Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №646/13426/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 червня 2026 року

м.Харків

справа № 646/13426/25

провадження № 22-ц/818/3571/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

розглянувши у порядку ст.369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на заочне рішення Індустріального районного суду м.Харкова від 25 лютого 2026 року, постановлене суддею Бароніним Д.Б.

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 62511,82 грн.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Харкова від 25 лютого 2026 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Заявою-договором №603/5766585-CK від 27.12.2018 в сумі 31322,06 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за Заявою-договором №603/12847820-CCN від 30.11.2021, в загальній сумі 4453,25 грн., яка складається з наступного: заборгованість по тілу кредиту 2556,11 грн., заборгованість за процентами 1897,14 грн. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судові витрати у розмірі 1386,34 коп.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків та ухвалити нове, яким задовольнити ці позовні вимоги у повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач користувався коштами та має непогашену заборгованість. Проте, дана довідка залишена поза увагою суду першої інстанції. Відсотки передбачені паспортом споживчого кредиту та Умовами та Правилами Банку. Відповідач підписавши договір на них погодився.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту та частини відсотків підлягають задоволенню. Проте заява-договір від 27.12.2018, яка підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, строк користування кредитом, порядок повернення кредиту, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилань на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. З копії паспорта споживчого кредиту вбачається, що він взагалі не підписаний споживачем. Отже, позовні вимоги АТ «Таскомбанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 26736,54 грн. за договором №603/5766585-CK є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 27.12.2018 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №603/5766585-CK.

Відповідно до змісту заяви, відповідач просив АТ «Таскомбанк» відкрити поточний рахунок у гривні, операції за якими можуть здійснюватися з використанням платіжних засобів, «Ощадний рахунок» у гривні та виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку: кредитна картка Велика п`ятірка, MASTERCARD WORLD миттєва, сума бажаного кредитного ліміту 21500 грн.

У вищевказаній заяві також вказано, що Публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті банку, Умови підключення до клієнт-банку «ТАС-24», Правила обслуговування корпоративних клієнтів та Тарифи банку разом з цією заявою становлять договір банківського обслуговування.

До суду також було надано паспорт споживчого кредиту за карткою «Велика П`ятірка», який не підписано споживачем.

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача за період з 27.12.2018 по 02.09.2025 вбачається, що відповідач неодноразово використовував кошти банку за договором №603/5766585-CK.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №603/5766585-CK від 27.12.2018 у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 58058,60 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 31322,06 грн. та по відсотках в розмірі 26736,54 грн.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Заява-договір на укладення договору про комплексне банківське обслуговування від 27.12.2018 підписана ОСОБА_1 . В зазначеній заяві відповідач просить відкрити йому картковий рахунок та встановити кредитний ліміт 21500,00 гр.

Таким чином, до матеріалів справи долучена анкета- заява від 27.12.2018 року підписана відповідачем.

Дана заява від 27.12.2018 містить інформацію щодо особи відповідача, зокрема, дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію та номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону. В заяві містяться відповідні сторінки паспорта відповідача, які надані ним до анкети.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі76,77 ЦПК України).

При цьому позивач звертаючись із позовом, просить стягнути заборгованість за відсотками по кредитному договору від 27.12.2018 року №603/5766585-СК.

Згідно довідки АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 на підставі договору кредиту №603/5766585-СК від 27.12.2018 року відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 .

станом на 02.09.2025 заборгованість за Заявою Договором №603/5766585-CK від 27.12.2018 (кредитна заборгованість) становить 58058,60 грн., в т.ч. заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) – 31322,06 грн., заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочена) – 26736,54 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 викладена правова позиція, яка зводиться до того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору між сторонами банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII (в редакції станом на час підписання відповідачем анкети-заяви), в аспекті повідомлення споживача про зміст конкретних Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, зі складовими якого він взагалі не був ознайомлений.

Тобто, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не є частиною укладеного між сторонами договору.

Заява-договір від 27.12.2018, яка підписана відповідачем, не містить домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, строк користування кредитом, порядок повернення кредиту, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилань на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.

З копії паспорта споживчого кредиту вбачається, що він взагалі не підписаний споживачем.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «Таском Банк»).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, тобто їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Умови та Правили надання банківських послуг в АТ «Таскомбанк», як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Таскомбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

Судова колегія зазначає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Таскомбанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом до суду.

Отже, висновок суду в частині позовних вимог АТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 26736,54 грн. за договором №603/5766585-CK є обґрунтованими.

Підстав для задоволення позовних вимог у зазначеній частині не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381,382-384,389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишити без задоволення.

Заочне рішення Індустріального районного суду м.Харкова від 25 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова