Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №359/5509/26 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/5509/26

Провадження № 1-кп/359/585/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 червня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12026111100000557, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.04.2026 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1 ,-

у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України, за наступних обставин.

Так, 17.04.2026 о 07 годині 00 хвилин поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_5 разом із т.в.о. заступника командира роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_6 , у складі екіпажу автопатруля «Лемур 152», заступили на чергування згідно розстановки сил та засобів особового складу батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП в Київській області, на службовому автомобілі та у форменому одязі встановленого зразку.

17.04.2026 року приблизно о 15 години 30 хвилин екіпаж у складі молодшого лейтенанта ОСОБА_5 та старшого лейтенанта ОСОБА_6 виконували службові обов`язки з охорони публічного порядку в місті Бориспіль.

Так, в ході патрулювання по вулиці Старокняжицька, 1, було виявлено громадянина ОСОБА_4 , зовнішній вигляд якого відповідав опису особи, що раніше вчинила адміністративне правопорушення. В подальшому під час розмови з останнім, ОСОБА_4 почав висловлюватися нецензурною лайкою, демонстрував зневагу до честі та гідності працівників поліції, погрожував фізичною розправою та ігнорував законні вимоги припинити протиправні дії.

Надалі, того ж дня, під час адміністративного затримання ОСОБА_4 , в останнього виник злочинний умисел, направлений на умисне заподіяння працівникам правоохоронних органів тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цих працівників службових обов`язків, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронних органів, які перебували при виконанні своїх службових обов`язків у форменому одязі, з ідентифікуючими знаками і спорядженням, наніс 2-3 удари рукою в область обличчя, здійснив укус за праве та ліве плече т.в.о. заступника командира роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_6 , після чого здійснив укус за праву руку поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_5 , тим самим спричинивши останнім легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив дії, які виразились в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, тобто скоїв кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України.

Доказами вчинення указаного кримінального правопорушення, є особисті показання обвинуваченого, надані ним в судовому засіданні.

З урахуванням позиції обвинуваченого та думки прокурора, суд, в порядку ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину, крім допиту обвинуваченого, зважаючи на те, що учасниками судового провадження указані обставини не оспорювались (щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, часу скоєння злочину, наслідків у вигляді легких тілесних ушкоджень у потерпілого).

В судовому засіданні, ОСОБА_4 свою вину у скоєнні зазначеного злочину визнав повністю, розкаявся у скоєному та зазначив, що зрозумів значення вчиненого ним, та висловив намагання виправити свою поведінку в подальшому, та не вчиняти порушень законодавства України в майбутньому, надати йому можливість виправитись.

Показав, що 17.04.2026 року приблизно о 15 год. 30 хв. він перебував у м. Бориспіль Київської області по вул. Старокняжицька, 1, де між ним та працівниками поліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які перебували при виконанні службових обов`язків, виник конфлікт. Визнав, що під час указаного конфлікту та подальшого адміністративного затримання діяв неправомірно, не виконував законні вимоги працівників поліції та застосував до них фізичну силу, внаслідок чого потерпілим були спричинені легкі тілесні ушкодження.

Зазначив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, свою вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, просить вибачення у потерпілих та просить суд суворо його не карати. Цивільні позови потерпілих визнає у повному обсязі.

Крім допиту обвинуваченого, судом досліджено матеріали, що характеризують особу ОСОБА_4 , матеріали щодо заявлених цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а також документи щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Інші докази судом не досліджувались, зважаючи на позицію учасників судового провадження та положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

Зміни обвинувачення, визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

З урахуванням наведеного, показів обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_4 дійсно вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за санкцією указаного кримінального закону.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 щодо працівників правоохоронного органу — т.в.о. заступника командира роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_6 та поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в місті Бориспіль УПП в Київській області ОСОБА_5 — вчинив умисні дії, що виразилися у заподіянні останнім легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків.

Зокрема, під час адміністративного затримання ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що перед ним перебувають працівники правоохоронного органу, які виконують службові обов`язки у форменому одязі, наніс 2–3 удари рукою в область обличчя та здійснив укуси за праве і ліве плече потерпілому ОСОБА_6 , унаслідок чого останньому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна носа, синця лівого плеча та синця правого плеча, які згідно з висновком експерта №14 від 18.04.2026 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_4 здійснив укус за праву руку, а саме в ділянці правого передпліччя, потерпілому ОСОБА_5 , унаслідок чого останньому заподіяно тілесне ушкодження у вигляді синця правого передпліччя, яке згідно з висновком експерта №15 від 18.04.2026 відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, судом встановлено, що кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинено за обставин, наведених в обвинувальному акті.

Зважаючи на встановлення вини ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, суд вважає, що останній повинен бути засуджений з призначенням відповідного покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом враховується те, що ОСОБА_4 вчинив один злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. Також суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є умисним та посягає на нормальну діяльність і авторитет правоохоронних органів, а також на фізичну недоторканність працівників правоохоронного органу.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к та від 07 листопада 2018 року у справі № 297/562/17 зауважив, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2021 року у справі № 457/529/20 вбачається, що щире каяття — це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути завдану шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження, на переконання суду, свідчить про щирий жаль з приводу вчинених дій та їх осуд.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 із самого початку судового розгляду свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні погодився надавати показання щодо вчиненого ним кримінального правопорушення.

Під час допиту обвинувачений ОСОБА_4 фактичні обставини не оспорював та у судовому засіданні показав обставини вчинення кримінального правопорушення, які відповідали зазначеним у пред`явленому обвинуваченні, щиро розкаявся у вчиненому, критично оцінив свою протиправну поведінку, зрозумів наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, висловив жаль з приводу вчиненого, просив вибачення у потерпілих та визнав заявлені ними цивільні позови у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що зі сторони обвинуваченого ОСОБА_4 має місце дійсно щире каяття, оскільки щире каяття характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину. Так, обвинувачений беззаперечно визнав свою вину за висунутим проти нього обвинуваченням, дав показання, щиро жалкував про вчинене, критично та негативно оцінив свої дії, співчував потерпілим та продемонстрував готовність нести передбачену законом кримінальну відповідальність і відшкодувати завдану шкоду.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що він є особою молодого віку, раніше не судимий, має місце реєстрації та постійне місце проживання, свою вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, цивільні позови потерпілих визнав у повному обсязі, що свідчить про його критичне ставлення до вчиненого та готовність усунути наслідки кримінального правопорушення.

Також суд бере до уваги поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчиненого, яка свідчить про жаль та розкаяння, а з процесуальної точки зору — про добросовісну процесуальну поведінку, оскільки обвинувачений фактичні обставини не оспорював, дав суду показання, визнав свою вину та цивільні позови потерпілих.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та ставлення останнього до вчиненого ним кримінального правопорушення.

З цього приводу суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 345 КК України, але не на максимальний строк.

Дана міра покарання щодо обвинуваченого є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його характер, обставини вчинення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Підстави для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлені.

Призначення покарання є дискрецією суду та здійснюється на підставі внутрішнього переконання судді і оцінки особистості обвинуваченого з метою досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарання за вчинення кримінального правопорушення, а й виправлення особи, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. При цьому покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в інший передбачений законом спосіб.

Стаття 75 КК України передбачає, що при призначенні низки покарань особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.

Так, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, форми та ступеня вини обвинуваченого, обставин, що характеризують його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а також з урахуванням його особи, щирого каяття, повного визнання вини, визнання цивільних позовів потерпілих, відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном в 1 рік з визначенням відповідних обов`язків судом.

Крім того, реальне відбування ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі може ускладнити фактичне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди потерпілим, цивільні позови яких обвинувачений визнав у повному обсязі, що не повною мірою відповідатиме меті покарання, передбаченій ст. 50 КК України.

Тому, за таких обставин, суд, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його тяжкість, обставини, за яких воно вчинено, особу обвинуваченого, а також застосовуючи принцип індивідуалізації та співмірності покарання, переконаний, що саме покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, без реального його відбування, але в умовах здійснення контролю за поведінкою ОСОБА_4 під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та саме за таких обставин буде досягнута мета покарання, яка полягає не тільки у покаранні, а й у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Також, на переконання суду, саме таке покарання відповідатиме принципам гуманності, справедливості та співмірності, не потягне за собою порушення засад виваженості, забезпечить розумний баланс між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, і відповідатиме меті кримінального покарання.

В ході розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_5 пред`явив до ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 300 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 00 коп., а всього 10300 грн. 00 коп.

Також потерпілий ОСОБА_6 пред`явив до ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. 00 коп., а всього 11000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявлені цивільні позови підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з викладених у них підстав.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнав у повному обсязі, розмір заявленої матеріальної та моральної шкоди не оспорював.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 23 ЦК України закріплено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Встановлено, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були спричинені легкі тілесні ушкодження у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків як працівниками правоохоронного органу. У зв`язку з цим потерпілі зазнали матеріальної та моральної шкоди, яка перебуває у причинному зв`язку з вчиненим обвинуваченим кримінальним правопорушенням.

При визначенні розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує характер кримінального правопорушення, обставини його вчинення, ступінь вини обвинуваченого, характер та обсяг заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав цивільні позови потерпілих у повному обсязі та не оспорював ані підстав їх заявлення, ані розміру заявленої шкоди.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 300 грн. 00 коп. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн. 00 коп., а всього 10300 грн. 00 коп., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 1000 грн. 00 коп. та моральної шкоди у розмірі 10000 грн. 00 коп., а всього 11000 грн. 00 коп., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого обирався у вигляді домашнього арешту строком до 15.06.2026 року, який слід змінити на особисте зобов`язання до набрання вироком суду законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 127, 128, 129, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст. 50, 65, 66, 75, 76, ч. 2 ст. 345 КК України, суд, —

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком терміном в 1 (один) рік з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку судом, тобто з 5 червня 2026 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , — 300 грн. 00 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 10000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 10300 (десять тисяч триста) грн. 00 коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , — 1000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 10000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 11000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп.

Розстрочити виконання вироку в частині стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, строком на 10 місяців з дня набрання вироком законної сили шляхом сплати суми стягнення до повного погашення заборгованості перед ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

До набрання вироком суду законної сили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із обов`язком повідомляти суд про необхідність зміни свого місця проживання та засобів зв`язку.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, надіслати потерпілим.

Суддя ОСОБА_1