Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №555/1204/26 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/1204/26

Номер провадження 3/555/403/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м.Березне

Суддя Березнівського районного суду Рівненської області Собчук А.Ю., з участю законного представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції № 4 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,-

- за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

Про права, відповідно до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повідомлений,

В С Т А Н О В И В :

24 травня 2026 року о 10 год. 26 хв. у м. Березне по вул. Андріївська Рівненського району Рівненської області ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Geon», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, оскільки посвідчення водія відповідної категорії не отримував, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд враховує, що відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, не належить до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Крім того, у судовому засіданні був присутній законний представник неповнолітнього — батько ОСОБА_1 , який реалізував права, передбачені ст. 270 КУпАП, надав пояснення, висловив позицію щодо матеріалів справи та підтримав заяву про закриття провадження у справі.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 , оскільки його процесуальні права забезпечені, а інтереси неповнолітнього у судовому засіданні представляв його законний представник.

У судовому засіданні законний представник ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що, на його думку, працівники поліції незаконно зупинили транспортний засіб, не мали підстав, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому складений протокол і подальші дії поліцейських є незаконними.

Оцінюючи доводи заяви про закриття провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, закінчення строків накладення адміністративного стягнення, наявності інших передбачених законом обставин.

Разом із тим, ОСОБА_1 не наведено обставин, які б свідчили про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме не спростовано факту керування ОСОБА_2 транспортним засобом та не спростовано того, що він не отримував посвідчення водія відповідної категорії.

Суд звертає увагу, що предметом доказування у цій справі є, зокрема, факт керування особою транспортним засобом та відсутність у такої особи права керування відповідним транспортним засобом.

Доводи законного представника ОСОБА_1 про незаконність зупинки транспортного засобу самі по собі не спростовують встановлених у справі фактичних обставин, не підтверджують відсутність події або складу адміністративного правопорушення та не є безумовною підставою для закриття провадження.

Зі змісту ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що поліцейський має право зупиняти транспортні засоби, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху, а також за наявності інформації, що свідчить про причетність водія або транспортного засобу до вчинення правопорушення.

Отже, саме по собі посилання особи на відсутність, на її думку, підстав для зупинки транспортного засобу не може бути прийняте судом як достатня та самостійна підстава для закриття провадження, якщо матеріали справи містять докази вчинення адміністративного правопорушення.

Посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, суд оцінює критично, оскільки зазначена постанова ухвалена за інших фактичних обставин і не свідчить про необхідність автоматичного закриття кожної справи у разі оспорювання законності зупинки транспортного засобу. Зазначений правовий висновок стосується оцінки належності та допустимості доказів у конкретній справі.

Натомість у цій справі наявна сукупність доказів, які узгоджуються між собою та підтверджують факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом за відсутності права керування ним.

Крім того, вимога заявника про «залишення позову без розгляду» не відповідає предмету цього провадження, оскільки справа розглядається в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення, а не в порядку позовного провадження. Тому така вимога розцінюється судом як складова заяви про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 674175 від 24.05.2026 року, рапортом поліцейського СРПП ВП № 4 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 24.05.2026 року, фотоматеріалами, диском, а також довідкою інспекторки сектору адміністративної практики відділу взаємодії з громадами Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Юлії Луцик від 26.05.2026 року, згідно з якою ОСОБА_2 посвідчення водія не отримував.

Наявна у довідці технічна описка щодо статті КУпАП не впливає на оцінку цього доказу, оскільки довідка оформлена до протоколу серії ЕПР1 № 674175 від 24.05.2026 року щодо ОСОБА_2 та містить відомості про юридично значущу для цієї справи обставину — факт неотримання ним посвідчення водія.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія з установленим терміном дії.

Пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності в них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, судом встановлено, що 24 травня 2026 року о 10 год. 26 хв. у м. Березне по вул. Андріївська Рівненського району Рівненської області ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Geon», номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, оскільки посвідчення водія відповідної категорії не отримував. Таким чином, його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Судом також встановлено, що на момент вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 був неповнолітнім, оскільки народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Згідно зі ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП. Разом із тим, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, статтями 121–127 КУпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Вчинення правопорушення неповнолітнім суд визнає обставиною, що пом`якшує відповідальність. Обставин, які обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпечність для безпеки дорожнього руху, особу правопорушника, його вік, ступінь вини, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також те, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом, не отримавши посвідчення водія та не набувши права керування відповідним транспортним засобом.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 126 КУпАП є необхідним, справедливим та достатнім для його виховання, а також для запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає стягненню з особи, на яку накладено адміністративне стягнення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 24-1, 33, 34, 35, 40-1, ч. 2 ст. 126, ст.ст. 245, 247, 251, 252, 268, 270, 280, 283, 284, 294, 307, 308 КУпАП, суддя, —-

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП, має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, згідно зі ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд.

Повний текст постанови виготовлений 16.06.2026 року о 10:00 год.

Суддя Березнівського

районного суду А. Ю. Собчук