Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №211/2746/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

10 червня 2026 року

м. Київ

справа № 211/2746/24

провадження № 61-6603св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа- приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомова Наталія Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомова Наталія Іванівна, про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомова Н. І., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті баби - ОСОБА_3 , 1915 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року - без змін.

20 квітня 2026 року до Верховного Суду надійшла заява представникаОСОБА_1 - адвоката Верби А. П., про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Верби А. П. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.

20 травня 2026 року до Верховного Суду повторно надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Верби А. П., про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, сформована у системі «Електронний суд» 20 травня 2026 року. У заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Верба А. П. просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, які вона понесла у зв`язку із розглядом справи судом касаційної інстанції, у розмірі 21 000 грн.

Заява обґрунтована тим, що суд касаційної інстанції при ухваленні постанови Верховного Суду від 08 квітня 2026 року не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених в суді касаційної інстанції, що відповідно до статті 270Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Зазначену заяву 20 травня 2026 року надіслано у системі «Електронний суд» ОСОБА_2 та приватному нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Пахомовій Н. І.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви, суд дійшов висновку, що заява представникаОСОБА_1 - адвоката Верби А. П., про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з вимогами підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції, зокрема, складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пунктах 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 представником ОСОБА_1 - адвокатом Вербою А. П., вказано, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивачка понесла і очікує понести у зв`язку із переглядом справи в суді касаційної інстанції складаються із витрат на професійну правничу допомогу та становить 21 000 грн. Копія відзиву і долучених до нього документів була направлена учасникам справи, що підтверджено квитанцією про доставку документів до електронного кабінету особи в системі «Електронний суд» (том 2, а. с. 219) та описом вкладення у цінний лист з накладною служби поштового зв`язку (том 2, а. с. 220).

До відзиву на касаційну скаргу представником ОСОБА_1 - адвокатом Вербою А. П., на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу було долучено:

- копію договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року;

- копію рахунку на оплату від 01 липня 2025 року № 49;

- копію квитанції від 01 липня 2025 року № 1-010725 на суму 21 000 грн;

- копію акту виконаних робіт від 05 липня 2025 року.

Колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Верби А. П., про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, оскільки заявником підтверджено належними доказами понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

За результатами розгляду справи судом касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2025 року. При цьому ОСОБА_1 понесла витрати на правничу допомогу, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами. ОСОБА_2 заперечень щодо розміру понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу чи їх зменшення не подала.

Встановлено, що відповідно до квитанції про доставку документів до електронного кабінету особи в системі «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 20 травня 2026 року було направлено на адресу ОСОБА_2 .

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги ОСОБА_2 до суду не подала (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див.: додаткову ухвалу Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Дослідивши додані до матеріалів справи та подані на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу документи, колегія суддів вважає, що зазначена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Вербою А. П. роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт. Отже, заява про ухвалення додаткового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 270, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Верби Андрія Петровича про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 21 000 (двадцять одну тисячу) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк