Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №932/11090/23 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/11090/23

Провадження № 2/932/3134/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Потоцької С.С.,

за участю секретаря судового засідання – Карапиш А.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Карчагін С.В. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, зазначивши, що 30.09.2019 ОСОБА_8 отримав у позику від позивача грошові кошти у розмірі 150 000, 00 дол. США,що складало 4 050 000, 00 грн. Договір позики був оформлений розпискою. Згідно з умовами розписки дружина боржника- відповідач була обізнана про укладення договору позики. Позика отримана для закупівлі товару під роботу, а також закриття деяких сімейних проблем. Строк повернення позики 30.09.2023.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернувся до нотаріуса, який відкрив спадкову справу, із заявою стосовно погашення боргу за вказаною вище розпискою. Спадкоємцями померлого сплачено частину боргу у розмірі: 25 000, 00 дол. США. Несплаченою залишилась сума заборгованості за розпискою у розмірі 125 000, 00 дол. США (на момент пред`явлення позову до суду еквівалентно 4 608 950, 00 грн за курсом НБУ)

Відповідачка перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 на дату надання позики.

З огляду на те, що позика була отримана померлим в інтересах сім`ї, у період перебування у шлюбі та відповідачка як його колишня дружина була про це обізнана, вона в солідарному порядку відповідає за зобов`язаннями чоловіка. Тому, позивач просить стягнути заборгованість з колишньої дружини боржника у розмірі 5 287 337,50 грн ( урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Ухвалою від 19.12.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначений у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання.

Ухвалою від 12.01.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2024 ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська залишена без змін.

Ухвалою від 05.02.2024 заява про забезпечення позову повернута позивачу.

Відповідачка проти задоволення позову заперечувала, у відзиві на позов вказала, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 27.01.2012 по 10.12.2019. Відповідачка вказує, що вони звернулися до відділу ДРАЦС про розірвання шлюбу у листопаді 2019 року, а до цього приблизно півроку вона не проживала однією сім`єю з померлим ОСОБА_5 , періодично між ними виникали сварки, вона викликала поліцію. Про отримання позики вона дізналася лише після подання позивачем цього позову. Вона не була обізнана про отримання її чоловіком коштів, ні про ціль їх отримання, ні про наявність розписки. Відповідач заперечує надання згоди на отримання коштів і про те, що вона була обізнана, що гроші необхідні для закупівлі товару під роботу, а також закриття деяких сімейних проблем. Також вона за півроку до розлучення мала проблеми з грошима та кредитні зобов`язання перед банком. Жодної фінансової допомоги від померлого вона не отримувала. Вона впевнена, що ця розписка складена ОСОБА_5 як додаткова гарантія при розірванні шлюбу та як можливість потім тиснути на неї. Факт зазначення у договорі про ціль позики безумовно не свідчить про те, що позика була витрачена за призначенням, а тому його спадкоємці повинні повертати кошти. Просить відмовити у позові.

Позивач надав відповідь на відзив, вказав, що жодних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову відповідачка до відзиву не долучила. Згідно з умовами розписки, дружина боржника була обізнана про укладення договору позики. Позика отримана для закупівлі товару під роботу, а також закриття деяких сімейних проблем. Після смерті колишнього чоловіка (боржника) відповідачка оформила право власності на частку квартири, що була придбана подружжям за час шлюбу. Тобто відповідачка визнала, що питання стосовно поділу іншого майна, прав та обов`язків подружжя після розірвання шлюбу не було вирішено. Тому вона в солідарному порядку відповідає за зобов`язаннями чоловіка. Зі змісту розписки вбачається, що відповідачка знала про позики. Зворотне нею не доведено.

Ухвалою від 29.03.2024 витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області інформацію стосовно доходів та витрат ОСОБА_3 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 включно; ОСОБА_8 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 включно.

Ухвалою від 01.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 06.08.2024 справа прийнята до провадження судді Потоцької С.С., призначене підготовче засідання.

Ухвалою від 23.10.2024 витребувано від Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Римської Анастасії Вікторівни копію спадкової справи № 60/2023, яка відкрита після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 19.124.2024 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Протокольною ухвалою від 16.07.2025 залучені як треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Третя особа ОСОБА_6 подав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу без його участі. Повідомляє, що ним виконані зобов`язання перед ОСОБА_3 в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Третя особа ОСОБА_5 подала заяву, в якій зазначила, що проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу без її участі. Повідомляє, що нею виконані зобов`язання перед ОСОБА_3 в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Третя особа ОСОБА_7 подала заяву, в якій зазначила, що проти задоволення позову не заперечує, просить розглядати справу без її участі. Повідомляє, що нею виконані зобов`язання перед ОСОБА_3 в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Протокольною ухвалою від 03.12.2025 закрито підготовче засідання, розгляд справи призначений по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, у матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, з підстав які викладені у заяві по суті.

У судовому засіданні оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначено на 15.06.2026.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши всі фактичні обставини справи та дослідивши докази, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30.09.2019 ОСОБА_8 складена розписка.

У розписці вказано, що ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_3 у борг грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США, що складає 4050000 грн по курсу 27 грн за 1 долар США (на час отримання у борг).Дану суму він отримує в борг зі згоди своєї дружини ОСОБА_4 . Вона обізнана про те, що вказана сума необхідна для закупівлі товару під роботу, а також закриття деяких сімейних проблем. Всю вказану суму позики він зобов`язується повернути у строк до 30 вересня 2023 року. У разі неповернення боргу за даною розпискою я зі своєю дружиною повинні будемо передати у власність ОСОБА_3 належні нам квартири за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та автомобіль Фіат Добло 2010 року випуску д,н НОМЕР_1 , який належить йому на підставі технічного паспорту НОМЕР_2 .

У розписці також зазначено про те, що вона складена в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

На розписці наявні три підписи: від імені ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 (т. 2 а.с.84).

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 (т. 1 а.с 7).

У витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, який міститься у матеріалах спадкової справи, вказано, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб 27.01.2012 (т.1 а.с. 236-237).

Шлюб розірваний 10.12.2019 Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області (т. 1 а.с. 238-239).

Після смерті померлого ОСОБА_5 заведена спадкова спав № 60/2023, приватним нотаріусом Римською А.В. Дніпровський міський нотаріальний округ (т.1 а.с.224-311).

Зі заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_7 (т.1 а.с.226), ОСОБА_6 (т.1 а.с.240), ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 255).

ОСОБА_3 подав заяву як кредитор померлого (т.1 ас.252).

ОСОБА_5 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом (т. 1 а.с297) на частки квартири АДРЕСА_3 .

ОСОБА_6 отримав свідоцтв про право на спадщину на частки транспортного засобу марки FIAT DOBLO держ номер НОМЕР_1 (т.1. ас. 307).

ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину на частки транспортного засобу марки FIAT DOBLO держ номер НОМЕР_1 (т.1. ас. 308).

Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. (ч. 1 ст. 207 ЦК).

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України 18.01.2017 у справі № 6-2789цс16.

У постанові від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням його повернення і дати отримання коштів.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У постанові від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц Верховний Суд вказав, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником позикодавцеві за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору і зміст умов договору, так і факт отримання боржником від позикодавця певної грошової суми.

На підтвердження свого права на пред`явлення вимоги про повернення грошових коштів, отриманих у позику, позивачем надано суду оригінал розписки.

Під час судового засідання представник позивача вказала, що частину боргу у сумі 25 000 доларів США повернули спадкоємці померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача свідчить про невиконання померлим ОСОБА_5 обов`язку з повернення грошових коштів.

Під час судового засідання представник відповідачки наголошувала, що не заперечує проти факту підписання розписки, проте не погоджувалась що гроші отримані зі згоди відповідачки, в інтересах сім`ї та використані на інтереси сім`ї.

Відповідачка пояснювала, що фактично вони не підтримували шлюбних відносин, приблизно за півроку вони мешкали окремо, померлий зловживав спиртними напоями, застосовував насильство, завів собі коханку. Через постійне пияцтво підприємницька діяльність занепадала.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що є подругою відповідачки знає її приблизно з 2018 року, на той час відповідачка шукала роботу. ЇЇ чоловіка ніколи не бачила. Свідок повідомила, що їй невідомо, за які кошти жила відповідачка.

Свідок ОСОБА_11 повідомила, що померлий ОСОБА_5 її колишній чоловік та батько їх дитини ОСОБА_12 .. Вона з померлим спілкувалася практично щодня, у нього від неї не було жодних таємниць. На думку свідка, ОСОБА_5 взгалі не брав ці кошти, оскільки у 2019 році ОСОБА_13 та ОСОБА_14 їздили на море і та посварилися, після цього припинили спілкуватися. Крім того, померлий ніколи їй не розповідав про гроші, хоча розповідав про все. Між померлим ОСОБА_14 та відповідачкою дуже погані стосунки, які погіршилися після втрати дитини, вони часто сварилися, не спілкувалися. Померлий дуже зловживав спиртними напоями. Навесні 2019 року померлий пішов жити на гаражі. Померлий займався взуттєвим бізнесом, проте грошей у померлого не було, тому він не робив закупи сировини, стан бізнеса був поганий. Ні ОСОБА_15 , ні ОСОБА_16 не повідомляли про наявність боргу. На думку свідку, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не могли повертати гроші ОСОБА_13 , адже у них їх нема.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що є знайомою відповідачки, що знає відповідачку з 2015 року. Вони займалися разом підробітками. Спочатку відповідачка мешкала з ОСОБА_14 , а потім сама.

Свдок ОСОБА_20 - син відповідачки пояснив, що після того як мати втратила дитину, ОСОБА_5 почав зловживати спиртними напоями, були випадки домашнього насильства по відношенню до матері з боку померлого. До 2018 року вони працювали разом у взуттєвому бізнесі, потім у відповідачки був інтернет –магазин, самостійно заробляла гроші.

Під час судового розгляду встановлено, що розписка складена час перебування відповідачки у шлюбі з ОСОБА_5 .

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин подружжя, у тому числі колишнього, поряд із застосуванням норм ЦК України підлягають застосуванню норми СК України.

Шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя (частина першої статті 36 СК України).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Тому, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Зміст статті 541 ЦК України свідчить про те, що солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526цс18)).

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Отже, за спільними зобов`язаннями подружжя останнє відповідає усім своїм майном.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) зазначає про солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, якщо інше не передбачене такими правочинами.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач як на підставу позовних вимог про солідарне стягнення із відповідачки заборгованості за договором позики, посилається на те, що позика отримана ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з відповідачкою, гроші отримані за її згодою, та в інтересах сім`ї, а тому, подружжя має нести солідарну відповідальність по поверненню суми позики.

Як вказано вище, той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Тому, тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника).

Заперечуючи проти позову, відповідачка вказувала, що їй не було відомо про укладання договору позики, гроші не витрачалися і інкретах сім`ї.

Суд зазначає, що у розписці відсутній підпис відповідачки. Свідки не підтвердили факт обізнаності відповідачки про отримання померлим грошових коштів.

Тому лише зазначення у розписці про обізнаність відповідачки про позику не свідчить про її фактичну обізнаність, оскількирозписка нею не складалася та не посвідчена її підписом.

Під використанням в інтересах сім`ї слід, насамперед, розуміти їх спрямування на задоволення потреб сім`ї, забезпечення її життєдіяльності, утримання членів сім`ї, придбання чи збереження спільного майна, покращення житлових умов, ремонт, оплата лікування, придбання побутової техніки, навчання дітей та інші потреби сім`ї.

За обставинами справи не встановлено, що гроші, які отримані за розпискою були використані в інтересах сім`ю.

Зазначення у розписці формулювання деяких сімейний проблем, на, думку суду, є невизначеним, та не дозволяє достеменно встановити на що саме були використані ці кошти.

Використання коштів на інтереси сім`ї під час судового розгляду не встановлено.

Суд зазначає, що підприємницька діяльність – самостійна діяльність на власний ризик, тому така мета отримання коштів само по собі не свідчить про укладення договору в інтересах сім`ї. Крім того, за показаннями свідків бізнес померлого фактично припинився.

Отже у матеріалах справи відсутні докази того, що договір позики укладений померлим в інтересах сім`ї і те, що було одержане за цим договором, використано на потреби сім`ї .

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тому за встановленими обставинами справи, суд дійшов висновку, що відповідачка не є зобов`язаною особою за договором позики від 30.09.2019, і відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за договором позики.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність виникнення солідарного обов`язку у відповідачки стосовно повернення коштів позичених її колишнім чоловіком за договором позики, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витрати щодо розгляду справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу у розмірі 5 287 337, 50 грн за договором позики від 30.09.2019.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4

Представник позивача ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_5

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6

Представник відповідача ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_7

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса АДРЕСА_8

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса АДРЕСА_9

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНКОПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 .

Суддя С.С.Потоцька