Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №681/685/26 — Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/685/26

Провадження 3/681/131/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. м.Полонне

Суддя Полонського районного суду Хмельницької області Горгулько Н.А.,

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, які надійшли з відділу поліцейської діяльності №1 Шепетівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, приватного підприємця

за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

в с т а н о в и л а:

Протоколом про адміністративне правопорушення серія ВБА№138777 від 06.05.2026 для ОСОБА_1 інкримінується, що він не виконував батьківські обов`язки щодо догляду за донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, 14.04.2026 о 12 год. 25 хв. в АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного, сп`яніння наніс один удар в груди для доньки, висловлювався нецензурною лайкою.

Такими діями, на думку автора пртоколу, ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 при розгляді справи в суді пояснив, що дійсно має неповнолітню доньку ОСОБА_2 , з якою виникла суперечка через те, що вона хотіла ночувати не вдома, а в свого друга ОСОБА_3 ; проте вона його не послухала і таки пішла на ночівлю; він повідомив в поліцію з наміром, щоб доньку розшукали та допомогли повернути додому, натомість на нього склали протокол за неналежне виховання доньки. Пояснив також, що дійсно під час сварки він вдарив доньку в груди, проте це було вперше за тринадцять років.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із змісту ст. 245 КУпАП слідує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 254, 256 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються: дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення, в якому в обов`язковому порядку зазначаються відомості про таку особу, дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, з метою забезпечення права особи знати суть пред`явленого обвинувачення, щоб мати змогу захищатися від нього.

Виходячи із положень зазначених норм права, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки містить формулювання висунутого їй обвинувачення.

Відповідно до вимог пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, яке має бути встановлене судом після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП, за якою складений протокол, передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Адміністративна відповідальність за даною нормою настає виключно за вчинення одного з вищевказаних передбачених диспозицією статті альтернативних діянь, кожне з яких утворює склад вказаного адміністративного правопорушення.

При цьому, згідно з протоколом, суть інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення полягає в тому, що він не виконував батьківські обов`язки щодо догляду за донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме,14.04.2026 о 12 год. 25 хв. в АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного, сп`яніння, наніс один удар в груди для доньки, висловлювався нецензурною лайкою.

Тобто ОСОБА_1 інкримінується вчинення діяння, не передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП, яка, як зазначено вище, передбачає настання адміністративної відповідальності за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

При цьому, виходячи із викладеної у протоколі суті правопорушення, інкриміноване ОСОБА_1 діяння має кваліфікуватися за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене відносно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Натомість дія ч. 1 ст. 184 КУпАП, за якою складений протокол відносно особи, поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення, серед іншого, у виді штрафу, що дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням/обвинуваченням. При цьому, кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією, у тому числі обов`язок довести вину особи поза розумним сумнівом, що передбачено ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, викладення інших обставин, які містять ознаки об`єктивної сторони інкримінованого особі правопорушення, у протоколі відсутні. Натомість суд позбавлений права на власний розсуд змінювати фабулу викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення діяння з урахуванням фактичних обставин його вчинення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності та при його складенні особа ознайомлюється з його змістом, щоб мати змогу захищатися від пред`явленого їй звинувачення.

Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)».

За такого, керуючись принципом диспозитивності, суддя не може на власний розсуд змінювати фабулу викладеної у протоколі суті інкримінованого особі правопорушення з метою можливості притягнення її до адміністративної відповідальності за діяння, суть якого полягає в інших діях, аніж ті, які зазначені у протоколі, оскільки це становитиме порушення права на захист такої особи і суд, таким чином, перебере на себе функції державного обвинувача, що прямо суперечить практиці ЄСПЛ.

Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого правопорушення, у зв`язку з тим, що містить виклад обставин вчинення діяння, яке не передбачене диспозицією статті, за якою складений протокол, що вказує на недоведеність винуватості такої особи в інкримінованому їй правопорушенні поза розумним сумнівом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Суддя зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою необхідно керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі.

Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, а також через те, що протокол має недоліки викладення суті інкримінованого особі діяння, які не дають змоги встановити її винуватість в інкримінованому правопорушенні, у зв`язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб`єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.

Керуючись статтями 247, 252, 265, 280, 283, 291, 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Полонський районний суд Хмельницької області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Н.А.Горгулько