Вирок від 15 червня 2026 р. у справі №517/327/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/327/26

Провадження № 1-кп/517/32/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка кримінальне провадження, внесене 21 лютого 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026162390000135 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балашове Фрунзівського району Одеської області, українця, громадянина України, розлученого, не працюючого, із повною загальною середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 14.04.2025 Фрунзівським районним судом Одеської області за ст.126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт стоком 240 годин, вирок не набрав законної сили

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий такому, що принижує його гідність поводженню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне насильство, яке виразилося у систематичних словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, штовханні, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої, відносно своєї дружини ОСОБА_5 , з якою перебуває в шлюбних відносинах та проживає в одному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті чого останні пов`язані спільним побутом і мають взаємні права і обов`язки.

Починаючи з 2025 року між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_5 у зв`язку зі зловживанням останнім спиртними напоями, склались особисті неприязні відносини, які супроводжуються постійними конфліктами, нецензурною лайкою, образами та вчиненням ОСОБА_4 відносно своєї дружини домашнього насильства в сім`ї.

Зважаючи на вказані систематичні факти домашнього насильства з боку ОСОБА_4 , уповноваженими співробітниками поліції, які прибували на численні виклики ОСОБА_5 за описаний період часу, з урахуванням його протиправної поведінки, було складено:

- один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 013872 від 29.05.2025, за яке постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/607/25 від 26.06.2025 ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності та до нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1020 гривень;

- один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 013806 від 29.06.2025, за яке постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/736/25 від 01.08.2025 ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності, та до нього було застосовано адміністративне стягнення у виді громадських робіт строком 40 годин;

- один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 166960 від 14.11.2025;

один протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 167087 від 15.11.2025.

Постановою Захарівського районного суду Одеської області № 517/1218/25 від 01.12.2025 протокол про адміністративне правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 166960 від 14.11.2025 та протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, Серія ВАТ № 167087 від 15.11.2025 об`єднані в одне провадження та до ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 1020 гривень.

В результаті зазначених вище систематичних фактів домашнього насильства ОСОБА_4 , в період часу з 29.05.2025 по 15.11.2025, систематично вчиняв відносно своєї дружини ОСОБА_5 акти психологічного домашнього насильства, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.

В подальшому, ОСОБА_4 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, належних висновків для себе не зробив, та продовжив вчиняти домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_5 , яке виразилось в наступному.

Так, 20.02.2026 ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , знову став ініціатором сварки з ОСОБА_5 , в ході якої реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи характер та наслідки своїх протиправних дій, бажаючи їх настання у вигляді погіршення психологічного стану останньої, нехтуючи її честю і гідністю, діючи умисно та цілеспрямовано, вчинив психологічне домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , яке полягало у висловлюванні на її адрес словесних образ з використанням ненормативної лексики, погроз фізичної розправи, внаслідок чого ОСОБА_5 , відчувала психологічний дискомфорт, зазнавши при цьому психологічного приниження та була змушена звертатися із письмовою заявою до поліції з метою припинення протиправних дій останнього.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнав, розкаявся та суду пояснив, що неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за домашнє насильство. При цьому під час вчинення даних дій перебував в стані алкогольного сп`яніння. Систематично вчиняв щодо своєї дружини ОСОБА_5 домашнє насильство, а саме ображав, погрожував та висловлювався нецензурною лайкою на її адресу. Також повідомив, що шкодує про вчинене та запевнив суд про недопустимість такого в майбутньому.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду повідомила, що вона спільно проживає з своїм колишнім чоловіком ОСОБА_4 . Розлучилися вони з ОСОБА_4 в 2026 році вже після вчинення відносно неї злочину. Між ними постійно виникають конфлікти, ініціатором, яких завжди був її чоловік. Конфлікти виникали, в той час коли останній перебував в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, ОСОБА_4 постійно принижував та ображав її, висловлювався щодо неї нецензурною лайкою. Через те, що ОСОБА_4 постійно її ображав, принижував, вона неодноразово викликала працівників поліції. Своїми діями ОСОБА_4 завдав шкоди її психічному здоров`ю, емоційної залежності та погіршенню якості її життя. Претензій до обвинуваченого на даний час вона немає та просить призначити йому не суворе покарання.

З досліджених в судовому засіданні доказів убачається, що з заявою про вчинення кримінального правопорушення звернулась ОСОБА_5 . Згідно вказаної заяви, вона просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_4 , який систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї.

Відомості за вказаним фактом зареєстровані за ст. 126-1 КК України у встановленому порядку 21.02.2026, що підтверджується витягом з ЄРДР.

Відповідно до постанов Захарівського районного суду Одеської області від 26.06.2025, 01.08.2025, 01.12.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 173-2 КУпАП та накладено нього адміністративні стягнення.

Учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд, з`ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст обставин справи, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності їх позиції та роз`яснивши, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Розглянувши вказане провадження в межах висунутого обвинувачення, дослідивши докази у справі в заявленому сторонами обсязі, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого доведена, оскільки підтверджена показаннями обвинуваченого в судовому засіданні, які узгоджуються із заявою потерпілої ОСОБА_4 та показаннями потерпілої, постановами Захарівського районного суду Одеської області від 26.06.2025, 01.08.2025, 01.12.2025 та відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам. Вказані докази суд приймає до уваги як належні та допустимі, та вважає їх достатніми для висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 .

Так, обвинуваченим суду повідомлено всі обставини вчинення ним кримінального правопорушення, останній зазначив, що систематично вчиняв по відношенню до своєї дружини психологічне насильство.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні чітко вказала на кількість фактів її звернення до правоохоронних органів, підстави для звернення, а саме вчинення ОСОБА_4 домашнього насильства, застосування психологічного насильства, наслідки у виді страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя. Вказані показання потерпілої підтверджені письмовими документами, а саме матеріалами якими чітко підтверджено показання потерпілої, кількість її звернень до правоохоронних органів, підстави звернення до правоохоронних органів. Всі зазначені докази в їх сукупності підтверджують всі обов`язкові складові складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, оскільки ОСОБА_4

систематично умисно вчиняв психологічне насильство щодо своєї дружини, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Отже, суд, оцінивши сукупність доказів у справі та надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо подружжя, що призводить до психологічних страждань, емоційної залежності та погіршення якості життя потерпілої особи.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21.08.2019 у справі № 682/956/17 виснувала, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності, суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування.

Відповідно до довідки лікаря-психіатра Захарівської багатопрофільної лікарні вбачається, що ОСОБА_4 на обліку у вказаному закладі не перебуває.

Згідно довідки Захарівської багатопрофільної лікарні ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

З характеристики наданої за місцем проживання обвинуваченого №152 від 04.03.2026 убачається, що ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За час проживання до старостинського округу скарг та заяв стосовно поведінки ОСОБА_4 не надходило.

З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області від 25.02.2026 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що він раніше судимий 14.05.2025 Фрунзівським районним судом Одеської області за ст.126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт стоком 240 годин.На даний час вказаний вирок оскаржений стороною обвинувачення, справа перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, відповідно зазначений вирок не набув законної сили (єдиний унікальний номер справи №517/320/25).

Суд приймає до уваги, що обвинувачений вину визнав, розкаявся та оцінює зазначене як обставину, що пом`якшує покарання у виді щирого каяття.

Про щире каяття обвинуваченого беззаперечно свідчить його показання в судовому засіданні, відповідно до яких він не лише повідомив про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а й висловив щирий жаль щодо його вчинення, неодноразово повідомляв про усвідомлення неприпустимості та протиправності його дій, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести покарання.

Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК України підлягають доказуванню саме прокурором. У силу положень ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого.

Отже, обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, офіційно не працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до ст. 12 КК України вчинив умисний нетяжкий злочин, свою винуватість у його вчиненні визнав.

Санкція ст. 126-1 КК України передбачає можливість суду призначити покарання у виді громадських робіт, пробаційного нагляду або обмеження волі, або позбавлення волі.

З урахуванням вказаних обставин, думки потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись вимогами ст. 50, 65 КК України, суд, вважає можливим погодитися з думкою сторони обвинувачення, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді пробаційного нагляду, а також з покладенням на підсудного відповідних обов`язків в порядку ст.59-1 цього ж Кодексу. Вказане покарання досягне мети покарання, визначеної ст. 50 КК України щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Призначення більш м`якого покарання, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України, ніж пробаційний нагляд, буде недостатнім.

Судом не встановлено наявності обставин, визначених ст. 69 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які б з урахуванням особи винної дали можливість призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України за це кримінальне правопорушення.

Судом установлено, що ОСОБА_4 засуджений 14.04.2025 Фрунзівським районним судом Одеської області за ст.126-1 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 240 годин. На даний час вказаний вирок оскаржений стороною обвинувачення, справа перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції, відповідно зазначений вирок не набув законної сили.

Прокурор в судовому засіданні вказав на відсутність підстав для застосування ч.1 ст.71 КК України, оскільки вирок суду від 14.04.2025 щодо ОСОБА_4 не набрав законної сили.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

У статті 8 КПК визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Відповідно до ч. 5 зазначеної статті поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

За вимогами ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Тобто до того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і відповідні державні органи повинні поводитися з нею як з невинуватою собою. Це означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю злочинів, у тому числі на підставі ч. 1 ст. 71 КК, за наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили. Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції».

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для застосування щодо обвинуваченого вимог ч. 1 ст. 71 КК України, оскільки суд не може вирішити питання про призначення покарання за сукупністю вироків з врахуванням вироку, що не набрав законної сили. Доцільності в очікуванні остаточного рішення суд не вбачає, оскільки зазначене не відповідає завданням кримінального провадження. Так, всі докази та обставини справи судом досліджені, що призводить лише до відкладення судових засідань до невідомої дати прийняття рішення апеляційним судом у іншій справі.

Крім того, п. 11 ч. 1 ст. 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків суд має право вирішити питання про застосування покарання за наявності кількох вироків, що свідчить про можливість вирішення вказаного після набрання вироками щодо ОСОБА_4 законної сили судом, в межах територіальної юрисдикції якого буде виконуватись вирок (п.2 ч. 2 ст. 539 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Суд ураховує те, що захист від домашнього насильства є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням, вирішення якого носить важливий характер, оскільки домашнє насильство починається з «незначних дрібниць», а потерпілим від нього здебільшого стають жінки та діти.

У свою чергу програма для кривдника передбачає комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Завданнями програми є: сприяння зміні насильницької поведінки кривдника; сприяння засвоєнню кривдником моделі сімейного життя на засадах гендерної рівності, взаєморозуміння; взаємоповаги і дотримання прав усіх членів родини, формування у кривдника конструктивної моделі поведінки у приватних стосунках; сприяння оволодінню кривдником знаннями про основні норми законодавства в сфері запобігання та протидії домашньому насильству та/або насильству за ознакою статі, а також про види відповідальності за його вчинення; формування у кривдника відповідального ставлення до власної поведінки та її наслідків для себе та оточуючих; сприяння розвитку у кривдника емоційного інтелекту та самосвідомості; розвиток навичок кривдника до конструктивного безконфліктного спілкування, ефективної та ненасильницької комунікації; розвиток здатності кривдника виявляти, аналізувати та усвідомлювати свої негативні думки, когнітивні фільтри, помилки, емоції, керувати ними, розуміти їх наслідки.

Застосування конкретних обмежувальних заходів, визначених ст. 91-1 КК України, з огляду на положення зазначеної статті, відносяться до дискреційних повноважень суду, оскільки їх застосування або незастосування має вирішуватись виходячи з конкретних обставин кримінального провадження та особи винного.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного систематичного вчинення щодо своєї дружини ОСОБА_5 психологічного насильства, яке виразилось у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік та приниженні її людської гідності, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно застосувати обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 місяці.

Цивільний позов не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого не обирався та ураховуючи приписи ст. 374 КПК України та відсутність жодних клопотань зі сторони учасників судового розгляду, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили не застосовувати щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Керуючись статтями 50, 65, 126-1 КК України, статтями 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років пробаційного нагляду.

На підставі п.п. 1-3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою ОСОБА_4 , покласти на орган пробації за місцем його проживання.

На підставі ч. 1 ст. 49-2 КВК України початок строку відбування покарання ОСОБА_4 у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у порядку, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на строк 3 (три) місяці.

Роз`яснити ОСОБА_4 , наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду та непроходження програми для кривдників у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.389 та ст.390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя