Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №176/3450/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3450/25

провадження №2/176/214/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Гусейнова К.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року через систему «Електронний суд» до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №26250054559402 від 20.02.2017 року в сумі 11021,36 грн., судових витрат у розмірі 2422,4 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.02.2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №26250054559402 у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів та комісії за користування кредитними коштами.

Відповідно до умов Кредитного договору, Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами цього кредитного договору та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

28.03.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором ТОВ «Цикл Фінанс» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 11021,36 грн, з яких:

-заборгованість по тілу кредиту – 4841,84 грн;

-заборгованість по відсотках – 4281,25 грн;

-заборгованість по комісії – 1898,27 грн.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2025 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином. Заперечень від представника позивача щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, не надходило.

Відповідачу ОСОБА_1 , відповідно до вимог ЦПК України, за відомим місцем реєстрації останнього, направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву.

17 листопада 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лапшина В.В. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ознайомившись із позовною заявою, відповідач не визнає позовні вимоги та заперечує щодо їх задоволення з огляду на наступне.

Так, позивач стверджує, що 20.02.2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №26250054559402.

В свою чергу, представник відповідача стверджує, що матеріали справи не містять такого кредитного договору від такої дати, натомість мається Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро», в якому друкарським способом нанесена дата 24.12.2016 року.

Далі, представник відповідача звертає увагу, що позивач наводить норми матеріального права, які на його думку регламентують правовідносини, які склались між Банком та Відповідачем, а саме ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Але в редакції цього закону, яка діяла на момент укладання універсального договору, тобто на 24.12.2016 року, такого тексту не було.

Далі, представник відповідача звертає увагу, що позивач посилається на п.8-9 ч.1 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Натомість, зазначений Закон був прийнятий 15.11.2016 року, а набув чинності лише 10.06.2017 року. А договір був укладений лише 26.12.2016 року, тобто зазначені норми ніяким чином не регулюють відносини які склались між Банком і Відповідачем, що чітко випливає з п.2 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення.

Також, позивач здійснює наступне посилання, що «Відповідно до умов Кредитного договору, Цільове призначення Кредиту: на споживчі потреби.» Однак, представник відповідача звертає увагу, що позивач не вказує який саме пункт Договору містить наведений позивачем текст, а наданий Договір взагалі не містять такого висловлювання.

Крім того, позивач наводить в позові наступне: «Відповідно до умов Кредитного договору, процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за Кредитом».

Однак, представник відповідача вважає, що договір не містить такі посилання.

Відповідно до умов Кредитного договору, Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами цього Кредитного договору та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором. Але, представник відповідача стверджує, що наведене нічого спільного з текстом Універсального договору від 26.12.2016 року не має.

Таким чином, на думку представника відповідача, позивач не представив умови Договору, які були врегульовані між Банком та відповідачем.

В свою чергу, відповідачем заперечується сам факт укладання з позивачем саме кредитного договору.

До того ж, представник відповідача звертає увагу, що Універсальний Договір не містить будь яких даних, які є істотними для укладання кредитного договору, і він не передбачає такі відомості, а саме відсоткової ставки, строк і умови повернення, штрафних санкцій і т.д, які є обов`язкові згідно до норм статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Доводи позивача, що факт укладання договору є доведеним, на думку представника відповідача, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами кредитного договору.

Представник відповідача вважає, що позивач не надав суду жодного доказу того, що Банк дійсно надав відповідачу кредитну картку, саме на виконання умов договору від 26.12.2016 року. Тим більше, що сума кредиту залишається невідомою, та сума тіла кредиту у розмірі 4841,84 грн не знайшла свого підтвердження.

Також, представник відповідача не погоджується із сумою відсотків, які вимагає стягнути позивач, оскільки в Універсальному Договорі процентна ставка не вказана, не вказаний порядок нарахування, як і не вказаний порядок повернення кредиту.

Також, представник відповідача вважає, що необґрунтованою є комісія у розмірі 1898,27 грн. На підтвердження сум боргу позивач надав довідку, складену самим позивачем, що на думку представника відповідача, не є належним і допустимим доказом формування самого боргу, оскільки залишається невідомою ні сума кредиту, ні дата надання, ні умови кредитування, ні процентна ставка (фіксована, зміна), ні порядок нарахування відсотків, ні строки і суми повернення і багато іншого, для того щоб стверджувати, що сума заборгованості, викладена у довідці, є обґрунтованою.

Також, на думку представника відповідача, суми, які зазначені у витязі з реєстру боржників до Договору факторингу №28/03/24 від 28 березня 2024 року, також не може слугувати належним доказом суми заборгованості, оскільки невідома природа їх отримання.

На підставі вищевикладеного і в зв`язку з тим, що відповідач кредитного договору не укладав, а сума заборгованості є недоведеною, на думку представника відповідача, позовна заява не підлягає задоволенню.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 04 червня 2026 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

29 травня 2026 року на виконання ухвали суду позивачем надано суду деталізований розрахунок заборгованості та виписки по особових рахунках ОСОБА_1 .

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року було задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів.

11 червня 2026 року від позивача на адресу суду надійшла заява про неможливість надати докази. В заяві представник позивача зазначає, що суд витребовує від ТОВ «Цикл Фінанс» Кредитний договір №26250054559402 від 20.02.2017 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , та Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро».

Представник позивача зазначає, що ТОВ «Цикл Фінанс» зокрема було додано до позовної заяви копію Кредитного договору №26250054559402 від 24.12.2016 року.

28 травня 2026 року на виконання вимог ухвали №176/3450/25 від 16.05.2026 року представником АТ «Банк Кредит Дніпро» було надано до суду деталізований розрахунок заборгованості та виписки по особових рахунках ОСОБА_1 , які містять інформацію про використання кредитної лінії за Кредитним договором №26250054559402 від 20.02.2017 року.

Позивач просить звернути увагу, що різниця в даті укладення договору зумовлена типом продукту за Кредитним договором №26250054559402, тобто продуктом є кредитна лінія.

Відповідно до розділу 9 Кредитного договору №26250054559402 від 24.12.2016 року, який містить істотні умови, Договір в частині надання кредиту є укладеним в дату отримання повідомлення від Банку, про встановлення ліміту кредиту, право на отримання кредиту з`являється після отримання відповідного повідомлення Банку про встановлення ліміту Кредиту.

Строк кредиту становить 12 місяців з наступною автопролонгацією на кожні наступні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення від Банку про закінчення строку Кредиту.

Тобто на відміну від Кредитного договору, де продуктом є готівка та кошти надходять у день укладення договору, фактичною датою укладення Кредитного договору №26250054559402 є дата (20.02.2017 року), коли клієнт отримав повідомлення Банку про встановлення кредитного ліміту.

Відповідно до розділу 11 Кредитного договору №26250054559402 від 24.12.2016 року Відповідачем підтверджено що:

-ОСОБА_1 отримав карту VISA Classic Int EMV № НОМЕР_2 терміном дії до 31.12.18 року а також логін та пароль для доступу до Free Bank;

-ОСОБА_1 уклав Комплексний договір про надання банківських послуг 26250054559402-КР від 24.12.2016 року з ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на зазначених в ньому умовах. Свій примірник Комплексного договору про надання банківських послуг з відмітками банку отримав.

Позивач просить звернути увагу, що АТ «Банк Кредит Дніпро» виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надавав відповідачу у користування кошти кредитної лінії.

Доказом надання кредитних коштів відповідачу за Кредитним договором є виписка по особовим рахунку відповідача.

Враховуючи вищезазначене, представник позивача повідомляє суду що, позивач не може надати витребуваний Кредитний договір №26250054559402 від 20.02.2017 року у зв`язку з його відсутністю, адже дата укладення договору (20.02.2017 року) де-факто є датою коли клієнт отримав повідомлення Банку про встановлення кредитного ліміту, відповідно до розділу 9 Кредитного договору №26250054559402-КР від 24.12.2016 року.

Також позивач зазначає, що 10.06.2026 року ТОВ «Цикл Фінанс» звернулось до первісного кредитора АТ «Банк Кредит Дніпро» із запитом надати інформацію, щодо різниці в датах укладання кредитного договору.

15 червня 2026 року від представника відповідача адвоката Лапшина В.В. на адресу суду надійшли додаткові пояснення, в яких він звертає увагу суду, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач отримав кредитні кошти на підставі укладеного кредитного договору №26250054559402 від 20.02.2017 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 .

Натомість, в матеріалах справи мається копія іншого договору, а саме Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» №26250054559402 - КР від 24.12.2016 року.

Оскільки відповідач не укладав з Банком кредитного договору №26250054559402 від 20.02.2017 року і, відповідно, не отримував кредитні кошти за цим договором, то представник відповідача звернувся до суду з відповідною заявою про витребування у позивача оригіналу кредитного договору №26250054559402 від 20.02.2017 року.

На виконання ухвали суду, позивач надав відповідь про неможливість надати доказ, а саме кредитний договір №26250054559402 від 20.02.2017 року з поважних на його думку причин.

При цьому, позивач стверджує, що ТОВ «Цикл Фінанс» зокрема було додано до позовної заяви копію Кредитного договору №26250054559402 від 24.12.2016 року, і що різниця між договорами становить лише в даті укладання.

Однак, з такими доводами представник відповідача не погоджується, оскільки наданий позивачем Договір від 24.12.2016 року є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро» №26250054559402 - КР.

Тобто, на думку представника відповідача, різниця не лише в даті, а також в назві, і відповідно, в правовідносинах, які складаються в такому випадку між Банком і споживачем.

Представник відповідача вважає, що позивач жодним чином не довів чи отримав відповідач, і коли саме отримав, таке повідомлення і яким чином, враховуючи те, що в наданому Договорі не вказані ні номер телефону, ні адреса електронної пошти, крім адреси проживання.

Також позивач у відповіді просить звернути увагу, що різниця в даті укладення договору зумовлена типом продукту за Кредитним договором №26250054559402, тобто продуктом є кредитна лінія.

Однак, представник відповідача звертає увагу суду, що якщо звернутися до змісту Розділу 10 Договору, який мається в матеріалах справи, то звернемо увагу, на те, що сума кредиту яка регламентує кредитну лінію не визначена, процентна ставка - згідно з умовами Тарифу Банку, однак Тариф Банку, який був погоджений Відповідачем суду не наданий.

Враховуючи все вищевикладене, а також те, що позивач не надав суду кредитний договір №26250054559402 від 20.02.2017 року, на підставі якого позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, на думку представника відповідача, наведені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позову.

Стосовно витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, то зазначена сума, на думку представника відповідача, підлягає зменшенню з підстав того, що позов є необґрунтованим і недоведеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 грудня 2016 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено комплексний договір про надання батьківських послуг №26250054559402-КР, за умовами якого банк відкрив відповідачу поточний рахунок та видав кредитну картку. Згідно з розділами 9, 10 договору в частині надання кредиту договір є укладеним в дату отримання повідомлення від банку про встановлення ліміту кредиту; право на отримання кредиту з`являється після отримання відповідного повідомлення банку про встановлення ліміту кредиту. Розділ 10 (відмітки банку) не заповнено.

На підтвердження укладення кредитного договору та користування відповідачем кредитними коштами позивачем надано виписку по особовому рахунку відповідача. Датою кредитного договору у виписці зазначено 20 лютого 2017 року.

28 березня 2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором (а.с.13-20).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024 року, сума заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором №26250054559402 від 20.02.2017 року, станом на дату відступлення прав вимоги становить – 11021,36грн, що складається із: заборгованість по тілу кредиту – 4841,84 грн; заборгованість за відсотками – 4281,25 грн; заборгованість за комісією – 1898,27 грн (а.с.24 зворот).

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором №26250054559402 від 20 лютого 2017 року. Згідно з розрахунком заборгованість за кредитним договором №26250054559402 від 20 лютого 2017 року становить 11021,36 грн, з яких: 4841,84 грн - заборгованість по тілу кредиту, 4281,25 грн - заборгованість по відсоткам, 1898,27 грн - заборгованість по комісії.

За нормами ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Нормою ст.638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з положеннями ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України передбачає, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що позивачем не підтверджений факт укладення первісним кредитором кредитного договору з відповідачем та порушення ним взятих на себе зобов`язань.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Позивач, посилаючись на те, що набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №26250054559402 від 20 лютого 2017 року, просить стягнути з нього заборгованість за цим кредитним договором, проте доказів укладення такого договору та самого кредитного договору від 20 лютого 2017 року позивачем не надано, а тому суд вважає, що позивачем не доведено встановлення відповідачу кредитного ліміту, умов кредитування, зокрема суми кредиту, строку, порядку нарахування процентів та комісії, ознайомлення позичальника з умовами договору, його згода з ними тощо відповідно. Також позивачем не надано доказів встановлення ОСОБА_1 кредитного ліміту від 20 лютого 2017 року. Надані на підтвердження обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, виписка з особового рахунку, розрахунок заборгованості, довідка про розмір заборгованості, витяг з реєстру боржників до договору факторингу стосуються кредитного договору від 20 лютого 2017 року, факт укладення якого судом не встановлено.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 514, 536, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1046-1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ