Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №521/18206/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3506/26

Справа № 521/18206/24

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андронакі Наталія Григорівна про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа – Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андронакі Наталія Григорівна про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2002 №21/2002, зареєстрований Універсальною Товарною біржою "Південь" (код ЄДРПОУ 32020761), укладеному між ОСОБА_4 , 1956 року народження, та ОСОБА_5 ,1943 року народження, і ОСОБА_6 , 1936 року народження, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 кв.м., жилою площею 30,6 кв.м., та складається із двох кімнат; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , на квартиру, загальною площею 45,9 кв.м, житловою площею 30,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Позовна заява вмотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , 1974 року народження, який залишив заповіт. Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_7 залишилася спадкова маса із рухомого та нерухомого майна, корпоративних прав. 08.03.2024 р. за заявою ОСОБА_2 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андронакі Н.Г. була відкрита спадкова справа № 03/2024 до майна ОСОБА_7 ..

Зазначає, що 09 жовтня 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Андронакі Н.Г. з проханням видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 .

Для здійснення вказаної нотаріальної дії ним, крім заповіту та інших необхідних документів, було надано нотаріусу договір купівлі-продажу нерухомого майна № 21/2002 від 21.10.2002, виданого Універсальною Товарною біржою "Південь". Вказаний договір вступив в силу після його підписання та був зареєстрований на Універсальній Товарній біржі "Південь" в "Журналі реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомості" під № 21/2002 від 21.10.2002 р.

Подальше його нотаріальне посвідчення відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" № 1954-12 від 10.12.1991 р. (чинної на момент укладання договору від 21.02.2002 р.) не вимагалося.

Проте, 10.10.2024 р. приватним нотаріусом Андронакі Н.Г. було надано постанову від 10.10.2024 р. № 121/02-31 про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_7 .

У мотивувальній частині вказаної постанови нотаріусом Андронакі Н.Г. вказано що, враховуючи що, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не було зареєстровано за ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , спадкоємцем яких був ОСОБА_7 , який прийняв спадщину, проте не оформив своїх спадкових прав, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не набули права власності на зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андронакі Н.Г. про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.10.2002 року № 21/2002, зареєстрований Універсальною Товарною біржою "Південь" (код ЄДРПОУ 32020761), укладеному між ОСОБА_8 , 1956 року народження, та ОСОБА_5 , 1943 року народження, і ОСОБА_6 , 1936 року народження, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., та складається із двох кімнат. Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на квартиру, загальною площею 45,9 кв.м, житловою площею 30,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, але вважає, що її права порушені, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири з 18 березня 2025 року згідно із договору купівлі-продажу, який зареєстрований у реєстрі за №103, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тихонової В.Є., а тому її права порушуються оскаржуваним судовим рішенням.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 03 червня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак до судового засідання не з`явились.

02 червня 2026 року надійшло клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв`язку із проходженням ОСОБА_2 ВЛК.

Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

До клопотання про відкладення розгляду справи ОСОБА_2 надав направлення №7079208 від 13.04.2026.

Згідно із 2.8.6 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 №402) строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 6 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження, інші обстеження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.

Апеляційний суд звертає увагу, що датою початку медичного огляду є 14 квітня 2026 року, про що зазначено у направленні, тобто кінцевим днем дії даного направлення на ВЛК за умови його продовження є 28 квітня 2026 року.

Водночас судове засідання призначене на 03 червня 2026 року.

Додатково колегією суддів просканово QR-код для перевірки чинності направлення, який станом на день засідання у суді апеляційної інстанції не відображається, що також свідчить про закінчення дії направлення №7079208 від 13.04.2026.

Колегія суддів звертає увагу, що у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони у справі.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що при укладенні договору купівлі-продажу дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу квартири. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення. З моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину купівлі-продажу.

ОСОБА_7 при житті залишив заповіт на ім`я позивача, який в свою чергу у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за позивачем необхідно визнати право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 кв.м., жилою площею 30,6 кв.м., та складається із двох кімнат.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту З частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, – закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18). Тобто зазначена правова позиція є незмінною тривалий час.

На підставі матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, про що свідчить копія свідоцтва про його смерть, виданого 04.03.2024р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), серії НОМЕР_1 , актовий запис № 2101. (а.с.39)

29 січня 2024 року ОСОБА_7 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Андронакі Н.Г., де все своє майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день його смерті буде належати йому, та на що він за законом матиме право заповідав – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 111)

Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої у тому числі увійшла квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа від 19.09.2024 №110/02-14 приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андронакі Н.Г. вбачається, що нотаріусом заведена спадкова справа № 03/2024 року після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі матеріалів спадкової справи повідомлено, що спадкоємцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 19 вересня 2024 року є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с. 109)

Апеляційним судом встановлено, що у позовній заяві позивач просить визнати за ним права власності на квартиру, загальною площею 45,9 кв.м, житловою площею 30,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Також колегією суддів встановлено, шо 18 березня 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_9 уклали договір купівлі-продажу від 18.03.2025, зареєстрований у реєстрі за №103, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Тихонової В.Є.

Згідно з п. 1 даного договору ОСОБА_9 передає у власність, а ОСОБА_1 приймає у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 46,4 кв.м., а тому числі житловою площею 31,2 кв.м., і сплачує її вартість за ціною і на умовах, встановлених цим договором.

Таким чином, з 18 березня 2025 року ОСОБА_1 набула права власності на спірний об`єкт нерухомості, що є предметом позовних вимог у даній цивільній справі.

Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

Частиною ч. 1 ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст.1233, 1234, 1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За частиною 5 ст. 1268 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. [..] Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, провадження № 12-31гс22).

Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц).

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Звертаючись із позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, ОСОБА_2 визначив як відповідача ОСОБА_3 , який, за твердженнями самого позивача, є рідним братом ОСОБА_10 .

Як вже встановлено судом апеляційної інстанції, що 18 березня 2025 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом позовних вимог у даній цивільній справі.

Водночас суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не встановив власника спірної квартири, чим фактично порушив права і свободи ОСОБА_1 , яка не була стороною у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі №523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити у зв`язку із викладеним вище.

Щодо клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів, про проведення експертизи, то колегія суддів відмовляє у їх задоволенні з огляду на те, що під час розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, але вважає, що її права порушені, апеляційний суд наділений чіткими обмеженими повноваженнями.

У свою чергу, апеляційний суд під час розгляду апеляційної скарги дійшов висновку про порушення матеріального права (права власності) ОСОБА_1 на спірну квартиру, що і стало самостійною підставою для відмови у задоволенні позовної заяви, а тому розгляд даних клопотань не входить у предмет доказування під час апеляційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 березня 2025 року скасувати.

Постановити у справі нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа – Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андронакі Наталія Григорівна про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 червня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда