Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №916/3621/25 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3621/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали справи №916/3621/25,

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 );

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кітік Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

про стягнення 27 955,31 грн., -

1. Суть спору.

04.09.2025 позивач – ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача – ФОП Фізичної особи-підприємця Кітік Ю.В., в якому просить суд стягнути 27 955,31 грн., з яких 25 725,69 грн. - заборгованість за користування електричною енергією, 153,94 грн. - інфляційні збитки в розмірі, 2 075,68 грн. – пеня.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами п. 9 Договору оренди приміщення укладеного між сторонами, ФОП Кітік Ю.В. зобов`язалася відшкодувати вартість комунальних послуг, які виникають внаслідок користування майном, водночас за період з 01 травня до 31 травня 2025 року виникла заборгованість по відшкодуванню витрат за постачання електричної енергії в розмірі 25 725,69 грн., яку відповідачем оплачено не було, у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування пені та інфляційних втрат.

2. Заяви клопотання та інші процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 09.09.2025 позовну заяву (вх.№3715/25 від 04.09.2025) було залишено без руху у зв`язку з наявністю її недоліків.

19.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№29158/25).

Ухвалою суду від 24.09.2026 провадження у справі було відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також даною ухвалою запропоновано відповідачу подати до суду у строк до 14.10.2025відзив на позовну заяву, оформлений відповідно до вимог ст.ст.165, 178 ГПК України, запропоновано позивачу подати до суду у строк до 28.10.2025 відповідь на відзив, оформлену відповідно до вимог ст.ст.166, 184 ГПК України, запропоновано відповідачу подати до суду у строк до 11.11.2025 заперечення, оформлені відповідно до вимог ст.ст.167, 184 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.

3.1. Аргументи Волкової Неоніли Тимофіївни.

В якості обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 11.01.2025 між ФОП Волкова Н.Т. та Кітік Ю.В. було укладено договір оренди за яким відповідачу передано у користування приміщення за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці площею 284 кв.м.

За твердженнями позивача, ним умови договору виконанні в повному обсязі, приміщення передано в користування Кітік Юлії Вікторівни.

Як вказує позивач, Кітік Юлія Вікторівна, у відповідності до пункту 9 договору, зобов`язалася відшкодувати вартість комунальних послуг, які виникають внаслідок користування майном, а в разі несвоєчасної оплати сплачує санкції за невиконання зобов`язань.

Позивач зазначає, що за період користування Кітік Ю.О. приміщенням з 01 травня до 31 травня 2025 року, виникла заборгованість по відшкодуванню витрат за постачання електричної енергії в сумі 25 725,69 грн, згідно рахунку № 37499472.

Позивач вказує, що для вирішення питання заборгованості в досудовому порядку представником позивача 17.07.2025 року відповідачу направлено претензію з вимогою сплати заборгованості та направлено акти виконаних робіт, натомість така претензія залишилася без відповіді та виконання відповідачем.

Враховуючи викладене позивач був вимушений звернутися з даним позовом до суду про стягнення з ФОП Кітік Ю.В. заборгованості за користування електричною енергією в розмірі 25 725,69 грн, а також нарахованих на неї інфляційних збитків в розмірі 153,94 грн а також пені в розмірі 2 075,68 грн.

3.2. Аргументи ФОП Кітік Ю.В.

Про відкриття провадження у справі відповідача повідомлено шляхом направлення копії даної ухвали суду на зареєстровану адресу ФОП Кітік Ю.В. - АДРЕСА_2 .

Водночас ухвала суду отримана відповідачем не була та повернулася до Господарського суду Одеської області з відміткою про повернення, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Укрпошти (а.с.41-43).

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

За змістом п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що Фізичну особу-підприємця Кітік Ю.В. належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

4. Фактичні обставини справи встановлені судом.

11.01.2025 між ПП Волковою Н.Т. та Кітік Ю.В. укладено Договір оренди (далі – Договір), за п. 1. якого Волкова Н.Т., як Орендодавець, надає а Кітік Ю.В., як Орендар, бере в оренду Кафе, що знаходиться в м. Херсоні, по вул. Ладичука у будинку під номером 68 на земельній ділянці площею 284 кв.м (а.с.36).

Пунктом 2 Договору визначено, що вказані будівлі належать Орендодавцю на підставі Свідоцтва на право власності ЯЯЯ09303 від 21.02.2007 видане згідно рішення виконкому №102 від 20.02.2007. Право власності Орендодавця зареєстроване 15.03.2007 в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації, у реєстровій книзі №1 за зареєтровим №30.

Пунктом 7 Договору визначено, що за орендоване приміщення Орендар сплачує орендну плату у розмірі 10 000,00 грн на місяць в строк до десятого числа поточного місяця, та оплачує усі витрати, пов`язані з обслуговуванням приміщення.

Згідно з п. 9 Договору, Орендар сплачує від імені Орендодавця вартість комунальних витрат, які виникають в процесі використання майна електрична енергія, водокористування та водовідведення, природний газ, вивіз сміття надалі Комунальні витрати. В разі несвоєчасної сплати за Комунальні витрати, протягом дії договору оренди, штрафні санкції спланує Орендар. Також, Орендар сплачує штрафи та інші санкції у зв`язку із незаконним використанням ресурсів та послуг за Комунальними витратами, скид забруднюючих речовин та зобов`язаний усунути порушення користування.

Відповідно до п. 15 – 17 Договору, він складений 11.01.2025, у двох примірниках, які видані сторонам. Договір укладений строком на шість місяців та дійсний до 11.07.2025.

Згідно з актом прийму-передачі приміщень до договору оренди нежитлових приміщень №б\н від 11.01.2025, ФОП Волкова Н.Т., як Орендодавець, передала, а ФОП Кітік Ю.В., як Орендар, прийняла в орендне користування приміщення, що є предметом оренди, і знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Ладичука, буд. 68, на земельній ділянці загальною площею 284 кв.м. (а.с.37).

Відповідно до рахунку №37499472 від 31.05.2025, складеного ТОВ "Херсонська обласна ЕК", за період - травень 2025 Волковій Н.Т. нараховано електроенергії в кількості 2499 кВт/год на загальну суму 25 725,69 грн, в т.ч. ПДВ 4287,62 грн (а.с.11 на звороті).

Також у матеріалах справи наявна копія Претензії в порядку досудового врегулювання від 17.07.2025, відповідно до якої адвокат Беспалов О.С. в інтересах ФОП Волкової Н.Т. звертався до Кітік Ю.В. в якій вимагав протягом 10 календарних днів сплатити заборгованість з урахуванням всіх штрафів та збитків у розмірі 27 205,23 грн, з яких пеня 123,48 грн, інфляційні втрати 205,81 грн, 3 % річних 101,49 грн, пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 1048,76 грн (а.с.7-8). Між тим доказів направлення та отримання даної претензії відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином позивачем заявлено даний позов до господарського суду про стягнення з ФОП Кітік Ю.В. на користь Волкової Н.В. заборгованості за користування електричною енергією в розмірі 25 725,69 грн, інфляційних втрат у розмірі 153,94 грн, пені в розмірі 2075,68 грн.

5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.

Щодо правового статусу позивача.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статус фізичної особи-підприємця було припинено Волковою Неонілою Тимофіївною 28.06.2025 за її рішенням.

Згідно статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 09.10.2019 у справі 127/23144/18.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.06.2019 у справі №760/13915/18, припинення підприємницької діяльності позивача/відповідача не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору, укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто, стороною правочину виступала фізична особа-підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні.

Таким чином суд здійснює розгляд даної справи за позовом ОСОБА_2 про стягнення на її користь заборгованості що виникла перед нею у відповідача як фізичною особою-підприємцем.

Щодо суті позовних вимог.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами у даній справі виникли правовідносини оренди на підставі Договору оренди від 11.01.2025.

За ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) (тут і далі - в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

У відповідності з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пункт 1 ст.202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України, забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, пунктом 9 Договору оренди сторони визначили, що Орендар сплачує від імені Орендодавця вартість комунальних витрат, які виникають в процесі використання майна - електрична енергія, водокористування та водовідведення, природний газ, вивіз сміття.

Так позивачем заявлено до стягнення витрати на електричну енергію за період травня 2025 в розмірі 25 725,69 грн. У підтвердження розміру витрат позивачем надано до суду копію рахунку №37499472 від 31.05.2025 складеного ТОВ "Херсонська обласна ЕК" (а.с.11 на звороті).

Відповідно до даного рахунку, за період травня 2025 Волковій Н.Т. нараховано електроенергії в кількості 2499 кВт/год на загальну суму 25 725,69 грн, в т.ч. ПДВ 4287,62 грн.

Водночас даний рахунок не містить відомостей щодо місця споживання електричної енергії, в рахунку в реквізитах споживача – Волкової Н.Т. в пункті адреса зазначено – вул. Українська, 105а, м. Херсон. У той час коли об`єкт оренди за укладеним між сторонами Договором оренди - Кафе, розташоване за адресою м. Херсон, вул. Ладичука, буд.68.

Також суд зазначає, що матеріали справи не містять копії договору про постачання електричної енергії, заяви приєднання з визначеним місцем споживання, за яким ТОВ "Херсонська обласна ЕК" здійснювало постачання до об`єкту оренди, та з якого суд міг би встановити, що електрична енергія поставлена ТОВ "Херсонська обласна ЕК" у травні 2025 року, та за споживання якої, Волковій Н.Т. направлено на оплату рахунок №37499472, була спожита за адресою - м. Херсон, вул. Ладичука, буд.68.

Так господарський суд вказує, що відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 80 ГПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта, п`ята цієї статті).

У постанові від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19 КГС ВС зазначив, що всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом, вказаного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 25.10.2023 у справі №902/567/21.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд у постанові 25.06.2020 по справі №924/233/18, дійшов висновку, що згідно положень статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Таким чином господарський суд доходить висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено що поставлена у травні ТОВ "Херсонська обласна ЕК" електрична енергія в кількості 2499 кВт/год, за споживання якої ОСОБА_1 було виставлено рахунок на оплату №37499472 від 31.05.2025, на загальну суму 25 725,69 грн, в т.ч. ПДВ 4287,62 грн, була спожита саме за адресою м. Херсон, вул. Ладичука, буд. 68, яка є адресою місцезнаходження Кафе, що є предметом Договору оренди від 11.01.2025, у зв`язку з чим, суд вказує про недоведеність позивачем того факту, що вартість такої електричної енергії повинна буди оплачена ФОП Кітік Ю.В. відповідно до пункту 9 Договору оренди.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявленого позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця Кітік Юлії Вікторівни про стягнення заборгованості за користування електричною енергією в розмірі 25 725,69 грн, а також нарахованих на даний розмір суми інфляційних втрат та пені, у повному обсязі, з підстав його необґрунтованості та безпідставності.

Приймаючи до уваги відмову судом у позові у повному обсязі, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 12 червня 2026 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська