Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №464/5945/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Київ

справа № 464/5945/21

провадження № 61-14344св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , правонаступником якого є Львівська міська рада,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Лідія Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські апартаменти»,

особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_3 ,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Лідія Миколаївна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські апартаменти», про скасування рішень державних реєстраторів та поновлення запису про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Р. Т., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М., Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські апартаменти» (далі - ТОВ «Львівські апартаменти»), у якому просила:

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Р. Т. від 15 вересня 2020 року № 54062034 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. від 19 березня 2021 року № 57180332 про державну реєстрацію поділу об`єкта нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. від 19 березня 2021 року № 57179302 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 ;

- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. від 19 березня 2021 року № 57179877 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 ;

- поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що 05 грудня 2005 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія» (далі - ТОВ Львівська інвестиційно-будівельна компанія») укладено договір № 11Р пайової участі у будівництві житлового приміщення в цегляному п`ятиповерховому будинку з мансардним поверхом на АДРЕСА_3 , предметом якого, зокрема, була квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 84,72 кв. м.

30 січня 2008 року між позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк») укладено кредитний договір № 602/25-022, за умовами якого банк надав позивачу кредит у розмірі 34 000,00 дол. США для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 . На момент укладення кредитного договору зазначена квартира ще не існувала як самостійний об`єкт цивільних прав, оскільки будинок перебував на стадії будівництва.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 січня 2008 року між сторонами укладено договір іпотеки № 670, предметом якого були майнові права на зазначену квартиру.

23 грудня 2009 року позивач набула право власності на квартиру, однак зміни до іпотечного договору щодо предмета іпотеки не вносилися. У зв`язку з цим вона вважала, що предметом іпотеки й надалі залишалися майнові права на квартиру, а не сама квартира як об`єкт нерухомого майна.

Позивач зазначала, що право вимоги за кредитним та іпотечним договорами перейшло від Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (далі - ТОВ «ФК «Прайм Альянс»), а надалі - до ОСОБА_2 .

На виконання прав нового кредитора ОСОБА_2 20 лютого 2020 року направив їй вимогу про усунення порушень та погашення заборгованості за кредитним договором, повідомивши про намір у разі її невиконання зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку». При цьому у вимозі предметом іпотеки була зазначена квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що, на переконання позивача, не відповідало умовам іпотечного договору.

Надалі на підставі рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Р. Т. від 15 вересня 2020 року № 54062034 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на спірну квартиру та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після набуття права власності ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. із заявою про поділ квартири та висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. На підставі цих документів 19 березня 2021 року нотаріус прийняв рішення № 57180332 про державну реєстрацію поділу квартири на квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , а також рішення № 57179302 і № 57179877 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначені квартири.

Позивач вказувала, що документи, на підставі яких здійснено поділ квартири, є підробленими, у зв`язку із чим 15 червня 2021 року вона звернулася до органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України.

Позивач вважала, що після набуття нею права власності на квартиру державний реєстратор не мав правових підстав для державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на підставі іпотечного договору, предметом якого були майнові права, а не квартира як об`єкт нерухомого майна. Крім того, на її думку, під час проведення державної реєстрації було порушено вимоги підпункту 2 пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки вимога про усунення порушень, направлена їй 18 березня 2020 року, повернулася відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання, а тому відповідач був зобов`язаний повторно надіслати відповідне повідомлення.

З огляду на наведене ОСОБА_1 вважала незаконним рішення приватного нотаріуса Гусака Р. Т. від 15 вересня 2020 року № 54062034, а також похідні від нього рішення приватного нотаріуса Дерев`янко Л. М. від 19 березня 2021 року № 57180332, № 57179302 та № 57179877, у зв`язку з чим просила їх скасувати та поновити запис про її право власності на квартиру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Сихівський районний суд міста Львова у складі судді Дулебка Н. І. заочним рішенням від 17 січня 2022 року позов задовольнив.

Скасував рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Р. Т. від 15 вересня 2020 року № 54062034 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Скасував рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. від 19 березня 2021 року № 57180332 про державну реєстрацію поділу об`єкта нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасував рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. від 19 березня 2021 року № 57179302 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Скасував рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. від 19 березня 2021 року № 57179877 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 .

Поновив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач не дотримався встановленої статтею 35 Закону України «Про іпотеку» процедури повідомлення іпотекодавця про усунення порушення основного зобов`язання та намір звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Установивши, що направлена ОСОБА_2 вимога від 20 лютого 2020 року повернулася відправникові у зв`язку із закінченням строку зберігання, а подані державному реєстратору документи не підтверджують належного вручення такої вимоги іпотекодавцю або її повторного надсилання відповідно до вимог пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин суд визнав, що рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гусака Р. Т. від 15 вересня 2020 року № 54062034 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 прийняте без належних правових підстав, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Оскільки рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. від 19 березня 2021 року № 57180332 про поділ квартири, а також рішення № 57179302 і № 57179877 про державну реєстрацію права власності на новоутворені квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 були прийняті на підставі незаконно зареєстрованого права власності ОСОБА_2 , суд визнав їх похідними від незаконного рішення державного реєстратора та також скасував.

З метою відновлення порушеного права власності позивача суд поновив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 .

Відхиляючи заперечення ТОВ «Львівські апартаменти», суд зазначив, що право власності цього товариства на спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку не зареєстроване, а тому наведені ним доводи не спростовують висновків про незаконність оскаржуваних реєстраційних дій.

Сихівський районний суд міста Львова ухвалою від 17 лютого 2023 року поновив ОСОБА_2 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року залишив без задоволення.

У грудні 2023 року ОСОБА_3 , який не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу на заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року.

На обґрунтування права на апеляційне оскарження зазначав, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси, оскільки внаслідок скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно можуть бути поставлені під сумнів результати електронних торгів від 12 липня 2021 року, проведених у межах виконавчого провадження, у якому він має статус стягувача. На його думку, таке рішення також впливає на його майнові інтереси, пов`язані з виконанням судового рішення про стягнення коштів із ОСОБА_2 , та може спричинити виникнення обов`язку щодо повернення коштів, отриманих від реалізації майна, право власності на яке було скасовано.

ОСОБА_3 вважав, що наведені обставини свідчать про наявність безпосереднього правового зв`язку між предметом спору та його правами як стягувача у виконавчому провадженні, а тому суд першої інстанції мав залучити його до участі у справі та надати можливість висловити свою позицію щодо заявлених позовних вимог.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 грудня 2023 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 19 вересня 2025 року залучив Львівську міську раду до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю спадкоємців після його смерті.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 03 листопада 2025 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року.

Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ОСОБА_3 не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції, а оскаржуваним рішенням питання про його права, свободи, інтереси чи обов`язки не вирішувалося.

Суд зазначив, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах рішення суду першої інстанції відсутні висновки щодо прав чи обов`язків ОСОБА_3 , а наведені ним доводи свідчать лише про можливий опосередкований вплив цього рішення на його правове становище як стягувача у виконавчому провадженні.

Враховуючи, що особа, яка не брала участі у справі, має право на апеляційне оскарження лише за умови безпосереднього вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_3 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) закрив апеляційне провадження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2025 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якійпросить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргуОСОБА_3 подав на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і обґрунтовував тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що заочне рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року не стосується його прав, інтересів та обов`язків. На думку заявника, внаслідок скасування державної реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомого майна можуть бути визнані недійсними електронні торги від 12 липня 2021 року, проведені в межах виконавчого провадження, у якому він є стягувачем, що безпосередньо впливає на його майнові права та інтереси.

Зазначав, що Господарський суд Львівської області розглядає справу № 914/2155/22 за позовом ТОВ «Львівські апартаменти» про визнання недійсними зазначених електронних торгів та стягнення коштів, а він залучений до участі у цій справі як третя особа. При цьому провадження у вказаній господарській справі зупинялося до розгляду Львівським апеляційним судом апеляційної скарги на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року, що, на переконання заявника, підтверджує наявність прямого правового зв`язку між результатами розгляду цієї цивільної справи та його правами й інтересами.

Крім того, заявник вказував, що апеляційний суд не розглянув подане ним клопотання про зупинення апеляційного провадження у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 , хоча відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України за наявності правонаступництва був зобов`язаний зупинити провадження у справі до залучення правонаступника. На його думку, невирішення зазначеного клопотання та подальше встановлення кола спадкоємців померлого відповідача свідчать про істотне порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.ухвалою від 04 грудня 2025 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Сихівського районного суду міста Львова.

22 грудня 2025 року матеріали справи № 464/5945/21 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 червня 2026 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням судді Тітова М. Ю. до Великої Палати Верховного Суду.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

30 січня 2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 602/25-022, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 34 000,00 дол. США зі сплатою 13 % річних для фінансування будівництва (інвестування) житла за адресою: АДРЕСА_3 , будинок без номера, відповідно до договору пайової участі у будівництві від 05 грудня 2005 року № 11Р, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія».

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 30 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано майнові права на трикімнатну квартиру загальною площею 84,72 кв. м, що перебувала на стадії будівництва та мала адресу: АДРЕСА_3 . Підставою набуття майнових прав був договір пайової участі у будівництві від 05 грудня 2005 року № 11 ОСОБА_4 вартість предмета іпотеки становила 314 059,50 грн.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 26 листопада 2009 року № С-03379 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССТ № 038265 від 23 грудня 2009 року ОСОБА_1 набула право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

13 лютого 2020 року між ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та ОСОБА_2 укладено договір про передання прав за іпотечним договором від 30 січня 2008 року, відповідно до якого до останнього перейшли всі права іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 30 січня 2008 року № 602/25-022.

16 березня 2021 року ТОВ «Інвентарі Груп» надало висновок № 160321-ЛВ щодо технічної можливості поділу квартири АДРЕСА_7 , на два самостійні об`єкти нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 40,9 кв. м, та квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 44,3 кв. м.

17 березня 2021 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. засвідчила справжність підпису ОСОБА_2 на заяві про поділ квартири на два окремі об`єкти нерухомого майна відповідно до зазначеного висновку.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 серпня 2021 року № 269844293 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Р. Т. рішенням від 15 вересня 2020 року № 54062034 зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Підставами для державної реєстрації зазначено договір іпотеки від 30 січня 2008 року № 670, вимогу іпотекодержателя від 20 лютого 2020 року, договір про передання прав за іпотечним договором та висновок про вартість майна.

Суди також з`ясували, що вимога про усунення порушень основного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, направлена ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 20 лютого 2020 року, не була вручена адресату та повернулася відправникові у зв`язку із закінченням установленого строку зберігання поштового відправлення.

19 березня 2021 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дерев`янко Л. М. прийняла рішення № 57180332 про державну реєстрацію поділу зазначеної квартири на два окремі об`єкти нерухомого майна.

Цього ж дня, 19 березня 2021 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 40,9 кв. м (рішення № 57179302), та квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 44,3 кв. м (рішення № 57179877).

Згідно з актом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «На Ромашковій» від 17 серпня 2021 року квартира АДРЕСА_4 фактично не була поділена, складалася з трьох кімнат та мала один вхід, що не узгоджувалося з висновком про технічну можливість її поділу від 16 березня 2021 року.

15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої було розпочато кримінальне провадження та здійснювалися відповідні процесуальні дії.

Відповідно до протоколів проведення електронних торгів від 12 липня 2021 року переможцем торгів з реалізації квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 , визначено ТОВ «Львівські апартаменти».

Водночас згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником зазначених квартир на момент розгляду справи залишався ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує, у тому числі відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для них правові наслідки.

Необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи та змісту судового рішення.

При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його цивільних прав і обов`язків.

Аналогічних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14, від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012 та від 18 березня 2025 року у справі № 161/20282/21.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2458/15-ц (провадження № 14-726цс19) та від 08 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-727цс19) зазначила, що особа, яка не брала участі у справі, може оскаржити судове рішення лише тоді, коли цим рішенням безпосередньо вирішено питання про її права, інтереси чи обов`язки. Ймовірний або опосередкований вплив судового рішення на права чи інтереси особи не є підставою для надання їй права на апеляційне оскарження.

Верховний Суд у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 201/2760/20 (провадження № 61-2790св23) зазначив, що незалучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, саме собою не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки такі особи не є суб`єктами спірних матеріальних правовідносин, а тому суд не вирішує питання про їхні права чи обов`язки. Судове рішення лише потенційно може вплинути на їхні права та обов`язки щодо однієї зі сторін спору в майбутньому, зокрема у разі пред`явлення до них регресних вимог.

Верховний Суд наголосив, що пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України застосовується у випадках, коли судовим рішенням безпосередньо вирішено питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки особи, а не тоді, коли таке рішення лише може вплинути на її правове становище в майбутньому. У зв`язку з цим необхідно розмежовувати випадки, коли судове рішення порушує права особи, та випадки, коли воно лише потенційно може їх зачіпати.

Також Верховний Суд звернув увагу, що за змістом пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України підставою для залучення судом апеляційної інстанції особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є встановлення можливого впливу судового рішення на її права, обов`язки чи інтереси. Водночас процесуальний закон не наділяє суд апеляційної інстанції повноваженнями змінювати процесуальний статус особи, яка подала апеляційну скаргу як особа, що не брала участі у справі, але вважає, що рішенням суду вирішено питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки, на статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Отже, якщо суд дійде висновку, що оскаржуване рішення може лише в майбутньому вплинути на права чи обов`язки особи, яка не брала участі у справі, це не свідчить про вирішення таким рішенням питання про її права чи обов`язки у розумінні статті 352 та пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. У такому разі підстави для перегляду судового рішення за апеляційною скаргою такої особи відсутні.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) зазначив, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Отже, вирішення питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першочерговим завданням для апеляційного суду, і тільки в разі встановлення факту, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Водночас у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

У справі, що переглядається, предметом спору були вимоги ОСОБА_1 про скасування рішень державних реєстраторів щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, скасування реєстрації поділу квартири та поновлення запису про право власності на квартиру.

ОСОБА_3 не був учасником спірних матеріальних правовідносин, не є стороною кредитного договору, іпотечного договору, договорів про відступлення права вимоги та не був учасником реєстраційних дій, правомірність яких була предметом судового розгляду.

Зі змісту заочного рішення Сихівського районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року відомо, що суд вирішував виключно питання щодо правомірності реєстрації права власності за ОСОБА_2 , законності поділу квартири та поновлення права власності ОСОБА_1 . Водночас ні в мотивувальній, ні в резолютивній частинах цього рішення відсутні будь-які висновки щодо прав, інтересів чи обов`язків ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги про те, що скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 може вплинути на результати електронних торгів, проведених у межах виконавчого провадження, у якому заявник є стягувачем, а також на розгляд господарської справи № 914/2155/22, не свідчать про безпосереднє вирішення судом першої інстанції питання про його права чи обов`язки.

Сам собою факт того, що судове рішення може мати певне доказове значення або бути враховане під час розгляду іншої справи, не створює для особи права на його оскарження у розумінні статті 352 ЦПК України. Такі обставини лише підтверджують наявність опосередкованого інтересу заявника в результаті розгляду спору, однак не свідчать про вирішення судом питання щодо його суб`єктивних прав чи обов`язків.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не розглянув клопотання про зупинення апеляційного провадження у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_2 .

Установлення апеляційним судом відсутності у ОСОБА_3 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є самостійною та достатньою підставою для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Тому невирішення інших процесуальних питань не могло вплинути на правильність висновку апеляційного суду щодо відсутності у заявника процесуального права на апеляційне оскарження.

За таких обставин апеляційний суд, установивши, що заочним рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 17 січня 2022 року питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, правильно застосував положення статей 352 та 362 ЦПК України і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття апеляційного провадження.

Отже, ухвала апеляційного суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків цього суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко