Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №279/1167/13-к — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1167/13-к

Номер рядка звіту 55

номер провадження 1/279/4/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого–судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , законного представника потерпілої ОСОБА_9 , представника потерпілої ОСОБА_10 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростені кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вигів Коростенського району Житомирської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, на утриманні має малолітню дитину, не працюючого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживаючого АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 ч. 3 КК України (в редакції 1960 року),

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_11 , 15 червня 2000 року близько опівночі, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився поруч з навісом для зберігання сіна, що розташований біля домоволодіння АДРЕСА_3 .

В цей час у ОСОБА_11 , якому було достовірно відомо про те, що потерпіла ОСОБА_8 є неповнолітньою, виник злочинний умисел на згвалтування потерпілої із застосуванням фізичного насильства та використанням безпорадного стану потерпілої.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на згвалтування потерпілої ОСОБА_8 , підсудний ОСОБА_11 , застосовуючи фізичне насильство, яке виразилось у застосуванні грубої фізичної сили, штовхнув потерпілу ОСОБА_8 в груди, від чого вона впала на сіно, після чого притиснув руками тулуб останньої до сіна, здушив руками її шию, вдарив кулаком в обличчя, від чого потерпіла втратила свідомість і не могла чинити йому опору, привівши тим самим потерпілу в безпорадний стан, після чого згвалтував потерпілу ОСОБА_8 , вступивши з нею в статеві зносини в природній формі. Внаслідок вищевказаних злочинних дій ОСОБА_11 потерпілій ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в правій скуловій ділянці, крапельного садна на правій щоці, садна на правій передньо —боковій поверхні шиї, двох крововиливів на правому передпліччі, садна на правій китиці, подряпини в ділянці правого ліктьового суглобу, крововиливу на правому передпліччі, трьох крововиливів в проекції лівого наколінника, двох подряпин на лівій гомілці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я потерпілої.

Своїми умисними діями, які виразились в згвалтуванні, тобто статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої, вчинені щодо неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , скоїв злочин, передбачений ч. 3 ст. 117 КК України (в редакції 1960 року).

В зв`язку з тим, що підсудний ОСОБА_11 перебуває за межами України і тривалий час ухиляється від явки до суду, розгляд справи відповідно до ст.262 ч.2 п.1 КПК України відбувся за його відсутності, проте, за участю його захисника.

Притягнутий в якості обвинуваченого та допитаний по суті пред`явленого обвинувачення за вчинення злочину, передбаченого ст.117 ч.З КК України (в редакції 1960р.) ОСОБА_11 свою вину не визнав та давати показання і відповідати на запитання відмовився згідно зі ст.63 Конституції України (т.3 а.с. 188).

Винуватість ОСОБА_11 в скоєнні даного злочину повністю підтверджена показами потерпілої ОСОБА_12 , показами законного представника неповнолітньої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , оголошених в судовому засіданні, дослідженими письмовими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_8 ствердила в судовому засіданні, що 15 червня 2000 року вона приїхала в село Вигів до своєї бабусі, привезла ліки. Приїхала й її подруга ОСОБА_16 , на вулиці зустріли хлопців, ще дівчину, та всі разом пішли в центр села. Хлопці пішли випивати, а вони сиділи на автобусній зупинці. Пізніше, ОСОБА_17 запропонував підвезти її до будинку бабусі велосипедом. Однак, домоволодіння бабусі обминув і поїхав до кінця вулиці, де знаходився сіновал. Останній затягнув її на сіновал і згвалтував. Після цього прийшов ОСОБА_18 , наніс їй удар в обличчя, від якого вона втратила свідомість і зґвалтував її природнім способом. Коли вона одягла штани і скочила із сіновала, то ОСОБА_19 натягнув їй щось на голову і почав тягти до сіновалу, вона вдарила ліктем у живіт і побігла. Після того, як вона вмилась біля колодязя, її подружка стала виясняти навіщо вони зґвалтували потерпілу, то ОСОБА_18 схватив штахету і став нею розмахувати. Вранці вона поїхала додому, вдома нікого не було, боялася розповісти про те, що сталося, але згодом повідомила про події, які відбулися з нею. Наполягала на призначенні суворого покарання для підсудного.

В судовому засіданні законний представник потерпілої ОСОБА_9 підтвердила, що її дочка надавала покази добровільно, без тиску, а також дала показання про те, що 15 червня 2000 року після 18 години її неповнолітня дочка ОСОБА_20 поїхала в гості до бабусі, яка проживає в с.Вигів. Повернувшись на наступний день дочка на обличчі мала синець, царапини, і цього ж дня знову поїхала до бабусі нічого не розповідаючи. 17.06.2000 р. їй зателефонувала її матір ОСОБА_21 та по приїзду повідомила, що ОСОБА_22 згвалтували. Від дочки дізналась, що 15.06.2000 року в нічний час ОСОБА_17 силоміць завіз її на велосипеді до сіновалу, що розташований в кінці вулиці Мошківська в с.Вигів, де її згвалтував. Також повідомила, що її згвалтували ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Написала заяву до міліції, почалися слідчі дії, обстеження дочки.

З оголошених в судовому засіданні показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 слідує, що 15 червня 2000 року неповнолітні ОСОБА_20 та ОСОБА_23 відпочивали у своїх бабусь в селі Вигів Коростенського району. У вечірній час ОСОБА_18 та ОСОБА_17 зґвалтували ОСОБА_20 . На зауваження ОСОБА_24 «навіщо він це зробив», ОСОБА_18 схватив штахету та став нею розмахувати. Про скоєне ОСОБА_16 розповіла своїй матері (т.2 а.с. 89,153-155; т.3 а.с. 62-65).

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_15 слідує, що 15 червня 2000 року до неї в гості в с.Вигів Коростенського району приїхала внучка ОСОБА_20 , яка ввечорі після 21 години з подругою ОСОБА_25 пішла гуляти. О котрій годині внучка повернулася вона не бачила. 17.06.2000 року близько 17 години до неї прийшла мати ОСОБА_14 , яка повідомила, що ОСОБА_20 згвалтували ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , ОСОБА_19 . Вона відразу зателефонувала своїй дочці ОСОБА_26 і повідомила дану інформацію (т.2 а.с. 40-41).

Протоколом усної заяви потерпілої ОСОБА_8 про злочин (т.2 а.с.3).

З протоколу огляду місця події та додатків до нього (т.2 а.с.79-80) слідує, що місцем скоєння злочину є сіновал в селі Вигів Коростенського району Житомирської області.

Протоколом виїмки від 20.06.2000 року (т.2 а.с.16) зафіксовано вилучення одягу ОСОБА_8 з плямами темно-бурого і білого кольору та пошкодженою тканиною.

Вилучені речі оглянуті, визнані речовими доказами (т.2 а.с.104,107).

Протоколом відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілої ОСОБА_8 та додатками до нього, де зафіксовано місце вчинення злочину та маршрут, яким потерпіла туди потрапила (т.3 а.с.99-103).

Протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_8 та підсудним ОСОБА_11 в ході якої потерпіла наполягала на своїх показаннях про те, що ОСОБА_11 є тим юнаком, який гвалтував її близько опівночі 15.06.2000 року (т.2 а.с.225-226).

Висновком імунологічної експертизи №308 про те, що на одязі ОСОБА_8 , який був вилучений 20.06.2000 р. під час виїмки, виявлено сперму з домішками крові (т.2 а.с.135-138).

Висновком судово-медичної експертизи №266 (т.2 а.с.66-67) та висновком комісійної судово-медичної експертизи №109 (т.2 а.с.139-145) доведено, що на тілі ОСОБА_20 є тілесні ушкодження, а дівоча пліва порушена. Про те, що у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в правій скуловій ділянці, крапельного садна правій щоці, садна на правій переднє-боковій поверхні шиї, двох крововиливів на правому передпліччі, садна на правій китиці, подряпини в ділянці правого ліктьового суглобу, крововиливу на правому передпліччі, трьох крововиливів в проекції лівого наколінника, двох подряпин на лівій гомілці, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасного розладу здоров`я. Дані ушкодження утворились внаслідок дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею (кулак, нігті рук і т.п.) і могли виникнути в ніч з 15.06.2000р. на 16.06.2000р. при обставинах вказаних потерпілою. Приймаючи до уваги антропометричні дані ОСОБА_8 , вважати, що на момент зґвалтування вона досягла статевої зрілості.

Факт вчинення злочину підтверджується висновком судово-біологічної експертизи №308 (т.1 а.с.81-84), згідно якої у вирізках із джинсових штанів виявлено сперму із домішками крові людини, а у вирізках із спортивної кофти та плавок виявлено сперму.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_27 та неповнолітнього ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була закрита 28.09.2011 року на підставі ст.213 п.2 КПК України в зв`язку з недоведеністю участі обвинувачених у вчиненні злочину (т.3 а.с.212).

Таким чином, проаналізувавши всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, які є належними та допустимими, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_11 в інкримінованому йому злочині та такі дії кваліфікує за ч.3 ст.117 КК України (в редакції 1960 року), як зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану потерпілої, вчиненими щодо неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як особа, ОСОБА_11 , працездатного віку, за місцем проживання характеризується позитивно, має родину, одружений, має утриманців, не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання підсудного є молодий вік, перша судимість, утримання малолітньої дитини.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Обираючи міру покарання підсудному ОСОБА_11 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обтяжуючі та пом`якшуючі обставини справи, та обирає покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі.

Разом з тим, захисник підсудного ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 клопотав про звільнення його від відповідальності за злочин із закінченням строків давності.

Вислухавши клопотання захисника та доводи на його обгрунтування, вислухавши пояснення потерпілої та думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.11 Прикінцевих та перехідних положень Кримінального Кодексу України правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року щодо давності, умовно —дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, погашення та зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом”якшуєтся кримінальна відповідальність зазначених осіб.

Оскільки обвинувачення ОСОБА_11 пред`явлено за ст. 117 ч. 3 КК України в редакції 1960 року, щодо давності слід застосовувати положення ст.48 КК України в редакції 1960 року.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 48 КК України (в редакції 1960 року) особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо минуло десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на п`ять років.

Згідно вимог статті 48 КК України в редакції 1960 року перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у законі строків особа вчинить новий злочин, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк більше двох років. Обчислення давності в цьому разі починається з моменту вчинення нового злочину.

Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, скриється від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною.

Матеріально-правовою умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є відсутність обставин, які порушують їх перебіг, а саме: а) зупинення перебігу давності; б) перерви перебігу давності.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, до закінчення цього строку ухилилася від слідства і суду. Під особою, яка ухиляється від слідства і суду треба розуміти підозрюваного, підсудного, який з метою уникнення кримінальної відповідальності здійснює навмисні дії, спрямовані на приховування свого місцезнаходження від органів досудового розслідування або суду. У зв`язку з цим перебіг строку давності зупиняється з моменту винесення постанови слідчим, прокурором або ухвали суду про розшук цієї особи. Перебіг давності строку поновлюється з дня явки особи з повинною або її затримання.

Як слідує з матеріалів справи, прокурор Коростенського району прийняла усну заяву потерпілої ОСОБА_8 про вчинений відносно неї злочин 17 червня 2000 року, що підтверджується протоколом усної заяви про злочин (т.2 а.с.3).

Мати потерпілої ОСОБА_8 – ОСОБА_9 про вчинений злочин стосовно дочки звернулася з письмовою заявою до Коростенського міськвідділу міліції 18 червня 2000 року. Дана заява була зареєстрована в книзі обліку злочинів Коростенського міськвідділу міліції 18.06.2000р. за №1492 черговим ОСОБА_29 , що підтверджується датами та штампом реєстрації заяви (т.2 а.с.2).

Кримінальна справа відносно ОСОБА_11 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 117 ч. 3 КК України в редакції 1960 року була порушена слідчим Коростенської районної прокуратури 20 червня 2000 року (т.2 а.с.1).

28 вересня 2000 року слідчим СВ Коростенського МВ УМВС, який проводив розслідування справи, було винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_11 за ст.117 ч.3 КК України. Дана постанова була оголошена та вручена її копія ОСОБА_11 тільки 04 лютого 2009 року, що підтверджується його власноручним підписом та датою про вручення (т.2 а.с. 122 - 123).

29 вересня 2000 року слідчим СВ Коростенського МВ УМВС було винесено постанову про розшук ОСОБА_11 (т.2 а.с.125), при цьому ОСОБА_11 до слідчого викликали, як свідка.

З корінця повістки (т.2 а.с.117) слідує, що ОСОБА_11 викликався до слідчого на 29.09.2000 року в якості свідка. Дана повістка була вручена батьку ОСОБА_11 – ОСОБА_30 під підпис.

З пояснень батьків ОСОБА_11 слідує, що їх син ОСОБА_11 залишив місце проживання с.Вигів Коростенського району Житомирської області 17.06.2000 року, тобто ще до порушення відносно нього кримінальної справи (т.1 а.с. 15; т.2 а.с. 14,42-43,113).

Дані пояснення були оголошенні в судовому засіданні.

Вказані матеріали справи вказують на те, що до 28 вересня 2000 року ОСОБА_11 статусу обвинуваченого по кримінальній справі не мав, до органів слідства викликався, як свідок.

Судом встановлено, що про порушення відносно ОСОБА_11 кримінальної справи йому стало відомо 04.02.2009 року — з моменту пред`явлення обвинувачення та вручення постанови про притягнення як обвинуваченого.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_11 було відомо про порушення відносно нього кримінальної справи, про обрання йому запобіжного заходу та про те, що він у зв`язку з цим оголошений в розшук. Також в матеріалах даної кримінальної справи відсутні докази, які б вказували на те, що ОСОБА_11 викликається до міліції, прокуратури, слідчого, інших працівників правоохоронних органів за підозрою у вчиненні злочину чи в якості обвинуваченого.

Згідно матеріалів справи, до 04 лютого 2009 року за даними обставинами в нього не було відібрано будь-яких письмових пояснень, він не допитувався в статусі (свідка, підозрюваного, обвинуваченого), будь-який процесуальний документ йому не вручався.

Навпаки, з матеріалів кримінальної справи (т.3 а.с.23,24) слідує, що ОСОБА_11 з 2001 року проживав в х. Нехаєвка Вейделевського району Бєлгородської області РФ з дружиною та дочкою — ОСОБА_31 , 2002 року народження, за цей час наміру переховуватись не мав, про що неодноразово повідомлялось в Коростенський міськрайвідділ міліції.

З долучених в суді матеріалів (т.3 а.с.362) слідує, що ОСОБА_11 за час проживання в РФ, неодноразово виїжджав в Україну, ніяких дій по його затриманню не вживалось. З паспорту громадянина України, виданого на ім`я підсудного, вбачається, що ОСОБА_11 Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області 09.11.2006 року в паспорт вклеювалась фотокартка в зв`язку з досягненням 25 річного віку (т.3 а.с. 359-360).

Відповідно до п.1.2 Рішення Конституційного Суду України

у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України

від 27 жовтня 1999 року по справі N1-15/99, у якому було порушено одним із питань питання щодо визначення моменту, з якого настає кримінальна відповідальність, та моменту, з якого особа вважається притягненою до кримінальної відповідальності в зв`язку з тим, що кримінально - процесуальним законодавством не визначено поняття “притягнення до кримінальної відповідальності” визначено, що притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Обвинувачення ОСОБА_11 було пред`явлено 4 лютого 2009 року, після пред`явлення обвинувачення та обрання йому міри запобіжного заходу він з`являвся за судовими викликами, що підтверджується матеріалами кримінальної справи.

Постановою суду від 09.12.2014 року був оголошений розшук підсудного у зв`язку з неявкою до суду (поновлено провадження 17.12.2018).

В подальшому, ОСОБА_11 на адресу суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечив проти закриття провадження у справі за строками давності (т.4 а.с.100).

Постановою суду від 09.10.2020 року провадження у справі було зупинено у зв`язку з розшуком підсудного (поновлено провадження 12.11.2025).

Як встановлено судом та слідує із матеріалів справи, Коростенським РУП ГУНП в Житомирській області було заведено розшукову справу відносно ОСОБА_11 , проводились оперативно – розшукові дії, встановлено місце проживання ОСОБА_11 , однак у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України 18.07.2022 року ОСОБА_11 знятий з обліку (розшуку), тобто постанова суду не виконана, розшукову справу знищено, а завести оперативно-розшукову справу «Розшук» відносно ОСОБА_11 неможливо. 24.02.2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Від початку повномаштабного вторгнення в Україну фактично унеможливлено застосування (у зв`язку з припиненням) з Російською Федерацією та Республікою Білорусь, поштового сполучення. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З пояснень, наданих в судовому засіданні, працівника карного розшуку ОСОБА_32 слідує, що у 2014 році було заведено розшукову справу (вдруге) відносно ОСОБА_11 , проводилися оперативно-розшукові заходи, встановлено місце проживання останнього, який перебував в РФ де мав сім`ю, дитину, було підготовлено відповідні документи на екстрадицію. На даний час, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України ОСОБА_11 знятий з обліку (розшуку), розшукову справу знищено, і завести оперативно-розшукову справу «Розшук» відносно ОСОБА_11 неможливо.

Допитати працівників правоохоронних органів, які на час вчинення злочину спілкувалися з останніх осіб, які займалися розшуком підсудного, не є можливим, із урахуванням часу, який минув (26 років) та їх відсутністю.

З оновленої інформації (листа Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 02.01.2026 №654-2026) вбачається, що працівниками поліції вживались заходи на встановлення місцеперебування підсудного ОСОБА_11 , здійснено виїзд по місцю реєстрації підсудного, проведено бесіду з його матір`ю ОСОБА_33 та старостою села ОСОБА_34 , однак за результатами вжитих заходів встановлено, що останній перебуває за межами України. Зі слів його матері, син останній раз приїздив додому у 2014 році для участі у судовому засіданні, після чого знову виїхав за кордон. Також ОСОБА_35 (матір) зазначила, що її син отримав громадянство РФ та проживає в Белгородській області, де саме повідомити не може, оскільки після початку збройної агресії РФ в 2014 році не спілкується з ним у будь-який спосіб, контактного номеру телефона його не має. Староста села ОСОБА_36 повідомив, що ОСОБА_11 виїхав за кордон більше десяти років тому, де він може перебувати на даний час повідомити не може (т.5 а.с.34-38).

Згідно даних довідки виданої виконкомом Горщиківської сільської ради Коростенського рйону Житомирської області від 18.12.2025 року гр. ОСОБА_11 , 1978 р.н., який зареєстрований в АДРЕСА_1 фактично за місцем реєстрації не проживає (т.5 а.с.38).

З відомостей Державної прикордонної служби щодо перетинання державного кордону ОСОБА_11 в базі даних не виявлено (т.5 а.с.47).

Крім того, відповідно до оновленої вимоги з Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 11.02.2026 року, ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності не притягувався (т.5 а.с.63).

Судом встановлено, що факт смерті ОСОБА_11 не реєструвався (т.5 а.с.55).

Відповідно до норм КПК України та КК України, строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності починається з дня вчинення нею злочину.

Таким днем, відповідно до пред`явленого обвинувачення, є 15.06.2000 року.

На час ухвалення даного судового рішення, з дня вчинення злочину ОСОБА_11 пройшло - 26 років.

Враховуючи, що передбачений законом строк давності по даній кримінальній справі закінчився, з часу вчинення злочину минуло понад 15 років, підсудний ОСОБА_11 протягом цього строку не вчинив будь – якого злочину, суд вважає необхідним звільнити його від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ст.48 КК України.

Цивільний позов суд задовольняє повністю, оскільки неправомірними діями потерпілій спричинені значні фізичні та психічні страждання, які набули більшої глибини в зв`язку з тривалістю розгляду справи, вплинули на її звичний спосіб життя, емоційний стан, яка перебуває у стані постійної психологічної напруги, невизначеності та емоційного виснаження, тривалих душевних страждань, визначає їх розмір з урахуванням всіх обставин справи, перенесених страждань та їх тривалість.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 324,332 КПК України в редакції 1960 року, ст.ст. 48,54 КК України, в редакції 1960 року, суд –

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_11 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.117 КК України (в редакції 1960 року) і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

На підставі ст.48,54 КК України звільнити ОСОБА_11 від покарання за ч.3 ст.117 КК України в редакції 1960 року, в зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілої задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 1000000 (один мільйон) гривень спричиненої злочином шкоди.

Речові докази по справі: медичну довідку, яка зберігається в матеріалах кримінальної справи (т.3 а.с.132) — залишити в матеріалах кримінальної справи; амбулаторну картку на ім`я потерпілої ОСОБА_8 , туфлі та футболку потерпілої ОСОБА_8 , які передані під зберігальну розписку представнику потерпілої ОСОБА_9 (збережувальні розписки т.2 а.с.156, т.3 а.с.133) - повернути потерпілій ОСОБА_8 ..

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом 15 діб з моменту його проголошення, а підсудним – в той же строк з моменту отримання його копії.

Суддя: ОСОБА_1