Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №387/885/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/885/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/188/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №120261211000000082 від 09.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Липняжка Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживає АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, утриманців не має, проходить військову службу за мобілізацією в званні рядового на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , відповідно до ст.89 КК України є таким, що не має судимостей

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407, ч.1 ст.289 КК України,

за участі сторін кримінального провадження :

прокурора ( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_4

захисника ( в режимі відеоконференцзв`язку) ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем ( крім строкової служби) в умовах воєнного стану; незаконне заволодіння транспортним засобом, за таких обставин.

ОСОБА_3 22.03.2026 будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 6 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 діючи умисно в порушення вимог ст.ст. 2,11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої сke;,b ЗСУ, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ п.1 3 ч.4 ст.24 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, під час перебування в пункті тимчасового розташування 6 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 , в АДРЕСА_3 , без відповідного на те дозволу командира, самовільно залишив розташування військової частини, в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв`язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов`язано з виконанням його обов`язків з військової служби до 06.19 год. 09.04.2026 коли був виявлений працівниками поліції по вул. Центральна в с.Тишківка Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем ЗСУ призваним по мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 проходячи військову службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 6 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 у військовому званні солдат, перебуваючи у самовільному залишенні військової частини та поза виконання своїх обов`язків з несення військової служби, 08.04.2026 близько 16 години 00 хвилин ( точного часу не встановлено), перебуваючи у володінні свого вітчима ОСОБА_6 , яке розташоване по АДРЕСА_2 , маючи злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом усвідомлюючи суспільно небезпечних характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи його настання, користуючись тим, що власник домоволодіння ліг відпочивати, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем ВАЗ 2093, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_4 вартістю 50320 грн, що знаходився на подвір`ї вказаного домоволодіння і який належить на праві власності ОСОБА_6 , шляхом відкриття водійських дверей, які були не зачинені на запірні пристрої, таємно проник до салону і сів за кермо вказаного транспортного засобу. В подальшому скориставшись тим, що ключ запалення був залишений власником транспортного засобу у замку запалення, завів двигун і привів рух автомобіля ВАЗ 21093 реєстраційний номер НОМЕР_4 , виїхав з домоволодіння та зник з місця вчинення злочину, тим самим незаконно заволодів вказаним транспортним засобом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 289 КК України, визнав повністю та беззастережно.

Суду надав показання, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді оператора безпілотних літальних апаратів у військовій частині НОМЕР_1 . 22 березня 2025 року, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_3 , без дозволу командування самовільно залишив місце служби та поїхав до місця свого проживання. Також зазначив, що не мав законних підстав залишати військову частину. Увесь час перебував за місцем проживання. В подальшому був виявлений працівниками поліції 09 квітня 2026 року.

Крім того, обвинувачений надав показання, що 08 квітня 2026 року перебував у домоволодінні свого вітчима ОСОБА_6 у селі Липняжка Новоукраїнського району Кіровоградської області. Скориставшись тим, що останній відпочивав, а автомобіль ВАЗ 21093 знаходився на подвір`ї з ключем у замку запалювання, без дозволу власника сів за кермо автомобіля, завів двигун та поїхав на ньому з території домоволодіння. Зазначив, що дозволу на користування автомобілем він від ОСОБА_6 не отримував. У вчиненому щиро розкаявся, заподіяні збитки відшкодував, так як побив потерпілому транспортний засіб.

Потерпілий в судове засідання не з`явився в телефонному режимі повідомив суд, що не бажає приймати участі у справі, а також жодних претензій до обвинуваченого не має.

Обвинувачений підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся.

Прокурор захисник та обвинувачений просили досліджувати докази в порядку передбаченому ч. 3 ст.349 КПК України. В судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового розгляду, що вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, якщо суд визнає недоцільним дослідження доказів у порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Переконавшись у добровільній позиції учасників кримінального провадження, суд у порядку передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України допитав обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки фактичні обставини сторонами не оспорювалися.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 289 КК України, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, а учасники судового провадження не оспорювали зазначені обставини, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорювалися. Отже дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407 та ч. 1 ст. 289 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх характер, спосіб вчинення, наслідки, дані про особу винного, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 08 грудня 2022 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки 6 місяців.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 01 липня 2025 року ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання, призначеного зазначеним вироком, у зв`язку із закінченням іспитового строку. Вказана ухвала набрала законної сили, не скасована та є чинною.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, вчинено після закінчення іспитового строку та після постановлення ухвали про звільнення від відбування покарання. Відомості про зазначене кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2026 року.

Відповідно до вимог ст. 89 КК України ОСОБА_3 є особою, яка не має судимості. Разом із тим суд враховує факт його попереднього притягнення до кримінальної відповідальності як одну з характеристик особи обвинуваченого при вирішенні питання про вид та розмір покарання.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 не одружений, постійного місця роботи не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Згідно з характеристикою Липнязького старостинського округу від травня 2026 року №460 за місцем проживання ОСОБА_3 характеризується негативно, не працює, не навчається, зловживає спиртними напоями, є невідповідальним, коло його спілкування характеризується негативно.

Крім того, суд враховує висновок досудової доповіді органу пробації, відповідно до якого ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, а ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, також оцінюється як середній.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Визначаючи вид та розмір покарання за ч. 5 ст. 407 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер та обставини його вчинення, тривалість перебування обвинуваченого поза місцем служби без поважних причин, а також те, що кримінальне правопорушення вчинене в умовах воєнного стану, коли належне виконання військовослужбовцями своїх обов`язків має особливе значення для забезпечення обороноздатності держави. Суд також враховує, що обвинувачений не вжив заходів для добровільного повернення до місця проходження служби та був виявлений працівниками поліції.

Разом з тим суд враховує особу обвинуваченого, його молодий вік, відсутність судимості відповідно до ст. 89 КК України, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, висловлене ним бажання продовжити проходження військової служби у Збройних Силах України, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

За таких обставин суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років позбавлення волі, тобто у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією зазначеної статті.

Призначаючи покарання за ч. 1 ст. 289 КК України, суд враховує характер та спосіб вчинення кримінального правопорушення, визнання вини обвинуваченим, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого.

Водночас, беручи до уваги сукупність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність тяжких наслідків кримінального правопорушення, повернення транспортного засобу власнику та відшкодування завданої шкоди, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень суд призначає покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Вирішуючи питання про визначення остаточного покарання, суд вважає недоцільним застосування принципу поглинення, оскільки це фактично не враховуватиме суспільну небезпечність другого умисного кримінального правопорушення та не забезпечить реалізацію принципів справедливості й індивідуалізації покарання.

Беручи до уваги, що ОСОБА_3 вчинив два самостійні умисні кримінальні правопорушення різних об`єктів кримінально-правової охорони, одне з яких є злочином проти встановленого порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, а інше — злочином проти власності. З урахуванням наведеного суд вважає, що застосування принципу поглинення не забезпечить належного врахування факту вчинення двох окремих умисних кримінальних правопорушень, тоді як повне складання покарань буде явно надмірно суворим.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність визначення остаточного покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі.

Вирішуючи питання про запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, суд виходить із вимог ст.ст. 177, 178, 183, 331, ч. 4 ст. 374 КПК України.

На момент ухвалення вироку щодо обвинуваченого діє запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовжений ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 червня 2026 року.

Суд враховує, що ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та на час ухвалення вироку є військовослужбовцем.

Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Отже, доводи сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу на домашній арешт або застосування застави суперечать вимогам кримінального процесуального закону та не можуть бути прийняті судом.

Крім того, суд враховує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду та органів виконання покарань, який після ухвалення обвинувального вироку та призначення покарання у виді позбавлення волі істотно зріс.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Відповідно до абзацу восьмого ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України. З огляду на характер інкримінованого злочину, обставини його вчинення та наявні ризики суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Доля речових доказів має бути вирішена в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Наявні процесуальні витрати у сумі 1 925 гривень 44 копійки необхідно стягнути з обвинуваченого на користь Кіровоградського НДЕКЦ МВС України.

Керуючись ст.ст. 17, 100, 124, 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (зі змінами та доповненнями), суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 407 КК України — у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 289 КК України — у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з часу затримання з 13 квітня 2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 13 квітня 2026 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили залишити щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 1 925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять) гривень 44 копійки на користь Кіровоградського НДЕКЦ МВС України.

Речові докази:

легковий автомобіль ВАЗ 21093, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 , — залишити за належністю потерпілому;

залишки лакофарбового покриття, упаковані до спецпакета PSP1242572; уламки пластику стоп-сигналу автомобіля, упаковані до спецпакета PSP1242570; змив з верхньої частини керма, упакований до паперового конверта НПУ; змив з нижньої частини керма, упакований до паперового конверта НПУ; змив з ручки перемикання передач, упакований до паперового конверта НПУ; чоловічий кепі чорного кольору з написом «Nike», упакований до паперового конверта НПУ; дві рукавички оливкового кольору, упаковані до паперового конверта НПУ; верхню частину чохла водійського сидіння, упаковану до паперового конверта НПУ, — знищити після набрання вироком законної сили;

військовий квиток на ім`я ОСОБА_3 , упакований до спецпакета НПУ PSP1105143, який зберігається у ВП № 2 (селище Добровеличківка) Новоукраїнського РВП ГУНП в Кіровоградській області, — повернути власнику ОСОБА_3 після набрання вироком законної сили;

відеофайл «video5386791413352533377» формату МР4 розміром 36,4 Мб та файли «IMG_1894» від 09.04.2026 о 06:33 год. і «IMG_1894» від 09.04.2026 о 06:34 год. на оптичному диску DVD-R; відеофайли S2020004, S2020005, S2020006 на оптичному диску DVD-R; відеофайл S2030002 на оптичному диску DVD-R — зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього строку їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Добровеличківський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області ОСОБА_1