, разом з ПДВ – 993 233,40 грн.

Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акта приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно пункту 5.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь - якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

За умовами пункту 5.3. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно пункту 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє в частині постачання газу до "15" квітня 2025 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1. договору).

На виконання умов Договору, постачальник у період з січня 2025 по квітень 2025 здійснив постачання природного газу споживачу на загальну суму 1 142 067,97 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу відповідачу, а саме: актом приймання-передачі природного газу від 12.02.2025 на загальну суму 354 422,52 грн; актом приймання-передачі природного газу від 19.03.2025 на загальну суму 379 131,58 грн; актом приймання-передачі природного газу від 11.04.2025 на загальну суму 281 079,31 грн; актом приймання-передачі природного газу від 12.05.2025 на загальну суму 127 434,56 грн (Том 1, а.с. 21-23).

Зазначені акти надіслані на офіційну адресу електронної пошти відповідача, однак за січень, березень та квітень 2025 року відповідач Акти не повернув. Письмової відмови від їх підписання, передбаченої п.3.3.3 Договору, на адресу позивача також не надходило.

Івано-Франківський апеляційний суд факту споживання вказаних об`ємів природного газу не заперечував.

На підтвердження факту постачання відповідачу природного газу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" також надано відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача за період з 01.12.2025 по 15.04.2025, надані листом ТОВ "Оператор ГТС України" від 31.12.2025 у відповідь на адвокатський запит представника позивача (Том 1, а.с 29-33).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що загальна вартість поставленого відповідачу за умовами Договору природного газу складає 1 142 067,97 грн, а об`єм — 66,97325 тис. куб. м.

За спожитий природний газ Івано-Франківський апеляційний суд в період з 06.02.2025 по 23.12.2025 оплатив грошовими коштами загалом 1 079 557,47 грн у такі строки: 205 565,07 грн — 28.02.2025; 148 857,45 грн — 02.03.2025; 102 527,64 грн — 21.03.2025; 276 603,94 грн — 21.03.2025; 109 065,32 грн — 06.06.2025; 150 613,98 грн — 06.06.2025; 86 324,07 грн — 23.12.2025.

Листами від 05.02.2025 № 09-05/20/2025 та від 26.08.2025 № 09-05/2025, відповідач просив зарахувати в оплату по Договору переплати по інших договорах в розмірі 41 764,13 грн та 7 068,52 грн відповідно (Том 1, а.с. 37-38). Вказані переплати позивач згідно з листами відповідача зарахував в оплату по Договору.

З огляду на викладене, на час подання позовної заяви вартість оплаченого природного газу становила 1 128 390,12 грн, а сума боргу – 13 677,85 грн.

02.02.2026 (після звернення позивача з позовом) Івано-Франківський апеляційний суд направив на адресу ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" лист з проханням зарахувати переплату в сумі 13 677,85 грн, що обліковується за іншим діючим договором, а саме № 08-11157/25-БО-Т від 24.10.2025 у рахунок погашення заборгованості за спірним договором (Том 1, а.с. 61).

Як підтверджується відповіддю на відзив та доданим до неї розрахунком суми основного боргу, позивач 03.02.2026 зарахував переплату за договором № 08-11157/25-БО-Т від 24.10.2025 у погашення боргу в сумі 13 677,85 грн, стягнення якого є предметом спору, та підтвердив погашення основного боргу. За розрахунком позивача борг відповідача на момент звернення до суду становив 13 677,85 грн. Оновлений розрахунок основного боргу долучено до матеріалів справи (Том 1, а.с. 71).

Разом з тим оплату за березень та квітень 2025 року відповідач провів з порушенням визначених в договорі строків, у зв`язку з чим позивач нарахував до стягнення на підставі п. 7.2. Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 20 231,33 грн пені, 2007,18 грн 3% річних та 1 216,89 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно п. 1, 2, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу", споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом (ч. 3 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу").

Судом першої інстанції вірно встановлено та не заперечується сторонами у справі, що між ними виникли цивільні права та обов`язки із договору № 08-8157/24-БО-Т постачання природного газу від 24 грудня 2024 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між сторонами договору №08-8157/24-БО-Т постачання природного газу від 24 грудня 2024 року було досягнуто згоди по усіх істотних умовах.

У матеріалах справи відсутні докази визнання договору №08-8157/24-БО-Т від 24.12.2024 року недійсним чи оскарження його в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно закрито провадження у справі в частині стягнення 13 677,85 грн основного боргу, оскільки основна сума боргу погашена відповідачем та не заперечується позивачем у справі.

Скаржником не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на підставі п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано позивачу 2007,18 грн - 3% річних від простроченої суми та 1216,89 грн. інфляційних втрат. Зазначені суми було задоволено до стягнення судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/104/26 в частині стягнення 2007,18 грн - 3% річних від простроченої суми та 1216,89 грн. інфляційних втрат не оскаржено сторонами у справі.

Разом з тим, апелянт не погодився із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Позивач нарахував пеню у розмірі 20231,33грн, що становить 150% від суми основного боргу, який складає 13677,85грн. Таке співвідношення є значно неспівмірним, оскільки розмір штрафних санкцій значно перевищує наслідки порушення зобов`язання, що суперечить принципам справедливості та розумності. Просив врахувати, що відповідач сплатив 99% вартості отриманого природного газу (1 128 390,12 грн з нарахованих 1 142 067,97 грн) і вжив усіх можливих заходів для досудового врегулювання спору шляхом

взаємозаліку, також зазначає, що відповідач є бюджетною установою та залежить від бюджетних асигнувань та в умовах воєнного стану проходження платежів через органи Казначейства ускладнене та підпорядковане пріоритетності видатків на оборону, що об`єктивно унеможливлювало миттєву оплату і не залежало від волі відповідача. Відповідач зазначав, що фактичні обставини справи свідчать про відсутність реальних

збитків у Позивача. Інфляційні нарахування та 3% річних (ст. 625 ЦК України) є

компенсацією за знецінення коштів та користування ними боржником. При цьому,

відповідач зазначав, що на рахунках позивача фактично знаходилися кошти відповідача (переплата45 тис. грн), які були у розпорядженні позивача.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі № 923/77/22 зазначив, що висновок щодо застосування статті 551 ЦК України та 233 ГК України неодноразово і послідовно викладався Верховним Судом, зокрема, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при зменшенні пені на 85% враховував, зокрема:

- ступінь виконання зобов`язань відповідача - на час прийняття рішення зобов`язання виконано у повному обсязі, хоча і з простроченням;

- причини несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань зі сплати за постачання природного газу, а саме, що Івано-Франківський апеляційний суд - бюджетна установа що повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів та проводить свою діяльність в межах затверджених бюджетних асигнувань у відповідний бюджетний рік та відповідно до Бюджетного кодексу України. Виконання відповідачем зобов`язань залежить від наявності бюджетного фінансування. При цьому судом першої інстанції враховано, що вартість та об`єми споживання природного газу перевищували договірні (договором передбачено постачання 60,0000 тис. куб. м., фактично спожито - 66,97325 тис. куб. м.), що теж впливало на своєчасність розрахунків відповідно до виділених бюджетних асигнувань;

- порушення відповідачем строків виконання зобов`язань не було наслідком його умисної недобросовісної поведінки, а як свідчать матеріали справи відповідач вживав можливих заходів для виконання зобов`язань перед позивачем шляхом направлення відповідних листів;

- відповідач, як бюджетна установа, здійснює діяльність, метою якої не є одержання прибутку;

- позивач не зазнав збитків, докази збитків від порушення відповідачем умов договору позивач суду не подавав.

Щодо твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права – ст. 551 ЦК України, та процесуального права – ст.ст. 236, 238 ГПК України, то вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Що ж стосується покликання скаржника на майновий стан, то колегія суддів враховує, що нарахована позивачем пеня становила майже 150% від суми основного боргу (13 677,85 грн), що свідчить про очевидну диспропорцію між порушенням договору та мірою відповідальності контрагента. Відповідач як державна установа позбавлений можливості самостійно впливати на швидкість проходження бюджетних коштів, що виключає наявність умисної недобросовісної поведінки в його діях. Відповідач сплатив 98,8% від загальної вартості газу (1 128 390,12 грн) та вживав активних заходів для повного погашення залишку заборгованості шляхом пропозицій про взаємозалік. Крім того, позивач вже реалізував право на компенсацію майнових втрат через стягнення 3% річних та інфляційних втрат, що є додатковою підставою для суттєвого зменшення пені в даному випадку.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що зменшення пені є обґрунтованим.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі “Проніна проти України”, в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі “Шевельов проти України”).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення, прийшла до висновку, що з врахуванням фактичних матеріалів справи, воно прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" б/н від 13.04.2026 (вх. №01-05/1111/26 від 13.04.2026) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/104/26 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2026 у справі №909/104/26– залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 16.06.2026.

Головуючий суддя Іванчук С.В.,

Суддя Міліціанов Р.В.,

Ржепецький В.О.