Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №2-747/11 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року

м. Київ

справа № 2-747/11

провадження № 61-16048св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційніскарги представника приватного виконавця ОСОБА_1 - адвоката Омельченка Олександра Володимировича та представника ОСОБА_2 - адвоката Шевченко Дар`ї Станіславівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 23 квітня 2025 року в складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року в складі колегії суддів Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю.

в справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала Сергія Володимировича та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»), звернулося до суду зі скаргою, у якій просило:

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. щодо прийняття рішень (постанов) від 28 листопада 2023 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, а саме:

про поновлення вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням

№ НОМЕР_1, відкритим на підставі виконавчого листа № 2-747/11, виданого

31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за генеральною кредитною угодою від 12 травня 2008 року № 07-01-90-08, а саме за кредитним договором: від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0421-08 в сумі 659 240,59 дол. США, де заборгованість за кредитом 476 254,17 дол. США, заборгованість за відсотками - 182 986,46 дол. США; від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0422-08 в сумі 118 266,07 дол. США, де заборгованість за кредитом - 86 165,77 дол. США, за відсотками - 32 100,30 дол. США; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0811-08 в сумі 1 527 311,31 грн, де заборгованість за кредитом - 986 461,30 грн та за відсотками - 540 850,01 грн; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0812-08 в сумі 473 688,15 грн, де заборгованість за кредитом - 312 243,74 грн, за відсотками - 161 444,41 грн, а всього в сумі 8 215 610,20 грн;

про зняття арешту з коштів з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_2 ;

про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за генеральною кредитною угодою від 12 травня 2008 року № 07-01-90-08, а саме за кредитним договором: від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0421-08 в сумі

659 240,59 дол. США, де заборгованість за кредитом 476 254,17 дол. США, заборгованість за відсотками -182 986,46 дол. США; від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0422-08 в сумі 118 266,07 дол. США, де заборгованість за кредитом - 86 165,77 дол. США, за відсотками - 32 100,30 дол. США; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0811-08 в сумі 1 527 311,31 грн, де заборгованість за кредитом - 986 461,30 грн та за відсотками - 540 850,01 грн; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0812-08 в сумі 473 688,15 грн, де заборгованість за кредитом - 312 243,74 грн, за відсотками - 161 444,41 грн, а всього в сумі 8 215 610,20 грн;

про зняття арешту з грошових коштів боржника, накладених постановами

від 16 листопада 2020 року, 11 грудня 2020 року, 09 червня 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та припинення проведення стягнення з грошових коштів боржника на підставі постанови від 12 квітня 2021 року;

- скасувати рішення (постанови) приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. від 28 листопада 2023 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, а саме:

про поновлення вчинення виконавчий дій за виконавчим провадженням

№ НОМЕР_1, відкритим на підставі виконавчого листа №2-747/11, виданого

31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за генеральною кредитною угодою від 12 травня 2008 року № 07-01-90-08, а саме за кредитним договором: від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0421-08 в сумі 659 240,59 дол. США, де заборгованість за кредитом 476 254,17 дол. США, заборгованість за відсотками - 182 986,46 дол. США; від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0422-08 в сумі 118 266,07 дол. США, де заборгованість за кредитом - 86 165,77 дол. США, за відсотками - 32 100,30 дол. США; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0811-08 в сумі 1 527 311,31 грн, де заборгованість за кредитом - 986 461,30 грн та за відсотками - 540 850,01 грн; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0812-08 в сумі 473 688,15 грн, де заборгованість за кредитом - 312 243,74 грн, за відсотками - 161 444,41 грн, а всього в сумі 8 215 610,20 грн;

про зняття арешту з коштів з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_2 ;

про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за генеральною кредитною угодою від 12 травня 2008 року № 07-01-90-08, а саме за кредитним договором: від 12 травня 2008 року

№ 010-2/07-01-0421-08 в сумі 659 240,59 дол. США, де заборгованість за кредитом 476 254,17 дол. США, заборгованість за відсотками - 182 986,46 дол. США; від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0422-08 в сумі 118 266,07 дол. США, де заборгованість за кредитом - 86 165,77 дол. США, за відсотками - 32 100,30 дол. США; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0811-08 в сумі 1 527 311,31 грн, де заборгованість за кредитом - 986 461,30 грн та за відсотками - 540 850,01 грн; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0812-08 в сумі 473 688,15 грн, де заборгованість за кредитом - 312 243,74 грн, за відсотками - 161 444,41 грн, а всього в сумі 8 215 610,20 грн;

про зняття арешту з грошових коштів боржника, накладених постановами

від 16 листопада 2020 року, 11 грудня 2020 року, 09 червня 2021 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 та припинення проведення стягнення з грошових коштів боржника на підставі постанови від 12 квітня 2021 року;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. усунути порушення та вжити усіх необхідних заходів щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що 28 листопада 2023 року постановами приватного виконавця Цимбала С. В. поновлено вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_2 , закінчено виконавче провадження з посиланням на те, що скасовано рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, про що 16 листопада 2023 року Харківським апеляційним судом у справі № 2-747/11 винесена відповідна постанова.

Зазначав, що на момент прийняття оскаржуваних рішень приватним виконавцем Цимбалом С. В. й дотепер відсутні підстави для поновлення вчинення виконавчих дій (не усунуті обставини, які слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій) чи вчинення інших дій за цим виконавчим провадженням, зокрема його закінчення, оскільки рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року в справі № 2-747/11, на підставі якого Дзержинським районним судом м. Харкова виданий виконавчий лист за № 2-747/11 від 31 березня 2014 року, є чинним та не скасованим.

Посилався на те, що приватний виконавець не наділений повноваженнями щодо зняття арештів з усіх рахунків боржника у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

23 квітня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) скаргу ТОВ «ФК «Форінт» на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. задоволено в повному обсязі.

26 листопада 2025 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_2 та приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 23 квітня 2025 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що зі змісту постанови Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року (в справі про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами) вбачається, що скасовано саме рішення Дзержинського районного м. Харкова від 28 квітня 2023 року, а питання про скасування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року не вирішено. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року, постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2025 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 травня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Отже, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року є чинним, однак залишається невиконаним.

Вимоги закону допускають закінчення виконавчого провадження за пунктом 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIIIлише в разі повного скасування рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий документ, а в разі часткового скасування та залишення без змін рішення суду в стягненні певної частини боргу повноважень на закінчення виконавчого документа в державного виконавця немає. Сторони виконавчого провадження не зверталися до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист від 31 березня 2014 року про стягнення заборгованості з боржників є чинним. Постанова про закінчення виконавчого провадження від 28 листопада 2023 року унеможливлює повторне звернення стягувача до органів державної виконавчої служби з виконавчим листом на примусове виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року, хоча вказане рішення по суті є чинним та нескасованим.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Шевченко Д. С. надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного судум. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 23 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ТОВ «ФК «Форінт» на дії приватного виконавця.

У грудні 2025 року представник приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. - адвокат Омельченко О. В. надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду

м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 23 квітня

2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ТОВ «ФК «Форінт» на дії приватного виконавця.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково виснували, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року продовжувало діяти після ухвалення нового рішення по суті позовних вимог судом апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами. Станом на 28листопада 2023 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року скасовано. Доказом цього є постанова Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року припинило свою дію із набуттям законної сили постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, яка зберігала чинність до 11 грудня 2024 року. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року не діяло протягом періоду з 16 листопада 2023 року - 11грудня 2024 року.

Апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ щодо розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати по суті апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання є сталою, підтверджується також висновками у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року в справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 19 вересня 2018 року в справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-18061св19), від 15 липня 2020 року в справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), від 15 липня 2020 року всправі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18), від 17 травня 2023 року всправі № 357/9196/18 (провадження № 61-1356св23), від 16 серпня 2023 року всправі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22).

Згідно з частиною другою статті 39 Закону № 1404-VIII постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Постанови виконавця відповідають вимогам закону. Цимбал С. В. закрив провадження та скасував арешти тоді, коли рішення було скасовано, а дія постанови Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року не зупинена.

Судами не застосовано висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 718/1161/16-ц, про те, що судове рішення, якенабрало законної сили, є обов`язковим до виконання, що здійснюється саме на підставі виконавчого документа, зокрема виконавчого листа. Без оригіналу зазначеного виконавчого листа виконавець не може вчиняти виконавчі дії, тобто здійснювати примусове виконання рішення суду.

Якщо виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявоюпред`явити повторно виконавчий документ він міг виключно в межах трирічного строку, який би рахувався з дня набрання законної сили рішенням (20 жовтня 2013року). Повернення виконавчого листа стягувачу за його заявою не є ідентичною підставі неможливості в повному обсязі або частково виконати рішення або встановленійзаконом забороні щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід. Ухвала суду першої інстанції була постановлена суддею Подус Г. С. Представником ОСОБА_2 було заявлено відвід судді Подус Г. С. з тих підстав, що саме вона слухала відвід, заявлений судді Аркатовой К. В., і задовольнила його, після чого прийняла у своє провадження скаргу. Така ситуація викликає обґрунтовані сумніви у стороннього спостерігача щодо неупередженості судді, оскільки вона фактично вирішила відвід на власну користь, щоб особисто розглядати справу.

Відсутній висновокВерховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII у випадку часткового (а не повного) скасування судового рішення.

Судові витрати на правову допомогу адвоката в суді касаційної інстанції орієнтовно становлять 45 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги приватного виконавця Цимбала С. В.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини шостої статті 429 ЦПК України, яка регулює порядок розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, з набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі. Відповідно до частини шостої статті429 ЦПК України з прийняттям постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року нового рішення в цій справі в межах повноважень, передбачених статтею 374 ЦПК України, судові рішення інших судів у цій справі, зокрема й рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року,втратили законну силу.

У постанові Верховного Суду вскладі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2023 року в справі № 756/217/15-ц (провадження № 61-4067св23) вказано, що апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Відтак повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Практика Верховного Суду щодо цього питання є сталою, що підтверджується висновками, які містяться в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року в справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 19 вересня 2018 року в справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-18061св19), від 15 липня 2020 року в справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), від 15 липня 2020 року в справі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18), від 17 травня 2023 року в справі № 357/9196/18 (провадження № 61-1356св23), від 16 серпня 2023 року в справі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22).

Дії та рішення приватного виконавця Цимбал С. В. відповідають вимогам ЦПКУкраїни та Закону № 1404-VIII.

Позиція інших учасників справи

У відзивах на касаційні скарги ТОВ «ФК «Форінт» зазначає, щовідповідно до положень статті 429 ЦПК України втрата законної сили судових рішень (першої, апеляційної та касаційної інстанцій) у такій справі інших судів відбувається виключно у разі прийняття рішення по суті заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та її задоволення (з постановленням рішення про задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами із ухваленням нового рішення), а не ухвалення будь-якого рішення судом апеляційної інстанції під час перегляду ухваленого рішення за нововиявленими обставинами.Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції від 16 листопада 2023 року містить висновки про безпідставність скасування судом першої інстанції (рішенням суду від 28 квітня 2023року) законного та обґрунтованого рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року в справі № 2-747/11, також вказано про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність нововиявлених обставин. 12 лютого 2025 року ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з підстав звернення до суду після закінчення присічного строку. Це підтверджує, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року є чинним та залишається невиконаним, а дії ОСОБА_2 направлені на ухилення від виконання рішення суду, який створив передумови для перебування стягувача з 2021 рокув правовій невизначеності. ТОВ «ФК «Форінт» з 2023 року взагалі позбавлений на примусове виконання рішення суду стосовно 3-х боржників.

Недоречними є посилання на практику Верховного Суду, оскільки вона не надає суду апеляційної інстанції повноважень, під час перегляду рішення за нововиявленими обставинами, у разі відсутності нововиявлених обставин, скасовувати рішення по суті спору та приймати нове рішення, із урахуванням часткового погашення заборгованості, що відбувалось після постановлення рішення суду про стягнення заборгованості у межах виконавчого провадження. Також перелічена практика не свідчить про можливість застосування положень щодо втрати законної сили рішення суду до спірних правовідносин.

Уприватного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження у порядку, визначеному пунктом 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, оскільки постановою суду від 16 листопада 2023 року не скасовувалось рішення суду від 09жовтня 2013 року, на підставі якого виданий виконавчий лист про стягнення заборгованості, а приватний виконавець не наділений повноваженнями до вільного трактування рішень судів.

Не заслуговують на увагу доводи щодонаявності підстав для відводу судді Подус Г. С. від розгляду скарги на дії приватного виконавця, оскільки остання задовольнила відвід судді Аркатової К. В. від розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення суду від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами, оскільки не ґрунтуються на законі та без наявності жодної підстави для відводу суді відповідно до положень норм процесуального права.

Не заслуговують на увагу посилання представника боржника на відсутність в матеріалах виконавчого провадження оригіналу виконавчого документу та нібито пропуску строку на його пред`явлення, так як не відносяться до предмета доказування, виникли після відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали суду від 23 квітня 2025року в цій справі. Оригінал виконавчого провадженнябув втрачений під час поштового пересилання до суду саме після закінчення 28 листопада 2023 року виконавчого провадження.

Виконавчий документ (лист) № 2-747/11, виданий 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова на примусове виконання рішення суду від 09 жовтня 2013 року, яке набрало законної сили 20жовтня 2013 року, про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , знаходився на примусовому виконанні державного виконавця з 17 квітня 2014 року до 11 листопада 2020 року, повертався зазаявою стягувача, а з 16листопада 2020 року перебував на виконанні вприватного виконавця - виконавче провадження № НОМЕР_1, яке 28 листопада 2023 року незаконно закінчено та 08травня 2025 року відновлено на підставі ухвали суду в цій справі. Строк на пред`явлення виконавчого документа не пропущено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 жовтня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова в справі № 2-747/11 ухвалено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за генеральною кредитною угодою від 12 травня 2008 року № 07-01-90-08, а саме за кредитними договорами:

1) від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0421-08 - 659 240,59 дол. США;

2) від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0422-08 - 118 266,07 дол. США;

3) від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0811-08 - 1 527 311,31 грн;

4) від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0812-08 - 473 688,15 грн.

Також стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 010-2/07/1-905-07 в розмірі 197 051,67 дол. США.

31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-747/11.

08 грудня 2017 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова в справі № 2-747/11 змінено стягувача Акціонерне товариство (далі - АТ) «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчому провадженні за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року в справі № 2-747/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4

11 листопада 2020 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу за заявою останнього.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А. від 16 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_2 .

У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року. Відкрито провадження в справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року в справі за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за нововиявленими обставинами - задоволено частково, скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами, призначено справу до розгляду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Форінт» задоволено частково, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове судове рішення. Позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 (як фізичної особи та фізичної особи - підприємця), ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за генеральною кредитною угодою від 12 травня 2008 року № 07-01-90-08: за кредитним договором від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0421-08 у розмірі 659 240,59 дол. США; за кредитним договором від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0422-08 у розмірі 118 266,07 дол. США; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0811-08 у розмірі 1 527 311,31 грн; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0812-08 у розмірі 473 688,15 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 010-2/07/1-905-07 у розмірі 197 051,67 дол. США. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Форінт» задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 солідарно на користь ТОВ «ФК «Форінт» заборгованість за генеральною кредитною угодою від 12 травня 2008 року № 07-01-90-08: за кредитним договором від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0421-08 у розмірі 659 240,59 дол. США; за кредитним договором від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0422-08 у розмірі 118 266,07 дол. США; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0811-08 у розмірі 1 527 311,31 грн; за кредитним договором від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0812-08 у розмірі 473 688,15 грн, а всього - 8 104 919,37 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Форінт» заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 010-2/07/1-905-07 у розмірі 197 051,67 дол. США. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про роз`яснення постанови Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А. від 24 грудня 2021 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_2 .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 жовтня 2022 року в справі № 2-747/11 (провадження №4-с/638/2/22) залишено без задоволення скаргу ОСОБА_4 на дії приватного виконавця Бабенка Д. А.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2023 року в справі № 2-747/11 (провадження № 4-с/638/35/23) відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 лютого 2023 року № 352/7 зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А., посвідчення № 0105, видане 27 жовтня 2017 року, на строк його тимчасової відсутності.

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. від 28 листопада 2023 року виконавче провадження № НОМЕР_1 поновлено; знято арешт з усіх рахунків, що належить боржнику ОСОБА_2 , на підставі статті 59 Закону № 1404-VIII з посиланням на те, що скасовано рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, про що 16 листопада 2023 року Харківським апеляційним судом у справі № 2-747/11 винесена відповідна постанова; виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIII. Також вказано про те, що знято арешт з грошових коштів боржника. Припинено проведення стягнення грошових коштів боржника на підставі постанови.

Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року, постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2025 року залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційні провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційних скарг, відзивів та виснував, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить наведений принцип, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У Законі № 1404-VIII поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції, яка гарантує право на справедливий суд.

Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2012 року в справі № 18-рп/2012 зазначив, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини).

У рішенні від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції», заява № 183571/91, ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Згідно з пунктом 52 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

У цій справі рішенням, яке підлягає обов`язковому виконанню на користь ТОВ «ФК «Форінт», є рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року в справі № 2-747/11, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 заборгованість за генеральною кредитною угодою від 12 травня 2008 року № 07-01-90-08, а саме за кредитними договорами: 1) від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0421-08 - 659 240,59 дол. США; 2) від 12 травня 2008 року № 010-2/07-01-0422-08 - 118 266,07 дол. США; 3) від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0811-08 - 1 527 311,31 грн; 4) від 31 жовтня 2008 року № 010-2/07-01-0812-08 - 473 688,15 грн. Також стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 10 серпня 2007 року № 010-2/07/1-905-07 в розмірі 197 051,67 дол. США.

31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-747/11, який знаходився на примусовому виконанні державного виконавця з 17 квітня 2014 року до 11 листопада 2020 року, повертався за заявою стягувача, а з 16 листопада 2020 року перебував на виконанні в приватного виконавця - виконавче провадження № НОМЕР_1, яке закінчено 28 листопада 2023 року.

Таке закінчення виконавчого провадження пов`язане з тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року про виправлення описки, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

На думку приватного виконавця, з прийняттям постанови Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року судові рішення інших судів, зокрема й рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року, втратили законну силу, тому існувала підстава для завершення виконавчого провадження, передбачена пунктом 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.

Колегія суддів з такими доводами не погоджується.

На підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року в справі № 2-747/11, на підставі якого видано виконавчий лист, було скасовано за нововиявленими обставинами рішенням Дзержинського районного м. Харкова від 28 квітня 2023 року.

Однак апеляційний суд у постанові від 16 листопада 2023 року виснував про відсутність нововиявлених обставин у справі, зазначивши, що суд першої інстанції помилково вважав обставину непідписання ОСОБА_2 додаткових угод нововиявленою обставиною та безпідставно скасував законне й обґрунтоване рішення Дзержинського районного суду від 09 жовтня 2013 року в справі № 2-747/11.

Зі змісту постанови Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року вбачається, що скасовано саме рішення Дзержинського районного м. Харкова від 28 квітня 2023 року, а питання про скасування рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року не вирішено.

Апеляційний суд також виснував, що ЦПК України не передбачено повноважень суду апеляційної інстанції скасовувати рішення суду першої інстанції і постановляти нове судове рішення щодо розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення суду, відмовляти у її задоволенні (залишати без задоволення), тобто розглядати таку заяву по суті, оскільки це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. У зв`язку з цим постановою від 16 листопада 2023 року апеляційний суд ухвалив нове рішення про стягнення заборгованості за кредитом.

На помилковість такого судового рішення вказав Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2024 року, якою скасовано ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року, постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції під час відкриття провадження у справі за нововиявленими обставинами не врахував норми процесуального права, поновивши присічний строк та відкривши провадження у справі поза межами такого строку, порушивши принцип правової визначеності. Апеляційний суд правильно звернув увагу на пропуск строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, проте помилково дійшов висновку про перегляд судового рішення по суті.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2025 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 травня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження в справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Тобто єдиним судовим актом, який скасовував рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2013 року, було рішення Дзержинського районного м. Харкова від 28 квітня 2023 року, скасоване постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтований висновок про те, що рішення, на підставі якого видано виконавчий лист,чинне й не скасоване. Підстав для зобов`язання виконавця закінчити виконавче провадження та зняти арешт з майна боржника після ухвалення постанови Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року не виникло.

Доводи касаційних скарг такі висновки не спростовують.

Зокрема, заявники посилаються на те, що апеляційний суд після скасування рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ щодо розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати по суті апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається. Практика Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо цього питання є сталою, підтверджується також висновками в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року в справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 19 вересня 2018 року в справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-18061св19), від 15 липня 2020 року в справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), від 15 липня 2020 року всправі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18), від 17 травня 2023 року всправі № 357/9196/18 (провадження № 61-1356св23), від 16 серпня 2023 року всправі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22).

Наведені правові висновки стосуються обставин, коли апеляційний суд задовольняє заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, хоча така заява подавалася до суду першої інстанції, що ухвалив відповідне рішення.

Однак у спірних правовідносинах апеляційний суд у постанові від 16 листопада 2023 року виснував про відсутність нововиявлених обставин у справі.

Крім того, предметом касаційного перегляду є судові рішення в справі за скаргою на дії приватного виконавця, а не перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Посилання заявників на наведену вище практику Верховного Суду є безпідставними, як і доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII у випадку часткового (а не повного) скасування судового рішення, адже в цій справі не встановлено обставин скасування судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається також на те, що судами не застосовано висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 718/1161/16-ц, про те, що судове рішення, якенабрало законної сили, є обов`язковим до виконання, що здійснюється саме на підставі виконавчого документа, зокрема виконавчого листа. Без оригіналу зазначеного виконавчого листа виконавець не може вчиняти виконавчі дії, тобто здійснювати примусове виконання рішення суду. Якщо виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявою пред`явити повторно виконавчий документ він міг виключно в межах трирічного строку, який би рахувався з дня набрання законної сили рішенням (20 жовтня 2013 року). Повернення виконавчого листа стягувачу за його заявою не є ідентичною підставі неможливості в повному обсязі або частково виконати рішення або встановленійзаконом забороні щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Колегія суддів зауважує, що у разі визнання постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження судом незаконною та її скасуванняв установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню (частина перша статті 41 Закону № 1404-VIII).

Тобто за наслідком розгляду цієї справи відкрите постановою приватного виконавця від 16 листопада 2020 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-747/11, виданого 31 березня 2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова, боржник ОСОБА_2 , підлягає відновленню на первісних умовах його відкриття, зокрема з урахуванням наявності оригіналу виконавчого документа на дату вчинення такої дії.

Втрата оригіналу виконавчого документавідбулася під час поштового пересилання після оспорюваного закінчення виконавчого провадження 28 листопада 2023 року, що не впливає на відновлення цього провадження.

Постанова приватного виконавця від 16 листопада 2020 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 не оскаржується в цій справі, тому не переглядається на предмет звернення стягувача у межах строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Враховуючи те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, а стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_2 виконавче провадження закінчено незаконно, Верховний Суд погоджується з висновками судів про задоволення скарги ТОВ «ФК «Форінт» на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Цимбала С. В. щодо прийняття рішень (постанов) від 28 листопада 2023 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1.

Стосовно доводів касаційної скарги ОСОБА_2 на те, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід; ухвала суду першої інстанції була постановлена суддею Подус Г. С.; представником Харнама М. В. було заявлено відвід судді Подус Г. С. з тих підстав, що саме вона слухала відвід, заявлений судді Аркатовой К. В., і задовольнила його, після чого прийняла у своє провадження скаргу; така ситуація викликає обґрунтовані сумніви у стороннього спостерігача щодо неупередженості судді, оскільки вона фактично вирішила відвід на власну користь, щоб особисто розглядати справу, необхідно зазначити таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід,і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Безпосередньо в судовому засіданні 23 квітня 2025 року від представника ОСОБА_2 надійшла заява про відвід головуючого, в обґрунтування якої зазначено, що суддя Подус Г.С. вже розглядала скаргу із тими самими сторонами в межаходнієї цивільної справи. Також заявниця вказувала як на підставу для задоволення відводу той факт, що під час судового розгляду суддя відмовила в задоволенні ряду клопотань представника боржника, зокрема про повернення скарги та залучення до розгляду іншої особи, на права та обов`язки якої, на думку заявниці, вплине на результат розгляду скарги ТОВ «ФК «Форінт». Також однією з підстав зазначала, що суддя Подус Г. С. розглядала питання відводу судді Аркатової К. В., яка була головуючою у цій справі раніше.Вважала перелічене таким, що свідчить про упередженість та необ`єктивність судді.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.

ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення в справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року).

Верховний Суд висновує про відсутність підстав для висновку про необ`єктивність та упередженість судді першої інстанції Подус Г. С. згідно зі статтею 36 ЦПК України з огляду на оціночний характер таких тверджень заявника та відсутність доказів фактичної упередженості судді, а також з огляду на те, що заява про відвід ґрунтується на незгоді заявника з процесуальними рішеннями судді, а саме відмові у задоволенні клопотань.

Стосовно підстави участі судді Подус Г. С. у розгляді скарги, в межах якої вона задовольнила відвід судді Аркатової К. В., зазначені обставини не становлять підставу відводу, оскільки суддя Подус Г. С. розглядала заяву про відвід судді Аркатової К. В. у межах заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а не в порядку розгляду скарги на дії приватного виконавця. Заяву про відвід головуючого судді Аркатової К. В. від розгляду саме скарги ТОВ «ФК «Форінт» на дії приватного виконавця розглядала суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Заварза Т. В.

Відтак доводи касаційної скарги ОСОБА_2 у вищенаведеній частині не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Інші доводи касаційних скарг є необґрунтованими та не можуть бути підставою скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги представника приватного виконавця ОСОБА_1 - адвоката Омельченка Олександра Володимировича та представника ОСОБА_2 - адвоката Шевченко Дар`ї Станіславівни залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Харкова (раніше - Дзержинський районний суд м. Харкова) від 23 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська