Рішення від 07 травня 2024 р. у справі №720/2635/23 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

08.05.2024

Справа № 720/2635/23

Провадження № 2/720/310/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

з участю секретаря Лук`ян Г.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку на час затримки та вихідної допомоги при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку на час затримки та вихідної допомоги при звільненні, посилаючись на те, що в період часу з 22 лютого 2010 року по 18 червня 2021 року обіймала посаду головного бухгалтера Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Наказом ДП «Центр державного земельного кадастру» від 02 червня 2021 року № 39 було розпочато процедуру припинення Чернівецької регіональної філії ДП «Центр ДК3». В свою чергу, наказом ДП «Центр державного земельного кадастру» від 17 червня 2021 року № 6-к позивача з 18 червня 2021 року було звільнено із займаної посади у зв`язку із виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказує, що 22 лютого 2022 року з метою забезпечення виконання вказаного наказу про його звільнення ним було надіслано на адресу підприємства лист, в якому він просив відповідача ДП «Центр державного земельного кадастру» здійснити передбачені законом при звільненні виплати та компенсації. Позивач зазначає, що сукупній розмір заборгованості по заробітній платі його як інженера Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» згідно тарифної ставки за період коли роботодавець не нараховував йому заробітну плату - становить 136994 гривень 90 копійок; сума невиплаченої йому вихідної допомоги становить 13200 гривень. Крім того, зазначає, що йому не було компенсовано в порядку ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку. Просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі, що становить 136994 гривень 90 копійок, з вирахуванням з цих коштів передбачених законом податків та обов`язкових платежів; стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на його користь вихідну допомогу у розмірі 13200 гривень з вирахуванням з цих коштів передбачених законом податків та обов`язкових платежів; стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на його користь компенсацію за затримку виплат при звільненні за час прострочення по день постановлення судом рішення, з вирахуванням з цих коштів передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Одночасно, просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача подав відзив до суду, в якому позов визнав частково та зазначив, що відповідачем з першого кварталу 2020 рок було виплачено позивачу 44677 гривень 44 копійки та на підставі витребуваних документів від ГУ ДПС в Чернівецькій області сформовано довідку про нараховану позивачу заробітну плату за останні 2 відпрацьовані місяці в сумі, а тому просив зменшити суму заборгованості за заробітною платою. Стосовно виплат позивачу в порядку ст. 117 КЗпП, просить врахувати, що у відповідача наявна велика кількість заборгованості зі сплатою заробітної плати працівникам.

Представник позивача направив на адресу суду заяву, в якій підтримав позов в повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду заяву, в якій просив провести судове засідання без його участі та врахувати поданий відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 22 лютого 2010 року по 18 червня 2021 року позивач обіймала посаду головного бухгалтера Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Відповідно до наказу ДП «Центр державного земельного кадастру» № 39 від 02 червня 2021 року «Про припинення Чернівецької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», а також згідно з наказами ДП «Центр державного земельного кадастру» № 40 від 07 червня 2021 року «Про внесення змін до наказу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 02 червня 2021 року № 39 та № 70 від 08 вересня 2021 року «Про внесення змін до наказу Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 02 червня 2021 № 39, вбачається, що Філія перебувала в процесі припинення.

18 червня 2021 року наказом ДП «Центр державного земельного кадастру» № 5-к позивача було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України, у зв`язку із виходом на пенсію.

При цьому, як вбачається з довідки Пенсійного фонду України (форма ОК-5) - відповідачем ДП «Центр державного земельного кадастру» не було виплачено позивачу заробітну плату у належній йому частині.

Зазначені обставини також підтверджуються витребуваною судом з ГУ ПФУ в Чернівецькій області Відомістю про нарахування Чернівецькою регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (ЄДРПОУ: 26398218) зі звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування застрахованій особі – ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 18 червня 2021 року.

Так, відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Відповідно до статті 97 КЗпП України, статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Частиною першою статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Наказом ДП «Центр державного земельного кадастру» №157-Б від 31 грудня 2020 року «Про затвердження штатного розпису, схем тарифних ставок, посадових окладів» - вищевказаним підприємством було затверджено схему тарифних ставок працівників філій підприємства, в тому числі й схему посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців філій Центру ДЗК.

Із розрахунку залишку заборгованості по заробітній платі позивача слідує, що станом на 18 червня 2021 року у неї рахується заборгованість в сумі 136994 гривень 90 копійок, а також 13200 гривень становить вихідна допомога при скороченні (до утримання податків і зборів).

Тим самим, позивач невірно визначив суми заборгованості по зарплаті, оскільки порахував червень 2021 року як відпрацьований цілий місяць, тоді коли він працював до 18 червня 2021 року, що було відображено у розрахунку залишку заборгованості по заробітній платі, зробленого відповідачем тобто відпрацьовано 14 робочих днів, ( 14 х 660 =9240 грн.) до оплати.

Зважаючи на те, що відповідач не провів виплату позивачу заробітної плати в день звільнення її слід стягнути в примусовому порядку, розмір якої складає 133034 гривень 90 копійок.

Вирішуючи вимоги позивача щодо виплати відповідачем ДП «Центр державного земельного кадастру» позивачу вихідної допомоги при звільненні, то суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що в силу ст. 44 КЗпП України у відповідача не має передбачених законом підстав для виплати вихідної допомоги позивачу виходячи з наступного.

Так, з дослідженого судом наказу ДП «Центр державного земельного кадастру» № 5-к позивача було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, тобто змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, стаття 44 КЗпП України, передбачає, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що законом не передбачена виплата вихідної допомоги при звільненні, у разі припинення трудових відносин на підставі ст. 38 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в позовній вимозі про стягнення з відповідача ДП «Центр державного земельного кадастру» вихідної допомоги при звільненні на користь позивача слід відмовити за безпідставністю.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме - виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст.233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок).

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Пунктом 5 розділу IV Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньої (годинної) заробітної плати. Пунктом 8 розділу IV Порядку визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

При цьому, згідно п.4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, в тому числі компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.

Згідно роз`яснення викладеного в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1993 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Із розрахунку залишку заборгованості по заробітній платі позивача слідує, що станом на 18 червня 2021 року за останні два місця його заробітна плата (посадовий оклад) становила 13200 гривень, таким чином його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, становить 79200 гривень, тобто 13200 гривень х 6 місяців = 79200 гривень.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що на користь позивача з відповідача підлягає до стягнення компенсація за затримку проведення розрахунків по заробітній платі за 6 місяців, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України, у розмірі 79200 гривень.

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по справі у виді судового збору за подання позову до суду.

На підставі ст.ст. 40, 44, 116, 117 КЗпП України, суд керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі станом на 18 червня 2021 року, що становить 133034 (сто тридцять три тисячі тридцять чотири) гривень 90 копійок, з вирахуванням з цих коштів передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплат при звільненні у розмірі 79200 (сімдесят дев`ять тисяч двісті) гривень, з вирахуванням з цих коштів передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.