Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №294/691/23 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 1-кп/294/42/26

справа № 294/691/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023060480000377 від 09.03.2023 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Краснопіль Чуднівського району Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, працюючого водієм в Краснопільській ЗОШ, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення та стаття закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення

08.03.2023 близько 19 год 58 хв ОСОБА_4 разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження знаходились на території с. Краснопіль Бердичівського району Житомирської області у кварталі 3 виділ 39 лісового масиву ДП «Романівського лісгоспу АПК» (географічні координати 49,814794 28,02629) та побачили на землі повалене дерево породи «Ясен», після чого у них виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Знаходячись у вказаному місці у вищевказаний час, в період дії воєнного стану, запровадженого на території України Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, ОСОБА_4 разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, діючи за попередньою змовою, за допомогою бензопили порізали дерево породи «Ясен» на частини у вигляді двох колод загальним об`ємом 0, 58 куб. м. вартістю 3 034 грн. 80 коп., які завантажили до гужового возу, але не виконали всіх необхідних дій, які вважали за необхідне для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, так як їх злочинні дії були помічені та припинені майстром лісу ДП «Романівський лісгосп АПК».

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

ІІ. Позиції учасників судового провадження

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений 03.04.2023.

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважав встановленим те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, прокурор в судовому засіданні просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням його характеризуючих даних та інших матеріалів, які стосуються судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

В судових дебатах прокурор просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненому кримінальному правопорушенні та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України з застосуванням інституту звільнення від відбування покарання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію прокурора щодо відсутності необхідності досліджувати ті обставини кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів провадження, що стосуються його характеризуючих даних та процесуальних витрат.

У судових дебатах захисник не погодився з позицією прокурора, просив дати ОСОБА_4 можливість виправитись, зважаючи на його поведінку як під час судових засідань, так і під час досудового розслідування, який сприяв слідству, що свідчить про щирість його розкаяння, а також просив зважити на те, що кількість деревини складає дві колоди, матеріальна шкода не завдана, обвинувачений щиро покаявся, а тому просив застосувати при призначенні покарання обвинуваченому ст. 69 КК України та призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав у повному обсязі, фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, а також правову кваліфікацію не оспорював.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, що в березні 2023 року до нього приїхав син і вони запланували посмажити шашлик, а тому вирішили поїхати знайти для цього дрова. Взяли трактор та поїхали у лісовий масив, куди порадив товариш, де вирізали дві колоди дерева, після чого їх відразу помітили майстри лісу. Зазначену деревину він так і не взяв для власних потреб, оскільки її забрав майстер лісу, на подвір`ї в якого вона до цього часу лежить. Про вчинене жалкує, в тому числі що поїхав за дровами. Про те, що деревина належить лісгоспу, не знав. До кримінальної відповідальності раніше не притягувався.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Представник потерпілого ОСОБА_6 повідомив суд, що потерпіла сторона не має будь – яких претензій до обвинуваченого, деревина була передана на відповідальне зберігання потерпілому.

ІІІ. Межі судового розгляду кримінального провадження

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у повному обсязі та не оспорював фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо відомостей, які характеризують особу обвинуваченого і судових витрат у кримінальному провадженні.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглянуто судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

ІV. Висновки суду

Суд вважає встановленою винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

V. Мотиви, з яких суд виходив при призначенні покарання

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення ним кримінального правопорушення, рівень суспільної небезпеки обвинуваченого, наслідки суспільно-небезпечних діянь останнього, особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію порушення, ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він має середню освіту, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності на час розгляду справи не встановлено, на утриманні неповнолітніх дітей не має, одружений, працює водієм в Краснопільській ЗОШ, має постійне місце проживання, за місцем мешкання характеризується виключно з позитивної сторони, раніше до будь – якої юридичної відповідальності не притягувався.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 66 КК України суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, та таке, яке за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Вид та строк призначеного обвинуваченому покарання повинен узгоджується з критерієм справедливості, правову позицію щодо якого висловив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2004 за № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, зазначивши, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливістю застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного та особою винного.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України і роз`яснень п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченого законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, вчиненим в період дії воєнного стану, однак яке не було доведено до кінця.

Суд зважає на відсутність у вказаному кримінальному провадженні будь – яких негативних наслідків, у тому числі у вигляді матеріальної шкоди, відсутність будь – яких претензій до обвинуваченого з боку потерпілої сторони, враховує наявність двох пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих обставин, дані про особу винуватого, який раніше до будь – якої юридичної відповідальності не притягувався, характеризується виключно з позитивної сторони, офіційно працевлаштований, його позитивну процесуальну поведінку під час судового розгляду, який, не маючи запобіжного заходу, постійно являвся до суду, відношення самого ОСОБА_4 до вчиненого діяння, який критично оцінив свої дії, які не були спрямовані на особисте збагачення.

Зважаючи на усі зазначені обставини в їх сукупності, а також з огляду на стадію кримінального правопорушення, а саме незакінчений замах на крадіжку чужого майна, що, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про те, що призначення покарання ОСОБА_4 у мінімальному розмірі, яке передбачено санкцією статті ч. 4 ст. 185 КК України, навіть за умови дотримання вимог ч. 3 ст. 68 КК України, буде явно не справедливим, а тому вважає за необхідне із застосуванням ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не передбаченого санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, - у виді штрафу.

На переконання суду, така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме характеру вчинених ним дій, їх небезпечності та даним про його особу, а отже відповідатиме принципу розумності і справедливості.

VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався та підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, для застосування щодо нього запобіжного заходу судом не встановлено, зважаючи на його позитивну процесуальну поведінку.

Щодо долі речових доказів у цьому кримінальному провадженні суд зазначає таке.

Як вбачається з постанови слідчого про визнання речовими доказами від 09.03.2023 та ухвали слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 13.03.2023, у кримінальному провадженні №12023060480000377 накладено арешт із забороною володіння, користування та розпорядження на майно: трактор марки «SHIFELG» моделі «DsF244CL» із заводським номером №3161002195, металевий пристрій для навантажування деревини, гужовий віз із двома колодами деревини породи ясен, одна з яких розміром 1 м діаметром 46х45 см, інша довжиною 1,45 м діаметром 55х58 см, бензопилу марки «STIHL» моделі «MS 180C» із захисним кожухом на шині, належне ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 03.03.2026 матеріали кримінального провадження №12023060480000377 в частині обвинувачення ОСОБА_7 виділено в окреме провадження.

На час ухвалення судом вироку відносно ОСОБА_4 кримінальне провадження №12023060480000377 відносно ОСОБА_7 судом не розглянуто.

Таким чином, суд при ухваленні вироку у цьому кримінального провадження відносно ОСОБА_4 не вирішує питання з приводу скасування арешту та долі речових доказів у зв`язку з перебуванням на розгляді суду виділеного кримінального провадження №12023060480000377 відносно ОСОБА_7 , якому належать речові докази, та які є також доказовою базою за обвинуваченням ОСОБА_7 .

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 373, 374, 376, 468-470, 472-476 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) гривень.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Питання речових доказів вирішити в рамках кримінального провадження №12023060480000377 відносно ОСОБА_7 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_8