Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №523/2241/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/2241/26

Провадження №1-кп/523/1239/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

16.06.2026 м. Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162490000017 від 04 січня 2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кишинів (Республіка Молдова), громадянки Молдови, з середньою спеціальною освітою, незаміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2025 року в першій половині дня (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений) ОСОБА_3 , знаходячись у квартирі своєї знайомої ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , ключі від якої остання залишила обвинуваченій на час її відсутності, побачила на холодильнику грошові кошти, які належать ОСОБА_5 , та в неї виник злочинний умисел на їх таємне викрадення.

Надалі, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що в Україні діє воєнний стан, установлений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, яким затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому продовжено, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала грошові кошти в сумі 28 000 (двадцять вісім тисяч) гривень, після чого з місця вчинення злочину зникла та розпорядилася викраденими коштами на власний розсуд, чим завдала потерпілій матеріальний збиток на вказану суму.

Обвинувачена ОСОБА_3 у судовому засіданні визнала себе винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 185 КК України. Зазначила, що в грудня 2025 року, точну дату не пам`ятає, вона зайшла до квартири ОСОБА_5 за адресою, вказаною в обвинувальному акті. Ключі від квартири ОСОБА_5 залишала їй, коли їхала з м. Одеси. Знаходячись у квартирі, ОСОБА_3 побачила на холодильнику грошові кошти в сумі 28000 грн, взяла їх та пішла. Розуміла, що вчиняє крадіжку. Завданий збиток потерпілій відшкодувала. У вчиненому розкаялася.

Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначила, що вона має постійне місце мешкання в м. Нікополь. У м. Одеса вона працює в ресторані та орендує квартиру по АДРЕСА_3 . У зв`язку з частими поїздками до м. Нікополь вона залишала ключі від житла ОСОБА_3 . Гроші, які заробляла, потерпіла складала в коробку на холодильнику. 24 грудня 2025 року, повернувшись з роботи, виявила відсутність грошових коштів, сума яких складала 28 000 грн. Оскільки доступ до квартири мала лише обвинувачена, потерпіла вирішила, що це вона їх взяла та звернулася в поліцію. Потерпіла підтвердила, що завданий їй матеріальний збиток відшкодований обвинуваченою в повному обсязі. Зазначила, що матеріальних та інших претензій до ОСОБА_3 не має, просила цивільний позов залишити без розгляду. При визначенні обвинуваченій міри покарання просила не позбавляти її волі.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Просив призначити обвинуваченій покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк 2 роки, та покласти обов`язки, передбачені ч. 1 ст.76 КК України.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, потерпілої та дослідженням письмових доказів щодо характеристики особи обвинуваченої.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, допитавши в судовому засіданні обвинувачену, потерпілу, дослідивши надані прокурором докази, що характеризують її особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченої та запобіганню вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Суд, згідно з приписами ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій виду та міри покарання, бере до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, конкретні обставини кримінального провадження, її ставлення до вчиненого (вину визнала повністю, розкаялася, відшкодувала завданий збиток), особу обвинуваченої, яка не працює, раніше не судима, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, наслідків, що настали, враховуючи думку потерпілої, позицію прокурора, висловлену в дебатах, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов потерпілої за її заявою та, керуючись приписами ст. 257 ЦПК України, слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої на досудовому розслідуванні не обирався. Підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КІК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк 2 роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 залишити без розгляду.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: купюри номіналом 1000 гривень, серія, номер та рік друку яких: «ЗН 8683213», 2024 рік; «АС 9102816», 2021 рік; «ЄР 8088068», 2004 рік; «АЕ 0410850», 2019 рік; «ЛА 8370368», 2024 рік; «ЛБ 2830602», 2024 рік; «ГМ 9646442», 2023 рік, та купюри номіналом 500 гривень, серія, номер та рік друку яких: «ЕБ 0352867», 2021 рік; «ЄБ 8784460», 2021 рік; «ХЖ 0847660», 2015 рік; «АБ 8718058», 2018 рік; «ВУ 5701208», 2023 рік; « ЛВ 6750020, 2024 рік; «ЄЖ 0733968», 2021 рік; «ЕН 4148491», 2024 рік, «КЄ 0726406», 2024 рік; «ЛВ 7993728», 2024 рік; «ЛВ 8319528», 2024 рік; «ЛИ 4089887», 2024 рік, загальна сума яких 13 000 гривень, передані потерпілій ОСОБА_5 на відповідальне зберігання, - залишити останній.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду, окрім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, може бути подана до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1