Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №601/1227/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1227/26

Провадження № 2/601/812/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в місті Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 .. В якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 вересня 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис №1641.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 13 вересня 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб між сторонами. Фактично між подружжям припинилися шлюбні відносини, шлюб має лише формальний характер. Почуття поваги одне до одного у подружжя було втрачено. Таким чином несумісність поглядів на життя, а також характерів створюють неможливість подальшого спільного проживання однією сім`єю. За таких обставин збереження шлюбу є неможливим.

Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 травня 2026 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач та її представник адвокат Гурник В.О. в судове засідання не прибули, надіслали заяву в якій позовні вимоги підтримали та просили справу слухати у їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, не адресу суду надіслав заяву про визнання позову.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.

Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб (виданого повторно) серії НОМЕР_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 13 вересня 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис №1641. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_4 ».

Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу.

Суд прийшов до висновку, що сім`я розпалась остаточно і поновити шлюбні відносини між позивачкою та відповідачем неможливо. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно ст. 3 Сімейного Кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сторони тривалий проміжок часу не підтримують сімейно-шлюбних відносин, не мають спільного бюджету, не живуть однією сім`єю. При таких обставинах сім`я фактично розпалась і поновити сімейні відносини неможливо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, фактично живуть окремим один від одного життям, тому суд вважає, що формальне існування даного шлюбу суперечить моральним засадам суспільства, тому позов підлягає задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд наголошує таке.

Представник позивача просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 гривень.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, до матеріалів справи додано: розрахунок суми гонорару (вартості послуг) за надану правову допомогу ОСОБА_1 , копія Договору №27/04 про надання правової допомоги.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.

Новою редакцією ЦПК (частиною 2 статті 137) встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зваживши ступінь складності справи та надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги позасудовим засіданням, враховуючи принцип співмірності суд вважає, що на користь позивача з відповідачки слід стягнути суму витрат на правову допомогу пропорційно в розмірі 3000 гривень.

Згідно частини 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 при поданні позову сплатила судовий збір в розмірі 1331,20 грн., згідно квитанції №76117749 від 01.05.2026. Таким чином, позивачу слід повернути 50% сплаченого судового збору у розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України ст.ст. 110, 109, 112 СК України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 13 вересня 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, актовий запис №1641.

Прізвище сторін залишити без змін.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі – 665 гривні 60 копійок, сплаченого нею при поданні позову, по квитанції №76117749 від 01.05.2026.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків судового збору в розмірі – 665 гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 – судові витрати за правову допомогу в розмірі 3000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий: