Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №501/2417/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

15 червня 2026 року Єдиний унікальний № 501/2417/26 Провадження № 1-кп/501/208/26

ВИРОК

Іменем України

15 червня 2026 року м. Чорноморськ

Чорноморський міський суд Одеської області

у складі: головуючого - ОСОБА_1 секретар судових засідань – ОСОБА_2

номер справи 501/2417/26 провадження 1-кп/501/208/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Чорноморського міського суду Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026162160000164 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22 лютого 2026 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, з повною середньою освітою, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця Республіки Азербайджан, азербайджанця, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України, -

участь у справі приймали: прокурор – ОСОБА_7

захисники – ОСОБА_8 , ВКЗ ОСОБА_9

обвинувачені – ОСОБА_3 , ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

Сторони, кожен окремо, не заперечували щодо розгляду справи під час воєнного стану.

Стислий зміст обвинувачення обставини визнані Судом доведеними.

22 лютого 2026 року приблизно о 08:00 годині ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , будучи невдоволеними, на їх думку, незаконним діями працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , що полягали в незаконному утриманні громадянина, який не підлягає призову на військову службу за станом здоров`я, прибули до будівлі ІНФОРМАЦІЯ_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 з метою очікування звільнення вказаної особи та, за можливості, передачі медичної документації щодо стану її здоров`я.

У подальшому, під час перебування біля адміністративної будівлі установи ІНФОРМАЦІЯ_5 , у ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 виник злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, грубо порушуючи громадський порядок та ігноруючи загальновизнані правила поведінки і моралі, перебуваючи у громадському місці та діючи групою із чотирьох осіб, ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 почали намагатися силоміць потрапити на територію ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Надалі, скориставшись моментом, коли працівник установи — інструктор управління, головний сержант ОСОБА_15 , заходив на територію установи через металеву хвіртку, ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 почали силоміць проникати на територію установи.

Протиправним діям вказаних осіб почали перешкоджати працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме ОСОБА_15 та водій-електрик другого відділення взводу охорони солдат ОСОБА_16 , які висували законні вимоги щодо припинення протиправних дій та намагалися витіснити вказаних осіб за межі території установи.

Однак ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , не реагуючи на законні вимоги припинити протиправні дії, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи агресивно та з особливою зухвалістю, почали висловлюватися грубою нецензурною лайкою на адресу працівників установи у присутності сторонніх осіб, після чого вступили з працівниками установи у фізичний конфлікт.

Під час конфлікту ОСОБА_3 , продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, використав балон зі сльозогінною речовиною, який підняв з асфальтованого покриття, та розпилив його в область обличчя ОСОБА_16 , внаслідок чого останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку очей, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У свою чергу ОСОБА_10 , продовжуючи порушувати громадський порядок, кинув правою рукою пластикову пляшку з рідиною, яку підняв з асфальтованого покриття, в область голови ОСОБА_15 , внаслідок чого останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, під час конфлікту ОСОБА_11 та ОСОБА_12 змогли силоміць потрапити на територію установи, де, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та висловлюючись нецензурною лайкою на адресу працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 , почали намагатися потрапити до приміщення будівлі установи, двері якої були зачинені зсередини.

Продовжуючи свої протиправні дії та намагаючись відчинити двері будівлі, ОСОБА_11 почала силою смикати ручку дверей та наносити по дверях удари ногою, після чого вона разом із ОСОБА_12 , не потрапивши до приміщення установи, залишили територію.

Разом із цим ОСОБА_10 , якому не вдалося потрапити на територію установи, продовжуючи свої хуліганські дії, почав руками та ногами наносити удари по металевій хвіртці, через яку здійснюється вхід на територію установи, внаслідок чого спричинив її деформацію.

У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 було грубо порушено громадський порядок у громадському місці, створено конфліктну обстановку, яка перешкоджала нормальній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_5 та призвела до тимчасового припинення роботи вказаної установи, а також спричинення легких тілесних ушкоджень працівникам ОСОБА_16 та ОСОБА_15 .

Дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_3 , ОСОБА_14 кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України - як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

25 травня 2026 року обвинувальний акт відносно обвинувачених скерований до Чорноморського міського суду для розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 закрито на підставі ст. 47 Кримінального кодексу України, у відношенні ОСОБА_3 , ОСОБА_14 розгляд справи продовжений в зальному порядку.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення за вищезазначеними обставинами, щиро покаявся, не заперечував проти зібраних по справі доказів, просив їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_3 прохав застосувати положення ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України та обмежитись дослідженням доказів, які ніхто не оспорює.

Обвинувачений ОСОБА_10 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення за вищезазначеними обставинами, щиро покаявся, не заперечував проти зібраних по справі доказів, просив їх не досліджувати та розглядати справу, згідно положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні враховуючи позицію обвинуваченого ОСОБА_14 прохав застосувати положення ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України та обмежитись дослідженням доказів, які ніхто не оспорює.

Потерпілі ОСОБА_15 , ОСОБА_17 в судове засідання не з`явились, надавши до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності. Позовні вимоги по справі не заявляли, щодо призначення покарання покладалися на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_15 в судове засідання не з`явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, щодо призначення покарання покладався на розсуд суду.

Прокурор ОСОБА_7 враховуючи повне визнання обвинуваченими своєї провини не заперечував проти розгляду справи за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України. При визначені покарання вважав можливим враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його ставлення до скоєного, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин та призначити покарання у виді 3 років обмеження волі з застосуванням положень ст. 75, 76 Кримінального кодексу України, випробувальним терміном на 2 роки.

При визначені покарання вважав можливим, враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_14 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його ставлення до скоєного, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обтяжуючих обставин та призначити покарання у виді 3 років обмеження волі з застосуванням положень ст. 75, 76 Кримінального кодексу України, випробувальним терміном на 2 роки.

Витрати на залучення експерта відсутні. Долю речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 325 Кримінального процесуального кодексу України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілих.

На підставі ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, Суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів справи, які характеризують особи обвинувачених, підтверджують наявність речових доказів та процесуальних витрат.

При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності їх позиції.

Також, Судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_14 під час досудового розслідування і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ними змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п. 150 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п. 57 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Яременко проти України.

Суд, переконавшись в тім, що обвинувачені розуміють фактичні обставини справи, в їх добровільній та істинній позиції, а також те, що в подальшому вони не в змозі будуть оспорювати фактичні обставини справи в апеляційній інстанції, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, зібрані по справі докази не досліджував.

Оцінивши показання обвинувачених, які вони надали вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленими із правилами ст. ст. 349, 394 Кримінального процесуального кодексу України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 вчинили кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України.

Їх дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано - як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Мотивувальна частина та правові норми застосовані судом.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з приписами ст. 8 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» Суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення Європейського суду з прав людини вказує від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43). Також ,має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами від 12 червня 2009 року, визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 Кримінального кодексу України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Відповідно до положень ст. 12 Кримінального кодексу України ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України відноситься до нетяжких злочинів та призначає покарання достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Також, Суд враховує особисті дані обвинувачених:

ОСОБА_3 , який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога, перебував на обліку у лікаря психіатра, працює не офіційне. ОСОБА_14 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, працює не офіційне.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до положень ст. 66 Кримінального кодексу України щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_14 відповідно до положень ст. 66 Кримінального кодексу України щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , ОСОБА_14 в порядку ст. 67 Кримінального кодексу України - судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинувачених Суд виходить із встановленої ст. 50 Кримінального кодексу України мети не тільки кари, а також виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При цьому Суд враховує, визначені ст. 65 Кримінального кодексу України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання, виправлення засудженого.

Висновки суду.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин у справі, особи обвинувачених, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, усвідомили суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаялись, активно сприяли розкриттю злочину, а також тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений злочин, наявність обставини, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, які його обтяжують, Суд призначає покарання у виді обмеження волі, проте вважає можливим від призначеного покарання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , звільнити з випробуванням, оскільки їх

виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення обов`язкового контролю за подальшою її поведінкою, та з покладанням на них обов`язків передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст.76 Кримінального кодексу України.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчиненню ними нових кримінальних правопорушень.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Інші питання які вирішувались Судом.

ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який враховуючи призначене покарання, підлягає скасуванню.

ОСОБА_18 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який враховуючи призначене покарання, підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом призначається покарання пов`язане з обмеженням волі обвинуваченим необхідно зарахувати попереднє ув`язнення з 24 лютого 2026 року по 25 лютого 2026 року за ухвалами суду від 24 лютого 2026 року про обрання запобіжного у виді тримання під вартою.

Внесена застава відповідно до ухвал суду від 24 лютого 2026 року, згідно до положень ч. 11 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, повертається заставодавцю.

Судові витрати, пов`язані із залученням експертів, у кримінальному проваджені відсутні.

Цивільний позов не заявлявся. Долю речових доказів Суд вирішує відповідно до положень ст. 100 Кримінального процесуального кодексу

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, Суд -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до положень ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, строком на 1 (один) рік.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

? періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

? повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Зарахувати ОСОБА_3 попереднє ув`язнення з 24 лютого 2026 року по 25 лютого 2026 року за ухвалою слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області суду від 24 лютого 2026 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у строк покарання виходячи з рахунку: один день позбавлення волі відповідатиме двом дням обмеження волі.

Запобіжний захід у вигляді застави - скасувати. Заставу внесену відповідно до ухвали слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області суду від 24 лютого 2026 року, повернути заставодавцю.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Відповідно до положень ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, строком на 1 (один) рік.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

? періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

? повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Зарахувати ОСОБА_5 попереднє ув`язнення за ухвалою слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області суду від 24 лютого 2026 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у строк покарання виходячи з рахунку: один день позбавлення волі відповідатиме двом дням обмеження волі.

Запобіжний захід у вигляді застави скасувати. Заставу внесену відповідно до ухвали слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області суду від 24 лютого 2026 року, повернути заставодавцю.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовані ухвалами слідчого судді Чорноморського міського суду Одеської області від 02 березня 2026 року - скасувати.

Речові докази:

? чоловічу куртку чорного кольору та джинсові штани сірого кольору, які упаковані до сейф-пакету N? PSP4246143 повернути власнику – ОСОБА_18 ;

? мобільний телефон марки «Самсунг» НОМЕР_1 , сірого кольору повернути власнику – ОСОБА_3 ;

? чоловічу сумку чорного кольору (шкіряну) повернути власнику – ОСОБА_3 ;

? чоловічу куртку коричневого кольору повернути власнику – ОСОБА_3 ;

? балончик зі сльозоточивим газом «Терен4» - знищити.

? оптичний DVD-R «Verbatim», 4.7 GB, 120 min, 16X білого кольору, на якому містяться відеозаписи камер відеоспостереження, розташованих біля приміщення адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_6 за адресою: АДРЕСА_5 зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12026162160000164 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 лютого 2026 року;

? оптичний DVD-R «Verbatim», 4.7 GB, 120 min, 16X білого кольору, на якому містяться відеозаписи з камер відеоспостереження, які знаходяться на стовпі біля приміщення адмінбудівлі ІНФОРМАЦІЯ_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_5 . зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12026162160000164 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 лютого 2026 року.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором, виключно з підстав, передбачених ст. 394 Кримінально-процесуального кодексу України до Одеського апеляційного суду через Чорноморський міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий