Суд: Ірпінський міський суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 15 червня 2026 р.
Справа: №367/15446/25
Суддя: Ткаченко М. О.
Справа № 367/15446/25
Провадження №3/367/22/2026
ПОСТАНОВА
Іменем України
16 червня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Ткаченко М.О., за участю особи, яка притягається до відповідальності – ОСОБА_1 , його представника– адвоката Опалинської О.П., розглянувши матеріал, що надійшов з БПП в с. Чайки УПП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №539449 13.12.2025 о 03 год 39 хв у м. Ірпінь, вул. Весняна, 32 водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest 6810 ARAM-2244, що зафіксовано на нагрудні камери Motorola vb 400 470344, 470306, та підтверджується тестом 5189 від 13.12.2025, результат огляду становить 2,26 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час судового розгляду особа, яка притягається до відповідальності - ОСОБА_1 повідомив, що вночі 13.12.2025 повертався додому та його запропонував підвезти незнайомий йому чоловік, після того як водій побачив поліцейську машину, він зупинився та втік, так як опасався, що його відвезуть в ТЦК. ОСОБА_1 також вийшов із автомобіля, проте залишився на місці, оскільки мав бронювання. Перебував у стані алкогольного сп`яніння, проте автомобілем не керував.
Представник ОСОБА_1 – адвокат Опалинська О.П. заявила клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутність складу адміністративного правопорушення, а також долучила до матеріалів справи письмові пояснення.
Викликаний у судове засідання старший лейтенант поліції ОСОБА_2 повідомив, що коли патрульний автомобіль під`їхав до транспортного засобу ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вийшов з пасажирського місця, жодних інших осіб у автомобілі та біля автомобіля не перебувало, тому він вважає, що саме ОСОБА_1 був водієм вказаного транспортного засобу. Оскільки у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, на що останній погодився.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши учасників справи, на підставі всебічного, повного і об`єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, у відповідності до ст. 252 КУпАП, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена, у тому числі, за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У цьому випадку мають бути доведені одночасно дві обставини: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння ( наркотичного чи алкогольного).
У судовому засіданні досліджено відеозаписи, які містяться на CD-диску, доданому до протоколу серії ЕПР1 №539449 від 13.12.2025, а також наданий на запит суду відеозапис реєстратора службового автомобіля Renault Duster, д.н.з. НОМЕР_2 , на якому зафіксовано момент зупинки автомобіля ВАЗ-2101, д.н.з. НОМЕР_1 , 13.12.2025 о 03 год. 39 хв.
Так, на відеозаписі моменту зупинки автомобіля дійсно зафіксовано, що ОСОБА_1 після паркування автомобіля виходить із пасажирського місця. Разом із тим, під час детального вивчення вказаного відеозапису, з правої сторони від автомобіля зафіксований темний силует людини, яка віддаляється від автомобіля у неосвітленому напрямку.
На першому відеозаписі із бодікамери поліцейського ОСОБА_1 пояснює, що за кермом не перебував та автомобіль йому не належить.
Будь-яких інших відеозаписів, які б підтверджували факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 , в тому числі із портативного відеореєстратора поліцейського суду не надано.
Також суд звертає увагу, що пояснення ОСОБА_1 як на відеозапису, так і в судовому засіданні є послідовними щодо ствердження про відсутність факту керування транспортним засобом.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 38 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року (справа № 404/4467/16-а (2-іс/811/3/17) само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Отже керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Оскільки об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, полягає в тому, що правопорушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом, відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, відсутність в справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Незважаючи на те, що приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_3 у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява №39598/03, п.65). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом поза розумним сумнівом, зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява №16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеним.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
На підставі викладеного, суд не вбачає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 130, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, Конституцією України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 КпАП України до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.О. Ткаченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua