Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №185/5007/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5007/26

Провадження № 3/185/1704/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мицак М.С., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, командира батальйону логістики в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу 12 березня 2026 року об 11 год. 40 хв. підполковник ОСОБА_2 , будучи військовою службовою особою, а саме командиром батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 , в умовах особливого періоду та умовах воєнного стану (особливий період відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» включає в себе воєнний стан), всупереч вимогам статей 11, 13, 16, 291, 303 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України власним особистим дозволом дозволив, в результаті чого була допущена неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із солдатом ОСОБА_4 на Командно-спостережний пункт батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

У свою чергу Командно-спостережний пункт батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 - це спеціально обладнане та оснащене технічними засобами місце, з якого здійснюється управління підрозділами при підготовці та у ході бою (дій).

У свою чергу на командно-спостережному пункті батальйону (роти) розміщуються командир батальйону (роти), його заступники, за винятком заступника командира батальйону з матеріально-технічного забезпечення (заступника командира роти з озброєння), офіцери штабу, а також командири доданих підрозділів.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про охорону дитинства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім`ї та дітей, забезпечує проведення широкої інформаційно-роз`яснювальної роботи щодо захисту дітей від участі у воєнних діях і збройних конфліктах, заохочує суспільство, громадські об`єднання та неурядові організації, медіа до просвітницької роботи серед дітей, їхніх батьків, інших законних представників.

Всупереч вимогам статей 11, 13, 16, 291, 303 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей: 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України «Про охорону дитинства» недбало поставився до виконання своїх обов`язків, внаслідок цього особистим дозволом дозволив допустити на Командно-спостережний пункт батальйону логістики військової частини НОМЕР_1 неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебувала на військовому об`єкті приблизно о 00 год. 30 хв., на якому відповідно до п. 4 Порядку застосування зброї і бойової техніки з`єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затвердженому постановою КМУ від 10 жовтня 2018 року № 828 можливе відбутися відбиття нападу або попередження загрози нападу на об`єкти, що охороняються (у тому числі під час переміщення до/з району здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав письмові пояснення, що йому нічого невідомо про обставини перебування на території КСП дитини його підлеглої – ОСОБА_4 , свого дозволу на таке перебування він не давав. Текст пояснень під час складання протоколу про адміністративне правопорушення був написаний ним під тиском, фактично переписаний з пояснень ОСОБА_5 , яка відмовилась від цих свідчень і його зміст не відповідає дійсності. Йому не було роз`яснено право на захист та отримання правової допомоги, а також права не свідчити проти себе, належним чином. З трьох документів, які є «доказовою базою» його правопорушення, не вбачається ані надання ним дозволу на перебування дитини на КСП, ані фактичного підтвердження такого перебування.

Захисник – адвокат Білого О.В. у судовому засіданні просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що у вересні 2025 року до неї приїхав її син. Вона зателефонувала командиру ОСОБА_2 та попросила у нього взяти відгул, щоб провести час із дитиною. Дитина гралась на вулиці із собакою, чекав її 8-10 хвилин. На територію несення служби син не заходив. Вона розлучається із чоловіком і він з нею ділить дитину. На території КСП у них зберігаються комп`ютери, папір, принтери, документи. В березні 2026 року дитини на КСП не було.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі всебічного, повного і об`єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, у відповідності до ст. 252 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та докази наявні у матеріалах справи приходить до наступного висновку.

Відповідно до загального визначення адміністративного правопорушення у ст. 9 КУпАП обов`язковою ознакою складу правопорушення, у тому числі передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є вчинення особою певної дії або її бездіяльність, які згідно зі ст. 256 КУпАП мають бути конкретно визначені у протоколі.

Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження вини ОСОБА_2 до справи долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення №ДНП 0335 від 27 березня 2026 року;

- копію заяви ОСОБА_6 від 10.03.2026;

- копію свідоцтва про шлюб, зареєстрованого між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ;

- копію паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_4 ;

- копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_7 ;

- копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_8 ;

- копію письмових пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ;

- копію військового квитка ОСОБА_2 ;

- рапорт від 27 березня 2026 року;

- заяву ОСОБА_2 від 27 березня 2026 року.

Також в судовому засіданні досліджені інші письмові докази:

- письмові пояснення ОСОБА_2 ;

- письмові пояснення ОСОБА_4 ;

Частиною 1 статті 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду.

В період, який інкримінується, в Україні діє воєнний стан.

Відповідно до ст. 172-13 КУпАП під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Згідно вимог ст.ст. 5, 7 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з дим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець. Внутрішньою службою у військових частинах та підрозділах керують їх командири.

Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців покладаються обов`язки, що визначаються статутами та порадниками Збройних Сил України.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зазначено, що військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, ЩО визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами ЗС України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-15 КУпАП, полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, що виражається у невиконанні або неналежному виконанні службових обов`язків.

Разом з тим, при встановленні недбалого ставлення до військової служби необхідно з`ясувати, чи була особа зобов`язана виконувати ті дії, невиконання яких ставиться їй у провину, а також чи мала вона реальну можливість їх виконати.

Крім того, в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 зазначила, що 12 березня 2026 року о 11.40 годин її дитина не була на командно – спостережному пункті.

Від письмових пояснень ОСОБА_2 , як і свідок ОСОБА_4 , відмовились.

До протоколу не додано інших даних, які б доводили, що за певним місцем визначено розташування КСП, та який режим у ньому встановлений. Сама заява ОСОБА_6 , в якій викладені обставини перебування дитини на КСП, отримана командиром частини 10 березня 2026 року, а інкримінується службова недбалість, яка мала місце 12 березня 2026 року. Суд робить логічні висновки, що заява про обставини перебування дитини на КСП не могла бути подана до самої події. Отже, в заяві могла йти мова про події, які могли мати місце до 10 березня 2026 року.

За таких обставин суддя приходить до висновку, що належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно, поза розумним сумнівом, доводили факт недбалого ставлення до військової служби в умовах воєнного стану військовослужбовцем ОСОБА_2 12 березня 2026 року, не надано.

З огляду на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, вважаю, що складений стосовно ОСОБА_2 протокол не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінується особі.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини ("Малофеєв проти Росії" та "Карелін проти Росії") у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Таким чином вважаю, що докази наявні у матеріалах справи не можуть бути підставою для встановлення вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення.

Враховуючи вимоги статті 62 Конституції України, суд усі сумніви тлумачить на користь останнього.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження по справі у зв`язку з неможливістю встановлення в діях ОСОБА_2 події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 252, 283, 284 КУпАП, суддя –

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку із відсутністю події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня винесення постанови.

Суддя М. С. Мицак