Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №127/18/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/18/26

Провадження № 33/801/595/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач: Панасюк О. С.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 к. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що 30 грудня 2025 року о 20 год 26 хв. по вул. Ольги Кобилянської у м. Вінниці він керував транспортним засобом «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просив скасувати постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не місять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт його керування транспортним засобом. На відеозаписах, долучених до матеріалів справи, видно, що на момент прибуття працівників поліції автомобіль стояв в нерухомому стані. Оскільки він не керував автомобілем, у працівників поліції не було законних підстав вимагати від нього проходження огляду на стан сп`яніння, а тому відмова від такого огляду не утворює складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Також зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Рапорт працівника поліції також не може бути доказом у справі, тому що складений зацікавленою особою – працівником поліції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 555352 від 30 грудня 2025 року 30 грудня 2025 року о 20 год 26 хв. по вул. Ольги Кобилянської у м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, як на підставу доведеності вини послався, зокрема на протокол про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія транспортного з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та рапорт працівника поліції.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки в порушення вимог статті 280 КУпАП суд не з`ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, полягає в тому, що особа має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (частина перша статті 266 КУпАП).

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом – виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У постанові від 20 лютого 2019 року по справі № 404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та / чи швидкості транспортного засобу.

Таке можливо зафіксувати лише шляхом зупинки транспортного засобу працівниками поліції у встановленому порядку (стаття 35 Закону України «Про національну поліцію»).

Вина водія у порушенні ПДР України повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, послідовно заперечував факт керування транспортним засобом «FORD RANGER», державний номерний знак НОМЕР_1 , стверджуючи, що автомобілем керував його водій. Ці пояснення матеріалами справи не спростовані.

З відеозаписів з нагрудних камер поліцейських видно, що вони розпочинаються з моменту перебування поліцейських біля транспортного засобу «KIA SPORTAGE», який стояв на узбіччі у нерухомому стані, водієм якого був ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 знаходився у цьому транспортному засобі на пасажирському сидінні.

Із досліджених відеозаписів слідує, що працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Проте обидва свідки на відеозаписах зазначали, що особисто не бачили факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Разом з тим ці свідки судом не допитувались, їх письмові пояснення не досліджувались.

Тобто в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.

Проте суд першої інстанції таким обставинам оцінки не дав, а в обґрунтування доведеності факту керування транспортним засобом, крім протоколу про адміністративне правопорушення послався також на рапорт працівника поліції.

Рапорт працівника поліції не може вважатись об`єктивним доказом порушення та слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.

Будь-яких інших даних, які беззаперечно підтверджували б факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Таким чином за відсутності належних та допустимих доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, враховуючи його послідовні заперечення факту керування транспортним засобом як під час складання протоколу, так і в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що його вина у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП не доведена достатніми, допустимими та достовірними доказами.

Оскільки вимога поліцейського про проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння була висунута без законних на те підстав (за відсутності доказів факту керування транспортним засобом) і, як наслідок, не відповідала установленому диспозицією частини першої статті 130 КУпАП критерію «відповідно до встановленого порядку», то його відмова від такого огляду не становить складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, припустився не просто технічної описки, а грубої суперечності, через яку це судове рішення взагалі не можна вважати законним. У мотивувальній частині постанови суд зазначив: «….. зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_5 вчинив грубе порушення ПДР України, внаслідок якого могли настати тяжкі наслідки...». Таким чином, визнавши ОСОБА_1 винним та застосувавши до нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, суд першої інстанції фактично обґрунтував своє рішення діями зовсім іншої особи – ОСОБА_5 , який, за твердженням самого ж суду, керував транспортним засобом та вчинив грубе порушення ПДР.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О. С. Панасюк