Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №521/7375/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

ХАДЖИБЕЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/7375/26

Пр. №2/521/6001/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Жулего М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради,про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини,

встановив:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради,про стягнення аліментів про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем у справі вона перебуває у шлюбі, зареєстрованому ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Гесслегольм Сконе (Королівство Швеція).

В період шлюбу у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на теперішній час проживає разом з нею у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 19 червня 2017 року.

Позивачка зазначила, що з відповідачем у справі вони проживають окремо. Дитина повністю перебуває на її утриманні, оскільки відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання доньки, хоча має можливість її надавати, оскільки є працездатною та здоровою особою.

Вказувала, що у зв`язку з тим, що вони з донькою проживають у квартирі АДРЕСА_1 , то виникла необхідність в реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартирі АДРЕСА_1 .

На виконання п.5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання дитини, вона звернулась до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , але 15 квітня 2026 року їй було відмовлено у реєстрації місця проживання дитини у зв`язку їз ненаданням письмової згоди батька дитини.

Стверджувала, що вони з відповідачем не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини і він, як батько дитини, не надає їй в добровільному порядку нотаріально засвідчену згоду на реєстрацію доньки за вищевказаною адресою.

Посилаючись на порушення прав дитини, оскільки її батько в добровільному порядку відмовляється надати письмову згоду на реєстрацію її місця проживання, позивачка просила суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 танадати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди її батька ОСОБА_2 та здійснити реєстрацію її місця проживання за місцем проживання матері без згоди батька дитини.

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року по справі були роз`єднані позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,а саме у одне провадження - позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів;у друге провадження - позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини (а.с.1).

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року по справі було відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 23).

Позивачка в судове засідання не з`явилась, надала заяву про підтримання позовних вимог, просила суд їх задовольнити та розглянути справу за їх відсутності (а.с.27).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст.128 ЦПК України (а.с.29).

Представник Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлявся відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 24).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Хаджибейського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до постанови Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 10 травня 2023 року № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності відповідачки, яка своєчасно і належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст.44ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Сімейним Кодексом України, Законом України « Про охорону дитинства», Порядком декларування та реєстрації місця проживання перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються вказані правовідносини.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 22 квітня 2023 року у м. Гесслегольм Сконе, Швеція (Королівство Швеція) (а.с.28).

В період шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою про персональні дані (а.с.14-15).

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є громадянкою України, що підтверджується довідкою посольства України в Словацькій Республіці про реєстрацію особи громадянином України №85 від 26 березня 2026 року (а.с.11).

Матір дитини ОСОБА_1 є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про реєстрацію місця проживання або місця перебування особи №Х1-109176-ю/о від 29 квітня 2026 року (а.с.7-8,20-21).

Встановлено, що після розірвання відносин з відповідачем, позивачка разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стали проживати в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на праві власності на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 19 червня 2017 року.

Батько дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Каушани, Молдова, паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 проживає на даний час за кордоном (а.с.9-10).

Судом встановлено, що на теперішній час ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 19 червня 2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.19).

У зв`язку з проживанням ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_1 , виникла необхідність в реєстрації місця проживання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, за вказаною адресою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач згоду на реєстрацію місця проживання доньки в квартирі АДРЕСА_1 , в добровільному порядку не надавав.

Встановлено, що 15 квітня 2026 року Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради позивачці було відмовлено в реєстрації місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю письмової згоди батька ОСОБА_2 (а.с. 17-18).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і під відповідальністю своїх батьків і в усякому разі в атмосфері любові і моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитини не повинна, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини (відсутність самостійного доходу, зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальна поведінка, яка може зашкодити розвиткові дитини), бути розлученою зі своєю матір`ю.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (Заява №31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у Справі Olssonv. Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Отже, при винесенні рішення суд приймає до уваги тільки інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Згідно ч. 1 ст. 242 ЦК України, батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Частинами 1, 2 ст. 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Вівдповідно до ст.ст. 11, 18 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до вимог ст.ст.150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватись батьківські права. З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає, але не зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Статтями 6 та 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено обов`язок протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Відповідно до п.5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 (далі-Порядок №265 від 07 лютого 2022 року) громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Батьки або інші законні представники зобов`язані задекларувати/зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

У разі коли особа, місце проживання якої задекларовано/зареєстровано, декларує або реєструє нове місце проживання з одночасним зняттям з попереднього місця проживання (перебування), заява про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання не подається. При цьому внесення змін до реєстру територіальної громади за попереднім місцем проживання здійснюється на підставі повідомлення органу реєстрації про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи із зазначенням дати зняття з місця проживання.

Пунктом 11 Порядку №265 від 07 лютого 2022 року визначено, що у разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, яка підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та відображається в декларації під час її формування. Згода власника (співвласників) житла не вимагається у разі декларування місця проживання дітей віком до 18 років за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання їх батьків або інших законних представників чи одного з них.

Згідно п.п.14,15 Порядку №265 від 07 лютого 2022 року дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання батьків або інших законних представників чи одного з них без їх згоди. Дитина віком від 14 років самостійно декларує місце свого проживання за адресою іншого житла, ніж задеклароване/зареєстроване місце проживання її батьків або інших законних представників, за згодою батьків або інших законних представників чи одного з них. У разі декларування місця проживання у гуртожитку на період здобуття освіти така згода не надається.

Відповідно до п.п.16, 17, 19 Порядку декларування та реєстрації місця проживання перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників , зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини.

Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до п.33 цього Порядку.

У разі декларування місця проживання, у тому числі з одночасним зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), батьками або одним з них разом з дитиною (дітьми) віком до 14 років на кожного з них формуються окремі декларації протягом 24 годин, які надсилаються до органу реєстрації.

Пунктом 33 Порядку визначено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється однім з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Як вказує позивачка, після розірвання відносин з відповідачем, донька проживає разом з нею в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.

Отже місце проживання дитини разом з матір`ю визначено в квартирі АДРЕСА_1 , спору з цього приводу між сторонами не виникало, тому суд вважає, що відповідач погодився щодо місця проживання дитини разом з матір`ю.

Відповідач у добровільному порядку не бажає надати нотаріально посвідчену згоду на реєстрацію малолітньої доньки разом з матір`ю ОСОБА_1 , позивачкою у справі в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства, матеріалів справи, враховуючи, що місце проживання позивачки зареєстроване, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживає з позивачкою у квартирі АДРЕСА_1 , суд прийшов до висновку, що місце проживання дитини разом з матір`ю, визначено сторонами, що є підставою для задоволення заявленого позову.

Суд враховуючи, що відповідач, який є батьком малолітньої дитини, однією сім`єю з матір`ю дитини не проживає, участі у вихованні дитини не приймає, відсутності спору між сторонами щодо місця проживання дитини, вважає за необхідне надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір`ю за адресою: в квартирі АДРЕСА_1 , що цілком відповідатиме інтересам дитини та забезпечить досягнення повноцінного догляду, виховання та піклування про дитину.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Судовий збір у справі 1331,20 грн., які сплачені позивачкою при зверненні до суду (а.с.30).

Керуючись ст.ст. 15,16, 29 ЦК України, ст.ст. 160, 161 СК України, ст. ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ забезпечення діяльності органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради,про визначення місця проживання дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України/унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19940827-09007 за адресою: АДРЕСА_2 .

Надати дозвілОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України/унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19940827-09007 на здійснення реєстрації малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , без згоди батька дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Каушани, Молдова, паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Каушани, Молдова, паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України/унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі 19940827-09007, судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя: О.М. Сегеда