Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №588/1726/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №588/1726/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Огієнко О. О.

Номер провадження 33/816/121/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Кравченко Д. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 588/1726/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.10.2024, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката Клострейх О. В.,

установив:

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю події і складу правопорушення, оскільки справу розглянуто у його відсутність без належного з`ясування всіх обставин справи, відеозапис події не є безперервним і має ознаки коригування, поліцейський виключив свою боді-камеру і чинив на нього тиск, внаслідок чого він вимушений був відмовитися від огляду на стан сп`яніння. Крім того, відсутня відеофіксація складення відносно нього протоколу, вручення його копії та ознайомлення з правами. До нього мав бути застосований порядок проведення огляду, передбачений ст. 266-1 КУпАП. Строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки він не був присутнім при розгляді справи, копію постанови не отримував, після ознайомлення з матеріалами справи відразу звернувся з апеляційною скаргою.

Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.10.2024 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_3 11.09.2024 о 00 год. 18 хв. по вул. Богдана Хмельницького, 37 в м. Тростянець керував т/з Ssang Yong Rexton, н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та проходження такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3 днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

Враховуючи, що ОСОБА_3 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови судді з поважних (об`єктивних) причин, тому цей процесуальний термін підлягає поновленню.

Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Клострейх О. В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 126928 від 11.09.2024, суддя суду першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 керував т/з із явними ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер 6820 та в медичному закладі, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Свою постанову суддя суду першої інстанції вмотивував тим, що «факт вчинення ОСОБА_3 правопорушення за обставин, установлених судом, підтверджується такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 126928 від 11.09.2024 (а. с. 3); рапортом помічника чергового ВП № 1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області від 11.09.2024 (а. с. 4); направленням на огляд водія т/з із метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 11.09.2024 (а. с. 6); відеозаписами з нагрудної камери поліцейського (а. с. 7)».

Разом з тим, вказані висновки судді суду першої інстанції про вину ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на вимогах законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Тобто, зміст та форма провадження в справах про адміністративні правопорушення повинні відповідати основним (загальним) засадам судочинства, передбаченими ст. 129 Конституції України та розділом І ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», до яких, крім іншого, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів тощо.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Якщо особа є військовослужбовцем і у момент керування т/з безпосередньо виконувала обов`язки військової служби, передбачені ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», то огляд на стан сп`яніння повинен проводитись згідно вимог ст. 266-1 КУпАП, а суди, вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, крім іншого, мають встановити факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння, що повинно бути підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами, так як ст. 266 і 266-1 КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння як за суб`єктом правопорушення, так і за об`єктивною стороною.

При застосуванні поліцейськими приписів ст. 266 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на відповідний стан сп`яніння.

Згідно визначеної процедури огляд, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється.

Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивними доказами у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних обставин, а повинні засвідчувати, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення проходження водієм огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Зокрема, відповідно п. 1 ст. 2 розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС 18.12.2018 № 1026 і зареєстрованої в МЮ України 11.01.2019 за № 28/32999, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, крім іншого, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, що у даному випадку кореспондується з вимогами ст. 251 КУпАП, згідно якої доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування т/з, актом огляду та тимчасового затримання т/з, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання (ст. 4-6 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису»).

У ході апеляційного розгляду ОСОБА_3 пояснив, що 11.09.2024 в м. Тростянець він керував т/з і виконував обов`язки військової служби, у стані алкогольного сп`яніння не перебував і відповідних ознак не мав, тому вимушено відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому поліцейські постійно тиснули на нього і виключали свої відеокамери, права йому не роз`яснили, копію протоколу йому не вручили.

Із наявних у справі відеозаписів з нагрудної камери (а. с. 7) є очевидним, що вони здійснювалися поліцейським, який оформлював матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Разом з тим, цей відеозапис в порушення законодавства України про адміністративні правопорушення не розкриває повну картину події, яка відбулась 11.09.2024 о 00 год. 18 хв. по вул. Богдана Хмельницького, 37 в м. Тростянець за участю ОСОБА_3 , оскільки є обмеженим на необхідну інформацію, фрагментарним, неповним і небезперервним, внаслідок чого не містить усіх суттєвих обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП), а саме наявності у особи, яка керує т/з, реальних ознак алкогольного сп`яніння, чіткої вимоги поліцейського до цієї особи пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а також належної фіксації відмови особи, яка керувала т/з, щодо огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

З метою усунення наведених вище протиріч і з`ясування фактичних обставин справи, апеляційним судом, за клопотанням сторони захисту, неодноразово викликався поліцейський ВП № 1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Колєсніченко Р. О., який склав відносно ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення, але цей поліцейський в судове засідання не з`явився і про причини своєї неявки суд не повідомив.

Таким чином, у цій справі порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння і процедура фіксування відмови ОСОБА_3 від проведення огляду поліцейським дотриманий не був, оскільки до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено відеозапису складання протоколу про адміністративне правопорушення із зазначенням ознак сп`яніння і дій ОСОБА_3 щодо ухилення від огляду, що прямо передбачено імперативними приписами п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», ст. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», хоч за версією особи, уповноваженої на складання протоколу, водій т/з відмовився від проведення огляду як на місці зупинки т/з, так і в закладі охорони здоров`я.

У зв`язку з відсутністю необхідних фрагментів відеозапису події правопорушення неможливо перевірити і викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо дотримання ОСОБА_3 як водієм т/з вимог п. 2.5 ПДР, порушення якого останній категорично заперечував у апеляційному суді, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним (ч. 4, 5 ст. 266 КУпАП).

Відповідно ст. 8, ч. 2 ст. 62 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ від 26.02.2019 у справі № 1-р/2019).

Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Оскільки послідовність викладення в диспозиціях наведених вище правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків, тому фіксацію відмови ОСОБА_3 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння необхідно вважати недійсною внаслідок відсутності певного фрагменту відеозапису. При цьому застосування уповноваженою на те посадовою особою Національної поліції заходів адміністративного впливу відносно ОСОБА_3 провадилось поза межами її компетенції, не у точній відповідності із законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП),

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Ретельно перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_3 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі передбачені законом можливості для усунення розумних сумнівів в суді апеляційної інстанції були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі, так як недопустимість відеозапису як доказу у справі тягне за собою визнання недопустимими усіх інших доказів, у тому числі і протоколу про адміністративне правопорушення (правова концепція «отруєного дерева» (або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази.

Оскаржувану постанову судді суду першої інстанції не можна вважати законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, тому це судове рішення підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норми матеріального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне скарження постанови судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.10.2024.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 24.10.2024 відносно ОСОБА_4 скасувати через порушення суддею суду першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов