Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №491/473/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4627/26

Справа № 491/473/25

Головуючий у першій інстанції Надєр Л. М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей з матері,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей з матері.

Позовна заява вмотивована тим, що 14 квітня 2025 року Ананьївським районним судом Одеської області у справі №491/244/25 винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме ОСОБА_3 – до 09 березня 2034 року (включно), надалі в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 (включно). У вказаному судовому наказі зазначено, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

У свою чергу діти проживають за адресою: АДРЕСА_2 , разом з позивачем. Діти знаходяться на утриманні батька, оскільки проживають з ним.

Таким чином, мати дітей ні на час звернення до суду із заявою про винесення судового наказу про стягнення аліментів, ні станом на день звернення позивача до суду не проживала та не проживає з дітьми, а отже у неї відсутнє було право на звернення до суду із відповідною заявою, а у батька дітей, тобто, боржника за судовим наказом, відсутній обов`язок сплачувати аліменти саме на користь матері дітей – ОСОБА_2 , а тому позивач вважає, що наявні підстави для припинення стягнення аліментів з позивача та стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дітей.

З наявної інформації мати дітей – ОСОБА_2 на початку війни виїхала з України та проживає в одній із європейських країн. Савранським відділом державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрайонного управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №78071962 на підставі судового наказу від 14 квітня 2025 року у справі №491/244/25, що свідчить про порушення майнових прав та інтересів батька, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дітей.

Таким чином, саме позивач має отримувати від відповідача аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки діти проживають з батьком окремо від матері. Оскільки у позивача відсутні відомості про працевлаштування відповідача та отримання нею постійного доходу, щоб визначити розмір аліментів в частці від усіх видів доходу, позивач вважає за можливе стягувати з відповідача аліменти в твердій грошові сумі по 5000,00 грн на кожну дитину.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей з матері відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції у повному обсязі не дослідив матеріали справи та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 03 червня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що діти зараховані до навчальних закладів в м. Миколаєві Миколаївської області на початку вересня 2025 року. При цьому, жодних доказів проживання дітей разом з батьком та перебування дітей на утриманні позивача позивачем суду не надано. Не надано також доказів проживання відповідача окремо від дітей та неутримання їх. З інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, яка була витребувана судом за клопотанням позивача, вбачається, що відповідач в період з 27 жовтня 2024 року по 02 вересня 2025 року здійснювала виїзд та в`їзд на територію України. Інформація щодо виїзду/невиїзду разом з нею дітей відсутня. При цьому зазначено, що відповідач виїхала за межі України 02 вересня 2025 року о 03 годині 29 хвилин. При цьому інформація надана станом на 11 годину 00 хвилин 02 вересня 2025 року. Так, жодних доказів факту не проживання дітей разом з матір`ю, як і проживання дітей з батьком окремо від матері та знаходження їх на його утриманні позивачем суду не надано.

Таким чином, позивачем не надано суду достатніх, належних та беззаперечних доказів, які стали б підставою для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, в тому числі й позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дітей, оскільки вона пов`язана з позовною вимогою про звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дітей, в задоволенні якої позивачу відмовлено.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Щодо позовних вимог про звільнення від сплати аліментів.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

У статті 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, а також їх призначення.

Апеляційний суд зауважує, що тлумачення приписів статті 179 СК України дає підстави зазначити, що аліменти – це кошти особливого призначення, їх належить використовувати для потреб дитини. На одержувача аліментів покладається обов`язок розпоряджатися аліментами лише за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням необхідно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Одержання аліментів на дитину тим з батьків, з яким дитина не проживає, не відповідає її інтересам і не забезпечує розпорядження аліментами виключно за цільовим призначенням.

Колегія суддів зауважує, що положення ч.3 ст. 181 СК України однією із основних умов для стягнення аліментів визначають саме проживання дитини з тією особою (батьків або законних представників дитини), на користь якої стягуються аліменти.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, закон передбачає можливість звільнення особи від сплати аліментів.

У цій справі позивач вважає, що змінилися обставини, які впливають на припинення стягнення з нього аліментів на двох дітей, оскільки на сьогодні вони проживають з ним.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що 14 квітня 2025 року Ананьївським районним судом Одеської області задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей та видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме ОСОБА_3 – до ІНФОРМАЦІЯ_6 (включно), надалі в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 (включно) (а.с.4-5).

На підставі вище вказаного судового наказу постановою державного виконавця Савранського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14 травня 2025 року відкрито виконавче провадження №78071962 (а.с.7).

Відповідно до копії довідки, виданої 23 травня 2025 року Ананьївською міською радою за №04-36/1596, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні (а.с.8).

Відповідно до копії довідки старости Гандрабурівського старостинського округу, виданої 22 травня 2025 року за №714, за адресою: АДРЕСА_2 , спільно проживають: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно вказаної довідки вона видана на підставі акту підтвердження спільного проживання від 21 травня 2025 року (а.с.8 – зворотній бік).

На підтвердження того факту, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є матір`ю позивача, позивачем до позовної заяви додано копію актового запису про його народження №12, складеного 17 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області, відповідно до якого батьками позивача зазначені ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . вказана копія актового запису сформована у ДП «Дія» (а.с.9).

На виконання ухвали Ананьївського районного суду Одеської області від 17 червня 2026 надано відповідь від Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України згідно із якої ОСОБА_2 з 01 лютого 2022 року по 02 вересня 2025 року (станом на 11:00 год) перетинала кордон:

1)27.10.2024 – виїзд;

2)26.02.2025 – в`їзд;

3)11.03.2025 – виїзд;

4)05.06.2025 – в`їзд;

5)27.06.2025 – виїзд;

6)24.08.2025 – в`їзд;

7)02.09.2025 – виїзд.

Відповідно до копії договору оренди квартири від 09 лютого 2025 року, укладеного між ОСОБА_8 та позивачем ОСОБА_1 , позивач орендує квартиру АДРЕСА_3 . Згідно умов казаного договору строк його дії становить з 09 лютого 2025 року по 09 лютого 2026 року (а.с.33).

Відповідно до копії довідки Миколаївської гімназії №45 Миколаївської міської ради Миколаївської області №134 від 02 вересня 2025 року ОСОБА_3 , навчається у 4-А класі вказаної гімназії (а.с.34).

Відповідно до копії заяви позивача ОСОБА_1 від 01 вересня 2025 року позивач просить зарахувати його дочку ОСОБА_3 до 4-А класу Миколаївської гімназії №45 Миколаївської міської ради Миколаївської області. У вказаній заяві позивач вказує фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , при цьому назва населеного пункту, район та регіон його розташування у заяві не зазначено. Місцем проживання за держаною реєстрацією позивач у заяві зазначив: АДРЕСА_2 (а.с.34 – зворотній бік).

З копії довідки КНП «Миколаївська обласна клінічна дитяча лікарня Миколаївської обласної ради» вбачається, що син позивача ОСОБА_2 , вік 5,5 року, 02 вересня 2025 року звертався до ЛОР-лікаря Миколаївської дитячої клінічної лікарні(а.с.35).

Відповідно до копії довідки закладу дошкільної освіти (ЯСЛА-САДОК) №95 Комбінованого типу Миколаївської міської ради Миколаївської області №42 від 03 вересня 2025 року, син позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , прийнятий на навчання з 01 вересня 2025 року в заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №95 комбінованого типу Миколаївської міської ради Миколаївської області (а.с.35 – зворотній бік).

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що мати ОСОБА_2 більшу частину часу перебуває за кордоном, на території України за період з 27 жовтня 2024 року по 02 вересня 2025 року в сукупності перебувала приблизно два місяці, а тому стверджувати про те, що діти проживають з матір`ю не вбачається можливим.

Водночас з вересня 2025 року малолітні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 навчаються у м. Миколаєві, де також проживає їх батько ОСОБА_1 , що підтверджується договором оренди від 09 лютого 2025 року.

За своєю суттю аліменти – це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, з ким проживає дитина і який бере активну участь у її вихованні (див.: постанову Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18)).

Стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить нормам статті 181 СК України, згідно з якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц, провадження № 61-3738св22, від 22 листопада 2022 року у справі №188/1029/19, провадження №61-11986св20, від 12 травня 2023 року у справа №686/12480/22, провадження №61-12518св22, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Припинення стягнення аліментів з відповідача за встановлених судами обставин у цій справі відповідає легітимній меті - захисту прав дитини.

Визначаючи, чи є необхідним за встановлених обставин (перебування у провадженні суду справи про визначення місця проживання неповнолітніх дітей) такий захід як припинення стягнення аліментів з батька на дитину, яка проживає з ним, Верховний Суд бере до уваги обставини справи в цілому і ту обставину, що рішення судів про відмову в позові не забезпечують інтереси дитини. Суди не дотримались справедливого балансу між конкуруючими інтересами дитини і обох батьків.

Вирішуючи спір у справі в частині позовних вимог про припинення сплати аліментів, колегія суддів керується тим, що після постановлення судового наказу настала обставина, а саме, фактичне проживання дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з батьком, який зобов`язаний сплачувати аліменти на їх утримання на користь матері, з якою на час ухвалення рішення про стягнення аліментів дитина проживала. Настання такої обставини має значення для вирішення цього спору.

З огляду на викладене позов в частині вимог про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів стягнутих судовим наказом від 14.04.2025, винесеним Ананьївським районним судом Одеської області у справі №491/244/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання дітей по 5000 грн на кожного, мотивуючи це тим, що у позивача відсутні відомості про працевлаштування відповідачки та отримання нею постійного доходу, щоб визначити розмір аліментів в частці від усіх видів доходу.

Однак апеляційний суд зауважує, що позивачем не доведено та не обґрунтовано саме такий розмір аліментів, а тому суд доходить висновку про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 травня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті спору про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 17 грудня 2025 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення батька від сплати аліментів на утримання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей з матері задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від сплати аліментів стягнутих судовим наказом від 14.04.2025 винесеним Ананьївським районним судом Одеської області у справі №491/244/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31 травня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда