Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №494/923/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

16.06.2026

Справа № 494/923/26

Провадження № 2/494/743/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панчишина А.Ю.,

при секретарі Станілевич А.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Березівка за правилами загального позовного провадження справу №494/923/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Березівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Березівської районної державної адміністрації про встановлення батьківства,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання його батьком малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також просить внести відповідні зміни до актового запису про народження дітей. На обґрунтування своїх вимог представник зазначила, що у жовтні 2013 року позивач познайомилась із відповідачем по справі ОСОБА_3 , з яким у подальшому вони стали спільно проживати однією сім`єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство та бюджет. Офіційно шлюб не реєстрували, мешкали разом на орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . У період спільного проживання у них народилося двоє дівчаток - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Державна реєстрація дітей у 2016 році та у 2017 році була здійснена у органах РАЦС на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, а саме - запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадився за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дітей записувалося за вказівкою матері.

Спільне проживання із відповідачем у цивільному шлюбі у період з 2013 року по 2021 рік не зовсім вдало складалось, були суперечки щодо ведення побуту та виховання дітей, у зв`язку із чим ОСОБА_3 періодично мешкав окремо від позивача та дітей.

Вчергове, близько року назад позивач із відповідачем роз`їхались, спільного господарства та бюджету на даний час не ведуть, надавати матеріальну допомогу на утримання дітей ОСОБА_3 не бажає, що і спонукало звернутися позивача до суду із даним позовом, забезпечивши у подальшому, можливість стягнення у судовому порядку із нього аліментів на утримання спільних дітей.

Ухвалою від 29 квітня 2026 року справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила такі задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, заяв, клопотань не подавали.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Березівка народилася ОСОБА_4 , батьками якої вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Березівка народилася ОСОБА_5 , батьками якої вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Як слідує з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 05 березня 2026 року №00056920948, відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 05 березня 2026 року №00056920948, відомості про батька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 записані відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно із ст.7 Конвенції про права дитини, дитина, наскільки це можливо, має право знати своїх батьків.

За змістом статті 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Статтею 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Відповідно до ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Згідно з п.п.20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до пункту 2.16.4. зазначених Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Змістом пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у частині третій 3 статті 128 СК України приймаються до судового розгляду, якщо: дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц (провадження №61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Отже, підставою для висновку для встановлення батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами. При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».

Згідно із п. 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

За результатами розгляду справи та дослідження доказів суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними та достатніми доказами факт батьківства щодо дитини.

При вирішенні спору про визнання батьківства судом мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності, та не викликати сумніву щодо доведеності обставин, зазначених у позові.

Також в судовому засіданні не підтверджено належними доказами факт кровної спорідненості між дітьми та позивачем.

Таким доказом може бути висновок молекулярно-генетичної експертизи. Однак вказана експертиза по даній справі не проводилась та стороною позивача відповідного клопотання не заявлялось. Надані позивачем копії фотографій не є абсолютним та беззаперечним фактом підтвердження батьківства. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту батьківства стороною позивача не надано.

Так, суду на підтвердження позовних вимог надано лише копії свідоцтва про народження дітей, копії повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 05 березня 2026 року №00056920657 та №00056920948 року та копії спільних фотографій позивача разом з відповідачем та дітьми.

Заяву відповідача щодо визнання позовних вимог суд критично оцінює, відомості про батька не внесено в позасудовому порядку, що є простішою процедурою, адже потрібні заяви лиш батьків та їх паспортні документи, в чому ж таки полягають труднощі та через що виникла необхідність встановлення батьківства в судовому порядку є незрозумілою.

Суд, враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, витрати позивача по сплаті судового збору за подання до суду позовної заяви, покладаються на позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо визнання батьківства через органи реєстрації актів цивільного стану, для чого батьки мають подати спільну заяву.

Керуючись ст.ст. 258-259,263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Березівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Служба у справах дітей Березівської районної державної адміністрації про встановлення батьківства - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Одеського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 16.06.2026 року.

Суддя Панчишин А.Ю.