Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №357/6242/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6242/26

3/357/2306/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.06.2026 м. Біла Церква

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Клепа Тетяна Володимирівна, розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм «Укрпошти» в м. Біла Церква, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: в матеріалах справи немає, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 969391 від 30.03.2026, 22.03.2026 о 16:55 год по АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, штовхав, чим завдав шкоди психологічному та фізичному здоров`ю постраждалої особи, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставлення повідомлення у додаток Вайбер. Подав до суду письмове клопотання, у якому просив проводити судовий розгляд провадження за його відсутності.

Зважаючи на те, що від ОСОБА_1 заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, а також на те, що при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-1 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також, ОСОБА_1 у своєму письмову клопотанні своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та просив суд закрити провадження у справі посилаючись на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, було складено на підставі письмового звернення ОСОБА_2 . Підставою для її звернення став конфлікт, який виник між ним та ОСОБА_2 у зв`язку з перешкоджанням з її боку його спілкуванню та проведенню часу з їхньою спільною дитиною. Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт вчинення ним домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .. Так, зі змісту письмових пояснень сторін вбачається, що між ним та ОСОБА_2 існують тривалі конфліктні відносини, пов`язані виключно з питанням спілкування з їхньою спільною дитиною та участю у її вихованні. Саме на підставі зазначених обставин між нами виник словесний конфлікт. При цьому будь-яких належних та об`єктивних доказів того, що його дії були умисні та спрямовані саме на заподіяння шкоди психологічному чи фізичному здоров`ю потерпілої, матеріали справи не містять. У письмових поясненнях ОСОБА_2 від 25.03.2026 викладено лише її суб`єктивне бачення конфліктної ситуації, однак жодних доказів на підтвердження факту спричинення їй психологічної чи фізичної шкоди до матеріалів справи не долучено. Тобто відсутні медичні документи які б підтвердили спричинення потерпілій будь-яких тілесних ушкоджень чи фізичного болю, показання незаінтересованих свідків, відеозаписи чи інші докази, які б об`єктивно підтверджували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Більше того, з його письмових пояснень від 30.03.2026 року вбачається, що конфлікт виник під час спроби поспілкуватися з дитиною, а поведінка ОСОБА_2 з самого початку мала агресивний характер. Сам факт словесної суперечки між колишнім подружжям без доведених наслідків у вигляді шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Суддя, дослідивши письмові пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, а саме: письмову заяву ОСОБА_2 від 25.03.2026; письмові пояснення ОСОБА_2 від 25.03.2026; письмові пояснення ОСОБА_1 від 30.03.2026; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_1 від 30.03.2026, відповідно до якої рівень небезпеки кривдника низький, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: відомості про особу, яка притягається до відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 254 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному здоров`ю потерпілої.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, які спрямовані на умисне завдання фізичного болю потерпілій особі та мають ознаки насильницького характеру, якими завдається шкода фізичному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Однак до матеріалів справи на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним психологічного та фізичного насильства надано лише письмові пояснення та заяву ОСОБА_2 від 25.03.2026, відповідно до яких вона просить притягнути до відповідальності її колишнього чоловіка ОСОБА_1 , який вчинив стосовно неї домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме 22.03.2026 близько 15:55 год взяв її за волосся та притиснув до себе, погрожував, а також штовхав у нею коляску із дитиною.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 категорично заперечує факт вчинення стосовно дружини насильства, а лише вказує на те, що між ним та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт,у зв`язку з перешкоджанням з її боку його спілкуванню та проведенню часу з їхньою спільною дитиною.

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, які полягають у взятті за волосся з метою наблизити до себе та словесному конфлікті, не містять ознак насильницького характеру, що завдало потерпілій фізичного болю.

Будь-яких інших доказів, медичної документації, яка б підтвердила спричинення потерпілій будь-яких тілесних ушкоджень чи фізичного болю, показання свідків, відеозаписи самої події, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 психологічного та фізичного насильства стосовно своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Окрім того, з письмових пояснень ОСОБА_1 від 30.03.2026 вбачається, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник під час спроби поспілкуватися з дитиною.

Сам факт словесної суперечки між колишнім подружжям без доведених наслідків у вигляді шкоди фізичному чи психологічному здоров`ю не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Звідси, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме його об`єктивна сторона.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 221, п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284КУпАП та відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя Тетяна КЛЕПА