Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №359/6254/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/6254/26

Провадження №1-кп/359/606/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 червня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні без технічної фіксації в спрощеному провадженні без виклику учасників кримінальне провадження №12026116100000111, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2026 року, що надійшло до суду 29.05.2026 року з обвинувальним актом та доданими матеріалами, по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Бориспіль Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 07.08.2025 року вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч. 1

ст. 309 КК України, яким призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України,

та вивчивши матеріали кримінального провадження,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.389 КК України за наступних обставин.

23.10.2025 року ОСОБА_2 було поставлено на облік до Бориспільського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Київ та Київської області як засудженого до покарання у вигляді штрафу.

27.10.2025 року ОСОБА_2 Бориспільським районним відділом № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Київ та Київської області було роз`яснено порядок виконання та наслідки його не виконання.

Крім того, в подальшому 12.11.2025 уповноваженим органом з питань пробації, у зв`язку з несплатою ОСОБА_2 штрафу у добровільному порядку, виконавчий лист було скеровано до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області для примусового виконання. Однак вжитими заходами стягнути суму штрафу не вдалося у зв`язку з відсутністю у останнього грошових коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення, у зв`язку з чим виконавчий лист 14.01.2026 повернуто до органу пробації без виконання.

Після повернення виконавчого листа ОСОБА_2 повторно викликався до Бориспільського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області для вирішення питання щодо виконання покарання у виді штрафу та надання пояснень. Проте на виклики останній без поважних причин не з`явився, про причини неявки орган пробації не повідомив, штраф не сплатив та жодних заходів, спрямованих на виконання вироку суду, не вжив, чим продовжив умисно ухилятися від відбування покарання у виді штрафу.

Незважаючи на вжиті уповноваженим органом з питань пробації заходи, засуджений ОСОБА_2 , ухилився від його виконання.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив умисні дії, які виразились в ухиленні від відбування покарання у виді штрафу, чим вчинив кримінальне правопорушення — кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 389 КК України.

Указані обставини встановлені органом досудового розслідування та, як встановлено судом, не оспорюються учасниками судового провадження.

З цього приводу, в матеріалах кримінального провадження, містяться відомості та докази тому, що обвинувачений ОСОБА_2 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_3 , надав письмову заяву, відповідно до якої він беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, згідний з встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження вироку суду, передбаченими ч. 2 ст. 302 КПК України, згідний з розглядом обвинувального акта судом у спрощеному провадженні (а.с. 56-57).

Судом також встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_2 , беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згідний з розглядом обвинувального акту за його відсутності, а прокурор ОСОБА_4 надала клопотання про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду та виклику учасників судового провадження на підставі ч. 1 ст. 302 КПК України (а.с. 58-59).

Суд перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист підозрюваному було роз`яснено та останні дотримані, сумнівів у добровільності відповідної заяви підозрюваного у суду не виникло, перешкод для спрощеного провадження судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Суд перевіривши матеріали кримінального провадження, вважає, що при проведенні досудового розслідування порушень вимог КПК України вчинено не було, право на захист ОСОБА_2 було роз`яснено та останні дотримані, сумнівів у добровільності відповідної заяви ОСОБА_2 у суду не виникло, перешкод для спрощеного провадження судом не встановлено.

Таким чином, ОСОБА_2 , на думку суду, своїми умисними діями, що виразились в ухиленні від відбування покарання у виді штрафу скоїв кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 1 ст. 389 КК України. Вчинення ним даного кримінального проступку не оспорюється.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне призначити покарання за вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до кримінальних проступків, свою винуватість визнав беззаперечно, погодився з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, та не заперечував проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Суд також враховує дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, до лікарів нарколога та психіатра за амбулаторною допомогою не звертався, на відповідних обліках не перебуває, раніше судимий вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу, який ним не сплачено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального проступку, даних про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, наявності обставини, що пом`якшує покарання, відсутності обставин, що його обтяжують, а також з огляду на мету покарання, визначену ст. 50 КК України, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції ч. 1 ст. 389 КК України.

Обвинувачений не є особою з інвалідністю, не досяг пенсійного віку та не є військовослужбовцем.

Встановлено, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2025 ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., який ним не сплачено.

Положеннями ч. 1, ч. 4 ст. 71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Разом з тим, як визначено положеннями ч. 3 ст. 72 КК, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Так, у випадку призначення остаточного покарання за сукупністю покарання за новим вироком з невідбутим покаранням або його частиною за попереднім вироком, яке з огляду на вимоги ч. 3 ст. 72 КК складанню з іншими покарання не підлягає, суд має ухвалити рішення про самостійне виконання саме покарань, а не вироків, оскільки за таких умов вказівка на самостійне виконання вироків суперечитиме положенням як ст. 71 КК, так і ст. 72 КК.

Таким чином, на підставі ст. 71, 72 КК України слід повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2025 та призначити остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків у виді пробаційного нагляду на строк один рік та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., який згідно із ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Саме таке покарання, на думку суду, має на меті не лише покарання а і виправлення обвинуваченого, з урахуванням обставин вчиненого ним, його матеріального та сімейного становища тощо.

Речових доказів та процесуальних витрат судом не встановлено, про них не зазначив і прокурор, з цього приводу відсутні відповідні відомості і в Реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався, підстав для його обрання судом також не встановлено

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 65-67, 71, 72, 389 КК України, ст. 368, 370-374, 381-382 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення — кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.08.2025 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_2 у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.. 00 коп.

У відповідності до ч.3 ст. 72 КК України, покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень виконувати самостійно.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Початок строку відбуття покарання обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що за ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду передбачена кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Суддя Бориспільського міськрайонного суду

Київської області ОСОБА_1