Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №741/624/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Провадження номер 2/741/862/26

Єдиний унікальний номер 741/624/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 червня 2026 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Кузьменка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

14 квітня 2026 року до Носівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 серпня 2012 року позивач уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу вони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_2 , та перебуває на утриманні позивача. Відповідач добровільно матеріальну допомогу дитині не бажає надавати. Задля забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини позивач просить судовим рішенням стягнути з відповідача аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судовий розгляд справи по суті на 12 червня 2026 року.

У судове засідання позивач не з`явилася, разом із позовною заявою подала до суду заяву, у якій указала, що вона підтримує позовні вимоги, просить розглянути справу без її участі.

У судове засідання відповідач не з`явився, подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, указав, що визнає позовні вимоги, з наслідками визнання позову обізнаний.

Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд уважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд уважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Так, судом встановлено, що 14 серпня 2012 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який розірвано рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 05 березня 2025 року у справі № 741/26/25, що набрало законної сили 07 квітня 2025 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишено прізвище, набуте в шлюбі, тобто ОСОБА_5 , що підтверджується копією рішення суду (а. с. 9-12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 від шлюбу у сторін по справі народилася дочка ОСОБА_3 . Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_4 (а. с. 8).

11 квітня 2025 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6 , унаслідок реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_7 , що підтверджує копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 7).

Тобто позивач є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 6). Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за адресою місця реєстрації батька ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади № 2026/001163196 від 23 січня 2026 року (а. с. 14) та відповіддю Мринської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про зареєстроване місце проживання відповідача № 405/03-04 від 23 квітня 2026 року (а. с. 23).

Однак судом установлено, що фактично позивач ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_3 проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про фактичне місце проживання особи на території Носівської міської ради за певною адресою за № Б-01844.996, виданою 23 березня 2026 року Носівською міською радою (а. с. 13).

Крім того, довідкою № 58, виданою 21 січня 2026 року Носівською міською лікарською амбулаторією КНП «Носівський центр первинної медико-санітарної допомоги», підтверджено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у КНП «Носівський центр ПМСД», постійно приходить на прийом зі своєю матір`ю, яка турбується про стан здоров`я дочки. Про стан здоров`я турбується тільки мати (а. с. 15).

Відповідно до характеристики учениці 3 класу Носівської гімназії № 2 ОСОБА_3 навчається в гімназії із січня 2025 року, проживає з мамою – ОСОБА_8 . Мама дівчинки завжди відвідує батьківські збори та постійно в телефонному режимі цікавиться здобутками дитини, поведінкою та її емоційним станом. Користується авторитетом серед дітей та батьків класу. Батько учениці участі в її вихованні не бере, школу не відвідує, необхідними речами не забезпечує (а. с. 16).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що малолітня дитина перебуває на її утриманні, також дана обставина підтверджується вищевказаними письмовими доказами. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Відповідачем ці доводи позивача не спростовані, не надано жодних заперечень щодо них, не подано доказів, які б свідчили про інше, а, навпаки, визнано позов.

Суд уважає за необхідне зазначити, що позивачеві потрібно дбати про малолітню дочку та забезпечувати її всім необхідним для повноцінного життя.

Утримання дитини, надання їй матеріальної допомоги є обов`язком батьків.

Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Законодавче визначення рівного обов`язку відносно кожного з батьків передбачає й добросовісне його виконання.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень статей 18, 27 Конвенції про права дитини визнається принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ст. 181 СК України).

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Особа має право звернутися до суду з такими ж вимогами в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , 2016 р. н.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Ураховуючи вищевикладені правові норми, визнання відповідачем позову, суд уважає, що вимоги позивача про стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. ст. 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ураховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави 50 відсотків судового збору, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183 СК України, ст. ст. 4, 76-81, 89, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 квітня 2026 року й до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 12 червня 2026 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА