Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №348/931/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/931/26

16 червня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Лейб`юк Є.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Голіней Л.Д.,

представника відповідача - Федоришина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Голіней Л.Д., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що 17.01.2026 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому повідомили, що він перебуває у розшуку, так як не з`явився за повісткою, яка була направлена на адресу його місця реєстрації. Позивач зазначає, що повістки він не отримував, відповідного повідомлення про розшук у Резерв+ не було, він мав відстрочку у зв`язку з народженням у нього третьої дитини, якою скористався, а тому не міг знати, що йому потрібно було прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте пояснення ОСОБА_1 були проігноровані, натомість працівник перевірив Резерв+ та допоміг продовжити відстрочку та наголосив, що зобов`язаний скласти постанову. ОСОБА_1 підписав документи надані працівником ТЦК та попросив копію постанови для ознайомлення, проте йому було відмовлено, та повідомлено, що всі необхідні документи, пов`язані із постановою будуть йому надіслані на поштову адресу, та відмовилися надати копію постанови. В березні 2026 року позивач побачив, що з невідомих йому причин всі його банківські рахунки заблоковані, після чого він звернувся за правовою допомогою до адвоката. Адвокатом було з`ясовано, що виконавче провадження відкрито на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 , та направлено адвокатський запит про надання доступу до матеріалів адміністративної справи щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_1 01.04.2026 адвокату надано копію документів виконавчого провадження та відповідь на адвокатський запит від ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, 03.04.2026 ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження поштовим відправленням. Із матеріалів справи стало відомо, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з тим, що він не з`явився за повісткою, яка була згенерована 14.01.2025, з`явитися до 03.02.2025 року.

З даною постановою позивач не погоджується, вважає її не законною, не обґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню, винесену з порушенням норм чинного законодавства та без урахування реальних обставин справи. ОСОБА_1 жодної повістки по місцю його проживання та реєстрації не отримував, повістка йому засобами поштового зв`язку не направлялася. Жодного закону як військовозобов`язаний він не порушив, ВЛК пройдено без порушення термінів, у нього наявна відстрочка від мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також наявна необхідна інформація щодо номеру телефону та електронної пошти, а тому причини будь-якого розшуку не зрозумілі. Вказує, що у чинному законодавстві відсутній окремий вид повістки під назвою «для звірки даних», таке формулювання є адміністративною практикою, а не законною підставою.

Крім того, до оскаржуваної постанови не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення. На підставі наведеного просить суд визнати незаконною та скасувати постанову, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

14.04.2026 року від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, будь-які підстави для задоволення вимог відсутні.

При цьому зазначає, що в січні 2026 року, в межах здійснення оповіщення військовозобов`язаних на території Надвірнянського району Івано-Франківської області, працівниками РВП ГУНП в Івано-Франківській області, був виявлений та добровільно супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_2 – військовозобов`язаний ОСОБА_1 . При перевірці військово-облікових даних відповідно до реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, далі база даних «ОБЕРІГ» виявлено, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , користується правом на відстрочку та знаходиться у розшуку з 06.02.2025, як порушник військового обліку, а саме неявка по повістці № 1950844, номер ШКІ 0610223481275, яка створена автоматично 14.01.2025 року з терміном прибуття до 27.01.2025 року методом доставки УкрПОШТА. Вищевказана повістка направлена на задекларовану адресу позивача, а саме: АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки Ф20 «Про причини повернення/досилання» повістка повернулася за закінченням терміну зберігання. Позивач є військовозобов`язаним, на нього розповсюджується вимоги законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про військовий обов`язок та військову службу, про оборону України у тому числі прибувати за повісткою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Генеральним штабом Міністерства оборони України, 17.12.2025 була сформована повістка № 1950844, відповідно до якої позивачу необхідно було з`явитися по місцю перебування на військовому обліку 27.01.2025 з метою уточнення військово-облікових даних. Повістка надіслана належним чином та УкрПоштою здійснене належне оповіщення. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій». Таким чином, повістка про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних була надіслана позивачеві відповідно до вимог Порядку № 560 і позивач вважається таким, що був належним чином оповіщений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 (пункт 41 Порядку № 560).

17.01.2026, перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач особисто звернувся з письмовою заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він ознайомлений із своїми правами та обов`язками, розуміє суть скоєного правопорушення, не оспорює допущене правопорушення та згідний на притягнення його до адміністративної відповідальності у його відсутність. Вказана заява зареєстрована у журналі вхідної кореспонденції ІНФОРМАЦІЯ_2 17.01.2026 за № 531. Розгляд справ про адміністративне правопорушення, коли особа не заперечує щодо притягнення його до адміністративної відповідальності не передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення. Під час написання позивачем заяви представники ІНФОРМАЦІЯ_2 жодного фізичного, психологічного чи будь-якого іншого тиску на нього не здійснювали. Отримавши заяву від позивача, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку ст. 279-9 КУпАП, з дотриманням вимог ст.ст. 279, 280, 283 КУпАП, виніс стосовно позивача постанову №967 про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення абз.1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційне підготовку та мобілізацію», підпункту 2 п.1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022, та порушення постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року, що в свою чергу передбачає адміністративну відповідальність за ст.ст. 210,210-1 КУпАП, та на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Крім того, позивачу було роз`яснено суть ст. 283 та ст. 300-3 КУпАП, а саме те, що якщо він на протязі десяти календарних днів з дня набрання такої постанови законної сили сплатить 50 відсотків штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважатиметься виконаною. Вищевказану постанову ОСОБА_1 отримав особисто разом із реквізитами щодо сплати коштів (рахунок), про що свідчить його підпис у постанові. 23.02.2026 у зв`язку з тим, що не була здійснена оплата за вищевказаною постановою № 967, супровідним листом за № 3243 постанову було направлено до Надвірнянського ВДВС для примусового стягнення.

В свою чергу позивачем не надано будь-яких належних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Враховуючи все вищевикладене, а також відсутність протиправності дій ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо винесення постанови №967 від 17.01.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивача згідно ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а тому винесену ним постанову слід вважати законною та такою, що прийнята згідно чинного законодавства та скасуванню не підлягає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 17.04.2026, занесеною до протоколу судового засідання, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 надати суду письмові матеріали з журналу реєстрації громадян з вересня 2024 року по жовтень 2024 року.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 24.09.2024 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для того, що б оформити відстрочку від мобілізації у зв`язку із народженням у його родині третьої дитини. Працівники ТЦК йому повідомили, що відстрочку йому встановлено, жодних паперових документів йому не вручили, пояснень про те, що він має з`являтися періодично до ТЦК чи ЦНАПу йому також на надавали. У січні місяці 2026 року його зупинили працівники поліції та повідомили, що він перебуває у розшуку, він на власному автомобілі прибув до ТЦК, працівники якого оновили йому додаток Резерв +, та повідомили, що на нього накладено штраф за не оновлення даних, так як він не з`явився по повістці. Він підписав заяву, та ще якийсь документ на зворотному боці аркуша. Копію постанови йому не вручали та поштою не надсилали, реквізитів для сплати штрафу йому також не надали. Про постанову він дізнався, вже коли державний виконавець заблокував банківські рахунки. Повістки про виклик до ТЦК ні він, ні його рідні не отримували, більш того, працівник поштового відділення у сел. Битків йому повідомила, що повістки взагалі не розносилися у зв`язку із браком працівників, та через декілька днів були повернуті до ТЦК. Причин не з`являтися до ТЦК у нього не було, він раніше неодноразово проходив медичні комісії та надавав відповідні документи. Про повістку він дізнався лише у квітні 2026 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, з підстав, зазначених у позові. Суду додатково пояснила, що позивач скористався своїм правом на відстрочку, підстав не приходити до ТЦК та умислу на ухилення у нього не було, позивач не міг знати, що йому направлялася повістка. Повістка позивачу працівниками пошти не розносилася, вона пролежала на пошті та повернулася до ТЦК. Постанова є незаконною, працівниками ТЦК не зібрано доказів його вини, не встановлено умисно чи не умисно він не з`явився. Копію постанови йому не надали, поштою не направили.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у його задоволенні. Додатково суду пояснив, що 10.10.2024 позивачу надано відстрочку від призову на військову службу на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 09.11.2024. Позивач не оновив вчасно свої облікові дані, значиться в картотеці вільних залишків та може бути призваний на військову службу. Була сформована повістка для уточнення облікових данихта направлена за адресою місця реєстрації позивача відповідно до вимог Порядку № 560 і позивач вважається таким, що був належним чином оповіщений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Повістка направлялася для уточнення даних, а не для звірки. ТЦК не може впливати на дії працівників Укрпошти щодо належного доставлення повісток. При складанні постанови не перевіряли, чому позивач вчасно не з`явився. Дата у постанові та повістці не співпадають, оскільки в день складання постанови 17.01.2026 був пізній час, майже 23-00 год., тому дані було взято з бази даних «Оберіг», а не з повістки.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.16-18).

Відповідно до витягу із застосунку «Резерв+», який дійсний до 16.03.2027, ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , дата уточнення даних 18.01.2026, встановлена відстрочка до завершення мобілізації, тип відстрочки: п.3 ч.1 ст. 23 (а.с.9).

З журналу реєстрації звернень громадян вбачається, що 24.09.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання на відстрочки (а.с.75).

Згідно протоколу № 27/13442/2024 від 10.10.2024 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо встановлення обставину військовозобов`язаних, внаслідок яких вони не підлягають призову по мобілізації відповідно ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційне підготовку та мобілізацію» позивачу ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу терміном до 09.11.2024 на підставі п. 3 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційне підготовку та мобілізацію» (а.с.76-77).

Судом також встановлено, що відповідно до відомостей повістки №1950844 позивача було зобов`язано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 27.01.2025 о 14:00 год. для уточнення даних, повістка була направлена за адресою: АДРЕСА_1 , методом доставки УкрПошта, номер ШКІ 0610223481275, повістка сформована 14.01.2025. При цьому, на конверті зазначеного поштового відправлення наявна відмітка: «Повістка ТЦК Вручити особисто» (а.с.55-56).

З історії повістки: 14.01.2025 року на ім`я ОСОБА_1 створена повістка № 1950844 номер ШКІ 0610223481275. З`явитися до 03.02.2025. Метод доставки: УкрПошта. Тип повістки: повістка для звірки. Статус документа: не прибув на дату (а.с.53).

Відповідно до форми № 20 (довідки про причини повернення досилання) повістка повернута "за закінченням терміну зберігання" від 11.02.2025 (а.с.56-58).

З облікової картки до військового квитка № НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , тип картотеки: картотека вільних залишків, тип під категорії: підлягає призову на військову службу під час мобілізації, порушник ВО з 06.02.2025 (а.с. 50).

17.01.2026 позивач ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, у якій зазначив, що був ознайомлений зі своїми правами та обов`язками, розуміючи суть скоєного правопорушення, не оспорює допущене порушення, згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності в його відсутність.Зобов`язується на наступний день після сплати штрафу, копію квитанції надати до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11, 48).

З огляду змісту оскаржуваної постанови № 967, встановлено, що 17.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 посадовими особами доставлений ОСОБА_1 . В ході уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними АІТС «Оберіг» було виявлено, що вказаний громадянин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2025 з метою уточнення даних по повістці № 1950844, яка була 14.01.2025 централізовано сформована в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів та надіслана засобами поштового зв`язку, чим порушив правила військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, чим вчинив правопорушення передбачене ч 3 ст.210-1КУпАП скоєне в особливий період ( а.с.13,49).

Зазначена постанова № 967 від 17.01.2026 направлена на примусове виконання до Надвірнянського ВДВС 23.02.2026 (а.с.10,61).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2026 державний виконавець Надвірнянського ВДВС відкрив виконавче провадження № 80505384 з примусового виконання постанови № 967 від 17.01.2026 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 17000,00 грн (а.с. 22-23,62).

Дана постанова була направлена на адресу позивача ОСОБА_1 та вручена одержувачу 03.04.2026 (а.с.19-21).

Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо порушення позивачем правил військового обліку в особливий період та накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

При вирішенні спірних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 2 ст. 279-9 КУпАП).

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У силу вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частини 1-3 ст. 90 КАС України визначають, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1).

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3).

Дана норма є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Положеннями абзацу 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до пп. 1, 2 п. 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку; прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з абз. 11 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (далі за текстом Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

За змістом п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Згідно з п. 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.

Відповідно до п. 30-3 Порядку у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з приписами п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно з положеннями абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».

Відповідно до абз. 4 п. 82 вказаних Правил, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 967 від 17.01.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17000 грн.

У постанові зазначено, що в ході уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними АІТС «Оберіг» було виявлено, що ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 03.02.2025 з метою уточнення даних по повістці № 1950844, яка була 14.01.2025 централізовано сформована в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних і резервістів та надіслана засобами поштового зв`язку, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Так, в обґрунтування даного позову позивач вказав, що будь-яких повісток, розпоряджень, повідомлень тощо про необхідність з`явитися у ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував; працівники центрупояснень про те, що він має з`являтися періодично до ТЦК чи ЦНАПу йому також на надавали. Також позивачу не надходили від АТ «Укрпошта» сповіщення про наявність оформленого на його ім`я поштового відправлення та необхідність з`явитися у відповідне поштове відділення для отримання такого відправлення. Більш того, працівник поштового відділення у сел. Битків йому повідомила, що повістки взагалі не розносилися у зв`язку із браком працівників, та через декілька днів були повернуті до ТЦК.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач надав копію повістки № 1950844 про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 27.01.2025 о 14:00 годині.

Окремо суд зауважує, що в повістці зазначена дата прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 «27.01.2025 о 14:00 год.», тоді як в постанові вказана дата «03.02.2025» без зазначення часу.

Разом з тим докази належного підтвердження оповіщення ОСОБА_1 про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідач не надав.

Так само і оскаржувана постанова не містить жодних відомостей про надсилання та/або вручення ОСОБА_1 виклику (повістки) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та про отримання позивачем цього виклику і ознайомлення з його змістом.

Суд звертає увагу, що обов`язок військовозобов`язаного прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки виникає лише за умови його належного оповіщення про такий виклик у спосіб, визначений законодавством.

Відповідно до п. 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення є особистий підпис про отримання повістки, відеофіксація її вручення або відмови від отримання, а у разі надсилання поштовим зв`язком - відповідні відомості та документи оператора поштового зв`язку про вручення, відмову від отримання чи відсутність особи за відповідною адресою.

Однак матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що повістка № 1950844 була вручена ОСОБА_1 під особистий підпис, або що він відмовився від її отримання.

Сам факт існування повістки не підтверджує факту доведення її змісту до відома особи. За відсутності доказів належного вручення повістки неможливо дійти обґрунтованого висновку про те, що позивач був обізнаний про необхідність з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені дату, час та місце.

Відтак у відповідача були відсутні достатні підстави стверджувати, що позивач свідомо не виконав покладений на нього обов`язок щодо явки за викликом, оскільки сама по собі відсутність особи у визначений день не свідчить про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення за відсутності доказів належного повідомлення про такий виклик.

За таких обставин відповідачем не доведено ні факт належного оповіщення позивача, ні факт його обізнаності про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що виключає можливість дійти висновку про доведеність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

При цьому факт подання ОСОБА_1 заяви від 17.01.2026 про неоспорювання допущеного порушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності сам по собі не підтверджує наявності події та складу адміністративного правопорушення.

Зміст ст. 279-9 КУпАП свідчить про те, що подання такої заяви є процесуальною підставою для розгляду справи за відсутності особи та за певних умов без складення протоколу про адміністративне правопорушення, однак не звільняє уповноважену посадову особу від обов`язку перевірити викладені у заяві обставини та встановити наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 247, 280, 283 КУпАП.

Суд критично оцінює доводи позивача про незаконність оскаржуваної постанови з підстав нескладення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 279-9 КУпАП, допускають винесення постанови без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також без складення протоколу про адміністративне правопорушення за умови подання такої заяви та дотримання уповноваженою посадовою особою вимог статей 247, 280 та 283 КУпАП.

Отже, сам по собі факт відсутності протоколу про адміністративне правопорушення у даному випадку не свідчить про порушення відповідачем вимог закону та не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Поряд з цим сама лише заява особи про визнання вини не замінює належних і допустимих доказів події адміністративного правопорушення та не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність прийнятого рішення. Зокрема, така заява не підтверджує факту належного оповіщення особи про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який є необхідною передумовою для висновку про наявність порушення обов`язку з`явитися за повісткою.

Суд звертає увагу, що одним із принципів провадження у справах про адміністративні правопорушення є обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Прийняття такого рішення можливе лише за умови наявності події адміністративного правопорушення і складу такого правопорушення у діях особи, що підтверджено належними, допустимими і достатніми доказами. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними фактами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі про накладення адміністративного стягнення, повинно бути вмотивованим.

Указане спростовує доводи відповідача про те, що подана позивачем заява про визнання вини є належним та достатнім доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Більше того системний аналіз указаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що резервісти та військовозобов`язані зобов`язані, зокрема з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Зі змісту повістки № 1950844 вбачається, що виклик ОСОБА_1 здійснено з метою уточнення даних. Разом з тим необхідність уточнення яких саме даних стала підставою для складення цієї повістки, ні у повістці, ні у постанові, ні у поданому до суду відзиві відповідач не вказав.

При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови та з витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +», особиста інформація (анкетні дані) ОСОБА_1 у цих документах зазначені вірні та є актуальними. Необхідність уточнення додаткових відомостей щодо позивача суду також не доведено.

Указане свідчить про те, що на час складення повістки № 1950844 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки володів персональними даними позивача, а у разі відсутності цих даних не був позбавлений можливості отримати їх чи перевірити їх достовірність за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд зауважує, що згідно з приміткою до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Вказана обставина сама по собі не спростовує обов`язку позивача з`явитися за належним викликом до ТЦК та СП, однак свідчить про відсутність у матеріалах справи даних щодо неможливості отримання відповідачем необхідної інформації про позивача із державних реєстрів.

Разом з тим визначальним для вирішення даного спору є не питання актуальності облікових даних позивача, а наявність належних доказів його оповіщення про виклик до ТЦК та СП, яких відповідач суду не надав.

За наведених обставин відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також не підтвердив факт належного оповіщення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак суд дійшов висновку, що правомірність оскаржуваної постанови відповідачем не доведена.

Суд наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки можливе лише за умови встановлення факту належного повідомлення такої особи про необхідність явки. За відсутності доказів вручення повістки, відмови від її отримання або належного поштового повідомлення особи висновок про вчинення адміністративного правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що притягнення особи до юридичної відповідальності можливе лише за умови підтвердження всіх обставин правопорушення належними, допустимими та достатніми доказами, а висновки суб`єкта владних повноважень не можуть ґрунтуватися на припущеннях або лише на формальному існуванні окремих документів.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що сама по собі постанова від 17.01.2026 без інших достатніх доказів не підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Так само і визнання особою винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення без надання інших достатніх та належних доказів не може підтверджувати вчинення такого правопорушення.

Відтак суд встановив наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови як такої, що прийнята не на підставі, визначеній законами України, та необґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення.

Приймаючи до уваги положення ч. 3 ст. 268 КАС України, суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його неправомірним, оскільки така неправомірність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.

Зважаючи на те, що суд дійшов переконання про існування підстав для скасування оскаржуваної постанови через недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, то є усі правові підстави для закриття справи про це адміністративне правопорушення.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною і скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 665,60 грн за подання позовної заяви, що підтверджується платіжною інструкцією № 2.607551409.1 від 07.04.2026, тому сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2,5,9,72-73,77-78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Постанову № 967 від 17.01.2026 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – скасувати.

Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його постановлення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_12 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Повний текст рішення складено 16.06.2026.

Суддя Т.А.Бурдун