Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №368/1879/24 — Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1879/24

Провадження № 2/368/101/26

Рішення

Іменем України

(Заочне)

"10" червня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючого судді Кириченка В.І.,

при секретарі Марчук Н.М.

з участю представника позивача- адвоката Матюшенкова Д.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Кагарлику позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кагарлицький відділ Державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом та просила визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виключити з актового запису від 16 липня 2013 року № 296 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, відомості про батька - ОСОБА_4 .

Внести відповідні зміни до актового запису від 16 липня 2013 року № 296 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зазначити батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши прізвище дитини з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , ім`я, місце народження та дату народження дитини залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (рнокпп - НОМЕР_2 ), аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду 27.11.2024 року і до моменту досягнення дитиною повноліття.

Мотивувала позов тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Позивач), є внутрішньо переміщеною особою та наразі проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

До моменту переїзду за вказаною вище адресою, у зв`язку із військовими діями з боку російської федерації, Позивач проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Приблизно в травні 2012 року Позивач познайомилась із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), який на той час працював на хлібозаводі в м. Мирноград, Донецької області.

Згодом у Позивача та Відповідача зав`язалися близькі стосунки, за наслідком яких Позивач завагітніла.

ІНФОРМАЦІЯ_4 , Позивач народила доньку - ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

В порядку ст. 135 СК України, прізвище дитини Заявником було записано " ОСОБА_5 ", по - батькові " ОСОБА_8 ", в честь батька дитини - Відповідача.

В кінця грудня 2013 року, через сварку, Відповідач залишив Позивача разом із дитиною та переїхав на постійне місце проживання у Дніпропетровську область.

Під час спільного проживання і зараз Відповідач визнає себе батьком доньки ОСОБА_9 , забирав Позивача разом з донькою з пологового будинку, розповідав спільним знайомим про своє батьківство, Позивач та Відповідача разом вели спільне господарство. Під час спільного проживання відповідач купував доньці ОСОБА_10 одяг, та необхідні речі для її віку, називав її донькою, дав їй ім`я ОСОБА_11 .

В червні 2022 року Відповідач приїхав до Позивача в м. Мирноград, надав Позивачу грошові кошти, купив дитині одяг та взуття, привіз дитині фрукти.

В липні 2022 року, Відповідач забрав доньку за своїм фактичним місцем проживання ( АДРЕСА_3 ) та через деякий час відвіз доньку ОСОБА_12 до своєї сестри ОСОБА_13 , у якої донька проживала до ІНФОРМАЦІЯ_5 . В серпні 2022 року Відповідач привіз доньку Позивачу, так як дитині необхідно було готуватися до школи.

10 березня 2024 року, будинок Позивача був частково зруйнований, внаслідок військових дій та у зв`язку із цим, 13 березня 2024 Відповідав приїхав до Позивача і забрав дитину до себе та своїх родичів, у яких дитина проживала приблизно до середини липня 2024 року.

В середині липня Позивач залишила м. Мирноград та почала винаймати квартиру в с. Бендюгівка Обухівського району Київської області, у якій почала проживати разом із донькою та своєю матір`ю, де проживає по цей час.

Згідно акту фактичного проживання, складеного головою ОСББ "Гулівер", Мирноградської територіальної громади, проведено обстеження сім`ї ОСОБА_14 , 1976 року народження, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 . В ході обстеження встановлено, що ОСОБА_2 , 1986 року народження проживав за адресою АДРЕСА_2 , з 01.06.2012 року по 01.01.2014 року без реєстрації за вказаною адресою.

Вказані обставини, що підтверджують батьківстство відповідача підтверджуються також показами позивача в якості свідка та показами свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч.3 ст. 128 СК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Таким чином, дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Відповідач наразі працездатний та здоровий, і може у повній мірі сплачувати аліменти на утримання свого сина.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Наразі, аліменти Відповідач нікому не платить, є працездатним, а тому з нього необхідно стягувати аліменти в розмірі 1/4 частину від усього доходу (заробітку).

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Матюшенков Д.В. в судовому засіданні позов підтримали та просили задоволити.

З проставлених у поштових повідомленнях відміток вбачається відсутність відповідача ОСОБА_2 за адресою місця проживання, що зареєстрований у встановленому законом порядку і відповідач не повідомив суду іншої адреси, а тому відповідно до ст.128 ч.8 п.4 ЦПК України повістка є врученою відповідачу та ухвалено провести заочний розгляд справи відповідно до ст.280 ч.1 ЦК України.

Представник третьої особи: Кагарлицького відділу Державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - Позивач), є внутрішньо переміщеною особою та наразі проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

До моменту переїзду за вказаною вище адресою, у зв`язку із військовими діями з боку російської федерації, Позивач проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Приблизно в травні 2012 року Позивач познайомилась із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач), який на той час працював на хлібозаводі в м. Мирноград, Донецької області.

Згодом у Позивача та Відповідача зав`язалися близькі стосунки, за наслідком яких Позивач завагітніла.

ІНФОРМАЦІЯ_4 , Позивач народила доньку - ОСОБА_7 .

Відповідно до ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

В порядку ст. 135 СК України, прізвище дитини Заявником було записано " ОСОБА_5 ", по - батькові " ОСОБА_8 ", в честь батька дитини - Відповідача.

В кінця грудня 2013 року, через сварку, Відповідач залишив Позивача разом із дитиною та переїхав на постійне місце проживання у Дніпропетровську область.

Під час спільного проживання і зараз Відповідач визнає себе батьком доньки ОСОБА_9 , забирав Позивача разом з донькою з пологового будинку, розповідав спільним знайомим про своє батьківство, Позивач та Відповідача разом вели спільне господарство. Під час спільного проживання відповідач купував доньці ОСОБА_10 одяг, та необхідні речі для її віку, називав її донькою, дав їй ім`я ОСОБА_11 .

В червні 2022 року Відповідач приїхав до Позивача в м. Мирноград, надав Позивачу грошові кошти, купив дитині одяг та взуття, привіз дитині фрукти.

В липні 2022 року, Відповідач забрав доньку за своїм фактичним місцем проживання ( АДРЕСА_3 ) та через деякий час відвіз доньку ОСОБА_12 до своєї сестри ОСОБА_13 , у якої донька проживала до ІНФОРМАЦІЯ_5 . В серпні 2022 року Відповідач привіз доньку Позивачу, так як дитині необхідно було готуватися до школи.

10 березня 2024 року, будинок Позивача був частково зруйнований, внаслідок військових дій та у зв`язку із цим, 13 березня 2024 Відповідав приїхав до Позивача і забрав дитину до себе та своїх родичів, у яких дитина проживала приблизно до середини липня 2024 року.

В середині липня Позивач залишила м. Мирноград та почала винаймати квартиру с. Бендюгівка Обухівського району Київської області, у якій почала проживати разом із донькою та своєю матір`ю, де проживає по цей час.

Згідно акту фактичного проживання, складеного головою ОСББ "Гулівер", Мирноградської територіальної громади, проведено обстеження сім`ї ОСОБА_14 , 1976 року народження, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 . В ході обстеження встановлено, що ОСОБА_2 , 1986 року народження проживав за адресою АДРЕСА_2 , з 01.06.2012 року по 01.01.2014 року без реєстрації за вказаною адресою.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України.

Відповідно до ч.2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (ч.2 ст. 128 СК України).

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття (ч.3 ст. 128 СК України).

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч.3 ст. 128 СК України).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Крім того, відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Таким чином, дитині, в усякому разі, повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Відповідач наразі працездатний та здоровий, і може у повній мірі сплачувати аліменти на утримання свого сина.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.5 ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 180 Сімейного кодексу України передбачає обов`язок батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

На даний час неповнолітні діти проживають із позивачем та перебувають на її повному утриманні.

Відповідач кошти на утримання дітей сплачував не своєчасно та в розмірі, який визначав на власний розсуд, а нині взагалі припинив надавати будь-яку допомогу.

Таким чином, відсутність постійної належної матеріальної допомоги від відповідача по справі позбавляє позивача можливості забезпечити оптимальні умови проживання, виховання спільної дочки сторін спору .

Відповідно до Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Адже, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статі 182 СК України :

1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач не виконує батьківських обов`язків і не надає допомоги на утримання дитини, а тому враховуючи вище зазначене позов слід задоволити та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виключити з актового запису від 16 липня 2013 року № 296 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, відомості про батька - ОСОБА_4 .

Внести відповідні зміни до актового запису від 16 липня 2013 року № 296 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зазначити батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши прізвище дитини з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , ім`я, місце народження та дату народження дитини залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (рнокпп - НОМЕР_2 ), аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду 27.11.2024 року і до моменту досягнення дитиною повноліття.

Керуючись ст. ст. 128, 135, 181, 182 СК України, ст. ст. 2, 4, 23, 27, 43, 49, 175, 184, ЦПК України, -

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Виключити з актового запису від 16 липня 2013 року № 296 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, відомості про батька - ОСОБА_4 .

Внести відповідні зміни до актового запису від 16 липня 2013 року № 296 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зазначити батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінивши прізвище дитини з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 , ім`я, місце народження та дату народження дитини залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (рнокпп: НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (рнокпп - НОМЕР_2 ), аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду 27.11.2024 року і до моменту досягнення дитиною повноліття.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга позивачем подається до суду апеляційної інстанції через Кагарлицький районний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 289 ЦПК України. Повний текст рішення складено 16.06.2026 року.

Суддя: В.І. Кириченко