Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №635/9739/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9739/25

Провадження № 2-др/635/41/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді – Бобко Т.В.,

за участю секретаря судового засідання – Загайко Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Покотилівка Харківського району Харківської області заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового рішення по справі № 635/9739/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі її законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в особі його законного представника ОСОБА_2 , про стягнення кредитором спадкодавця заборгованості зі сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2026 року Харківським районним судом Харківської області розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі її законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в особі його законного представника ОСОБА_2 , про стягнення кредитором спадкодавця заборгованості зі сплати аліментів та ухвалено рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 31 776, 82 гривень, стягнуто з ОСОБА_2 , яка діє від імені і в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 31 776, 82 гривень, стягнуто з ОСОБА_2 , яка діє від імені і в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 31 776, 82 гривень, стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 317,78 гривень.

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

18 травня 2026 року у судовому засіданні до закінчення судових дебатів представник позивача заявив про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на надання правничої допомоги.

01 червня 2026 року представник позивача звернувся до суду з заявою, якою просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок - витрати на професійну правничу допомогу, на обґрунтування заяви представник позивача зазначив таке.

У позовній заяві позивачем було зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та повідомлено суд про намір подати докази понесення таких витрат у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України після ухвалення рішення у справі.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 28 травня 2026 року позовні вимоги позивача задоволено, однак питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося, оскільки на момент розгляду справи відповідні підтверджуючі документи ще не були оформлені.

На підтвердження понесених витрат позивач подав копії договору про надання правничої допомоги № 10-07/2025 від 10 липня 2025 року, копію додаткової угоди № 1 від 01 листопада 2025 року, акт виконаних робіт № 1 від 30 травня 2026 року та квитанцію до прибуткового касового ордера.

10 липня 2025 року між адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 було укладено договір № 10-07/2025. На виконання п. 6.2. даного договору 01 листопада 2025 року між адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 10-07/2025 від 10 липня 2025 року.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 до договору № 10-07/2025 від 10 липня 2025 року адвокатське бюро «Олексія Романченко» прийняло на себе зобов`язання надати клієнту професійну правничу допомогу в рамках цивільної справи за позовом клієнта про стягнення заборгованості з аліментів із спадкоємців ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 до договору № 10-07/2025 від 10 липня 2025 року сторони погодили, що гонорар адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п. 1 даної додаткової угоди, у суді першої інстанції становить 20000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта.

Відповідно до п. 8 додаткової угоди № 1 до договору № 10-07/2025 від 10 липня 2025 року надання адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає: підготовку та подання до суду позовної заяви, підготовку і подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, підготовку та подання до суду клопотань про залучення доказів, надання суду відповідних доказів, за необхідності підготовку та подання до суду заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених ЦПК України, які необхідні для розгляду справи.

Отже, сума гонорару адвокатського бюро є фіксованою та не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.

Такий порядок визначення гонорару узгоджується з вимогами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка передбачає можливість встановлення фіксованої суми гонорару, що обчислюється з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта та інших істотних обставин.

Усі зазначені критерії були дотримані при визначенні розміру гонорару Адвокатського бюро у розмірі 20000,00 гривень.

30 травня 2026 року між адвокатським бюро «Олексія Романченко» та ОСОБА_1 було підписано акт виконаних робіт № 1 до договору № 10-07/2025 від 10 липня 2025 року, відповідно до якого сторони погодили, що відповідно до п. 1, 8 Додаткової угоди № 1 від 01 листопада 2025 року до договору № 10-07/2025 від 10 липня 2025 року адвокатське бюро надало клієнту професійну правничу допомогу у Харківському районному суді Харківської області при розгляді справи № 635/9739/25, а саме: підготовлено позовну заяву від 13 листопада 2025року; підготовлено клопотання про надання доступу до матеріалів справи від 11 грудня 2025 року; підготовлено відповідь на відзив від 11 грудня 2025 року; підготовлено письмові пояснення від 17 березня 2026 року; взято участь у судових засіданнях.

Згідно із п. 2 додаткової угоди № 1 від 01 листопада 2025 року до договору № 10-07/2025 від 10 липня 2025 року гонорар адвокатського бюро за надання професійної правничої допомоги клієнту у суді першої інстанції становить 20000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок) гривень, які станом на день підписання даного акту повністю сплачені.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Таким чином, понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, а тому вказані витрати підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

02 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому відповідач просить зменшити заявлені до стягнення витрати з 20 000,00 грн до 2 000,00 грн. На обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною, необґрунтованою та не відповідає критеріям розумності і співмірності.

На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на положення статей 133, 137, 141, 263 ЦПК України, практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відповідно до яких при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має враховувати реальність таких витрат, їх необхідність, обґрунтованість та співмірність зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, значенням справи для сторін та їхнім фінансовим станом.

Відповідач зазначає, що, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, склад і розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі, а тому такі витрати повинні бути належним чином підтверджені відповідними доказами та розрахунком, але представником позивача не надано належного розрахунку витрат та детального опису виконаних робіт.

Окрім цього, відповідач вказує, що представником позивача не здійснювалися дії щодо досудового врегулювання спору чи мирного врегулювання спору під час розгляду справи, а також зазначає про безпідставне завищення позовних вимог, оскільки в ході розгляду справи розмір заявлених вимог був змінений.

Також відповідач посилається на свій майновий стан, зазначаючи, що не працює, утримує двох малолітніх дітей та здійснює їх самостійне виховання, у зв`язку з чим стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн становитиме для неї надмірний фінансовий тягар та не відповідатиме принципам справедливості й пропорційності.

З огляду на викладене відповідач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, з 20 000,00 грн до 2 000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Учасники справи про розгляд питання про ухвалення додаткового судове рішення не повідомлялись, що відповідає вимогам частини 3 статті 270 ЦПК України.

Дослідивши надані докази на обґрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу та перевіривши матеріали справи, суд висновує таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За положенням статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з проведенням експертиз.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Водночас, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом статей 10,11,12,13 ЦПК України, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

За змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд не знаходить підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи наведене, положення статті 141 ЦПК України, заяву відповідача про необґрунтованість та завищений розмір витрат на правничу допомогу, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача ,у визначеному останнім розмірі є необ`єктивними та непропорційними. Враховуючи усі обставини спірних правовідносин у їх сукупності, суд не може погодитися із заявленою представником позивача сумою витрат на правову допомогу, яку позивач поніс, тому вважає таку суму безпідставно завищеною. Отже, зважаючи на обсяг фактично наданих/виконаних адвокатом послуг/робіт та рівень складності цієї справи, заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу – 20 000,00 гривень не є обґрунтованим та не відповідає критерію розумності розміру таких витрат.

З огляду на зміст Актів виконаних робіт та обставин цієї справи, суд погоджується з тим, що адвокатом у межах даної справи фактично надано/виконано такі послуги/роботи:

-підготовлено позовну заяву,

-підготовлено клопотання про надання доступу до матеріалів справи,

-підготовлено відповідь на відзив,

-підготовлено письмові пояснення,

-взято участь у судових засіданнях.

При цьому, спираючись на обсяг та складність даної справи, достатність судової практики щодо спірних правовідносин, а також враховуючи, що складені адвокатом документи, особливо клопотання про надання доступу до матеріалів справи, не є великими за обсягом та надто складними з правової точки зору, суд вважає, що надання/виконання таких послуг/робіт не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, значної юридичної та технічної роботи. Також, суд враховує, що в актах виконаних робіт адвокатом не зазначено кількість часу, витраченого на надання таких послуг/робіт.

Оцінюючи навантаження адвоката щодо участі у судових засіданнях, суд зазначає, що представник позивача брав участь у трьох судових засіданнях (05 лютого 2026 року, 18 березня 2026 року та 18 травня 2026 року) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що не є великим навантаженням для адвоката.

Разом з цим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності, ціни позову, а також майнового стану відповідача, яка має на утриманні двох малолітніх дітей, суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для ОСОБА_2 , що суперечить принципу розподілу таких витрат.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професісійну правничу допомогу та стягнення таких у розмірі 11 000,00 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 11 000,00 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами у суді, а розмір таких витрат відповідає критеріям реальності та розумності.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, суд висновує про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що суд виснував про часткове задоволення позовних вимог (68, 14 % від розміру позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7495,40 гривень (68,14 % від 11000,00 гривень).

Керуючись статтею 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Романченка Олексія Михайловича про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 635/9739/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі її законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в особі його законного представника ОСОБА_2 , про стягнення кредитором спадкодавця заборгованості зі сплати аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7495 (сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 40 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.В. Бобко