Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №720/2973/25 — Новоселицький районний суд Чернівецької області

25.05.2026

Справа № 720/2973/25

Провадження № 2/720/1550/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Новоселицький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Ляху Г.О.

за участю секретаря Княгницької Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення на його користь суми боргу за договором кредиту, посилаючись на те, що 18 травня 2019 року між акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір у вигляді Заяви № 2001311402601 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Таким чином між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 2001311402601, тип кредиту кредитна лінія. Відповідно до умов даного кредитного договору останній було емітовано кредитну карту та надано кредит із кредитним лімітом 5000 гривень, який в подальшому був збільшений до 20000 гривень, строком на 12 місяців з правом його продовження, з річною фіксованою процентною ставкою 47,88 %. Протягом дії кредитного договору відповідачка систематично не виконувала належним чином договірні зобов`язання в частині своєчасного погашення кредиту, у зв`язку з чим, станом на 03 червня 2025 року допустила прострочену кредитну заборгованість в сумі 32673 гривень 84 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 19986 гривень 10 копійок та 12687 гривень 74 копійки — заборгованість за відсотками. Оскільки, відповідачка у добровільному порядку борг не повертає, просив стягнути з неї в примусовому порядку кредитну заборгованість та судові витрати по справі.

Представник відповідачки подав до суду відзив, в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що у відповідача відсутня будь-яка кредитна заборгованість, оскільки позивачем не надано жодного доказу перерахунку коштів на банківський рахунок відповідача. Більше того, наданий банком розрахунок заборгованості нарахований з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки передбачає завищені проценти, а тому просив відмовити у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З метою всебічного, повного, об`єктивного, безпосереднього дослідження доказів та з`ясування всіх обставин справи, суд з власної ініціативи викликав сторони в судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності.

Представник вiдповiдачки в судове засідання не з`явився, однак направив на адресу суду заяву, в якій підтримав поданий відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 травня 2019 року між акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» та відповідачкою було укладено Заяву-Договір № 2001311402601 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та укладено кредитний договір № 2001311402601, по типу «Кредитна лінія».

Відповідно до умов даного кредитного договору відповідачці було надано кредит в сумі 5000 гривень, строком на 12 місяців з правом його продовження, з річною фіксованою процентною ставкою 47,88 %.

Паспортом споживчого кредиту, який підписала відповідачка встановлено основні умови кредитування, а саме строк кредитування, річна процента ставка.

Згідно наданої банком довідки про збільшення кредитного ліміту, відповідачу 18 травня 2019 року при укладені кредитного договору № 2001311402601 було встановлено кредитний ліміт в сумі 12300 гривень, який в подальшому, а саме 20 липня 2021 року, 19 серпня 2021 року, 23 жовтня 2021 року було збільшено. В останнє кредитний ліміт було збільшено до суми 26700 гривень.

Відповідно до виписки по рахунку наданої банком прослідковується надання позивачем відповідачці кредитних коштів та також їх подальше використання відповідачкою, оскільки вбачається, що 16 квітня 2021 року відповідачкою було здійснено зняття готівкових коштів в банкоматі в сумі 4000 гривень, 06 травня 2022 року видача готівкових коштів в сумі 7700 гривень.

Варто зазначити, що за своєю природою банківські установи, аналізуючи дії користувача, а саме, що клієнт є активним користувачем банківських послуг (проводить транзакції з знятті грошових коштів в банкоматі, грошові перекази, здійснює поповнення та погашення кредитних коштів), проводить дії щодо збільшення або зменшення кредитного ліміту.

Крім того відповідачка здійснювала активні дії щодо погашення відсотків за користування кредитними коштами, а саме 31 травня 2021 року, 31 липня 2021 року, 31 жовтня 2021 року, 31 січня 2021 року, 30 серпня 2022 року.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надана банком виписка по картці позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по тілу кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано відповідачем.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за кредитним договором № 2001311402601 станом на 03 червня 2025 року допустила прострочену кредитну заборгованість в сумі 32673 гривень 84 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 19986 гривень 10 копійок та 12687 гривень 74 копійки — заборгованість за відсотками..

Посилання представника відповідачки про відсутність доказів перерахування відповідачу грошових коштів суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи, а саме Заяві про приєднання, паспорті споживчого кредиту наявні особисті підписи відповідача, які свідчать про повне волевиявлення, щодо укладення кредитного договору.

Більше того, без активних дій відповідачки, кредитний договір укласти було б неможливим, оскільки відповідачка самостійно надала та завірила власним підписом паспорт громадянина України та ідентифікаційний номер (РНОКПП).

Також, посилання відповідачки, що розрахунок заборгованості наданим позивачем є необґрунтованим, та таким, що не узгоджується з матеріалами справи є безпідставним, оскільки на його спростування сторона не надала власного розрахунку, вказане узгоджується із постановою Верховного Суду України № 753/7883/15 від 11 липня 2018 року.

За вказаних обставин, посилання відповідачки на те, що позивачем не було надано доказу щодо перерахунку та отримання нею грошових коштів є безпідставним.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що зобов`язання між сторонами не припинено з підстав, передбачених законом (ст. 598 ЦК України), оскільки воно не виконано відповідачем належним чином, то суд вважає, що правовідносини між сторонами за кредитним договором не припинились, а тому позивач вправі вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

У зв`язку з тим, що відповідачка не виконує умови договору кредиту і не повернула борг позивачу, суд вважає що кредитну заборгованість слід стягнути з неї в примусовому порядку.

Вирішуючи питання щодо невідповідності укладеного між сторонами договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» в частині несправедливих процентів за користування кредитом суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ч. 1 ст. 628 ЦК України слідує, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання несправедливими умов кредитного договору.

Однак, суд вважає недоведеним твердження відповідачки про несправедливість умов кредитного договору в частині визначення суми процентів за користування кредитом. Такий висновок відповідачки суперечить нормам чинного законодавства й суті самого правочину.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 5 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачка була ознайомлена з умовами договору, мала можливість розірвати його в разі, якщо умови договору її не влаштовували. Однак, протягом тривалого часу вона жодних претензій до позивача не висловила, приступила до виконання умов кредитного договору, використала отримані кредитні кошти та певний час сплачувала кредитні платежі, що свідчить про те, що вона була обізнана та погодила умови договору в повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено, що сторони при укладенні договору досягли згоди з усіх істотних умов, як щодо суми кредиту, плати за користування кредитними коштами, строку та порядку повернення цих коштів, відповідальність сторін у випадку порушення зобов`язань по договору, а тому відсутні підстави вважати про встановлення несправедливих умов в кредитному договорі для відповідачки.

Окремо суд звертає увагу, що заперечення відповідачки на позов складається з двох частин: 1) невизнання факту отримання кредитних коштів, та 2) несправедливий розмір передбачених кредитним договором процентів за користування кредитом. В той же час, дані заперечення суперечить між собою, оскільки неотримання кредиту автоматично виключає питання щодо несправедливості розміру процентів за користування кредитом.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 207, 526, 598, 599, 610, 611, 612, 614, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» суму кредитної заборгованості за кредитним договором № 2001311402601 від 18 травня 2019 року в розмірі 32673 (тридцять дві тисячі шістсот сімдесят три) гривень 84 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту — 19986 гривень 10 копійок та заборгованості за відсотками - 12687 гривень 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в сумі 2422 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ляху Г.О.