Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №766/8886/26 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/8886/26

н/п 1-кп/766/3876/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026

Херсонський міський суд Херсонської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

(сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор ОСОБА_2 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисниця ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_5 )

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026232040000090 від 23.04.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсон Херсонської області, громадянина України, з вищою освітою, на обліку лікаря-психіатра не перебуваючого, такого, що перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: «розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності», неодруженого, неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 129 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання ухвалив вирок про таке:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним

1. Суд встановив, що ОСОБА_3 , 22 квітня 2026 року, близько 14 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем проживання в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою залякування потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким перебуває у сімейних відносинах, в розумінні п. 3 ч. 1, п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та потидію домашньому насильству» - племінник, маючи прямий умисел викликати у потерпілого реальне побоювання за своє життя, погрожував останньому вбивством, шляхом демонстрації сокири, тримаючи її в руці на безпосередньої близкості від потерпілого, одночасно в підтвердження своїх погроз, замахнувся нею на потерпілого, однак останній, вчасно відштовхнув ОСОБА_3 від себе.

Дані дії ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_5 сприймав як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, маючи достатньо підстав для побоювання її виконання.

2. Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною першою ст. 129 КК України, формою об`єктивної сторони якої є погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

ІІ. Позиція обвинуваченого

3. Обвинувачений ОСОБА_3 в своїй заяві на адресу прокурора у присутності захисниці ОСОБА_4 зазначив, що беззаперечно визнає в повному обсязі винуватість в інкримінованому кримінальному проступку, передбаченому ч. 1 ст. 129 КК України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням фактичними обставинами, які викладені в обвинувальному акті, їх не заперечує.

ІІІ. Оцінка Суду

4. Суд, вивчивши обвинувальний акт і додані до нього матеріали, в тому числі кримінальне провадження №12026232040000090 від 23.04.2026 року, дійшов висновку, що вимоги ст. 302 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК) сторонами кримінального провадження дотримано, а саме:

- обвинувальний акт містить клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні;

- додана до обвинувального акта письмова заява підозрюваного (обвинуваченого), яка складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті (а саме: з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини) та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

- додана до обвинувального акта письмова заява потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 26.05.2026 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою цієї статті (а саме: з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини) та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

- додані матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

5. Відповідно до частини другої ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

6. Суд звертає увагу, що фактичні обставини, які встановлені органом досудового розслідування і не оспорюються учасниками кримінального провадження, викладені у формулюванні обвинувачення, визнаного Судом доведеним (див. пункти 1-2).

7. Дослідивши обвинувальний акт і додані до нього матеріали кримінального провадження №12026232040000090 від 23.04.2026 року, беручи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, Суд знаходить, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за частиною першою статті 129 КК, як погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

8. Винуватість обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні доведена у повному обсязі і стороною обвинувачення дотримано стандарт доказування «поза розумним сумнівом».

ІV. Призначення покарання

9. Санкцією частини першої ст. 129 КК України за вчинене кримінальне правопорушення передбачено покарання у виді:

?пробаційного нагляду на строк до двох років;

?обмеження волі на строк до двох років.

10. Суд вважає, що обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до частини першої ст. 66 КК України, є щире каяття.

11. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до частини першої ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

12. Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також бере до уваги, що санкція частини першої статті 129 КК України передбачає альтернативні види покарань та враховує:

- ступень тяжкості правопорушення - згідно із статтею 12 КК інкриміноване діяння відноситься до кримінального проступку;

- особу винного: його вік, те, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, проте щодо нього винесено терміновий заборонний припис серія ЕТ №108327 від 27.04.2026 у зв`язку із вчиненням домашнього насильства психологічного характеру стосовно ОСОБА_5 ;

- на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, проте перебуває на обліку у лікаря-нарколога;

- наявність обставини, що пом`якшує покарання, а також наявність обставин, що обтяжують таке.

13. Також Суд бере до уваги загальну мету покарання, як заходу примусу, що застосовується від імені держави, яка полягає в тому, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України). Оптимальним орієнтиром ефективності застосування покарання є визначення його в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

14. Суд вважає, що кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання чи інша міра кримінально-правового впливу, застосована до особи правопорушника, повинні відповідати тяжкості злочину, доведеним обставинам вчинення злочину і особливостям особистості правопорушника.

15. Суд також вважає, що підстави застосування положень статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання – відсутні.

16. У зв`язку із викладеним, Суд доходить висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

17. Суд вважає, що наведені аргументи в своїй сукупності і прийняте судове рішення щодо покарання обвинуваченого відповідають справедливому співвідношенню між вчиненим діянням та заходами покарання, які застосовуються до винного, що зумовлені метою кримінального покарання і є необхідними і не надмірними.

18. Суд, керуючись ст. 65 КК України вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобіганню скоєнню ним нових злочинів.

19. Підстав для обрання більш м`яких або тяжких покарань до обвинуваченого за вчинене кримінальне правопорушення Суд не знаходить.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку

20. Цивільний позов по справі не заявлявся.

21. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

22. Процесуальні витрати відсутні.

22. Запобіжний захід обвинуваченому на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його застосування Суд не вбачає.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376, 381, 382, 392, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, Суд,

У Х В А Л И В :

1. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 129 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

2. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 59-1 Кримінального кодексу України зобов`язати ОСОБА_3 :

2.1. періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2.2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, або роботи.

2.3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

3. Відповідно до частини першої ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.

4. Відповідно до частини другої ст. 49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України строк виконання вироку встановити не пізніше десяти днів з дня набрання ним законної сили.

5. Запобіжний захід до набрання вироком законної сили обвинуваченому не обирати.

6. Речові докази: сокиру з дерев`яним руків`ям вважати повернутою ОСОБА_5 .

7. Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальнім кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

8. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.

9. Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

СуддяОСОБА_1