Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №583/2171/20 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Київ

справа № 583/2171/20

провадження № 51-3782км24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

засудженої ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженої ОСОБА_9 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200060000409, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Охтирки, Сумської області, жительки АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2023 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України її звільнено від відбування призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Частково задоволено позови потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди

Вирішено питання про долю речових доказів та щодо процесуальних витрат.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_10 , судові рішення щодо якого не оскаржуються, за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121 КК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_10 скасовано, а кримінальне провадження - закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

Також змінено вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2023 року в частині призначення покарання ОСОБА_9 .

Призначено ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 125 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік і покладено низку обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності.

Крім цього, скасовано вирок місцевого суду в частині вирішення цивільних позовів та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

У решті вирок залишено без змін.

Судовими рішенням встановлено, що ОСОБА_9 20 травня 2016 близько 06:30, перебуваючи на межі з господарством сусіда ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, завдала металевою трубою потерпілому ОСОБА_6 щонайменше 5 ударів в область голови, спричинивши легкі тілесні ушкодження (5 ран тім`яної, скроневої та потиличної ділянок зліва), що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 , зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить закрити дане кримінальне провадження.

Аргументуючи свою позицію, стверджує, що обвинувальний акт у даній справі направлено поза межами досудового розслідування, що є істотним порушенням вимог КПК України.

Наголошує на тому, що загалом у цьому кримінальному провадженні складено два обвинувальних акти і така обставина, на переконання сторони захисту, свідчить про намагання двічі притягнути ОСОБА_9 до відповідальності за одні і ті ж самі діяння.

Крім того, вважає, що оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутні оригінали документів, які вказують на отримання тілесних ушкоджень та лікування потерпілими, і такі не були відкриті стороні захисту, то висновки експертів та відповідно суду, ґрунтуються на припущеннях.

Указане, на переконання захисника ОСОБА_8 залишилося поза увагою судів і призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали письмові заперечення, в яких вказували на необґрунтованість доводів сторони захисту і просили залишити без зміни оскаржувані судові рішення.

Засуджена ОСОБА_9 подала до Суду письмові пояснення у яких наголосила на тому, що підтримує доводи і вимоги касаційної скарги свого захисника.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримав доводи і вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити на викладених підставах.

Засуджена ОСОБА_9 просила у Суду задовольнити касаційну скаргу її захисника.

Потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_7 просили залишити судові рішення щодо ОСОБА_9 без змін.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

За змістом ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, при цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального і процесуального права та правової оцінки з огляду на ті фактичні обставини справи, які встановлені й визнані доведеними судами першої та апеляційної інстанцій (судами факту).

Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.

Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. З позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.

У поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 стверджує, що у цьому кримінальному провадженні обвинувальний акт направлено до суду поза межами строку досудового розслідування, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю.

Аргументуючи свою позицію, стверджує, що відлік строку досудового розслідування у цій справі почався 14 лютого 2020 року, а 14 квітня 2020 року сторона обвинувачення вручила повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування тільки адвокату ОСОБА_11 . Оскільки безпосередньо ОСОБА_9 про таке органом досудового розслідування не повідомлялася, то вже 15 квітня 2022 року визначений КПК України строк досудового розслідування сплинув.

З огляду на це, сторона захисту вважає, що обвинувальний акт від 15 червня 2020 року складено не у визначений законом строк і місцевий суд зобов`язаний був закрити це кримінальне провадження.

Однак, такі доводи є неспроможними з наступних підстав.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 21 травня 2020 року задоволено клопотання слідчого про встановлення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування; встановлено підозрюваним ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , а також їх захиснику ОСОБА_11 графік ознайомлення із матеріалами кримінального провадження № 12016200060000409 та надано час протягом десяти робочих днів починаючи з часу вручення зазначеної ухвали для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, після чого ознайомлення припинити.

В мотивувальній частині ухвали слідчого судді, яка набрала законної сили, констатовано, що сторона захисту безпідставно затягує час ознайомлення із матеріалами справи, тому слідчим в порядку визначеному КПК України 14 квітня 2020 року та повторно 05 травня 2020 року і було повідомлено стороні захисту про необхідність виконання положень ст. 290 КПК України.

Із матеріалів цього кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 і ОСОБА_9 завершили ознайомлення із матеріалами досудового розслідування 11 червня 2020 року.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року (справа № 216/4805/20, провадження № 51-4684кмо21) викладено правову позицію, відповідно до якої не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування.

День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.

Зважаючи на ці обставини, підстав вважати, що обвинувальний акт від 15 червня 2020 року складено поза межами строку досудового розслідування, як про це необґрунтовано стверджує сторона захисту, немає.

Також слід наголосити на тому, що відповідно до правової позиції, що викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2023 року (справа № 711/8244/18, провадження № 51-769кмо22) пункт 10 частини 1 статті 284 КПК України, який регламентує закриття кримінального провадження у випадках, коли після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати.

Оскільки кримінальне провадження у цій справі розпочато 20 травня 2016 року, то вказана норма у цьому випадку не застосовується.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що у цьому кримінальному провадженні складено два обвинувальних акти і ця обставина, на переконання сторони захисту, свідчить про намагання двічі притягнути ОСОБА_9 до відповідальності за одні і ті ж самі діяння, то апеляційний суд навів достатні мотиви на спростування цих аргументів.

Зокрема, колегія суддів виходила із того, що на розгляд місцевого суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12016200060000409 за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , який затверджено 15 червня 2020 року прокурором ОСОБА_12 .

Саме цей обвинувальний акт отримали обвинувачені, а також їх захисник - адвокат ОСОБА_8 .

Натомість, обвинувальний акт, який затверджено 27 квітня 2020 року прокурором ОСОБА_13 , не скеровувався до суду та не був предметом його розгляду.

В суді апеляційної інстанції прокурор ОСОБА_13 пояснив, що дійсно, 27 квітня 2020 року затвердив такий обвинувальний акт, однак не направив його до суду через те, що підозрювані тривалий час затягували ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. У подальшому, коли він перебував у відпусті і не мав права вчиняти будь-яких процесуальних дій, прокурор ОСОБА_12 - процесуальний керівник у даному кримінальному провадженні, затвердив обвинувальний акт від 15 червня 2020 року і направив його до суду.

Таким чином, апеляційний суд встановив, що будь яких істотних порушень, які б впливали на законність ухваленого вироку немає.

Із такими висновками погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Крім наведеного, у поданій касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 наголошує на тому, що у матеріалах кримінального провадження відсутні оригінали документів, щодо лікування та отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6 . На думку сторони захисту надання оцінки копіям документів та не ознайомлення із оригіналами є порушенням вимог ст. 99 КПК України.

Ці аргументи сторони захисту також були предметом перевірки місцевого та апеляційного судів, які обґрунтовано не взяли їх до уваги.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218кмо19) міститься правовий висновок, за яким відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

В ході судового розгляду цього кримінального провадження місцевим судом сторона захисту наголошувала про те, що експертні дослідження проведено не за оригіналами медичної документації.

Перевіряючи висновки експертів з точки зору допустимості їх як доказу, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що висновок експерта є самостійним джерелом доказів (частина 2 статті 84 КПК України), залучення експерта для проведення експертизи відбувалося у порядку, передбаченому КПК України; експерт є належним суб`єктом для проведення цього виду експертних досліджень і відповідає вимогам, що висуваються частинами 1, 2 статті 69 КПК України та Законом України «Про судову експертизу»; експерт не здійснював за власною ініціативою збирання матеріалів для проведення експертизи; проведення експертиз за ксерокопіями медичної документації потерпілих не призвело до істотного порушення прав та свобод людини, а також не вплинуло на достовірність отриманих висновків.

Крім того, місцевий суд обґрунтовано вказав, що сторона захисту під час судового розгляду не ставила під сумнів самі результати проведення зазначених експертиз, та не була позбавлена процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до оригіналів таких документів, проведення повторних чи додаткових експертиз, допиту експерта у судовому засіданні тощо.

Переглядаючи указаний вирок, колегія суддів апеляційного суду звернула увагу й на те, що для проведення експертиз використані ксерокопії медичних документів, які засвідчені юрисконсультом лікарні.

Сама по собі відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовані висновки експертів, у цьому випадку не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та не зумовлює визнання вказаних експертних досліджень недопустимим доказом.

Така позиція узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, висловленою, у постановах від 20 жовтня 2021 року (справа № 369/10141/15-к, провадження № 51-2308 км 18), від 27 вересня 2023 року (справа № 729/521/20, провадження № 51-3349км23), від 04 жовтня 2023 року справа (№ 159/1506/20, провадження № 51-4048км23).

З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного суду вважає, що місцевий та апеляційний суди дійшли обґрунтованого висновку, що висновки експертних досліджень у цьому кримінальному провадженні є допустимими доказами.

Таким чином, за результатами кримінального провадження у суді касаційної інстанції встановлено, що матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування оскаржуваних вироку і ухвали.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 04 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_14 ОСОБА_2 ОСОБА_3