Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №950/965/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/965/26

Номер провадження 3/950/478/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли від командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , дата народження у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , старшого бойового медика роти зв`язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ,

за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

в с т а н о в и в:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшов протокол А5002 №48 про військове адміністративне правопорушення, складений командиром батальйону управління військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Зі змісту протоколу вбачається, що 25 березня 2026 року близько 14 год. 00 хв. під час перевірки особового складу батальйону управління військової частини НОМЕР_1 було виявлено військовослужбовця, старшого бойового медика роти зв`язку тилового командного пункту батальйону управління військової частини НОМЕР_1 , сержанта ОСОБА_3 , який, за твердженням посадової особи, що склала протокол, перебував з ознаками алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, а саме мав запах алкоголю з ротової порожнини, нечітке мовлення та невпевнену ходу.

Також у протоколі зазначено, що для встановлення факту алкогольного сп`яніння ОСОБА_3 25 березня 2026 року о 14 год. 30 хв. було доставлено до комунального некомерційного підприємства «Лебединська лікарня ім. лікаря К.О. Зільберника», де проведено медичний огляд, за результатами якого, відповідно до протоколу, встановлено стан алкогольного сп`яніння.

На підтвердження обставин, викладених у протоколі, до матеріалів справи долучено протокол про військове адміністративне правопорушення А5002 №48, відомості щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дані про місце служби, зазначення свідків, а також посилання на медичний огляд.

Сторона, яка склала протокол, виходила з того, що встановлення факту перебування військовослужбовця з ознаками алкогольного сп`яніння та наявність результатів медичного огляду є достатніми для притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Разом з тим під час дослідження матеріалів справи судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення має істотні недоліки, які стосуються обов`язкових реквізитів протоколу, визначених законом, а саме: у протоколі відсутня дата народження ОСОБА_3 ; відсутні дата і місце складення протоколу; не зазначено належним чином конкретне місце вчинення адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, перевіривши протокол про адміністративне правопорушення на відповідність вимогам КУпАП, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Зазначена норма підлягає застосуванню у цій справі, оскільки вона визначає загальні стандарти судового розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення. Суд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, не може обмежитися формальним посиланням на протокол, а зобов`язаний перевірити, чи містять матеріали справи достатні, належні та допустимі дані для висновку про вчинення конкретною особою конкретного адміністративного правопорушення.

Частиною першою ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, установлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності суд має встановити всі елементи складу адміністративного правопорушення: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт і суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Частина перша ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів, появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан сп`яніння.

Частина третя ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або якщо вони вчинені в умовах особливого періоду.

Отже, для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП суд повинен встановити не лише факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, а й те, що така особа є спеціальним суб`єктом правопорушення, що подія відбулася у визначеному законом місці, у визначений час, у межах проходження військової служби або виконання обов`язків військової служби, а також що правопорушення вчинене в умовах особливого періоду або особою, яку протягом року вже було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих і свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, іншими документами та іншими засобами доказування, передбаченими законом.

При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Зазначене положення має принципове значення для цієї справи, оскільки суд не є стороною обвинувачення, не має права самостійно формулювати фабулу правопорушення, доповнювати відсутні істотні реквізити протоколу або відшукувати докази винуватості особи замість посадової особи, яка склала протокол.

Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд приходить до висновку, що оцінка доказів у цій справі повинна здійснюватися з урахуванням того, що протокол про адміністративне правопорушення є не лише одним із джерел доказів, а й процесуальним документом, який визначає межі судового розгляду, обсяг обвинувачення та фактичні обставини, які підлягають перевірці судом.

Стаття 256 КУпАП встановлює імперативні вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі обов`язково зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення; прізвища й адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Зазначена норма є процесуальною гарантією особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Вона забезпечує можливість особи чітко розуміти, у вчиненні якого саме діяння, коли, де та за яких обставин її обвинувачують. Відсутність у протоколі істотних відомостей порушує право особи на захист, оскільки позбавляє її можливості надати конкретні пояснення, заперечення або докази щодо часу, місця, способу та обставин події.

Судом встановлено, що у протоколі А5002 №48 відсутня дата народження ОСОБА_3 .

Ця обставина має істотне значення, оскільки дата народження є елементом ідентифікації особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відомості про дату народження дають можливість суду перевірити належну ідентифікацію особи, виключити сумніви щодо суб`єкта правопорушення, а також з`ясувати питання, пов`язані з віком особи та можливістю притягнення її до адміністративної відповідальності. Навіть якщо у матеріалах містяться інші дані про особу, відсутність дати народження саме в протоколі свідчить про неналежне оформлення процесуального документа, яким ініційовано провадження.

Судом також встановлено, що у протоколі відсутні дата і місце його складення.

Цей недолік не може вважатися технічним або несуттєвим. Дата складення протоколу має значення для перевірки дотримання вимог ст. 254 КУпАП щодо строків складання протоколу, а також для встановлення хронології адміністративного провадження. Місце складення протоколу має значення для перевірки повноважень посадової особи, порядку оформлення матеріалів і можливості особи реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП, безпосередньо під час складення протоколу.

Саме з моментом складення протоколу пов`язується роз`яснення особі її прав, можливість надати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, можливість відмовитися від підпису із зазначенням мотивів такої відмови. Якщо дата і місце складення протоколу відсутні, суд позбавлений можливості перевірити, чи були дотримані ці процесуальні гарантії належним чином.

Крім того, судом встановлено, що у протоколі не зазначено належним чином конкретне місце вчинення адміністративного правопорушення.

Місце вчинення адміністративного правопорушення є обов`язковим реквізитом протоколу відповідно до ст. 256 КУпАП. Для складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 КУпАП, місце події має особливе значення, оскільки диспозиція цієї статті пов`язує відповідальність із територією військової частини, військового об`єкта, місцем виконання обов`язків військової служби або іншими обставинами проходження служби.

Загальне посилання на військову частину, тимчасове розташування або населений пункт не замінює обов`язку посадової особи конкретно зазначити місце вчинення правопорушення. Без конкретного місця події неможливо перевірити, чи відповідали викладені у протоколі обставини об`єктивній стороні саме того правопорушення, яке інкримінується особі за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Суд приходить до висновку, що відсутність у протоколі конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення унеможливлює встановлення об`єктивної сторони складу правопорушення, оскільки не дає змоги визначити, чи перебував ОСОБА_3 на території військової частини, військового об`єкта, у місці виконання службових обов`язків або в іншому місці, яке має юридичне значення для кваліфікації дій за ст. 172-20 КУпАП.

Суд окремо оцінює доводи сторони, яка склала протокол, про те, що недоліки протоколу мають формальний характер і не спростовують факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння.

Такі доводи суд відхиляє як необґрунтовані.

По-перше, адміністративна відповідальність настає не за сам факт наявності ознак алкогольного сп`яніння як такий, а за конкретне діяння, передбачене диспозицією відповідної статті КУпАП, вчинене конкретним суб`єктом, у конкретний час, у конкретному місці та за конкретних обставин.

По-друге, протокол про адміністративне правопорушення не є формальністю. Він є процесуальною підставою для судового розгляду та документом, який окреслює межі обвинувачення. Якщо у протоколі відсутні обов`язкові реквізити, суд не вправі самостійно встановлювати або дописувати такі відомості на підставі припущень чи інших матеріалів, оскільки це фактично означало б формування обвинувачення судом.

По-третє, наявність у матеріалах справи відомостей про медичний огляд не усуває істотних недоліків протоколу. Медичний огляд може підтверджувати або спростовувати стан особи, однак не встановлює автоматично місце вчинення адміністративного правопорушення, дату й місце складення протоколу, належну ідентифікацію особи та всі інші обов`язкові елементи складу правопорушення.

По-четверте, суд не може підміняти посадову особу, яка склала протокол, і усувати недоліки протоколу шляхом власного тлумачення, уточнення або припущення. Такий підхід суперечив би завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, принципу законності та праву особи на захист.

Суд враховує, що відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, а також оскаржити постанову у справі.

Реалізація цих прав можлива лише за умови, що особа чітко розуміє зміст обвинувачення. Якщо протокол не містить дати й місця складення, дати народження особи та конкретного місця вчинення правопорушення, це об`єктивно обмежує можливість особи захищатися від висунутого обвинувачення.

Судом також враховується зміст ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Хоча зазначена конституційна норма безпосередньо сформульована щодо кримінального обвинувачення, її правова природа як загальної гарантії справедливого провадження підлягає врахуванню і в справах про адміністративні правопорушення, особливо у випадках, коли санкція статті передбачає істотне втручання у права особи, зокрема штраф у значному розмірі або арешт з утриманням на гауптвахті.

Стаття 63 Конституції України передбачає, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів. У сукупності зі ст. 268 КУпАП ця гарантія означає, що особа не зобов`язана доводити свою невинуватість, а обов`язок належного оформлення матеріалів і доведення складу адміністративного правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка склала протокол.

Суд бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22, провадження № 14-87цс24, відповідно до якої протокол про адміністративне правопорушення за своєю правовою природою є спеціальною формою фіксації події, що має ознаки адміністративного правопорушення, та складовим елементом доказових матеріалів, однак сам по собі не вирішує питання наявності чи відсутності вини особи.

Застосовуючи зазначений підхід до цієї справи, суд приходить до висновку, що протокол А5002 №48 не може бути покладений в основу висновку про винуватість ОСОБА_3 , оскільки складений із порушенням вимог ст. 256 КУпАП, не містить істотних відомостей, необхідних для вирішення справи, і не дає суду можливості встановити всі елементи складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність; чи заподіяно майнову шкоду; чи є інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У цій справі суд не має можливості достовірно встановити всі зазначені обставини, оскільки протокол, який визначає межі судового розгляду, не відповідає вимогам закону щодо змісту. Відсутність у протоколі дати народження особи, дати й місця складення протоколу та конкретного місця вчинення адміністративного правопорушення створює істотні сумніви щодо належності та достатності матеріалів для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення.

Суд окремо оцінює кожен із наявних у справі доказів.

Протокол про військове адміністративне правопорушення А5002 №48 суд оцінює критично. Він є процесуальним документом, який мав би містити всі істотні реквізити, передбачені ст. 256 КУпАП, однак таких відомостей у повному обсязі не містить. Через це протокол не може вважатися належною та достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відомості про військову службу ОСОБА_3 підтверджують його належність до військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , однак самі по собі не доводять вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Посилання у протоколі на ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, нечітке мовлення та невпевнену ходу, суд оцінює як відомості, які могли бути підставою для направлення особи на огляд, але самі по собі вони не усувають недоліків протоколу і не доводять усі елементи складу адміністративного правопорушення.

Відомості про медичний огляд суд оцінює як доказ, що може стосуватися стану особи на момент огляду, однак такий доказ не підтверджує належним чином дату й місце складення протоколу, дату народження особи, конкретне місце вчинення адміністративного правопорушення та інші істотні обставини, які повинні бути зазначені у протоколі відповідно до ст. 256 КУпАП.

Відомості про свідків, зазначені у протоколі, самі по собі не виправляють недоліків протоколу. Суд не може замінити обов`язкові реквізити протоколу припущеннями щодо того, які обставини могли б підтвердити свідки, оскільки такі припущення не є доказами у розумінні ст. 251 КУпАП.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані матеріали не містять належної та допустимої сукупності доказів, яка б поза розумним сумнівом підтверджувала наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд зазначає, що у цій справі підставою для закриття провадження є саме відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки через істотні порушення вимог ст. 256 КУпАП та недостатність належних доказів не встановлено всіх обов`язкових елементів складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Відповідно до ст. 284 КУпАП за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, суд виносить постанову про закриття справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 9, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284 КУпАП, ст. 62, 63 Конституції України, суддя,

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, відносно ОСОБА_3 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ